Зовнішня підтримка російського вторгнення в Україну — Вікіпедія

Після повалення режиму Януковича, росіяни здійснили анексію двох українських адміністративних одиниць — Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а також (до грудня 2014 року) частини півдня Херсонської області.

27 березня 2014 року скликали засідання Генеральної Асамблеї ООН для розгляду питання збройної окупації Росією території України^[1].

27 березня 2014 голосування за резолюцію ГА ООН 68/262[2]
🟩	🟥
100	11	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	⬜	⬜	⬜	⬜	🟩	🟥	⬜	🟥	🟥	⬜	🟥	🟥	🟥	⬜	⬜	🟩	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜
19 грудня 2016 голосування за резолюція ГА ООН 71/205
🟩	🟥
70	26	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	⬜	🟥	🟥	⬜	🟥	⬜	🟥	🟥	⬜	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	⬜	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥

На момент початку російської агресії, РФ була членом ОДКБ, у який також входить Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан. а також Сербія (з 2013 року^[3]) та Афганістан (протягом 2013-2021 років^[3]) як спостерігачі. РФ також була частиною Митного союзу, до якого входять Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан. Туніс (з 2015 року^[4]) та Сирія (з 2011 року^[5]) висловлювали наміри долучитися до союзу.

Перед повномасштабним вторгненням, РФ була значним торговельним партнером для наступних країн:

• Білорусь — 35% експорту та 28% імпорту (2021)^[6].
• Вірменія — 28% експорту та 37% імпорту (2021)^[7][8].
• Казахстан — 12% експорту та 42% імпорту (2021)^[9].

20 лютого 2024 року британський аналітичний центр The Royal United Services Institute for Defence and Security Studies (RUSI) опублікував свій новий звіт щодо невоєнних загроз з боку Росії. Попри повномасштабну війну, яку Росія веде проти України, Кремль не зупиняється у спробах дестабілізації внутрішньої ситуації в країнах Заходу, підриву підтримки України та намагається послабити позиції країн-партнерів України в країнах Африки та Близького Сходу. Якщо від початку повномасштабного вторгнення використання Росією неконвенційних воєнних загроз щодо країн Заходу зменшилося через руйнування попередніх звʼязків та підходів, то на початок третього року повномасштабної війни Москва змогла напрацювати нові методи боротьби. Вони нині становлять серйозну загрозу країнам НАТО. Російські спецслужби активно прагнуть розширити свої можливості в кількох сферах, які становлять стратегічні загрози для членів НАТО. ГРУ реструктуризує систему управління вербуванням і підготовкою спецпризначенців та перебудовує апарат своїх агентів, щоб мати змогу інфільтровувати їх до європейських країн. Росія активно вдається до дій, які вже отримали визначення «росколоніалізм» — ГРУ взяло на себе функції групи «Вагнера» і агресивно розширює свої партнерські зв’язки в Африці з чітким наміром витіснити західні партнерства. Імідж та звʼязки глави Чечні Рамзана Кадирова використовуються для створення широкої мережі впливу серед чеченського і мусульманського населення в Європі та на Близькому Сході^[10].

Наприкінці лютого у Москві відбулася міжпалестинська зустріч, на яку РФ запросила всі палестинські організації, включаючи ХАМАС та «Ісламський джихад»^[11][12].

Згідно з інформацією, оприлюдненою у WSJ 3 березня 2024 року, керівництво РФ скористалося масовою втечею росіян від мобілізації, щоб відправити своїх шпигунів до Європи. Росія агресивно відновила шпигунську війну із Заходом, повідомило Financial Times з посиланням на коментарі західних чиновників та офіцерів^[13][14].

У липні 2024 року ряд представників деяких європейських та американських університетів підписали відкритий лист, у якому закликали не запрошувати Україну до Північноатлантичного альянсу через те, що в результаті таких дій може розпочатися «війна між НАТО і РФ»^[15].

2 березня 2022 резолюція ГА ООН ES-11/2[16]
🟩	🟥
141	5	🟥	🟥	🟥	🟥	⬜	🟥	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	🟩	⬜	🟩
12 жовтня 2022 резолюція ГА ООН ES-11/4[17]
🟩	🟥
143	5	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	🟩	⬜	🟩
14 листопада 2022 резолюція ГА ООН A/ES-11/L.6[18]
🟩	🟥
94	14	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	🟩
23 лютого 2023 резолюція ГА ООН A/ES-11/L.7[19]
🟩	🟥
141	7	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	⬜	🟩	⬜	🟩
15 листопада 2023 резолюція ГА ООН A/C.3/78/L.42[20][21]
🟩	🟥
78	15	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	⬜	🟥	⬜	⬜	⬜	⬜	🟥	⬜	🟥	🟥
11 липня 2024 резолюція ГА ООН щодо ядерної безпеки[22]
🟩	🟥
99	9	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	🟥	⬜	⬜	⬜	🟥	⬜	⬜	⬜	🟩	⬜	⬜	⬜	🟩	🟥	⬜

7 грудня 2023 року стало відомо, що Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) запускає першу в світі відкриту базу даних іноземних компонентів у російській зброї^[23].

Після початку російського повномасштабного вторгнення більшість країн світу підтримала Україну у голосуваннях ООН, близько 100 країн надіслали гуманітарну допомогу, а близько 50 — військову^[24][25][26]. Однак ряд країн та режимів надавав або надає пряму збройну підтримку Російській Федерації.

Лукашенко, будучи обраним на президентських виборах Білорусі 1994 року, вступив у конфлікт з парламентом у 1996 році і узурпував всю владу, у листопаді того ж року замінивши обраний парламент на відібраних ним представників, та численними законами і актами після цього^{[27][28][29][30]}.

Впродовж його правління влада оголошувала переможний для себе результат на всіх без винятку виборах, що час від часу спричиняло погіршення відносин із демократичними державами (передусім чергу США та ЄС) та санкційний тиск і мітинги опозиції, найбільшими з них були: протести проти підписання Союзного договору з Росією у 1996—1997 роках, проти фальсифікації виборів 2006 та 2010 років, проти політичних репресій у 2011 році та протести в Білорусі 2020-2021 років, які стали найчисленнішими та найжорстокіше придушеними^[31]. Також відомо про протести проти російського вторгнення в перші дні^[32].

Після подій 2020—2021 років в Україні збільшилася діаспора опозиційно налаштованих білорусів, які під час вторгнення сформували Полк імені Кастуся Калиновського^[33].

Розпочавши широкомасштабну війну проти України 24 лютого, РФ для безпосереднього вторгнення на правобережжя Київщини — Бучу, Ірпінь, Гостомель, Іванків, Чорнобильську АЕС — використала територію Білорусі. Режим Олександра Лукашенка з перших днів вторгнення поширював російську пропаганду, а представник РБ підтримував позицію РФ з питань, повʼязаних з Україною у голосуваннях ООН^[34][35]. У березні 2024 року білоруський диктатор привітав Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах^[36][37].

Постачання зброї та військова підтримка

98 танків (T-72А і T-72АВ), 40 БМП-2 і 20 шасі для БМП-2 та 53 вантажівки Урал-4230 були передані із військових складів Білорусі у жовтні 2022 року, а ще 13 танків T-72 протягом 8-10 грудня 2022 року^[38][39]. Згідно з опублікованими даними про транспортування боєприпасів з території Білорусі до РФ та тимчасово окупованих територій України з січня 2022 до лютого 2023 було відправлено понад 130 000 тонн набоїв та боєприпасів^[40].

10 січня 2024 року стало відомо, що російські військові працюють з особовим складом білоруських військових бригад та курсантами військових навчальних закладів^[41]. Відомо також, що у березні 2024 року, РФ стала оператором вантажівок МАЗ-6317, які раніше не використовувалися російськими військовими^[42].

20 травня стало відомо, що військово-промисловий комплекс Республіки Білорусь має виготовити 700 прицілів для танків Т-72 і Т-90, 500 прицілів для БТР, 100 прицілів для бойових машин підтримки танків «Термінатор» та 70 прицілів для протитанкових комплексів «Хризантема» в рамках російського замовлення^[43].

У липні того ж року стало відомо, що 558-й авіаційний ремонтний завод у Барановичах виконує капітальний ремонт та модифікацію російських гелікоптерів Мі-8 та Мі-17^[44]. 23 липня 2024 року стало відомо що Білоруські спецпризначенці підрозділу «Витязь» використовують захоплений український бронеавтомобіль «Козак-5»^[45]. 13 серпня стало відомо що білоруський диктатор наказав передати армії РФ частину військової техніки білоруських підрозділів, що пов’язано із терміновим проханням російської сторони у зв’язку з втратами та нестачею техніки, як у Курській області, так і на інших напрямках^[46].

Впродовж 2000-х та 2010-х Іран та Російська Федерація поступово збільшували співпрацю у військовій сфері, Ірану був замовником ряду озброєнь російського виробництва, у тому числі авіації^[47][48].

Під час російського вторгнення влада Ірану надала всебічну підтримку РФ^[49][50]. З осені 2022 року помічене масове використання іранської зброї російськими військовими. Україна офіційно вважає Іран співучасником Росії у злочині агресії, воєнних злочинах та терористичних актах проти неї^[51]. За це у травні 2023 року проти республіки на 50 років було введено секторальні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції)^[52]. Іран був одним із покупців зерна, вкраденого РФ на окупованих українських територіях^[53]. Вище керівництво Ірану неодноразово поширювало тези російської пропаганди, піддавало сумніву суверенітет України та закликало до припинення звільнення українських територій, поширювало російське колоніальне бачення української історії. Окремі чиновники та підконтрольні владі агенції новин звинувачує США у російському нападі на Україну та закликає до припинення підтримки України^[54]. У березні 2024 року влада Ірану привітала Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах^[36][37].

Постачання зброї та військова підтримка

Відомо про понад 3800 БПЛА Shahed 136 які росіяни випустили по Україні з вересня 2022 року, а також постачання БПЛА Shahed 129, Shahed 131, Shahed 191 та Mohajer-6^{[55][56][57][58]}. 8 січня 2024 року українська протиповітряна оборона збила перший ударний дрон «Shahed 238» з китайським реактивним двигуном^[59].

Іран постачає Росії не тільки БПЛА та боєприпаси, а й порох для реактивних снарядів і стволів для 122-мм гаубиць Д-30 і 125-мм для танків Т-72, згідно інформації у відкритих джерелах^[60]. У березні 2023 року стало відомо про постачання 300 000 артилерійських пострілів. Також відомо про постачання польового спорядження та ПТРК^[61][62][63] та авіабомб^[64][65]. Відомо про продаж як і набоїв власного виробництва — так і виробництва КНДР та КНР^{[66][67][68][69][70][71][72]}.

