Жолтовський Іван Владиславович — Вікіпедія

Жолтовський Іван Владиславович
біл. Іван Жалтоўскі
Народження	15 (27) листопада 1867[1]  Plotnicad, Пінський повіт, Мінська губернія, Російська імперія
Смерть	16 липня 1959(1959-07-16)[1][2][…] (91 рік)  Москва, СРСР[1]  ° пневмонія
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна (підданство)	Російська імперія  СРСР
Навчання	Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв (1898), Pinsk Realschuled і Астраханське реальне училищеd (1886)
Діяльність	архітектор, реставратор, містобудівник, викладач університету
Праця в містах	Москва, Вічуга, Махачкала, Сочі і СРСР[4]
Архітектурний стиль	неоренесанс
Найважливіші споруди	A.G.Tarasov housed
Вчене звання	member of the Soviet Academy of Civil Engineering and Architectured
Нагороди
Батько	Q107626471?
Мати	Jadwiga Sawickad
Брати, сестри	Maria Żółtowskad
Жолтовський Іван Владиславович у Вікісховищі

Іван Владиславович Жолтовський (пол. Jan Żółtowski; біл. Іван Жалтоўскі; рос. Жолтовский Иван Владиславович; нар. 27(15) листопада 1867, Пінськ, тепер Брестська область, Білорусь — пом. 16 липня 1959, Москва) — білоруський, радянський архітектор, теоретик, педагог, почесний член АН БРСР, академік Академії архітектури СРСР, дійсний член Академії будівництва і архітектури СРСР.

Іван Жолтовський народився 27 листопада 1867 року в місті Пінськ, що тоді входило до складу Мінської губернії Російської імперії.

1887 року (20 років) вступив до Петербурзької академії мистецтв. У зв'язку з реформою в Академії мистецтв 1894 року Іван Владиславич продовжив навчання у Вищому художньому училищі при Російській імператорській академії мистецтв, яке закінчив 1898 року.

Іван Жолтовський за 11 років навчання набув практичного досвіду працюючи учнем у найкращих майстрів Петербурга. 1889 року захистив дипломний проєкт «Народний дім» у майстерні професора Антонія Томишка, через що отримав звання художника-архітектора (особисто спроєктував їдальню, бібліотеку й театр).

26 жовтня (8 листопада) 1909 року Івана Жолтовського надали звання академіка архітектури за вагомі досягнення й набутий досвід в архітектурній діяльності.

1910 року спільно з Ігорем Грабарем та Іваном Рильським — член журі конкурсу фасадів у Москві.

1910 року й 1923—1926 роках вивчав архітектуру Італії.

Іван Владиславич Жолтовський працював викладачем у закладах вищої мистецької освіти Москви. Зокрема:

• Імператорське Строгановське центральне художньо-промислове училище (грудень 1900 — кінець 1904),
• ВДХУТЕМАС,
• ВХУТЕІН (1826—1932),
• Інституті архітектури Академії архітектури СРСР (1932—1937),
• Московському архітектурному інституті (1933—1959).

1933—1939 рр. очолював архітектурну майстерню № 1 Мосради, 1945—1959 — архітектурну школу-майстерню інституту «Моспроект». Керував інститутами «Воєнпроект» і «Діпромісто».

1891—1892 роках Іван Жолтовський брав участь у будівництві об'єктів Феодосійської залізниці в Криму, подавав заявки на архітектурні конкурси спільно з Стефаном Галензовским. Зберіглись їх нереалізовані конкурсні проекти надгробних пам'ятників Костянтину Тону в Санкт-Петербурзі й Самюелю Ганеману в Парижі.

Творчість Івана Жолтовського формувалась на досягненнях архітектури Античності, епохи Відродження, на традиціях давньоруського зодчества. Визначний майстер класичного напряму в архітектурі ХХ ст. змоделював власну творчу систему пропорційних і гармонійних співвідношень на основі архітектурного надбання Високого Відродження; був послідовником російського палладіанства^[5].

Серед численних робіт Івана Жолтовського:

• будинок купця Гаврила Тарасова на Спиридоновці, Москва (1909—1910) — розкішна садиба в традиціях італійського ренесансу. Про замовника нагадує латинський напис на парадному фасаді «GABRIELUS TARASSOF FECIT ANNO DOMINI…». Цифри з датою будівництва втрачені. Зараз у садибі розміщено Інститут Африки.
• будинок Верхового товариства на вулиці Бігова (1903—1905)
• будівлі Першої сільськогосподарської виставки (1923)
• будинок Держбанку (1929)
• житлові будинки в Москві, так звані «будинки Жолтовського»
• проєкт дзвіниці костелу Розарію Діви Марії в Пінську.
• кінотеатр «Слава» у Москві

Брав участь у генеральній реконструкції Москви. Після закінчення Другої світової війни проєктував споруди для відновлення Гомеля.

За його проектами були забудовані деякі міста України. Зокрема:

• спроєктовано санаторій в Євпаторії (1953);
• санаторій «Гірське повітря» в Ялті (1951—1964);
• кілька громадських споруд у Львові;
• конкурсний проєкт театру в Катеринославі (1900) — у співавторстві з Леонідом Браїловським, ІІІ премія;
• представив два проєкти будинку Полтавського губернського земства (1903), але не переміг у конкурсі;
• конкурсний проєкт машинного залу Дніпрогесу (1929) — ІІ премія.

Автор наукових творів із теорії й практики архітектури:

• Проєкти й будови (рос. Проекты и постройки). Москва, 1955;
• Чотири книги про архітектуру (рос. Четыре книги об архитектуре). Переклад трактату Андреа Палладіо — італійського архітектора XVI століття. Москва, 1938.

• Академік архітектури (1909)
• Дійсний член Академії будівництва й архітектури СРСР (1939)
• Почесний член АН Білоруської РСР (1947)
• Заслужений діяч науки й мистецтв РСФРР (1932)
• Заслужений діяч мистецтв Білоруської РСР (1944)
• Лауреат Сталінської премії ІІ ступеня (1950)

• Памяти И. В. Жолтовского: Некролог // СиА. 1959. № 8
• Круглов М. Зодчий. К 100-летию со дня рождения И. В. Жолтовского // Сов. культура. 1968, 2 марта
• Тимофієнко В. Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століття. К., 1999
• Айрапетов Ш. А. О принципах архитектурной композиции И. В. Жолтовского. Москва, 2004
• Харэўскі С. В. Творчая спадчына архітэктара Івана Жалтоўскага [Текст] // Искусство и культура. — 2013. — № 2 (10). — С. 25-31. — Бібліягр.: с. 31 (9 назв.).

• Іван Жолтовський [Архівовано 15 серпня 2018 у Wayback Machine.] на сайті Енциклопедія сучасної України
• Іван Жолтовський [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] на сайті Центральної наукової бібліотеки імені Якуба Коласа (Білорусь)