Глаголична система числення — Вікіпедія
Глаголична система числення | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Цей твір у Вікісховищі | ||||
Глаголична система числення (глагол. — Ⰳⰾⰰⰳⱁⰾⰻⱍⱀⰰ ⱄⰻⱄⱅⰵⰿⰰ ⱍⰻⱄⰾⰵⱀⱀⱔ) — система числення, поширена у старослов'янських пам'ятках і сучасній церковнослов'янській мові. Полягає у позначенні чисел буквами глаголиці — за зразком іонійської системи нумерації.
Глаголична система, на відміну від кирилиці (що використовувала для запису чисел переважно лише ті букви, що вели походження від грецьких, разом з грецьким числовим значенням — всупереч своєму алфавітному порядку), брала за основу алфавітний порядок, прийнятий у глаголиці, послідовно присвоюючи літерам значення від 1 до 9, від 10 до 90 і т.д. Таким чином, глаголичні й кириличні літери з однаковими назвами й звучанням можуть відрізнятись за числовим значенням.
Тисячі позначалися таким чином: до відповідної літери-цифри ліворуч приписували нахильну рису з двома поперечними рисками — ҂ (Юнікод U+0482).
Для написання цифер глаголицею використовують звичайні літери глаголиці та додають до них титл:
ⰰ҃-1 ⰱ҃-2 ⰲ҃-3 ⰳ҃-4 ⰴ҃-5 ⰵ҃-6 ⰶ҃-7 ⰷ҃-8 ⰸ҃-9 ⰺ҃/ⰹ-10 ⰻ҃-20 ⰼ҃-30 ⰽ҃-40 ⰾ҃-50 ⰿ҃-60 ⱀ҃-70 ⱁ҃-80 ⱂ҃-90 ⱃ҃-100 ⱄ҃-200 ⱅ҃-300 ⱆ҃-400 ⱇ҃-500 ⱈ҃-700 ⱋ҃-800 ⱌ҃-900 ⱍ҃-1000 ⱎ҃-2000 ⱐ҃/ⱏ҃-3000 ⱑ҃-4000 ⱓ҃-5000 ⰵ҃ⱍ҃-6000 ⰶ҃ⱍ҃-7000 ⰸ҃ⱍ҃-8000 ⱔ҃-9000...