назва	тип	к-ть	подробиці
Shahed 136	баражуючий боєприпас	3800+[55]	12.09.22 вперше задокументоване використання баражуючого боєзапасу Shahed-136 у війні з РФ[73]
Mohajer-6	розвідувальний БПЛА	—	23.09.22 вперше задокументоване їхнє використання у війні[74]
Shahed 131	баражуючий боєприпас	—	13.10.22 вперше задокументоване їхнє використання у війні[57]
Shahed 129	ударний БПЛА	—	12.02.23 стало відомо про можливе постачання[58]
Shahed 191		—
Shahed 238		—	08.01.24 українська протиповітряна оборона збила перший ударний дрон «Shahed 238» з китайським реактивним двигуном[59]
Qaem-5	бомба класу повітря — поверхня	—	23.09.22 вперше задокументоване їхнє використання у війні[75][76]
набої до стрілецької зброї		100 000 000	08.03.23 стало відомо про можливе постачання 100 000 000 набоїв до стрілецької зброї[77]
40-мм гранати до гранатометів		300 000	08.03.23 стало відомо про можливе постачання 300 000 артилерійських пострілів[77][72]
107-мм протитанкові ракети
60-мм мінометний постріл
81-мм мінометний постріл
120-мм мінометний постріл
122-мм реактивний постріл[78]
130-мм реактивний постріл
152-мм реактивний постріл
115-мм бронебійний постріл
125-мм бронебійний постріл
120-мм набої до танку		—	згідно оприлюдненої інформації про постачання у вересні 2022 року[79]
артилерійські постріли		—
набої до стрілецької зброї		—
122-мм артилерійський постріл		—	помічено у використанні росіянами у червні 2023[71][70][69]
OF-462	122-мм артилерійський постріл	—
152-мм артилерійський постріл		—
R-122	122-мм постріли до БМ-21 «Град»	—	09.08.23 помічено у використанні російськими військовими[66]
7.62 стрілецькі набої		—	12.08.23 помічено у використанні російськими військовими[67][68]
Dehlaviyeh	ПТРК	—	28.04.23 помічено в російських військових[63]
Rouin-3	захисне спорядження	—	15.11.22 помічено в російських військових[61]
NIJ II	шолом	—
бронежилет		10 000	08.03.23 стало відомо про можливе постачання 10 000 бронежилетів та шоломів[80]
шолом		10 000
3OF33	130-мм артилерійський постріл	—	16.04.24 були помічені 130-мм постріли до причепних гармат М-46 у користуванні російських військових[81]

Північнокорейський режим, який підтримувався СРСР і КНР, опинився без підтримки у 1990-х через що зазнав глибокої кризи а також голоду. З приходом до влади Путіна і збільшенням російських нафтових доходів, пожвавилися і російсько-північнокорейські відносини. Лідер КНДР відвідував РФ у 2001, 2002, 2011 та 2019 роках^[82][83].

Вище керівництво КНДР, чиновники та підконтрольні владі агенції новин неодноразово поширювали тези російської пропаганди, піддавало сумніву суверенітет України та закликало до припинення звільнення українських територій, поширювало російське колоніальне бачення української історії^[84]. 13 липня 2022 року стало відомо що Україна розірвала дипломатичні відносини з КНДР у відповідь на визнання останньою суверенітету самопроголошених Донецької та Луганської «народних республік»^[85]. У березні 2024 року Кім Чен Ин привітав Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах^[36][37].

Постачання зброї та військова підтримка

Станом на листопад 2023 року, Північна Корея з серпня відправила в РФ понад мільйон артилерійських снарядів^[86].

назва	тип	к-ть	подробиці
артилерійський снаряд		20 000	22.02.23 зʼявилася інформація про можливе постачання з КНДР[87]
122-мм артилерійський снаряд		350 000	20.10.23 зʼявилася інформація про постачання 350 000 снарядів з КНДР до РФ[88]
152-мм артилерійський снаряд
артилерійський снаряд		2 500 000	згідно інформації південнокорейської національної служби розвідки, КНДР з серпня відправила в РФ понад 1 000 000 артилерійських снарядів, станом на лютий 2024 — 2 500 000[89][90]
KN-23	тактична балістична ракета	—	у грудні 2023 вперше були помічено використання російськими військовими північнокорейських ракет[91]

У листопаді 2020 року у Мʼянмі відбулися вибори на яких перемогла партія Су Чжі. Група військових захопила владу в М'янмі на початку 2021 року та арештувала переможця виборів^[92][93]. Варто зазначити, що єдина причина, чому уряд М'янми не став на бік Росії в ООН, полягає в тому, що військовий уряд не контролює делегацію ООН. Делегація ООН від попереднього уряду. Хунта М'янми підтримує вторгнення Росії в Україну^[94].

Постачання зброї та військова підтримка

5 червня 2023 року стало відомо що РФ скуповує назад у військової хунти М'янми запчастини до раніше проданих російських танків^[95]. 26 липня у використанні російських військових було помічено 120-мм постріл до міномету 120ER виробництва Мʼянми, а 2 вересня — 120-мм постріл до міномету 120 HE MK II^[96][97].

назва	тип	к-ть	подробиці
запчастини до танків		—	05.06.23 стало відомо що РФ скуповує назад у військової хунти М'янми запчастини до раніше проданих російських танків[98]
120ER	120-мм постріл до міномету	—	26.07.23 помічено у використанні російських військових[96]
120 HE MK II	120-мм постріл до міномету	—	02.09.23 помічено у використанні російських військових[97]

У березні 2024 року, у спільних навчаннях під назвою «Морський пояс безпеки - 2024» РФ спільно з Іраном і КНР провели навчання за участі військових кораблів в Оманській затоці та Аравійському морі^[99].

Офіційні представники КНР публічно відмовилися постачати китайську зброю обидвом сторонам конфлікту однак КНР активно постачала нелетальну зброю, БпЛА а також промислове обладнання (у тому числі необхідне для виготовлення військових компонентів та деталей), переважно підтримувала РФ у голосуваннях ООН та поширювала російську пропаганду, у тому числі звинувачуючи США та НАТО у російському нападі на Україну. КНР публічно заперечує надання будь-якої військової допомоги Росії, але тамтешні компанії, зокрема держпідприємства, продавали російським військовим продукцію подвійного призначення, стрілецьку зброю, дрони, навігаційне обладнання та захисне спорядження, йдеться у звіті Міноборони США про яке стало відомо у жовтні 2023^[100].

31 грудня 2023 року була оприлюднена інформація про ріст у понад 800% експорту засобів транспорту з КНР до РФ з моменту повномасштабного вторгнення^[101]. Впродовж 2023 року РФ поставила до Китаю рекордні 107,02 мільйона тонн сирої нафти, що еквівалентно 2,14 мільйона барелів на добу і стала найбільшим постачальником нафти до КНР^[102].

У звіті американської розвідки щодо оцінки загроз у 2024 році (згідно інформації від Reuters, опублікованої у березні) йдеться про економічну допомогу Росії з боку Китаю та зростання торгівлі між Китаєм і Росією з початку війни в Україні, зокрема з 2022 року більш ніж утричі збільшився експорт китайських товарів, які можуть бути використані у військових цілях^[103]. 4 січня 2024 року стало відомо що постачання з КНР до РФ високотехнологічних верстатів зросли в десять разів після початку повномасштабного вторгнення в Україну^[104].

Відомо про контракт на постачання 2 127 мото-всюдиходів AODES Desertcross 1000-3 для ЗС РФ. Також у 2023 році були помічені (могли бути придбані перед вторгненням) легкі броньовані машини ShaanXi Tiger у користуванні підрозділами Рамзана Кадирова^[105][106].

2023 року на Китай припадало близько 90% російського імпорту товарів, включених до списку пріоритетного експортного контролю країнами G7^[107].

22 травня 2024 року міністр оборони Великої Британії заявив що у його розвідки є інформація про постачання летальної зброї до РФ^[108]. У липні, згідно інформації від Bloomberg стало відомо що китайські та російські компанії розробляють безпілотник, що є аналогом іранського ударного дрона Shahed^[109]. У липні стало відомо що КНР від липня 2022 року вдесятеро наростила поставки до РФ сучасних верстатів для виробництва зброї^[110].

24 липня 2024 року стало відомо що Гонконг став ключовим помічником Росії в обході санкцій. Зазначається, що після початку великої війни експорт Гонконгу до Росії впав, але потім протягом кількох місяців майже подвоївся порівняно з довоєнним. У жовтні 2022 року голова адміністрації Гонконгу Джон Лі заявив, що територія не буде дотримуватися глобальних санкцій проти Росії, а вже у 2023 році майже 40% експорту з Гонконгу в Росію (750 млн дол з 2 млрд дол протягом серпня-грудня 2023 року) складали товари з переліку пріоритетних, що є життєво важливими для російської агресії. Серед них – напівпровідники й мікросхеми, які потрібні для виробництва високотехнологічної зброї та систем зв’язку^[111].

Впродовж російського вторгнення режим Асада у Сирії залишалася одним із основних покупців зерна, вкраденого РФ на окупованих українських територіях. В Україні зерно вантажилося у портах Бердянська та Севастополя і прямувало у Тартус^[112][113].

Режим Башара аль-Асада неодноразово поширювало тези російської пропаганди, піддавало сумніву суверенітет України та закликало до припинення звільнення українських територій, поширювало російське колоніальне бачення української історії. 30 червня 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Сирією, запровадила торгівельне ембарго та інші економічні санкції щодо сирійських юридичних та фізичних осіб, у відповідь на визнання Сирією «незалежності» так званих «ЛНР/ДНР»^[114].

12 лютого 2024 року стало відомо що Сирія на базі військового аеродрому готує російських операторів БПЛА^[115].

У березні 2024 року Башар Асад привітав Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах^[36][37]. 21 квітня в інтерв'ю російським пропагандистам на телебаченню, Башар Асад заявив що ЗС РФ одержать перемогу у війні проти України, після чого Росія і знову об'єднає братні народи, а українців звинуватив у нацизмі^[116].

Відомо про щонайменше 3 знищених громадян Киргизстану станом на 1 грудня 2023 року^[117][118].

14 вересня 2022 року стало відомо що Росія використовувала Киргизстан (авіабаза Кант) для тренування та перекидання своїх військових в Україну^[119]. У листопаді 2023 року стало відомо що німецький експорт автомобілів і запчастин до Киргизстану зріс на 5500% після повномасштабного вторгнення росії в Україну, згідно публікації головний економіст Інституту міжнародних фінансів Робін Брукс^[120].

У березні 2024 року влада Киргизстану привітала Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах^[36][37].

Відомо про щонайменше 60 знищених громадян Таджикистану станом на 1 грудня 2023 року^{[121][122][123]}.

14 вересня 2022 року стало відомо що Росія використовувала Таджикистан (Душанбе і Бохтарі) для тренування та перекидання своїх військових в Україну^[119]. 12 грудня 2023 року фізичні та юридичні особи з Таджикистану потрапили під нові масштабні санкції США проти Росії та країн, що допомагають їй у війні проти України^[124].

У березні 2024 року авторитарний лідер Таджикистану Емомалі Рахмон привітав Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах^[36][37].

Відомо про щонайменше 61 знищених громадян Узбекистану станом на 1 грудня 2023 року^[125].

