Ескадрені міноносці типу Q та R — Вікіпедія

Ескадрені міноносці типу Q та R
Q and R-class destroyer
Австралійський ескадрений міноносець типу «Q» «Кіберон»
Служба
Тип/клас	ескадрені міноносці
Попередній клас	типу O та P
Наступний клас	типу S та T
Держава прапора	Велика Британія
Належність	Військово-морські сили Великої Британії  Королівський австралійський військово-морський флот  Військово-морські сили Нідерландів  Військово-морські сили Індії
Корабельня	Hawthorn Leslie and Company John Brown & Company Cammell Laird Scotts Shipbuilding and Engineering Company J. Samuel White Swan Hunter
Замовлено	16
Спущено на воду	16
Введено в експлуатацію	1940 — 1943
На службі	1940 — 1981
Загибель	2
Бойовий досвід	Друга світова війна
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	1 720 тонн/2 449 (стандартна)
Довжина	109,2 м
Ширина	10,9 м
Висота	2,9 м
Технічні дані
Рухова установка	2 × парових турбіни Parsons 3 × парових котли Admiralty
Гвинти	2
Потужність	40 000 к.с.
Швидкість	36 вузлів (67 км/год)
Дальність плавання	4 675 миль (7 523 км) на швидкості 20 вузлів
Екіпаж	176—225 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія	4 × 120-мм гармати QF Mark IX
Торпедно-мінне озброєння	тип Q: 8 (2 × 4) × 533-мм торпедних апаратів типу IV 2 бомбомети, 3 бомбоскидувачі 45 глибинних бомб тип R: 8 (2 × 4) × 533-мм торпедних апаратів типу IV 2 бомбомети, 4 бомбоскидувачі, 70 глибинних бомб
Зенітне озброєння	4 (1 × 4) × 40-мм автоматичних зенітних гармати QF 2 Mark VIII 6 (6 × 1) × 20-мм автоматичних зенітних гармат «Ерлікон»

Ескадрені міноносці типу Q та R (англ. Q and R-class destroyer) — клас військових кораблів із 16 ескадрених міноносців, що випускалися британськими суднобудівельними компаніями з 1940 по 1943 роки. Ескадрені міноносці цього типу входили до складу Королівських військово-морських флотів Великої Британії, Австралії, Нідерландів та Індії й брали активну участь у боях Другої світової війни; у морських боях та битвах втрачено 2 кораблі цього типу («Квентін» і «Квейл»).

Кораблі, що замовлялися починаючи з вересня 1940, стали черговою партією есмінців зі 112, що будувалися за «Надзвичайною воєнною програмою» (англ. War Emergency Programme) й стали, так званими, 3-ю та 4-ю Надзвичайними флотиліями британського флоту.

Ескадрені міноносці типу Q та R за задумом розробників-судобудівельників повторювали дизайн есмінців типу O та P, однак корпус кораблів був дещиця більше ніж у попередників і повторював міноносці типу J, K і N для того, щоб задовільняти потреби загальної водотоннажності есмінців, що зростала. Основна корабельна зброя була меншою за калібром, ніж у цих кораблях, а бункери під боєприпаси визволили під додаткові паливні ємності. Це дозволили есмінцям типу Q та R перебувати у поході без дозаправлення на відстань до 4 675 морських миль, що було значно більше ніж у есмінців типу J, K і N.

Есмінці типу Q та R мали корпус загальною довжиною між перпендикулярами 109,2 м м, бімс — 10,9 м та осадку між 2,7 до 3,43 м у залежності від навантаження. Водотоннажність бойового корабля становила стандартна — 1 720 довгих тонн та повна — 2 449 тонн відповідно.

Головна енергетична установка включала в себе три триколекторні Адміралтейських котли Yarrow з пароперегрівником і два одноступінчатих редуктори, дві парових турбіни Brown-Curtis. Дві турбіни (високого і низького тиску) і редуктор становили турбозубчатий агрегат. Розміщення ГЕУ — лінійне. Котли розміщувалися в ізольованих відсіках, турбіни — в загальному машинному відділенні, при цьому були відокремлені від турбін водонепроникною перегородкою.

