Театр на Подолі — Вікіпедія

Київський академічний драматичний театр на Подолі
50°27′37″ пн. ш. 30°30′52″ сх. д. / 50.46028° пн. ш. 30.514412° сх. д. / 50.46028; 30.514412
Країна  Україна
Місто
Київ
Адреса
вул. Андріївський узвіз, 20-б
Місткість 253 місць (головна сцена), 50 місць (театральна вітальня)
Тип драматичний театр
Статус академічний
Відкрито 1987
Репертуар українська та світова класика, сучасна драматургія
Керівництво Богдан Бенюк (художній керівник)
theatreonpodol.com
Ідентифікатори і посилання
Мапа
CMNS: Театр на Подолі у Вікісховищі
Будинок адміністрації Київського академічного драматичного театру на Подолі

Київський академічний драматичний театр на Подолі — академічний драматичний театр у Києві, заснований у 1987 році в історичному Подолі і керований українським театральним режисером Віталієм Малаховим. Академічний з квітня 2006 року.

Тимчасово, на період дії воєнного стану, до проведення конкурсу на заміщення посади, директором — художнім керівником Театру на Подолі з 8 листопада призначено народного артиста України Богдана Бенюка (наказ Департаменту культури КМДА від 4 листопада 2022 року)[1].

Історія

[ред. | ред. код]
Логотип театру

У 1987 році в Києві створено театр на Подолі на чолі з Віталієм Малаховим, до того головним режисером Київського Театру естради.

Новостворений театр фактично вже був сформованою командою творчих однодумців, при чому мав відповідні напрацювання — вже готові вистави, серед яких «Трактирниця», «Ніч чудес» та інші.

Першим комерційним успіхом колективу став довгостроковий договір з тюменською нафтодобувною компанією, що передбачав численні виступи в Тюменській області (Росія). Цей контракт дозволив театрові облаштувати стаціонарну київську сцену та забезпечити гідне фінансове становище.

За першими тривалими гастролями були наступні. Таким чином, фактично період від 1987 до 1994 року можна вважати «мандрівним» в історії колективу.

У 1994 році, враховуючи високий професійний рівень колективу, його внесок у розвиток драматичного мистецтва України, Головне управління культури Києва надало театрові на Подолі статус державного.

Театральні будівлі

[ред. | ред. код]

Адміністративний корпус

[ред. | ред. код]

Будинок на Андрієвському узвозі, 20-б, збудовано наприкінці 19 століття. На межі 20 століття комплекс будівель належав відомому київському ювеліру, котрий використовував корпус Б як ювелірну та іконописну майстерні, а на другому поверсі, як і тепер, була сцена, де працював домашній театр. У корпусі А, на місці якого розташована Нова сцена реконструйованого театру, він проживав особисто. Особливість будинку — вдалий приклад архітектурного рішення періоду еклектизму. В середині 1980-х будівлю передано Театру на Подолі.

У приміщенні працює театральна вітальня на 50 місць, названа на честь режисера Ігоря Славинського.

Зал у гостиному дворі

[ред. | ред. код]

З 1990 року по 2013 основна сцена на 100 глядачів розміщувалася на Контрактовій площі — у Гостинному дворі. Там була спеціально облаштована сцена.

Новий корпус

[ред. | ред. код]

Розташований на Андрієвському узвозі, 20-а.

Інвестиції корпорації Roshen в реконструкцію нового корпусу «Театру на Подолі» склали 174 млн грн. Генеральним проєктувальником проєкту реконструкції будівлі виступило архітектурне бюро «Дроздов та партнери». За цим проєктом будівельні роботи велися з січня 2016 року. 9 жовтня 2017 року відбулося офіційне відкриття нового корпусу театру за участі президента України Петра Порошенка та Київського міського голови Віталія Кличка[2].

Глядацька зала (Нова сцена) має 253 місця. Зал оснащений двома спеціальними екранами, шістьма відеопроєкторами, з якими працюють унікальні рухомі жорсткі куліси, проєкційні екрани та підлога. Це дозволяє працювати без матеріальної декорації. Є дві накладні сцени: англійське поворотне коло і конструкція, що змінює кут нахилу поверхні до 90 градусів.