У січні 2024 року стало відомо що Узбекистан збільшив продаж Росії бавовни та її похідних, які використовуються для виробництва пороху та вибухівки. За даними зовнішньоторговельної бази даних ООН (UN Comtrade), у 2021 році Казахстан та Узбекистан відвантажили в РФ бавовняної целюлози на 4 млн дол. У 2022-му, першому році великої війни, ця цифра зросла на 150% до 10 млн дол. За девʼять місяців 2023 року лише Узбекистан експортував в РФ бавовни та целюлози на 9 млн дол, тобто річний обсяг може бути більшим на чверть^[126].

У березні 2024 року влада Узбекистану привітала Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах^[36][37]. У вересні стало відомо що логістична компанія Bek Broker з Узбекистану протягом 2023–2024 років допомогла в обхід санкцій та обмежень доставляти з західних країн до РФ, підсанкційні предмети розкоші, у тому числі витвори мистецтва^[127].

Хунта що захопила владу у республіці Малі в 2021 році, взяла курс на зближення і співпрацю із режимом Путіна, у тому числі із ПВК «Вагнер». Повідомялося що «вагнерівці» охороняли авторитарний режим та контролювали видобуток золота в країні^[128]. Впродовж 2021-2024 РФ постачала авторитарному режиму Малі бойову авіацію з літаками та гелікоптерами, також відомо про постачання радіолокаційного обладнання^[129][130].

У березні 2024 року влада республіки привітала Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах^[131].

4 серпня 2024 року хунта оголосила, що розриває дипломатичні відносини з Україною через нібито підтримку Києвом дій повстанців-туарегів, які нещодавно розгромили колону малійських військових та російських найманців ПВК «Вагнера»^[132].

Армія в Нігері захопила владу, скинувши обраного президента Мохамеда Базума в липні 2023 року, після чого хунта військових захопила владу і почала зближуватися із режимом Путіна, у тому числі у військовій співпраці. Відомо що російські військові зайняли певні військові обʼєкти в країні які до того займали військові США^[133][134].

6 серпня 2024 року, представники хунти оголосили, що розриває дипломатичні відносини з Україною «з негайним набранням чинності», звинувативши Київ у підтримці «терористичних груп» і заявили, що проситимуть Раду Безпеки ООН обговорити «агресію» України. Це сталося через два дні після того, як Малі також розірвало відносини з Україною на тлі того, що речник української розвідки Міноборони Андрій Юсов анонсував «продовження» після розгрому туарегами російської групи ПВК «Вагнер»^[135].

19 червня 2024 року стало відомо що РФ скуповує у Китаї вживане японське обладнання Tsugami для виробництва озброєнь на своїх підприємствах. Аналіз цих закупівель оприлюднив вашингтонський аналітичний центр перспективних оборонних досліджень (C4ADS), Москва таким чином намагається оминути західні санкції та експортний контроль, спрямовані на стримування російської військової промисловості^[136].

Впродовж 2022-2023 Індія стала одним із найбільших спонсорів російського режиму, в першу чергу через придбання російської нафти^[137]. У серпні 2024 року Індія стала найбільшим імпортером російської нафти, випередивши Китай^[138].

У вересні 2024 року стало відомо що РФ таємно купувала компоненти для військової промисловості в Індії. У жовтні 2022 року Міністерство промисловості та торгівлі РФ, відповідальне за оборонне виробництво, розробило конфіденційні плани витратити близько 82 мільярдів рупій (приблизно 1 мільярд доларів) на придбання критичних електронних компонентів через канали в Індії, приховані від західних урядів. Митні дані показують, що Індія тоді постачала до РФ електронне обладнання , включаючи БпЛА та компоненти для радіоелектронних систем^[139].

Експорт Казахстану до РФ зріс за період з початку повномасштабного вторгнення на 57% відносно аналогічного періоду попереднього року^[140].

У січні 2024 року стало відомо що Казахстан збільшив продаж Росії бавовни та її похідних, які використовуються для виробництва пороху та вибухівки. За даними зовнішньоторговельної бази даних ООН (UN Comtrade), у 2021 році Казахстан та Узбекистан відвантажили в РФ бавовняної целюлози на 4 млн дол. У 2022-му, першому році великої війни, ця цифра зросла на 150% до 10 млн дол^[126]. У березні 2024 року авторитарна влада Казахстану привітала Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах^[36][37].

Іраклі Гарібашвілі — прем'єр-міністр Грузії, неодноразово поширював тези російської пропаганди, піддавав сумніву суверенітет України та закликав до припинення звільнення українських територій, поширював російське колоніальне бачення української історії. У березні 2023 року запропонував позбавляти громадянства Грузії осіб, які воюють на боці України^{[141][142][143]}.

Митні дані з платформи Trade Data Monitor свідчать, що обсяг торгівлі Грузії з РФ, відколи Москва розпочала тотальне вторгнення в Україну, зріс майже на 22%^[140]. У червні 2023 Грузія була однією з пʼяти країн, які за словами координатора з питань санкцій Державного департаменту США, сприяли РФ в обходженні західних санкцій щодо деяких ключових категорій електроніки^[144].

У червні 2024 року США ввели візові санкції проти декількох десятків громадян Грузії, серед яких є депутати грузинського парламенту і члени уряду, відповідальні за прийняття закона про «іноземних агентів»^[145]. 22 липня стало відомо що спецслужби Грузії слідом за російськими відомствами оголосили у розшук грузинських добровольців, що воювали на боці України, близько 300 осіб з «Грузинського національного легіону» були оголошені у розшук у Грузії^[146].

За даними Світового банку, ВВП Вірменії, яка підтримує тісні торговельні зв’язки з РФ, торік несподівано зріс на 11%, тоді як експорт збільшився у п’ять разів, а перекази підскочили у сім разів порівняно з минулим роком^[140]. Станом на осінь 2023 експорт з ЄС до Вірменії виріс на понад 200% з початку повномасштабного вторгнення^[147].

За підсумком 10 місяців 2023 року, вірменський експорт до РФ зріс на 430% порівняно з аналогічним періодом до вторгнення, експорт до Казахстану на 1200%, до Киргизстану на 1600%, до Узбекистану на 250% і в ОАЕ на 900%^[148].

У березні 2024 року Нікол Пашинян привітав Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах^[36][37].

Греція

Впродовж 2022 року Греція активно допомагала у торгівлі російською нафтою, надаючи свої танкери^[149][150].

Камерун

У 2023 році Камерун був визначений як країна з дуже високим ризиком того, що судна не пройдуть перевірку безпеки при заході в порт через співпрацю з Росією. 10 січня 2024 року стало відомо що ОАЕ заборонили пропускати танкери під прапором Камеруну через їхнє перевозення російської нафти^[151].

18 січня 2024 року стало відомо що міністерство фінансів США оголосило про запровадження санкцій проти судноплавної компанії Hennesea з Об’єднаних Арабських Еміратів, яка перевозила російську нафту за цінами, вищими від погодженої західними державами «стелі» у 60 доларів за барель^[152]. 9 лютого США запровадили санкції проти 4 компаній з ОАЕ (NS LEADER SHIPPING INCORPORATED, OIL TANKERS SCF MGMT FZCO,TALASSA SHIPPING DMCC, ZEENIT SUPPLY AND TRADING DMCC), які перевозили російську нафту вище стелі цін^[153].

У липні 2024 року стало відомо що нові невідомі покупці, підозрювані у зв'язках з Росією, почали накопичувати десятки суден, здатних перевозити скраплений природний газ, що свідчить про те, що Москва розширює свій «тіньовий флот» танкерів для перевезення газу. За даними консалтингової компанії Windward, з другого кварталу 2023 року понад 50 суден для транспортування СПГ змінили власників на компанії, розташовані в ОАЕ, тоді як раніше такі транзакції були рідкісними^[154].

Поширення російської пропаганди

У березні 2024 року влада ОАЕ привітала Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах^[36][37].

Російське вторгнення почала підтримувати низка скандально-відомих блогерів, радикальних та популістичних партій.

25 грудня 2023 року центр протидії дезінформації при РНБО заявив, що журналісти газети The New York Times, які написали статтю про готовність РФ до переговорів, є агентами Кремля^[155]. 28 березня 2024 року прем'єр-міністр Бельгії Александер де Кроо заявив, що РФ зверталася до депутатів Європарламенту і «заплатила їм, щоб вони просували російську пропаганду»^[156]. 15 травня посли Євросоюзу погодили рішення про заборону на території усіх країн союзу доступу до чотирьох інформаційних ресурсів («Voice of Europe», «РИА Новости», «Известия» і «Российская газета»), що використовуються як інструменти російської пропаганди^[157].

3 червня 2024 року у Washington Post була опублікована інформація про те як РФ таємно підкуповує ультраправих чиновників по всій Європі. Зокрема, європейська розвідка звернула увагу на дії росіян у Чехії, де соратник одного з найближчих сюзників Путіна рік тому відкрив прокремлівське ЗМІ – «Голос Європи». Чеська влада провела ретельне розслідування і закрила російський сайт, назвавши його пропагандистською операцією РФ. Однак тільки на Чехії справа не зупинилася – розслідування швидко поширилося й на інші країни, зокрема Бельгію, Німеччину, Польщу, Францію та Нідерланди. Правоохоронці дійшли висновку, що «Голос Європи» – це дещо більше, ніж просто проросійське медіа. Офіційні особи назвали цю операцію однією з наймасштабніших, зроблених Кремлем у Європі в його спробах підірвати підтримку України і внести розкол у трансатлантичний альянс. Попередні таємні акції Кремля включають спробу об'єднання крайніх правих і крайніх лівих у Німеччині, розпалювання внутрішніх розбіжностей у Франції та саботаж у Польщі.

Внутрішні документи Кремля, отримані однією з європейських спецслужб і вивчені The Post, показують, що «Голос Європи» був частиною кампанії впливу, створеної Кремлем у тісній координації з Віктором Медведчуком, союзником Путіна, який до вторгнення Росії в Україну очолював промосковську опозиційну партію в українському парламенті. Пізніше планом керував лейтенант Медведчука, який, як свідчать інші документи, тісно співпрацював із підрозділом російської Федеральної служби безпеки, відомим як «П'ята служба ФСБ».

Голова чеської служби внутрішньої безпеки, Мілал Куделка заявив, що операція «Голос Європи» була також спробою провести до Європарламенту більше проросійських депутатів. За його словами, «був розроблений план, за яким люди в Європарламенті будуть вести класичне шпигунство» на користь Росії^[158][159].

Ілон Маск та X

На початку вересня 2023 року, згідно інформації у Washington Post з посиланням на дослідження некомерційної аналітичної групи Reset, яке оприлюднила Європейська комісія, нова політика Маска щодо соцмережі X сприяла поширенню російської пропаганди^[160]. У лютому 2024 року соцмережу звинуватили у ймовірній співпраці з терористичними групами, такими як хусити чи Хезболла з Лівану, а також російськими та іранськими ЗМІ й іншими установами, що підпадають під західні і, зокрема, американські санкції^[161].