Проєктна потужність становила 40 000 к. с. (20 000 кВт), що мало забезпечити максимальну швидкість ходу (при повному навантаженні) в 36 вузлів (67 км/год). Запас палива зберігався в паливних танках, ємністю 615 тонн мазуту, що забезпечувало дальність плавання 4675 морських миль (8658 км) 20-вузловим ходом (37 км/год).

Корабельна артилерія головного калібру (ГК) есмінців: чотири 120-мм універсальних швидкострільних гармат QF Mk.XII з довжиною ствола 45 калібрів у поодиноких баштах типу CP Mk.XVIII 'A', 'B', 'X', та 'Y', загальною вагою до 9,54 тонни кожна. Башти розміщувалися по центральній осі корабля та утворювали дві передні й дві кормові вогневі позиції. Максимальний кут піднесення +40°, зниження на −10°. Кут горизонтального наведення установок становив 340°, мертва зона — 20°. Маса снаряда 22,7 кг, початкова швидкість — 808 м/с. Гармати мали швидкострільність 10-12 пострілів на хвилину на дальність — 15 520 м. Боєзапас становив 300 пострілів на ствол (200 — фугасних, 50 — осколкових з дистанційнім підривачем та 50 — освітлювальних). Живучість ствола — до 1400 пострілів.

Зенітне озброєння кораблів складалось з однієї зчетвереної установки 40-мм автоматичної зенітної гармати QF 2 Mk.VIII з боєзапасом 1800 снарядів на ствол. Також есмінці, крім «Робук» та «Рокет», мали на озброєнні по шість поодиноких установок Mk.III з 20-мм автоматичними швидкострільними зенітними гарматами «Ерлікон». «Робук» і «Рокет» мали по дві спарені та 4 — поодинокі установки таких зенітних гармат відповідно.

Торпедне озброєння складалося з двох потрійних 21-дюймових (533-мм) торпедних апаратів конструкції «Mk.XI», що розташовувалися в кормовій частині корпусу на осьовій лінії. Торпеди мали максимальну дальність 12 000 ярдів ходом до 20 вузлів. Боєголовка містила 322 кг TNT.

Протичовнове озброєння есмінців цього типу складалося з сонара «ASDIC», 45-70 глибинних бомб, 3-4 бомбоскидачів і двох бомбометів на кормі.

• Ескадрені міноносці типу «Рівер» (Канада)
• Ескадрені міноносці типу «Таун»
• Ескадрені міноносці типу «Бетл»
• Ескадрені міноносці типу «I»
• Ескадрені міноносці типу «Трайбл»
• Ескадрені міноносці типу «Дардо»

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ескадрені міноносці типу Q та R

• Destroyers Q class [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• «Q» and «R» destroyers (1942—1943) [Архівовано 19 березня 2017 у Wayback Machine.]

• Cocker, Maurice (1981). Destroyers of the Royal Navy, 1893–1981. Littlehampton Book Services. ISBN 0-7110-1075-7.
• Colledge, J. J.; Warlow, Ben (2006) [1969]. Ships of the Royal Navy: The Complete Record of all Fighting Ships of the Royal Navy (Rev. ed.). London: Chatham Publishing. ISBN 978-1-86176-281-8. OCLC 67375475.
• Robert Gardiner, ред. (1980). Conway's All the World's Fighting Ships, 1922-1946. Naval Institute Press. ISBN 0-87021-913-8.
• Marriott, Leo (1994). Royal Navy Destroyers since 1945. Ian Allan. ISBN 0-7110-1817-0.
• Raven, Alan; Roberts, John (1978). War Built Destroyers O to Z Classes. London: Bivouac Books. ISBN 0-85680-010-4.
• Whitley, M. J. (1988). Destroyers of World War 2. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-326-1.

Виноски

Джерела