Дегтярьов Володимир Іванович — Вікіпедія

Володимир Іванович Дегтярьов рос. Владимир Иванович Дегтярёв
Перший секретар Донецького обкому партії
11 липня 1963 — 6 січня 1976
Попередник:	Ляшко Олександр Павлович
Спадкоємець:	Качура Борис Васильович
Народження:	19 серпня 1920(1920-08-19) Ставрополь
Смерть:	16 жовтня 1993(1993-10-16) (73 роки) Київ
Поховання:	Байкове кладовище
Національність:	росіянин
Країна:	СРСР
Освіта:	Московський гірничий інститут
Партія:	КПРС
Нагороди:
Медіафайли у Вікісховищі

Володимир Іванович Дегтярьов (рос. Владимир Иванович Дегтярёв; 19 серпня 1920, Ставрополь — 16 жовтня 1993, Київ) — інженер, радянський державний діяч, Герой Соціалістичної Праці (26.04.1957). Член ЦК КПУ (в 1966—1976 роках). Кандидат у члени Політбюро ЦК КП України (у березні 1966 — березні 1971). Член Політбюро ЦК КП України (у березні 1971 — січні 1976). Член ЦК КПРС (у 1966—1976 роках). Депутат Верховної Ради УРСР 8—11-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 6—9-го скликань.

Народився 19 серпня 1920 року в родині робітника-залізничника в місті Ставрополі. Закінчив середню школу.

У 1938–1942 роках навчався в Московському гірничому інституті.

У 1942–1944 роках — начальник дільниці вентиляції шахти № 7 тресту «Хакасвугілля» (Черногорськ, Красноярського краю).

У січні 1944–1946 роках — начальник дільниці, помічник головного інженера шахти «Неждана» тресту «Шахтантрацит» (Ростовська область).

Член ВКП(б) з 1945 року.

У 1946–1948 роках — головний інженер шахти № 15-16 тресту «Гуковвугілля» (Ростовська область).

У 1948–1950 роках — головний інженер шахти № 1 «Центральна» тресту «Красноармійськвугілля» (Сталінська область). У 1950–1953 роках — начальник шахти № 1 «Центральна» тресту «Красноармійськвугілля» (Сталінська область).

У 1953–1957 роках — керуючий тресту «Чистяковантрацит» (Сталінська область).

У серпні (затв.) 1957–1962 роках — секретар Сталінського обласного комітету КП України.

У 1962 — січні 1963 року — голова Ради народного господарства Донецького економічного адміністративного району (раднаргоспу).

У січні — липні 1963 року — 2-й секретар Донецького промислового обласного комітету КП України.

11 липня 1963 — 7 грудня 1964 року — 1-й секретар Донецького промислового обласного комітету КП України.

7 грудня 1964 — 6 січня 1976 року — 1-й секретар Донецького обласного комітету КП України.

26 грудня 1975 — 23 січня 1987 року — голова Державного комітету з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду при Раді Міністрів Української РСР.

З січня 1987 року — на пенсії.

Жив у Києві. Помер 16 жовтня 1993 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 1).

• Дегтярев В. И. Исследование и выбор рациональных параметров роторных пневматических двигателей: Автореф. дис… канд. техн. наук / В. И. Дегтярев; Ленингр. горн. ин-т им. В. Алеханова. — Л.: Б. и., 1969. — 24 с.
• Дегтярев В. И. Производительность труда на шахтах Донбасса / В. И. Дегтярев. — К.: Техніка, 1964. — 153 с.
• Дегтярев В. И. Сельский слесарь / В. И. Дегтярев. — М.: Колос, 1984. — 127 с.
• Дегтярьов В. І. У боротьбі за науково-технічний прогрес / В. І. Дегтярьов. — К.: Політвидав, 1972. — 115 с.
• Дегтярев В. И. Химия — ударный фронт / В. И. Дегтярев. — Донецк: Донбасс, 1964. — 46 с.

• Герой Соціалістичної Праці (26.04.1957)
• чотири ордени Леніна (26.04.1957, 29.06.1966, 18.08.1970, 8.12.1973)
• орден Трудового Червоного Прапора (1.01.1948)
• орден Дружби народів (29.04.1986)
• медаль «За трудову відзнаку» (29.08.1953)
• медалі
• Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (18.08.1980)
• почесний знак «Шахтарська слава» всіх трьох ступенів

21 листопада 2001 року у Ворошиловському районі Донецька на вулиці Артема (сквер біля ЗОШ № 54) встановлено бронзовий бюст Володимира Дегтярьова. Пам'ятник створено скульптором Юрієм Івановичем Балдіним та архітектором Артуром Львовичем Лукіним. На будівлі Ворошилівського виконкому, в якому він працював, встановлена меморіальна дошка і меморіальна табличка на будівлі магазину «Дончанка».

погруддя у Донецьку	меморіальна дошка	надгробний пам'ятник

• donbass.name [Архівовано 9 серпня 2013 у Wayback Machine.](рос.)

• Постаті. Нариси про видатних людей Донбасу. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2011. — 216 с.
• Мазитова, Л. З. В. Дегтярев. Личность на фоне эпохи [Текст]: [истор. очерк] / Л. З. Мазитова. — Донецк: Східний видавничий дім, 2005. — 136 с.
• Сургай Н. С. Дегтярев Владимир Иванович [Текст] // Сургай Н. С. Выдающиеся горные инженеры и специалисты угольной промышленности Украины / Н. С. Сургай, С. П. Фищенко. — К., 2003. — С. 135.
• Бабенков А. С. Две незабываемые встречи с [В. И. Дегтяревым] // Бабенков А. С. Как это было (воспоминания и размышления) / А. С. Бабенков. — Донецк: Донеччина, 2003. — С. 9–11.
• Дегтярев Владимир Иванович // Годы и люди Донетчины / Авт.-сост. В. И. Ляшко. — К.: Скарбниця: Изд. дом «Деловая Украина», 2001. — С. 98–100.
• Дегтярев Владимир Иванович: [Гос. и полит. деятель, 1920—1993: Некролог] // Жизнь. — 1993. — 20 окт.
• Зоц И. Он горой стоял за Донбасс // Донбасс. — 2000. — 17 авг.
• Ильин В. Эту память он заслужил // Донбасс. — 1995. — 19 авг.
• Кирдода Д. Владимир Дегтярев: знали, любили, помним // Жизнь. — 2006. — 22 авг.
• Клементьева И. Донбасс и розы он любил… // Веч. Донецк. — 2005. — 20 авг.
• Мазитова Л. З. В. Дегтярев. Личность на фоне эпохи: Ист. очерк. — Донецк: Схід. вид. дім, 2005. — 136 с.
• Мармазов Р. Легендарный секретарь // Комс. правда в Украине. — 2003. — 11–18 июля. — С. 28.
• Попова И. Памятники секретарю обкома // Донец. кряж. — 2001. — 25–31 окт.
• Савельев В. Судьба, повенчанная с Донбассом // Жизнь. — 1995. — 16 авг.
• Сургай Н. С. Дегтярев Владимир Иванович // Сургай Н. С. Выдающиеся горные инженеры и специалисты угольной промышленности Украины. — К.: Пульсары, 2003. — С. 135.
• Третий «дегтяревский» этап (1917—1985 гг.) // Донбасс с высоты свободного полета / Авт. текста В. И. Мозговой. — Донецк, 2003. — С. 114, 176—197.
• Шевченко В. Феномен В. И. Дегтярева // Коммунист Донбасса. — 2002. — 19 июля.
• Ясенов Е. Наша область начиналась на бумаге // Золотой Скиф. — 2002. — № 1. — С. 67.