Ілон Маск — підприємець, мільярдер, засновник компаній «SpaceX», «PayPal», Neuralink і The Boring Company, неодноразово поширював тези російської пропаганди, піддавав сумніву суверенітет України та закликав до припинення звільнення українських територій. Також поширював російське колоніальне бачення української історії, у тому числі новітньої, називаючи Революцію гідності переворотом^[162][163]. Він регулярно організовував трансляції з проросійськими пропагандистами та схвально коментував українофобські повідомлення з вигаданами фактами та російською пропагандою. У червні 2024 року він закликав внести українське медіа Texty.org.ua до списку терористичних організацій через їхнє дослідження російської підтримки у США^[164].

Кім Дотком — підприємець, заарештований, але відпущений під заставу^[165], звинувачується у відмиванні грошей, шахрайстві^[166] і масових порушеннях авторських прав, станом на 2023-й рік продовжується оскарження рішення^[167], відомий поширенням антиукраїнських фейків та пропаганди, звинувачуючи українську сторону й конкретно Валерія Залужного у нацизмі, знищенні російськомовних на Донбасі українськими військами, перебуванні американських біолабораторій в Україні тощо^{[168][169][170]}. Девід Сакс — підприємець, інвестор, друг Ілона Маска та донор Рона Десантіса^[171] неодноразово поширював тези російської пропаганди, піддавав сумніву суверенітет України та закликав до припинення звільнення українських територій^{[172][173][172]}.Такер Карлсон — американський просувач різноманітних теорій змов, послідовно заперечує небезпеку, зокрема і для США, російського фашизму. Безперешкодно використовує медіа-платформу Fox News для інформаційних маніпуляцій з метою доступу до американської аудиторії, аби поширювати путінську та китайську пропаганди. Долучився до спроб обґрунтувати дезінформацію, поширювану російською пропагандою про наявність в Україні таємних біологічних лабораторій, до яких нібито причетний син Джо Байдена — Гантер Байден^[174]. Російські державні ЗМІ публікували ролики та коментарі Карлсона без редагування^[175]. Виправдовує вторгнення в Україну — назвав незначним прикордонним конфліктом, заперечував суверенітет та незалежність України^[176]. У лютому 2024 року він приїхав у Москву з метою взяти інтерв’ю у російського диктатора^[177]. Вільям Скотт Ріттер — педофіл, колишній Інспектор ООН з озброєннь в Іраку (1991—1998), критик політики США, апологет Путіна, підтримує російську агресію проти України, відомий своїми прогнозами про «швидкий крах України» та «остаточну перемогу Росії»^[178]. Дуглас Макгрегор — військовий США у відставці та державний службовець, автор, консультант і телекоментатор^[179]. Макгрегор регулярно співпрацуює з Fox News. Також він виступав на російському державному каналі RT^[180]. Його коментарі були відзначені тим, що вони зневажали Україну, іммігрантів та біженців^{[180][181][182]}. Неодноразово поширював тези російської пропаганди, піддавав сумніву суверенітет України^[183][184]. Грем Філліпс — російський пропагандист, колишній співробітник російських державних телеканалів «RT» та «Звезда»^[185]. Від початку російського вторгнення в Україну почав знову ретранслювати російські тези, заявляючи про управління Україною нацистами і заперечуючи причетність Росії до різанини в Бучі^[186]. За інтерв'ю зі взятим у полон британцем Ейденом Асліном діяльність Філліпса спричинила звинувачення в порушенні Женевських конвенцій про поводження з військовополоненими та причетності інтерв'юера до воєнних злочинів^[186]. У липні 2022 року Філліпс переїхав на територію окупованої Луганської області і вів репортажі з Сєвєродонецька та Лисичанська^[187][188]. Того ж місяця уряд Великої Британії запровадив санкції проти Філліпса та заморозив його активи. Стівен Брайєн (Stephen Bryen) — російський пропагандист, колишній чиновник Пентагону що відзначився поширенням російської пропаганди і недостовірної інформації під час російського вторгнення в Україну^{[189][190][191]}.

BNN Breaking^[en] — агенція новин зареєстрована у Гонконзі в 2022 році яку заснував уродженець Індії, підприємець Гурбакш Чахал (Gurbaksh Chahal). Через свій вебсайт та у інший спосіб BNN Breaking регулярно поширює українофобську пропаганду та вигадані новини, цитує таких людей як Скотт Ріттер, Кім Дотком та інші, повторює тези російської пропаганди у тому числі про американські біолабораторії^{[192][193][194]}.

Незважаючи на широку підтримку України Сполученими Штатами, ряд політиків та публічних людей поширював російську пропаганду та закликав припинити підтримку України.

Серед них: Дональд Трамп^{[195][196][197]}, Вівек Рамасвамі^[198][199], Марджорі Тейлор Ґрін^[200][201], Метт Ґетц^{[202][203][204]}, Роберт Френсіс Кеннеді-молодший^{[205][206][207]}

20 квітня 2023 року 19 сенаторів та конгресменів США (представників Республіканської партії), підписалися під листом президенту США Джозефу Байдену із закликом до дипломатичної стратегії «для швидкого завершення війни». Серед вимог — припинити «необмежену допомогу Україні» зі сторони США, вживаючи термін «проксі-війна»^[208][209]. З кінця 2023 по квітень 2024 року Республіканська партія США затримувала надання військової допомоги Україні^[210].

У червні 2024 року було досліджене американське політичне середовище, яке сприяє російській підтримці, у політичній, медійній та експертній сферах. У результаті було виокрелено широкий спектр груп противників підтримки України від прихильників Трампа до комуністів^[211]. Ілон Маск, який був у цьому матеріалі, закликав внести українське медіа Texty.org.ua до списку терористичних організацій^[164].

Протягом повномасштабного вторгнення, ряд німецьких партій та окремих політиків і діячів закликав німецьку владу припити підтримку України та зняти санкції із РФ. Серед них AfD — націоналістична право-популістська партія і Die Linke — соціалістична лівопопулістська партія. Члени та політики обох партій неодноразово поширювали тези російської пропаганди, піддавали сумніву суверенітет України та закликали до припинення звільнення українських територій, поширювали російське колоніальне бачення української історії^{[212][213][214]}. У квітні 2023 року стало відомо що керівництво РФ за рік до того розробило стратегію зі створення «антивоєнної коаліції» за участю ультраправої та ультралівої німецьких партій – AfD та Die Linke, яка мала на меті послабити підтримку України в Європі^[215]. У січні 2024 року, колишня членкиня «Die Linke» Німеччини Сара Вагенкнехт, разом із соратниками оголосила про створення власного політичного проєкту – «Альянсу Сари Вагенкнехт». Партію характеризують як проросійську, яка виступає за зняття санкцій з РФ та припиненні наданні військової допомоги Україні^[216].

Також у підтримці РФ були помічені ряд німецьких екс-посадовців та журналістів, серед яких голова комітету акціонерів компанії Nord Stream AG та член правління Газпрому Герхард Шредер^[217], Хуберт Зайпель^[218], Армін Кьорпер (німецький журналіст, який очолює московське бюро телеканалу ZDF зняв пропагандистський репортаж про життя в окупованому Маріуполі. Приїхавши до окупованого Маріуполя без згоди України порушив українське законодавство. У своєму репортажі журналіст висловлював враження, що більшість жителів міста, яке перебувало під окупацією РФ майже два роки, налаштовані проросійськи та розповідав, що місто відбудовується, не наголошуючи на тому, що його зруйнували окупанти)^[219][220].

4 квітня 2024 року німецький телеканал ARD виявив, що компанії ФРН допомагають російському окупаційному режиму у будівництві в окупованому Маріуполі. Журналісти отримали свідчення й докази у вигляді фотографій та відео, що компанії Knauf та WKB Systems будують об'єкти у приазовському місті. Зокрема, в їхньому розпорядженні опинилися фотографії будівельного майданчика з мішками Knauf, офіційний дилер якої публічно рекламує, що він побудував проєкт житлового будинку зі своїх будівельних матеріалів за дорученням Міністерства оборони Росії. Knauf є лідером у виробництві гіпсу і вже давно має бізнес у Росії. Засновник компанії Ніколаус Кнауф понад два десятиліття був почесним консулом РФ^[221].

Словаччина надавала фінансову та військову допомогу Україні впродовж перебування при владі уряду Зузани Чапутової, яка припинилася після обрання премʼєр-міністром Роберта Фіцо у жовтні 2023 року^[222][223]. Союз далекобійників Словаччини з листопада 2023 і до весни 2024 блокував український кордон вимагаючи у влади скасувати угоду між ЄС і Україною про лібералізацію транспортних перевезень^[224].

Smer — sociálna demokracia (Курс — соціальна демократія) — лівоцентристська політична партія створена Робертом Фіцо, члени якої були помічені у поширенні проросійських заяв^[225].

Роберт Фіцо — словацький проросійський^[226] політик, популіст^[227], колишній член комуністичної партії^[228], обраний у жовтні 2023 року на посаду прем'єр-міністра Словаччини. У відповідь на російське вторгнення в Україну Фіцо виступив проти постачання зброї та боєприпасів через територію Словаччини, також виступав проти членства України в НАТО. У квітні 2022 року в іноземному інформаційному секторі поширював тези про те, що Словаччина через Україну та США «втратила якісну багатомільйонну систему захисту» і «Словаччину втягують у війну в Україні». Заявляв, що «Україна, на відміну від РФ, не виконує Мінських угод», «Не можна покладати на РФ відповідальність за український конфлікт», «Захід має зняти санкції з РФ»^[229].

Під час мітингу 30 вересня 2023 року Фіцо заявив, що війна на Донбасі почалася в 2014 році, коли «українські нацисти і фашисти почали вбивати російське населення Донбасу»^[230]. 26 жовтня 2023 року прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо підтвердив, що не буде підтримувати військову допомогу Україні, як і казав під час виборчої кампанії^[231].

10 січня 2024 року російське вторгнення назвав «кризою в Україні», повторив заяви російської пропаганди про нібито «утиски російськомовних» у 2014 році, і нібито тотальний вплив США на Київ. Говорячи про причини війни, Фіцо пише, що Росія відреагувала на безпекову ситуацію і можливість вступу України до НАТО, але визнає, що РФ порушила міжнародне право, застосувавши військову силу без міжнародного мандата. За його словами, «великі країни часто так роблять»^[232]. У той же день Словаччина не засудила постачання РФ ракет із КНДР (напередодні США з майже пів сотнею країн засудили передання Північною Кореєю зброї Росії. Окрім Словаччини, з-поміж країн ЄС не підписала заяву Угорщина)^[233].

21 січня стало відомо що міністерка культури Словаччини (при уряді Фіцо) скасувала заборону на співпрацю з РФ та Білоруссю^[234].

Lega Nord (Ліга Півночі) — італійська політична права проросійська партія^[235]. 2024 року стало відомо, що 2018 року керівництво партії домовлялося про фінансування зі співробітниками п'ятої служби ФСБ. Одним із учасників був Джанлука Савоіні - права рука лідера партії Маттео Сальвіні, який тоді був віцепрем'єром і міністром МВС Італії^[236]. У травні 2024 року партія Lega Nord виступила проти дев’ятого пакету військової допомоги Україні однак не мала підтримки більшості^[237]. Forza Italia (Вперед, Італіє) — правоцентристська політична партія Італії. Противники надання військової допомоги Україні^[238]. Movimento 5 Stelle (Рух п'яти зірок) — італійська політична партія, якій характерні популізм, енвайронменталізм, і частково євроскептицизм. 20 червня 2022 року міністр закордонних справ Італії Луїджі Ді Майо звинуватив партію в саботажі допомоги Україні, а 22 червня покинув партію^[239][240]. 20 жовтня лідер партії Джузеппе Конте заявив, що виступає проти подальшого постачання військової допомоги Україні^[241].