Спеціальна акустична система забезпечує потужний та абсолютно однаковий звук для кожного місця у залі. Один із найсучасніших у світі звукових пультів дозволяє озвучити два повних симфонічних оркестри. Освітлювальний цех налічує понад 150 приладів різного типу. Театр працює з голографічною плівкою та сіткою. А також має машини-генератори: диму, туману, вітру, снігу і навіть дощу. 5D ефект забезпечує розпилювач запахів. Театр доступний для людей з інвалідністю[3], вистави перекладаються мовою жестів, працює аудіодескрипція (спеціальний опис для незрячих чи слабозорих), є опція ігрової кімнати, де проходять театральні майстер-класи, якою можуть скористатися батьки, що прийшли на виставу з маленькими дітьми.

Споруда Театру на Андріївському узвозі збудована з порушенням низки законів і норм. Таке рішення Київської організації Національної спілки архітекторів України оприлюднила на своїй Facebook-сторінці віце-президент НСАУ Олена Олійник.

У висновку йдеться про порушення європейського та державного законодавства. «Заслухавши авторів проєкту В. Юдіна та О.Дроздова, проаналізувавши висновки експертів, Правління дійшло висновку, що будинок збудований з порушенням низки чинних законів і норм», — сказано у рішенні.

Зокрема, вказано, що порушено:

  • Закон України «Про охорону культурної спадщини»,
  • Закон України «Про охорону археологічної спадщини»,
  • Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»,
  • Закон України «Про архітектурну діяльність»,
  • Постанову Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 р. № 560 (зі змінами 2016 р.),
  • Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 № 45 (зі змінами 2015 р.),
  • ДБН А.2.2-3-2014 та ін.

Окрім того, у рішенні НСАУ йдеться, що опублікована на сайті Театру на Подолі документація є неповною, розроблена в результаті приватної ініціативи з порушенням чинного законодавства (мало б бути проведено архітектурний конкурс)[4].

Репертуар

[ред. | ред. код]

Репертуар Театру на Подолі складається з переліку понад 50 вистав, які граються на 2 сценах. Початок о 19:00. У суботу та неділю вистави починаються о 18:00.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Творчий колектив театру та його художній керівник-директор Віталій Малахов стали лауреатами в 15 номінаціях «Київської пекторалі» — найпрестижнішої театральної премії, вони не раз здобували призи і премії на різноманітних театральних фестивалях і форумах, в тому числі міжнародних.

Спеціальним призом відзначено виставу за п'єсою Валерія Шевчука «Вертеп» на І-му всесвітньому фестивалі в Анкарі; театр визнали одним з найкращих на знаменитому Единбурзькому театральному фестивалі в 1994 році з виставами «Яго» та «Сон літньої ночі» за англійською класикою Шекспірівським «Отелло» та «Сон літньої ночі»).

У 1998 році за виставу «В степах України» О. Корнійчука театр отримав «Київську пектораль» у 4 номінаціях: за найкращу режисуру, за найкращий акторський ансамбль, за сценографію, за акторські роботи.

У 2003/2004 театральному сезоні вистава «Дядя Ваня» А. Чехова у постановці В. Малахова стала лауреатом «Київської пекторалі» у 5 номінаціях: за найкращу режисуру, за найкращий акторський дебют (О. Свірська), за найкращу чоловічу роль (С. Бойко).

У 2008 році директор-художній керівник Віталій Малахов став лауреатом Національної премії ім. Тараса Шевченка в галузі мистецтва. До Дня незалежності України того ж (2008) року Президент нагородив Малахова званням «Народний артист України».

Гастролі

[ред. | ред. код]

Київський академічний драматичний театр на Подолі активно гастролює — акторам театру на Подолі аплодували у Львові, Луцьку, Полтаві, Ужгороді, Нижньому Новгороді, Севастополі, Ризі, Надимі; драматичне мистецтво України репрезентоване трупою театру в США, Греції, Єгипті, Великій Британії, Польщі, Німеччині, Коста-Риці, Мексиці, Фінляндії, Туреччині.

