Гверґельмір — Вікіпедія
Гверґельмір (давн. Hvergelmir, «киплячий казан») — в германо-скандинавської міфології потік в Ніфльгеймі («країні мороку»), з якого беруть початок підземні річки, в тому числі Гйолль, джерело поруч з Гельгеймом (царством мертвих). У Гверґельмір падає волога з рогів оленя Ейктюрніра, що стоїть на Вальгаллі.[1]Далі вказано, що Гверґельмір «напуває річки», тобто є джерелом багатьох річок. З нього на південь стікали річки Еліваґар.[2]
Гверґельмір згадується у Поетичній Едді та Прозовій Едді Сноррі Стурлусона, що датується XIII століттям. Прозова Едда зазначає, що джерело розташоване в Ніфльгеймі, воно є одним з трох головних джерел коренів світового дерева Іґґдрасіль (окрім Гверґельміра, згадується ще Urðarbrunnr і Mímisbrunnr)[2]
Гверґельмір згадується також у міфах про створення Всесвіту (Пророцтва Вельви), зокрема як із потоків Гверґельміру при взаємодії з іскрами Муспельгейму виникла безодня Ґінунґаґап.
У Старшій Едді (Промови Грімніра) про Гверґельмір сказано (переклад В. Кривоноса)[3]:
26 Олень Ейктюрнір
стоïть на даху,
Лерадове листя скубе;
роги роняють
краплі у Хвергельм,
річки такі напувають…
У «Пророцтвах Вельви» також вказується на Гверґельмір (перекл. В. Кривоніс)[4][5]:
38 Дім вона зріла,
далеко від сонця
стоïть у Настронді,
на північ дверима.
Отрута стікає
крізь димохід,
критий той дім
плетивом змій.
39 Там вона бачила:
струмінь тугий
вбрід переходили
клятвопорушники,
підлі убивці
та перелюбники.
Там смокче кров
Нідгьогг із мерців,
людей хижо рве.
Чи знаю достатньо?
Далі вказується назва 42 річок, деякі з яких ведуть до житла богів, інші — до Гельгейму.[6]
У Молодшій Едді Гверґельмір фігурує як киплячий казан. У Видінні Ґюльві сказано: «За багато століть до створення землі вже був зроблений Ніфльгейм. В середині нього є потік, що зветься Киплячий Котел, і випливають з нього річки: Свьоль, Гуннтра, Фйорм, Фімбультуль, Слід і Хрід, Сюльг і Ульген, Вид, Лейфт. А річка Гйолль тече біля самих воріт Хель». У 15 розіділі йдеться про світове дерево: «Три кореня підтримують дерево, і далеко розходяться ці коріння. Один корінь — у асів, інший — у інеїстих велетнів, там, де колись була Світова Безодня. Третій же тягнеться до Ніфльгейму, і під цим коренем — потік Киплячий Котел, і знизу підгризає цей корінь дракон Нідгьогг». Високий каже, що в Гверґельмірі міститься не тільки дракон, але і так багато змій, що «жоден не може їх перелічити». У 39 розділі «Про пиття ейнгеріїв», Гверґельмір згадується Високим, себто Одіном, в наступному контексті: "Треба ще розповісти і про оленя Ейктюрніра. Він стоїть на Вальгаллі і об'їдає гілки того дерева, а з рогів його капає стільки вологи, що стікає вона вниз в потік Киплячий Котел, і беруть звідти початок річки: Сід, Від, Сьокін, Ейкін, Свьоль, Гуннтро, Фйорм, Фімбультуль, Гіпуль, Гьопуль, Гьомуль, Гейрвімуль. Вони протікають через поселення асів. Інші річки називаються: Тюн, Він, Тьолль, Хьолль, Град, Гуннтраін, Нют, Ньот, Ньонн, Хрьонн, Віна, Вегсвінн, Тьоднума ".
- ↑ Мифологический словарь. — М.: Астрель, Транзиткнига, АСТ. Г. В. Щеглов, В. Арчер. 2006.
- ↑ а б М. И. Стеблин-Каменский. Культура Исландии — Norroen Dyrd. norse.ulver.com. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 21 березня 2018.
- ↑ Промови Грімніра / Пісні про богів / edda.in.ua. edda.in.ua (укр.). Архів оригіналу за 31 березня 2018. Процитовано 21 березня 2018.
- ↑ 1179?-1241., Snorri Sturluson,; Anthony., Faulkes,. Edda (вид. [Reprint edition]). London. ISBN 0460876163. OCLC 33898288. Архів оригіналу за 13 жовтня 2020. Процитовано 21 березня 2018.
- ↑ Пророцтво вельви / Пісні про богів / edda.in.ua. edda.in.ua (укр.). Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 21 березня 2018.
- ↑ Thorpe, Benjamin (1866). Edda Sæmundar Hinns Frođa: The Edda of Sæmund the Learned (англ.). Trübner & Company [Printed by W. Plötz, Halle, Saxony]. Архів оригіналу за 22 березня 2018. Процитовано 21 березня 2018.