Associazione Culturale Russia Emilia Romagna (культурна асоціація «Росія Емілія-Романья») — проросійська організація в Італії^[242]. 20 січня 2024 року у італійському місті Модена планувала відкриття виставки-конференції «Маріуполь. Відродження після війни». Приазовське місто, тисячі жителів якого були вбиті російськими військовими під час облоги навесні 2022 року, організатори називають «символом народного повстання на Донбасі проти київської хунти»^[243]. Rim Giovani Italo-russi — проросійська організація в Італії^{[244][245][246]}.

Danieli Group — Італійська компанія що надає послуги з будівництва та обслуговування сталеливарних заводів по всьому світу, зокрема в Росії та Україні, раніше вона співпрацювала і з СРСР, продовжує співпрацювати з російськими металургами, які постачають свою продукцію оборонно-промисловому комплексу. У 2014 році італійська компанія запустила в Росії дочірнє підприємство Danieli Volga, це зробило її одним з ключових гравців у російській металургії, у 2019 році компанія виграла 90 відсотків тендерів на будівництво сталеливарних заводів у Росії. Серед продукції партнерів є гранати ВОГ-25 (ММК-Метиз) та сталь для автоматів Калашникова (Сєвєрсталь). Серед компаній, з якими імовірно продовжила працювати Dаnieli Group після початку повномасштабної війни, є металургійний завод «Красний Октябрь», власник якого перебуває під санкціями США і ЄС^[247].

Від початку повномасштабного вторгнення Польща надає Україні військову та іншу допомогу^[248], при обох урядах мала чітку антиросійську позицію^[249][250]. Починаючи з листопада 2023 польські перевізники та фермери почали влаштовувати блокування кордону з Україною, вимагаючи у влади скасувати угоду між ЄС і Україною про лібералізацію транспортних перевезень^[251]. У квітні 2024 року видання The Economist написало, що польські журналісти провели розслідування, яке показало, що один із протестувальників був пов'язаний із російським посольством у Варшаві^[252].

12 січня 2024 року стало відомо що у Польщі провели обшук проросійських активістів (представників асоціації антивакцинаторів), що намагалися вербувати військових^[253].

Konfederacja Wolność i Niepodległość (Конфедерація свободи й незалежності) — права і євроскептична коаліція польських політичних сил. Члени та лідери цієї коаліції неодноразово поширювали тези російської пропаганди, піддавали сумніву суверенітет України та поширювали російське колоніальне бачення української історії^{[254][255][256]}. 3 листопада 2023 року Кшиштоф Босак та Рафал Меклер на прес-конференції у Сеймі заявили, що коаліція «Конфедерація свободи й незалежності» підтримує акцію з блокування перевізниками кордону з Україною^{[257][258][259]}.

Лешек Сикульський – політолог, професор, з кінця лютого 2022 року організатор кампанії «Це не наша війна» (To nie nasza wojna), спрямована вона на те, щоб відбити у поляків бажання допомагати Україні. Восени 2022 року під час виступу в Познані він стверджував, що США мали намір втягнути Польщу — за допомогою прихильного до Америки уряду ПіС — до активної участі у війні з Росією і переконував, що Росія хоче жити в мирі^[260].

Януш Корвін-Мікке — польський право-радикальний^[261] політик. Помічений у підтримці Росії починаючи з 2010-х років. робив заяви про підтримку російської анексії Криму^[262][263], відвідував анексований півострів^[264][265], а також робив заяви, що відбілюють російську історію та дії^[266][267]. Виступав на російському телебаченні як польський політик, який виступає проти нібито польської «русофобії»^[268]. Після вторгнення Росії в Україну у 2022 році часто виступав з проросійськими заявами, заперечуючи відповідальність Росії за різанину в Бучі, стверджуючи, що українці вбивали колабораціоністів воєнного часу^[269][270], критикував введення санкцій проти Росії через негативні економічні наслідки санкцій, особливо щодо газового конфлікту^[271]. Також виправдовував політику диктатури Олександра Лукашенка^[272] та Башара Асада^[273].

Polski Ruch Antywojenny (Польський антивоєнний рух) — створений на початку лютого 2023 року, основними гаслами якого є «зупинити американізацію та українізацію Польщі», а також підтримка кампанії «це не наша війна!». Під прикриттям «пацифістських» гасел представники руху відтворюють проросійський наратив у польському інформаційному просторі^[274].

Freiheitliche Partei Österreichs (Австрійська партія свободи) — право-популістська і націонал-консервативна^[275] політична партія Австрії з відкрито проросійськими та пропутінськими поглядами. 3 лютого 2023 року австрійський журнал Profil опублікував журналістське розслідування про те, як представники партії працювали в інтересах РФ через кремлівського медіатехнолога Саргіса Мірзахоняна, та брали участь у проросійській демонстрації у Відні 10 вересня 2022 року^[276]. 30 березня 2023 року стало відомо що усі інші парламентські партії Австрії засудили рішення FPÖ бойкотувати виступ президента України Володимира Зеленського в четвер, а також спроби поширювати проросійську пропаганду^[277]. 26 травня генеральний секретар Австрійської народної партії (ÖVP) Крістіан Штокер під час пресконференції заявив що FPÖ та її лідер Герберт Кікль, прикриваючись нейтралітетом країни, насправді займають сторону Росії та є її інструментом пропаганди в країні та Європі загалом^[278].

Наприкінці травня 2024 року у Politico вийшов матеріал про російське проникнення в Австрію. Агентам Москви вдалося залучити співробітників Федерального відомства із захисту конституції та боротьби з тероризмом Австрії (BVT), дискредитувала відомство, що займалося контррозвідкою, і домогтися його ліквідації. Крім того, завдяки своїм австрійським співробітникам вона отримала вплив в інших австрійських спецслужбах і залучила політиків Австрійській партії свободи (FPÖ)^[279].

Маттео Сальвіні — італійський проросійський політик. У 2014 та 2016 роках незаконно відвідував окупований Крим, і за що йому було заборонено в'їзд в Україну строком на 3 роки. У тому ж інтерв'ю у липні 2018 року він заявив, що: «Був референдум, і 90 відсотків людей проголосували за повернення Криму до складу Російської Федерації» — відповідаючи на ремарку журналіста про незаконність псевдореферендуму в 2014 році^[280]. Відомо що він є другом голови СКС в Росії Олексія Комова — «правої руки» олігарха з оточення Путіна Костянтина Малофеєва, що перебуває під санкціями через російську агресію в Україні. Комов ще 2013 року аплодував обранню Сальвіні головою «Ліги»^[281]. Джанлука Савоїні — італійський проросійський^[282] політик та екс-чиновник, президент культурної асоціації «Ломбардія-Росія»^[283]. Відомо що він є другом російського неонациста Олександра Дугіна^[284]. Бруно Джанкотті — член партії Lega Nord, підприємець що веде свій бізнес в Росії^[285]. Феррарі Джанматтео — член партії Lega Nord, віце-президент ассоціації «Ломбардія-Росія». Перед вторгненням неодноразово порушував кордон України, перебуваючи на території ОРДЛО і ТОТ АРК, брав участь у пропагандистських заходах країни агресора, брав участь у спробах легалізації російських терористичних формувань на Донбасі^{[286][287][288]}. Палмаріно Дзокателлі — dіце-президент Культурної асоціації «Венето – Росія» та президентом сепаратистського «Комітету за незалежність Венето». До вторгнення він незаконно перетинав український кордон відвідуючи окуповану Росією частину Донбасу де, брав участь у спробах легалізації російських терористичних формувань на Донбасі^[287]. Франческо Ваннуччі — член партії Lega Nord, банкір. 17 липня 2019 року італійські правоохоронці провели обшуки у нього та адвоката Джанлуки Меранди, які разом з головою асоціації «Ломбардія-Росія» — помічником Сальвіні, Джанлукою Савойні — торік зустрілися з трьома росіянами в одному з московських готелів, щоб нібито обговорити таємне фінансування для своєї партії^[289][290].

У березні 2019 року співробітник російськомовного додатку іспанської газети Diario Sur розповів, як видання поширює фейки про Україну^[291]. У травні 2023 року стало відомо що Європарламент знайшов «російський слід» у діяльності сепаратистів в іспанській Каталонії^[292].

Rayo Vallecano de Madrid— іспанський футбольний клуб з міста Мадрид, угруповування футбольних вболівальників якого притримувалися проросійських поглядів, відомо про щонайменше п’ятьох членів ультрас Райо Вальєкано воювали у війні на сході України на стороні РФ. Також вони відзначилися цькуванням футболіста Романа Зозулі^[293][294].

23 березня 2023 року стало відомо що НАЗК внесло австрійську банківську групу Raiffeisen Bank International у перелік до переліку міжнародних спонсорів війни. Підставою для внесення до переліку міжнародних спонсорів війни стало те, що, окрім того, що після повномасштабного вторгнення рф в Україну банк продовжив працювати в росії, Raiffeisen ще й офіційно визнав так звані «ДНР» та «ЛНР»^[295]. 4 травня 2023 року було внесено угорський OTP Bank^[296].

10 січня 2024 року — французька корпорація Auchan Holding^[297] та американська багатонаціональна франшиза ресторанів швидкого харчування Subway були додані до переліку міжнародних спонсорів війни^[298]. 28 червня стало відомо що світовий лідер із виробництва промислових станків DMG Mori Aktiengesellschaft здійснював постачання обладнання до Росії, яке використовувалося у виробництві зброї, протягом 2022-2024 попри офіційну заборону^[299].

У липні стало відомо що французька Sodexo, офіційний партнер Олімпіади у Парижі, приховала свою участь у будівництві «Північного потоку 2»^[300]. Також у липні стало відомо що Польща здійснює розслідування щодо наявності польських компонентів на ударних іранських безпілотниках «Shahed-136». За інформацією польських спецслужб, продаж комплектуючих відбувався компанії Iran Motorsazan, яка, за документами, є виробником сільськогосподарських тракторів^[301].

Згідно з дослідженням ISW яке вийшло у серпні 2024 року, російські війська застосовують у ракетах Х-32 навігаційні модулі SN-99, які складаються із західних компонентів. Цими ракетами неодноразово було завдано ударів по Україні. Також з'ясовано, що модулі SN-99, виготовлені в березні 2023 року, встановлюються на ракети Х-32 російським конструкторським бюро «Радуга»^[302].

У тих країнах що підтримують Україну (в першу чергу члени НАТО та ЄС), російський режим намагається поширювати пропаганду та займається шпигунством^[303].

