Диграф — Вікіпедія

Диграф (дав.-гр. δίς (δῐ-) — «двічі, двократно» + γράφω — «пишу») — буквосполучення з двох літер, що відповідає одній фонемі.

Сполучення «дь», «ть», «зь», «сь», «ль», «нь» також можуть розглядатись як диграфи, «дзь», «ць» («тсь») — як триграфи.

Диграфи існують також у інших мовах, наприклад, англійське «th», «rh» (в «rhetoric»), «gh», «ph» і інші. Англійський диграф «ng» представляє пом'якшене [ŋ], а диграф «sc» вимовляється просто як «с» (science, scion).

Через вплив слов'янської культури в англійській мові з'явився диграф «zh», що представляє кириличну літеру «ж».

• Лігатура
• Тетраграф

• Диграф // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 157. — ISBN 978-966-439-921-7.