Зайцев Микола Васильович — Вікіпедія

Зайцев Микола Васильович
Народився	22 травня 1908(1908-05-22) Тула, Російська імперія
Помер	17 лютого 1972(1972-02-17) (63 роки) Одеса, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	театральний режисер
Заклад	Одеський театр юного глядача імені Юрія Олеші і Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової
Діти	Зайцев Станіслав Миколайович
Нагороди

Мико́ла Васи́льович За́йцев (нар. 9 (22) травня 1908(19080522), Тула — нар. 17 лютого 1972, Одеса) — режисер, театральний діяч, педагог. Заслужений артист УРСР (1946).

Навчався режисерській майстерності в Олександра Брянцева у Ленінграді.

1932—1935 — працював у Свердловському ТЮГу (нині Єкатеринбург).

З 1935 року з перервою працював в Одеському театрі юного глядача: художній керівник (1935—1941, 1944—1946, 1948—1954), головний режисер (1958—1965). В той же час викладав у студії при Театрі, засновником якої був.

1941—1943 — режисер Першого державного драматичного театру ім. Т. Шевченка (Актюбинськ, Казахстан; згодом Наманґан, Узбекистан).

1954—1958 — режисер Театру Радянської Армії у Німеччині. З 1960 — режисер оперної студії Одеської консерваторії.

З 1965 — викладач Одеського культурно-освітнього училища. Серед його учнів — Юлій Божек, Микола Губенко, Галина та Генріх Осташевські, Володимир Туманов.

• 1936 — «Міщанин-шляхтич» Ж.-Б. Мольєра і «Зямка Копач» Марка Даніеля
• 1938 — «Біліє парус одинокий» за В. Катаєвим, «Казка про царя Салтана» за О. Пушкіним
• 1940 — «Горбоконик» за П. Єршовим і «Недоросток» за Д. Фонвізіним
• 1941 — «Двадцять років потому» М. Свєтлова
• 1942 — «Не все коту масляна» О. Островського і «Удаваний хворий» Мольєра
• 1849 — «Хатина дяді Тома» О. Бруштейн за Ґ. Бічер-Стоу, «Сніжок» В. Любимової
• 1950 — «Одруження» М. Гоголя
• 1952 — «Назар Стодоля» Т. Шевченка
• 1954 — «Доходне місце» О. Островського
• 1955 — «У добрий час!» Розова
• 1956 — «Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ'яненка
• 1957 — «Остання зупинка» за Е.-М. Ремарком
• 1962 — «Червоні дияволята» Павла Бляхіна та «Жебрак і принц» Сергія Михалкова
• 1964 — «Пісня про Гайавату» за Генрі Лонгфелло, «Як гартувалась сталь» за М. Островським
• 1966 — «Кінець казки» О. Красотова за Дж. Лондоном

Дружина — Пенчковська Антоніна Миколаївна була актрисою російського драматичного театру.^[1]

Син — Зайцев Станіслав Миколайович (нар. 1946) — художник театру, заслужений художник України (2006).

Невістка — Федорова Ніна Володимирівна (нар. 1947), керамістка, член спілки художників СРСР (1979).^[2]

• Зайцев Николай Васильевич / Щурова Т. В. [Архівовано 1 травня 2019 у Wayback Machine.] odessa-memory.info(рос.)
• Зайцев Николай Васильевич [Архівовано 29 лютого 2020 у Wayback Machine.] istoriya-teatra.ru(рос.)
• Мастер детского спектакля / Щурова Т. В. // Дерибасовская–Ришельевская: Альманах. — Одесса, 2008. Вып. 34.(рос.)