28 березня 2024 року речник міністра-координатора спеціальних служб Яцек Добжинський повідомив що спецслужби кількох країн ЄС, зокрема, Польщі та Чехії, викрили шпигунську мережу, фінансовану Кремлем, завданням російської агентури було популяризувати політику Росії в Європі та шкодити країнам і структурам ЄС передусім через поширення дезінформації, в тому числі щодо війни Росії проти України, ціллю було, зокрема, дискредитувати Україну^[304].

1 квітня було опубліковане спільне розслідування The Insider, передачі 60 Minutes американського каналу CBS News та німецького видання Der Spiegel, згідно якого співробітники російської розвідки могли викликати «гаванський синдром» у американських та канадських дипломатів та працівників спецслужб^[305].

5 травня згідно інформації у Financial Times стало відомо що європейські спецслужби попередили свої уряди про те, що РФ планує диверсійні дії на всьому континенті, оскільки зростає кількість доказів агресивніших і більш узгоджених зусиль щодо цього^[306]. Згідно інформації, опублікованій у New York Times наприкінці того ж місяця, РФ активізує диверсії у Європі для зриву військових поставок Україні. Західна розвідка відстежує збільшення диверсійних операцій низького рівня у Європі, які, на їхню думку, є частиною російської кампанії з підриву військової підтримки України^[307].

21 червня за даними служб безпеки та розвідки Бельгії стало відомо що російські цивільні судна шпигують за інфраструктурою Північного моря^[308]. Згідно опублікованої інформації у Times, представники НАТО мають серйозні підозри, що Росія могла замінувати критично важливу підводну інфраструктуру Євросоюзу в Північному морі. Подібні побоювання ґрунтуються на даних, отриманих від компаній, що управляють ключовими нафтовими та газовими буровими установками, трубопроводами, електричними та телекомунікаційними кабелями^[309].

14 липня Швейцарія звинуватила російського дипломата у шпіонажі та спробі закупити озброєння в обхід санкцій^[310]. 26 липня стало відомо що у Франції затримали російського кухаря, який працював на російські спецслужби та готував провокації під час олімпіади у Парижі^[311].

1 серпня в Анкарі відбувся найбільший обмін з часів холодної війни великий обмін увʼязненими між Росією, США та чотирма європейськими країнами. Загалом в обміні взяли участь 26 вʼязнів із семи країн, були обміняні затримані російські шпигуни, кілери та хакер на увʼязнених російським режимом російських опозиціонерів та західних журналістів^[312][313].

6 вересня у CNN була опублікована інформація про те що РФ сформувала таємний флот для атак на підводні кабелі Євросоюзу. Повідомляється що Росія розвиває спеціалізований військовий підрозділ, який може бути використаний для потенційних диверсій з метою пошкодження інфраструктури підводних кабелів^[314].

14 грудня 2023 року стало відомо що німецький військовий (52-річний полковник Бундесверу Карстен Л.), який очолював відділ безпеки Федеральної розвідслужби Німеччини, протягом певного часу продавав ФСБ секретні розвіддані про Україну за 800 тисяч євро. Разом з ним судять торговця алмазами та екс-рядового бундесверу Артура Е^[315].

У лютому 2024 року у виданні Bild була озвучена інформація, що російські спецслужби та їхні агенти можуть готувати операції з викрадення і навіть вбивства своїх громадян за кордоном^[316]. 19 березня 2024 року стало відомо що прокуратура Німеччини висунула звинувачення офіцеру агентства військових закупівель країни у спробі передати секретну інформацію російській розвідці^[317].

18 квітня у Німеччині було затримано ймовірних російських агентів, що планували серію диверсій на військових об’єктах в інтересах російських спецслужб^[318]. Один із затриманих, 54-річний німецький офіцер Бундесверу, якого звинувачують у шпигунстві на користь Росії, пояснив свої дії страхом ядерної війни^[319]. 21 червня з підозрою у шпигунстві були затримані троє осіб — громадян РФ, України та Вірменії, згідно інформації від генпрокуратури Німеччини^[320].

11 липня США та Німеччина зірвали російську змову щодо вбивства генерального директора виробника зброї, який відправляв боєприпаси в Україну, директора німецького концерну Rheinmetall Арміна Паппергера, найбільшого виробника артилерійських снарядів^[321][322]. 17 липня у Штуттгарті відправили за ґрати подружню пару із громадянством ФРН та Росії, які займались експортом до Росії компонентів для БпЛА^[323]. 21 липня стало відомо що «Російський дім» у Берліні звинуватили у шпигунстві та поширенні пропаганди^[324].

31 серпня Міністр оборони Естонії припустив, що за вибухами на військовому заводі Diehl стоїть ФСБ^[325].

29 квітня 2024 року слідство в Чехії підтвердило, що вибухи на складах зброї в селі Врбетіце у 2014 році влаштували співробітники російської військової розвідки ГРУ. Головною їхньою метою був зрив доставки зброї та боєприпасів в Україну та Сирію. Справу, однак, закрили — росія відмовилася співпрацювати з чеським слідством. Журналісти-розслідувачі у квітні 2021 року писали, що вибухи організував підрозділ ГРУ 29155, а операцією керував генерал Андрій Аверʼянов^[326]. У цій справі викрили родину російських емігрантів, що переїхала до Чехії на початку 2000-х років, яка причетна до скоєння низки вибухів та отруєнь^[327].

29 квітня 2024 року у США до 21 року  ув’язнення засудили 32-річного Джареха Себастьяна Далке за спробу передати секретну інформацію Національної оборони (NDI) агенту РФ^[328]. 18 липня у Сполучених Штатах засудили росіянина до трьох років позбавлення волі за контрабанду американської електроніки подвійного призначення до РФ^[329].

27 лютого 2024 року У Великій Британії була викрита група людей (шість вихідців з Болгарії), які, за даними правоохоронців, займалися збором розвідувальної інформації на користь Росії^[330]. У квітні того ж року двох британців звинуватили у роботі на російські спецслужби після підпалу об’єкта двох компаній у Лондоні, які пов’язані з Україною^[331].

13 лютого 2024 року в іспанському муніципалітеті Вільяхойоса було розстріляно російського капітана Максима Кузьмінова, який у серпні прилетів в Україну на своєму бойовому гелікоптері Mi-8. Згідно інформації оприлюдненій в іспанських ЗМІ, іспанські спецслужби переконані, що саме Москва відповідальна за вбивство російського пілота^[332]. 3 травня спецслужби Норвегії викрили масову роботу російських шпигунів і диверсантів, про це розповів у інтерв'ю NRK керівник PST у Західній Норвегії^[333]. 21 травня у Польщі заарештували дев’ятьох осіб за підозрою у роботі на російські спецслужби та скоєнні низки диверсій на території країни^[334]. У червні стало відомо що екс-начальник генштабу Молдови Ігор Горган був інформатором ГРУ Росії, у своїх доповідях росіянам він неодноразово повідомляв інформацію щодо війни в Україні^[335][336]. У липні двоє австралійських громадян російського походження стали першими людьми, звинуваченими у шпигунстві в Австралії відповідно до законів про іноземне втручання, запроваджених у 2018 році^[337]. Того ж місяця в Іспанії заарештували трьох проросійських хакерів за ймовірні кібератаки проти Іспанії та інших країн НАТО з терористичною метою^[338]. 1 вересня у норвезьких територіальних водах знайшли мертвим кита-білуху, на ім’я Хвалдімір, якого підозрювали у шпигунстві на Росію, через закріплену на ньому відеокамеру^[339].

Поширення російської пропаганди

Віктор Орбан — прем'єр-міністр Угорщини, неодноразово поширював тези російської пропаганди, піддавав сумніву суверенітет України та закликав до припинення звільнення українських територій, поширював російське колоніальне бачення української історії^{[340][341][342][343]}. У серпні 2023 року наполягав на укладенні «договору» з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним про нову архітектуру безпеки України. При цьому він заперечив можливе членство України в НАТО та будь-які претензії Києва на окупований Крим^[344]. 15 грудня Орбан наклав вето на пакет допомоги Україні у розмірі 50 мільярдів євро після того, як раніше утримався під час ухвалення рішення щодо переговорів про вступ України до ЄС^[345]. 10 січня 2024 року Угорщина не засудила постачання РФ ракет із КНДР (напередодні США з майже пів сотнею країн засудили передання Північною Кореєю зброї Росії. Окрім Угорщини, з-поміж країн ЄС не підписала заяву Словаччина)^[233].

Партія Фідес — Угорський громадянський союз, чиновники і політики цієї партії неодноразово поширювали тези російської пропаганди, піддавали сумніву суверенітет України та закликали до припинення звільнення українських територій, поширювали російське колоніальне бачення української історії^[346].

Ласло Тороцкаї — угорський ультраправий політик, журналіст, лідер партії «Наша Батьківщина», колишній віце-президентом партії «Йоббік», діючий голова села із населення близько 4 000 осіб. Також є депутатом Парламентської асамблеї Ради Європи. У січні 2024 року заявив про претензії на українське Закарпаття у разі втрати Україною державності в результаті війни^[347].

Економічний тиск

У грудні 2023 стало відомо що угорські перевізники приєднаються до блокування руху польськими та словацькими перевізниками на кордоні з Україною^[348].

Перешкоджання економічній та військовій допомозі

11 грудня 2023 року згідно з інформації у The Guardian стало відомо що союзники Віктора Орбана проведуть у Вашингтоні закриту зустріч з представниками республіканської партії, щоб домогтися припинення військової підтримки України з боку Сполучених Штатів^[349]. Протягом грудня Угорщина блокувала усі перевогори про вступ України до ЄС а також виділення фінансування від ЄС^[350].

Участь громадян Непалу у вторгенню в Україну

Згідно інформації CNN, станом на лютий 2024 року, РФ завербувала до 15 000 непальців на війну проти України. Непальська депутатка і колишня міністерка закордонних справ Бімала Рай Паудьял заявила у четвер у верхній палаті парламенту округу, що від 1 4000 до 15 000 непальців воюють на лінії фронту в Україні, посилаючись на свідчення чоловіків, які повернулися із зони бойових дій, і закликала російську владу надати ці цифри^[351]. Також відомо про щонайменше 12 знищених громадян Непалу станом на цей же місяць^[352].

Участь громадян Індії у вторгенню в Україну

8 березня 2024 року Індія заявила про розкриття «великої мережі торгівлі людьми», яка обіцяла молодим людям роботу в Росії та заманювала їх на війну проти України. Щонайменше двоє чоловіків, які поїхали до Росії, сподіваючись працювати «помічниками» в армії, загинули на фронті, повідомили їхні родини. Посольство Індії в Росії підтвердило одну з цих смертей. Відомо також про кількох тяжкопоранених. У кримінальній справі йдеться, що деяким із чоловіків також пропонували вступ до «сумнівних приватних університетів» у РФ разом із «безкоштовним продовженням візи зі знижкою». Там додали, що громадян Індії відправили на передову «всупереч їхнім бажанням»^[353].

Поширення російської пропаганди

У березні 2024 року влада Індії привітала Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах^[36][37].

Поширення російської пропаганди

У березні 2024 року влада Киргизстану привітала Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах^[36][37].