Актори театру

[ред. | ред. код]
Головна категорія: Актори Київського академічного драматичного театру на Подолі

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Бенюк очолив київський Театр на Подолі. Українська правда (укр.). Процитовано 8 листопада 2022.
  2. ↑ https://dt.ua/UKRAINE/na-andriyivskomu-uzvozi-v-kiyevi-vidkrili-novu-budivlyu-teatru-na-podoli-256436_.html [Архівовано 2 лютого 2020 у Wayback Machine.] На Андріївському узвозі в Києві відкрили нову будівлю Театру на Подолі
  3. ↑ Найкраще, що сталося з Києвом. Як виглядає зсередини «скандальний» театр на Подолі. ТЕКСТИ.ORG.UA (ua) . Процитовано 31 серпня 2021.
  4. ↑ Театр на Подолі побудували з порушенням законів — Нацспілка архітекторів | Українська правда _Життя
  5. ↑ Олег ВЕРГЕЛІС (26 січня 2018). #преведмедвед (ua) . «Дзеркало тижня. Україна». Процитовано 2018-7-24.
  6. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (3 липня 2018). «Ведмедик» в берлозі на Подолі (ua) . Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 2021-2-05.
  7. ↑ Тетяна ПОЛІЩУК (14 ТРАВНЯ 2018). «У кожному з нас - цілий світ!» Нова постановка Віталія Малахова підіймає цікаву тему - «театр у театрі» (ua) . «День». Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 2018-7-31.
  8. ↑ Елена МИГАШКО (29 квітня 2018). ‘Орестея’: смех богов и власть курсора (рос.). «Український театр». Архів оригіналу за 4 липня 2018. Процитовано 2018-7-24.
  9. ↑ «Каїн XVIII». Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 1 серпня 2021.
  10. ↑ Дмитро ЛЕВИЦЬКИЙ (11 січня 2019). Сезон полювання на «зайців» відкрито (ua) . «Дзеркало тижня. Україна». Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 2019-1-14.
  11. ↑ Вистава DreamWorks: як втрата близької людини дає поштовх переосмислити, чи ти щасливий. Архів оригіналу за 18 березня 2019. Процитовано 1 серпня 2021.
  12. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (17 квітня 2019). Смітникова аристократія на квітневому снігу (ua) . Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 30 серпня 2019. Процитовано 2021-8-01.
  13. ↑ Юрій ВОЛОДАРСЬКИЙ (2019). Спектакль «Снег в апреле»: не мети мне на косы! (рос.). «Yabl». Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 2019-5-16.
  14. ↑ Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (13 червня 2019). Епатаж для Булгакова. У Театрі на Подолі тривають останні репетиції «Зойчиної квартири» (ua) . «День» №103. Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 2019-6-16.
  15. ↑ Юрій ВОЛОДАРСЬКИЙ (11 листопада 2019). Мляві дамочки 90-річної давнини (рос.). «Yabl». Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 11 листопада 2019.
  16. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (21 квітня 2020). «Бджоли» досценографічного періоду (ua) . Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 2021-8-01.
  17. ↑ а б Віталій Малахов: «Театр на Подолі — сучасний театр, тому я запрошую молодих режисерів». Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 1 серпня 2021. [Архівовано 2021-08-01 у Wayback Machine.]
  18. ↑ Театр 360 градусів Серія #9: Глядачі — критики. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 1 серпня 2021.
  19. ↑ Олег ВЕРГЕЛІС (28 листопада 2020). Онлайн-революція почалась з Подолу. Леся Українка і Юля Тимошенко на уламках Культури Культурний фронт (ua) . «Главком». Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 3 грудня 2019.
  20. ↑ В Театре на Подоле в сентябре презентуют премьеру «В ожидании». Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 1 серпня 2021.
  21. ↑ В Театрі на Подолі відбудеться прем'єра вистави «Навігатор». Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 1 серпня 2021.
  22. ↑ Марина КОВАЛЬЧУК (21 серпня 2020). Слогани, прем'єри, редизайн. Українські театри відкривають сезон: чого чекати глядачам (ua) . «Yabl». Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 2020-8-25.
  23. ↑ Людмила ВЕРБИЦКАЯ (20 лютого 2019). В. Малахов: «Пока коронавирус – основной репертуар киевских театров» (рос.). «Golos.ua». Архів оригіналу за 6 квітня 2020. Процитовано 2020-3-28.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Театр_на_Подолі&oldid=43901697