Осипов Олександр Васильович — Вікіпедія

Осипов Олександр Васильович
Народився	1899 Єршовка, Аткарський повітd, Саратовська губернія, Російська імперія
Помер	квітень 1983 Москва, РРФСР, СРСР
Країна	Російська імперія  Російська республіка  Російська СФРР  СРСР
Діяльність	державний діяч, політик
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d] і депутат Верховної Ради УРСР[d]
Партія	КПРС
Нагороди

Олекса́ндр Васи́льович О́сипов (1899, Єршовка, Аткарський повіт^d, Саратовська губернія, Російська імперія — квітень 1983, Москва, РРФСР, СРСР) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Харківського обкому КП(б)У. Член ЦК КП(б)У (серпень — грудень 1938). Кандидат у члени Політбюро ЦК КП(б)У (18 червня — 26 грудня 1938). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання. Депутат, член Президії Верховної Ради УРСР 1-го скликання.

Народився 1899(1899) року в родині залізничного службовця-комірника в селі Єршово (Єршовка) Аткарського повіту, тепер Аткарський район, Саратовська область, Росія. Закінчив шість класів Саратовського реального училища.

У січні 1918 — березні 1919 року — агітатор-організатор політичного відділу Саратовського губернського військового комісаріату.

Член РКП(б) з березня 1918 року.

У квітні — жовтні 1919 року — помічник військового комісара 50-ї дивізії, військовий комісар 442-го і 444-го стрілецьких полків РСЧА Східного фронту. У листопаді 1919 — травні 1920 року — начальник секретно-шифрувальної частини Саратовського губернського військового комісаріату. У травні 1920 — липні 1921 року — військовий комісар госпіталів № 664 і № 99 у місті Саратові.

У липні 1921 — січні 1923 року — начальник відділу штабу частин особливого призначення Московського військового округу.

У січні — липні 1923 року — заступник завідувача адміністративного відділу правління Держбанку в Москві. У липні 1923 — грудні 1924 року — голова місцевкому правління Держбанку в Москві.

У грудні 1924 — грудні 1927 року — уповноважений, заступник завідувача організаційного відділу Московського губернського відділу Спілки радянських торговельних службовців. У грудні 1927 — жовтні 1929 року — заступник завідувача, завідувач інформаційного, організаційного відділів Московської губернської ради професійних спілок, член президії Московської ради профспілок.

У жовтні 1929 — травні 1930 року — секретар партійного комітету ВКП(б) Московського заводу «Мостяжарт». У травні 1930 — жовтні 1933 року — завідувач організаційного відділу Сталінського районного комітету ВКП(б) міста Москви.

У 1933 році закінчив три курси факультету особливого призначення Московського механіко-машинобудівного училища.

У жовтні 1933 — квітні 1934 року — секретар Сталінського (Первомайського) районного комітету ВКП(б) міста Москви. У квітні 1934 — квітні 1935 року — голова будівельного комітету і заступник парторга Московського комітету ВКП(б) Метробуду Москви.

У травні 1935 — серпні 1937 року — 1-й секретар Сталінського районного комітету ВКП(б) міста Москви.

У серпні — вересні 1937 року — 2-й секретар Донецького обласного комітету КП(б)У.

22 вересня — жовтень 1937 року — виконувач обов'язків голови виконавчого комітету Донецької обласної ради.

14 жовтня 1937 — травень 1938 року — виконувач обов'язків 1-го секретаря Харківського обласного і міського комітетів КП(б)У. У травні — грудні 1938 року — 1-й секретар Харківського обласного і міського комітетів КП(б)У.

26 червня 1938 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Барвенківській виборчій окрузі № 253 Харківської області.

У грудні 1938 року відкликаний у розпорядження ЦК ВКП(б) до Москви для використання на відповідальній профспілковій роботі. У лютому — червні 1939 року — завідувач відділу фізичної культури, спорту і туризму Всесоюзної центральної ради професійних спілок.

У 1939 році виключений із ВКП(б). 11 червня 1939 року заарештований і ув'язнений у Бутирській в'язниці Москви. Засуджений до 5 років виправно-трудових таборів. Відбував покарання в Москві, Саратові, Нижньому Тагілі та в місті Кімри Калінінської області. Звільнений у березні 1947 року. Знову заарештований 31 грудня 1948 року і засуджений до заслання у селищі Дружний Північно-Єнисейського району Красноярського краю РРФСР. Звільнений із заслання 5 липня 1954 року. Реабілітований і відновлений у членах КПРС в 1954 році.

У липні 1954 — січні 1957 року — на пенсії у місті Москві. У січні 1957 — липні 1959 року — заступник директора Державного інституту із проектування заводів енергетичної промисловості «Гіпроенергопром» у Москві.

З липня 1959 року — на пенсії в місті Москві, де й помер у квітні 1983 року.

• орден Леніна (13.05.1935)

• Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 62.
• Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР] : газета. — Київ, 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
• Филиппов С. Территориальные руководители ВКП(б) в 1934–1939 гг. Справочник. — Москва : РОССПЭН, 2016. (рос.)
• Осипов Александр Васильевич // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898–1991). (рос.)

Це незавершена стаття про діячів Великого терору. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.