Сербія є єдиною європейською країною, яка досі не запровадила обмеження щодо Росії через повномасштабне вторгнення в Україну, також Сербія активно купує зброю як у Росії^[354]. Також Сербія є єдиною країною-спостерігачем при ОДКБ^[355].

Участь громадян Сербії у вторгенню в Україну

Відомо щонайменше про пʼятьох знищених сербів станом на 01.12.23^{[356][357][358][359][360]}.

Поширення російської пропаганди

У звіті, опублікованому в березні 2022 року, було зазначено наступне: «Росія бере участь у дезінформації безпрецедентного масштабу як у традиційних ЗМІ, так і на платформах соціальних мереж, щоб ввести в оману своїх громадян вдома та міжнародну спільноту напередодні та під час її агресивної війни проти України, яку розпочала Росія 24 лютого 2022 року, доводячи, що навіть інформація може бути використана як зброя»^[361].

4 січня 2024 року вболівальники футбольного клубу Црвена Звезда висловили підтримку дій РФ в ході перфомансів під час матчу^[362].

«ВНДІР-Прогрєс», серед продукції якого є засіб РЕБ «Комета» (а також спеціальне електричне обладнання, яке встановлюють у танки, броньовані та інші транспортні засоби, морське обладнання, яке використовується для підводних човнів та військових кораблів, навігаційне обладнання) контролюється сербсько-російським бізнесменом Ненадом Поповичем — власником компанії «АБС Електро», яка станом на 2022 рік володіє компаніями «ВНДІР». Ненад також є лідером проросійської Сербської народної партії, як політик, він просуває ідеї зближення з росією. Попович підтримує збройну агресію росії проти України, а у 2017 році відвідав окупований росіянами Крим^[363].

23 березня 2023 року НАЗК внесло Raiffeisen Bank International до переліку міжнародних спонсорів війни^[364]. 15 травня 2024 року стало відомо що США погрожували Raiffeisen Bank International обмеженнями через роботу в Росії^[365].

Поширення російської пропаганди

30 листопада 2023 року міністр закордонних справ Австрії Александер Шалленберг привітав рішення запросити главу МЗС РФ Сергєя Лаврова на зустріч ОБСЄ в Скоп'є^[366].

Торгівля з РФ і допомога у обході санкцій

У листопаді 2023 року стало відомо що за перші 9 місяців 2023 року Туреччина відзвітувала про експорт 45 товарів, які США визначили як «високопріоритетні», на суму 158 млн доларів до РФ та п'яти колишніх радянських республік, які підозрюються в тому, що вони виступають посередниками РФ. Це втричі більше, ніж за аналогічний період 2022 року, коли почалася велика війна в Україні. При цьому середній показник за 2015-2021 роки становив 28 млн дол. 45 категорій товарів, зокрема, включають мікрочипи, комунікаційне обладнання та інші деталі, такі як оптичні приціли, і які підлягають експортному контролю США, ЄС, Японії та Великої Британії^[367].

Поширення російської пропаганди

У березні 2024 року влада Туреччини привітала Путіна з черговим переобранням на псевдовиборах^[36][37].

Перешкоджання економічній та військовій допомозі

4 грудня 2023 року президент Болгарії Румен Радев ветував надання Україні 100 БТР (однак згодом вето було подолане парламентом)^[368][369].

Торгівля з РФ і допомога у обході санкцій

У червні 2024 року стало відомо що Болгарія набуває ознак європейського офшору товарів для РФ. Експорт Болгарії до Киргизстану зріс на 1600%, згідно інформації від дослідника The Brookings Institution Робіна Брукса^[370].

Поширення російської пропаганди

Джордже Сіміон — румунський політик, лідер праворадикальної та популістичної партії AUR^[371]. Він та члени його партії неодноразово звинувачувалися у пропаганді проти вакцинації, шовінізму по відношенню до угорців^[372][373] неофашизмі,^[374][375] підтримці РФ^[376][377] та антисемітизмі^[378][379]. З 2011 року невʼїзний в Україну — коли він зустрівся з агентом ФСБ у Чернівцях. Після повномасштабного вторгнення заявляв що Румунія не має постачати Україні зброю і дозволяти транзит західної зброї в Україну через свою територію^[380].

Співпраця у військовій сфері не повʼязана із війною

24 січня 2024 року стало відомо що у Мексиці для ремонту Мі-17-1В обрали компанію пов’язану з РФ — із компанією Trans-Ce Cargo S.A. укладено прямий контракт на ремонт гелікоптерів^[381].

Співпраця у військовій сфері не повʼязана із війною

24 січня 2024 року Африканський корпус Міноборони РФ прибув до Буркіна-Фасо. За непідтвердженими даними, російський контингент зі 100 осіб (який заплановано розширити до 300) нібито має гарантувати безпеку лідеру країни Ібрагіму Траоре^[382]. У березні 2024 року згідно матеріалів у Le Monde росія спорудила нову військову базу на південь від аеродрому Донсін біля Уагадугу^[383].

Співпраця у військовій сфері не повʼязана із війною

У квітні 2024 року у Нігері помічена передислокація та активність російських військових^[384].

Перешкоджання економічній та військовій допомозі

Xлени Комуністичної партії Греції блокували залізницю із військовою технікою США та НАТО 5 квітня 2022 року а також 24 березня 2024 року^[385][386].

Торгівля з РФ і допомога у обході санкцій

У травні 2024 року стало відомо що шахта пов'язана з РФ фінансово допомагає правлячій партії ПАР. United Manganese of Kalahari (UMK) - скандально відома шахта з російськими зв'язками. UMK та деякі з її акціонерів відповідальні за майже половину всіх задекларованих пожертв на користь АНК з моменту запровадження вимог щодо розкриття інформації у 2021 році. Інвесторами шахти є фірми, пов'язані з Віктором Вексельбергом, російським мільярдером, який перебуває під західними санкціями та Chancellor House Trust, фінансова підставна особа АНК^[387][388].

• Постачання зброї та обладнання в Україну під час російського вторгнення
• Російське вторгнення в Україну

1. ↑ Генеральна напівпідтримка. Українська правда (укр.). Процитовано 29 лютого 2024.
2. ↑ Генасамблея ООН підтримала територіальну цілісність України. Українська правда (укр.). Процитовано 6 лютого 2024.
3. ↑ ^{а б} Afghan and Serbian parliaments acquire observer status at CSTO PA. en.inform.kz (англ.). 12 квітня 2013. Процитовано 21 лютого 2024.
4. ↑ akipress.com https://akipress.com/news:554209:Tunisia_hopes_to_set_up_free_trade_zone_with_Customs_Union,_EEU/?ckattempt=1. Процитовано 21 лютого 2024. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
5. ↑ Syria Plans to Join Customs Union with Russia. Syria Report (амер.). Процитовано 21 лютого 2024.
6. ↑ Беларусь | Импорт и Экспорт | Весь мир | Все товары | Стоимость (долл. США) и Изменение стоимости, г/г (%) | 2010 - 2021. trendeconomy.ru. 28 січня 2024. Процитовано 29 лютого 2024.
7. ↑ Структура импорта Армении в 2021 году - Союз информированных граждан. Союз информированных граждан - (ru-RU) . 11 березня 2022. Процитовано 4 квітня 2024.
8. ↑ Структура экспорта в 2021 году - Союз информированных граждан. Союз информированных граждан - (ru-RU) . 22 лютого 2022. Процитовано 4 квітня 2024.
9. ↑ Итоги внешней торговли РК за 2021 год.
10. ↑ Звіт RUSI про невоєнні загрози з боку Росії: нові методи вербування агентів, «росколоніалізм» та кадирівські звʼязки - Український тиждень (укр.). 23 лютого 2024. Процитовано 26 лютого 2024.
11. ↑ Росія збере у Москві представників ХАМАС, “Ісламського джихаду” та палестинських фракцій. Українська правда (укр.). Процитовано 1 березня 2024.
12. ↑ Опубликовано обращение Лаврова к "друзьям" из ХАМАСа, "Исламского джихада", ФАТХа. NEWSru.co.il (рос.). 1 березня 2024. Процитовано 1 березня 2024.
13. ↑ Путін скористався масовою втечею росіян від мобілізації, щоб відправити своїх шпигунів до Європи — WSJ. nv.ua (укр.). Процитовано 5 березня 2024.
14. ↑ Російські шпигуни повернулись у Європу: маховик розвідки сягнув часів холодної війни, – FT. www.unian.ua (укр.). Процитовано 7 березня 2024.
15. ↑ В університетах підписали лист із закликом не брати Україну в НАТО. espreso.tv (укр.). Процитовано 10 липня 2024.
16. ↑ Генасамблея ООН засудила вторгнення Росії і закликала негайно вивести війська з України. Європейська правда (укр.). Процитовано 5 лютого 2024.
17. ↑ «Клуб підтримки» росії: які країни Генасамблеї ООН голосують проти проукраїнських резолюцій. Слово і Діло (укр.). 5 лютого 2024. Процитовано 5 лютого 2024.
18. ↑ Генасамблея ООН підтримала резолюцію щодо виплати рф репарацій Україні. Слово і Діло (укр.). 6 лютого 2024. Процитовано 6 лютого 2024.
19. ↑ Понад 140 країн на Генасамблеї ООН підтримали українську формулу миру. www.ukrinform.ua (укр.). 23 лютого 2023. Процитовано 5 лютого 2024.
20. ↑ https://www.un.org/en/ga/third/78/docs/voting_sheets/L.42.pdf
21. ↑ https://digitallibrary.un.org/record/4030715?ln=en
22. ↑ ГА ООН ухвалила резолюцію України щодо ядерної безпеки – у продовження Саміту миру. Європейська правда (укр.). Процитовано 12 липня 2024.
23. ↑ НАЗК запускає відкриту базу даних іноземних компонентів у російській зброї. Мілітарний (укр.). Процитовано 6 лютого 2024.
24. ↑ Kyiv, U. S. Embassy (3 листопада 2023). Додаткова військова допомога США для України. U.S. Embassy in Ukraine (укр.). Процитовано 29 лютого 2024.
25. ↑ Які країни-союзники роблять найбільший внесок у перемогу України. Слово і Діло (укр.). 29 лютого 2024. Процитовано 29 лютого 2024.
26. ↑ Польща, Естонія, США та ще 17 країн, які найбільше допомагають під час війни. Рейтинг друзів України від Forbes — Forbes.ua. forbes.ua (укр.). 24 серпня 2022. Процитовано 29 лютого 2024.
27. ↑ Система власти в Беларуси после референдума 1996 года (PDF).
28. ↑ Время, Настоящее (5 серпня 2020). Білорусь: як Лукашенко 26 років поспіль утримує владу. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 29 лютого 2024.
29. ↑ Степанова, Ольга (11 січня 2024). Лукашенко підписав поправки до Конституції про довічні гарантії для президента. Експерт (укр.). Процитовано 29 лютого 2024.
30. ↑ Угроза независимости и попытка импичмента Лукашенко. Каким был 1996 год в истории Беларуси. Зеркало (рос.). 19 грудня 2021. Процитовано 29 лютого 2024.
31. ↑ Революція марних надій. Як Білорусь за рік пройшла шлях від протестів до репресій. BBC News Україна (укр.). Процитовано 29 лютого 2024.
32. ↑ У Білорусі протестували проти війни з Україною. Voice of America (укр.). 28 лютого 2022. Процитовано 29 лютого 2024.
33. ↑ У Києві відкрилась виставка «Полк Калиновського». armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 29 лютого 2024.
34. ↑ Які неправдиві кремлівські наративи транслює білоруська пропаганда. ВолиньPost (англ.). Процитовано 3 січня 2024.
35. ↑ «Клуб підтримки» росії: які країни Генасамблеї ООН голосують проти проукраїнських резолюцій. Слово і Діло (укр.). 15 січня 2024. Процитовано 15 січня 2024.
36. ↑ ^{а б в г д е ж и к л м н п} "Листа не буде": як світ реагує на вибори в Росії. www.unian.ua (укр.). Процитовано 21 березня 2024.
37. ↑ ^{а б в г д е ж и к л м н п} Переобрання путіна: хто привітав російського диктатора з перемогою на «виборах». Слово і Діло (укр.). 21 березня 2024. Процитовано 21 березня 2024.
38. ↑ https://twitter.com/motolkohelp/status/1602304036815998977. Twitter (укр.). Процитовано 12 грудня 2022.
39. ↑ Oryx. Moscow’s Coalition: Arms And Equipment Supplied To Russia. Oryx. Процитовано 29 листопада 2022.
40. ↑ МотолькоПомоги. Больше 130 000 тонн за год: Режим Лукашенко снабжает РФ боеприпасами, которые везут и в Крым, и в приграничье с Грузией. МотолькоПомоги (англ.). Процитовано 13 червня 2023.
41. ↑ В ISW розкрили секретну роботу ПВК Вагнер в Білорусі. ua.korrespondent.net (рос.). Процитовано 15 січня 2024.
42. ↑ The Russian military has started operating Belarusian MAZ vehicles.
43. ↑ Білоруський ОПК постачає росіянам сотні прицілів для бронетехніки - розслідування. Мілітарний (укр.). Процитовано 20 травня 2024.
44. ↑ “Спротив” отримав докази, що білоруська оборонка обслуговує потреби армії РФ. Українська правда (укр.). Процитовано 17 липня 2024.
45. ↑ Білоруський «Витязь» використовує захоплений «Козак-5». Мілітарний (укр.). Процитовано 23 липня 2024.
46. ↑ Білорусь передасть Росії техніку з діючих підрозділів.
47. ↑ The Persian-Russian Connection. Default (англ.). Процитовано 29 лютого 2024.
48. ↑ Iran-Russia Arms Trade: Geopolitics And Global Implications. Iran International (англ.). 29 лютого 2024. Процитовано 29 лютого 2024.
49. ↑ Іран став головним військовим союзником Росії, і це шкодить Україні та світу - США. BBC News Україна (укр.). Процитовано 15 січня 2024.
50. ↑ Росія та Іран домовилися разом протидіяти західним санкціям. Економічна правда (укр.). Процитовано 15 січня 2024.
51. ↑ МЗС назвало Іран співучасником воєнного злочину Росії
52. ↑ Про затвердження рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27 травня 2023 року «Про застосування секторальних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до Ісламської Республіки Іран»
53. ↑ Росіяни продовжують вивозити українське зерно до Сирії та Ірану. LB.ua. 29 листопада 2023. Процитовано 15 січня 2024.
54. ↑ Іран перетворився на спільника Росії. Главком | Glavcom (укр.). 18 липня 2023. Процитовано 3 січня 2024.
55. ↑ ^{а б} З вересня 2022 року Росія випустила по Україні близько 3800 дронів-камікадзе, – Ігнат. LB.ua. 31 грудня 2023. Процитовано 3 січня 2024.
56. ↑ Ljunggren, David; Ljunggren, David (23 вересня 2022). Ukraine to slash ties with Iran over 'evil' drones supply to Russia. Reuters (англ.). Процитовано 29 листопада 2022.
57. ↑ ^{а б} Росіяни почали використовувати дрони-камікадзе "Shahed-131". Мілітарний (укр.). Процитовано 29 листопада 2022.
58. ↑ ^{а б} Росія могла отримати БПЛА Shahed-191 та Shahed-129. Мілітарний (укр.). Процитовано 13 лютого 2023.
59. ↑ ^{а б} В Україні вперше збили реактивний Shahed-238: експерт розкрив деталі. www.unian.ua (укр.). Процитовано 9 січня 2024.
60. ↑ Розкрито нові подробиці про постачання іранської зброї Росії. www.unian.ua (укр.). Процитовано 27 листопада 2023.
61. ↑ ^{а б} https://twitter.com/uaweapons/status/1592514734846537729. Twitter (укр.). Процитовано 16 листопада 2022.
62. ↑ Іран постачав у Росію боєприпаси Каспійським морем – SkyNews. Мілітарний (укр.). Процитовано 8 березня 2023.
63. ↑ ^{а б} https://twitter.com/clashreport/status/1651805843623485441. Twitter (укр.). Процитовано 28 квітня 2023.
64. ↑ Ljunggren, David; Ljunggren, David (23 вересня 2022). Ukraine to slash ties with Iran over 'evil' drones supply to Russia. Reuters (англ.). Процитовано 29 листопада 2022.
65. ↑ Oryx. Moscow’s Coalition: Arms And Equipment Supplied To Russia. Oryx. Процитовано 29 листопада 2022.
66. ↑ ^{а б} https://twitter.com/UAWeapons/status/1689294822392094720. Twitter (укр.). Процитовано 10 серпня 2023.
67. ↑ ^{а б} NMFTE. Telegram. Процитовано 14 серпня 2023.
68. ↑ ^{а б} Facebook. www.facebook.com. Процитовано 14 серпня 2023.
69. ↑ ^{а б} photos that have emerged show brand-new Iranian OF-462 122mm HE projectiles in the possession of Russian artillerymen.
70. ↑ ^{а б} https://twitter.com/oscar198o/status/1673965731174645764. Twitter (укр.). Процитовано 29 червня 2023.
71. ↑ ^{а б} https://twitter.com/war_noir/status/1673726854446952453. Twitter (укр.). Процитовано 29 червня 2023.
72. ↑ ^{а б} Amon, Dov Lieber, Benoit Faucon and Michael. WSJ News Exclusive | Russia Supplies Iran With Cyber Weapons as Military Cooperation Grows. WSJ (амер.). Процитовано 28 березня 2023.
73. ↑ Збройні Сили України вперше збили іранський ударний БПЛА Shahed-136. Мілітарний (укр.). Процитовано 29 листопада 2022.
74. ↑ Ljunggren, David; Ljunggren, David (23 вересня 2022). Ukraine to slash ties with Iran over 'evil' drones supply to Russia. Reuters (англ.). Процитовано 29 листопада 2022.
75. ↑ Ljunggren, David; Ljunggren, David (23 вересня 2022). Ukraine to slash ties with Iran over 'evil' drones supply to Russia. Reuters (англ.). Процитовано 29 листопада 2022.
76. ↑ Oryx. Moscow’s Coalition: Arms And Equipment Supplied To Russia. Oryx. Процитовано 29 листопада 2022.
77. ↑ ^{а б} Іран постачав у Росію боєприпаси Каспійським морем – SkyNews. Мілітарний (укр.). Процитовано 8 березня 2023.
78. ↑ https://twitter.com/UAWeapons/status/1696180168111370725. X (formerly Twitter) (укр.). Процитовано 29 серпня 2023.
79. ↑ Arms contract shows Iran has sold Russia ammunition for Ukraine war, says security source. Sky News (англ.). Процитовано 13 червня 2023.
80. ↑ Іран постачав у Росію боєприпаси Каспійським морем – SkyNews. Мілітарний (укр.). Процитовано 8 березня 2023.
81. ↑ The Russian army now uses Iranian-made 130mm artillery ammunition for 130mm towed field gun M-46 - photos that have emerged show brand new Iranian Frag-HE 3OF33 projectiles.
82. ↑ The highs and lows of Russia, North Korea relations. Al Jazeera (англ.). Процитовано 29 лютого 2024.
83. ↑ Росія та КНДР домовились розширювати співпрацю. www.ukrinform.ua (укр.). 16 листопада 2023. Процитовано 29 лютого 2024.
84. ↑ “Північнокорейська Русь”: образ КНДР в російській пропаганді. Uacrisis.org (укр.). 20 жовтня 2023. Процитовано 3 січня 2024.
85. ↑ Україна розірвала дипломатичні відносини з КНДР – DW – 13.07.2022. dw.com (укр.). Процитовано 27 листопада 2023.
86. ↑ ВПК КНДР сконцентрувався на забезпеченні Росії боєприпасами. Мілітарний (укр.). Процитовано 27 листопада 2023.
87. ↑ «Величезний наступ» росіян навіть не всі помічають. Чому Кирило Буданов впевнений, що весною настане переломний момент у війні. Велике інтервʼю Forbes — Forbes.ua. forbes.ua (укр.). 22 лютого 2023. Процитовано 23 лютого 2023.
88. ↑ КНДР передала Росії 350 тисяч снарядів. Мілітарний (укр.). Процитовано 26 жовтня 2023.
89. ↑ ВПК КНДР сконцентрувався на забезпеченні Росії боєприпасами. Мілітарний (укр.). Процитовано 2 листопада 2023.
90. ↑ Безперервна передача. З серпня КНДР поставила РФ понад 2,5 млн боєприпасів — аналітики. nv.ua (укр.). Процитовано 29 лютого 2024.
91. ↑ Росіяни атакували Україну північнокорейськими балістичними ракетами. Мілітарний (укр.). Процитовано 5 січня 2024.
92. ↑ Свобода, Радіо (12 липня 2021). М’янма: хунта висуває нові звинувачення скиненій лідерці. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 29 лютого 2024.
93. ↑ Myanmar’s Leader, Daw Aung San Suu Kyi, Is Detained Amid Coup. The New York Times (англ.). Архів оригіналу за 24 березня 2021.
94. ↑ https://thediplomat.com/2023/02/nine-southeast-asian-states-vote-to-condemn-russian-war-on-ukraine/
95. ↑ Росія скуповує назад в країнах Азії власні запчастини для озброєння. Мілітарний (укр.). Процитовано 13 червня 2023.
96. ↑ ^{а б} https://twitter.com/UAWeapons/status/1684251307689771011. Twitter (укр.). Процитовано 27 липня 2023.
97. ↑ ^{а б} https://twitter.com/war_noir/status/1697969761949290653. X (formerly Twitter) (укр.). Процитовано 6 вересня 2023.
98. ↑ Росія скуповує назад в країнах Азії власні запчастини для озброєння. Мілітарний (укр.). Процитовано 13 червня 2023.
99. ↑ Росія, Іран і Китай проведуть спільні військові навчання зфлотом та авіацією. Українська правда (укр.). Процитовано 11 березня 2024.
100. ↑