Княжа Криниця (Тульчинський район) — Вікіпедія

село Княжа Криниця
Фотографія села Княже у виданні Podzwonne na zgliszczach Litwy i Rusi (1928)
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Тульчинський район
Тер. громада	Крижопільська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA05100070080080245
Основні дані
Колишня назва	Княже (до 1923), Радянське (1923—2016)
Населення	360 людей (2001 рік)
Площа	1,339 км²
Густота населення	268,86 осіб/км²
Поштовий індекс	24607
Телефонний код	+380 4340
Географічні дані
Географічні координати	48°25′44″ пн. ш. 28°48′41″ сх. д. / 48.42889° пн. ш. 28.81139° сх. д. / 48.42889; 28.81139
Середня висота над рівнем моря	233 м
Місцева влада
Адреса ради	24600, Вінницька область, Тульчинський район, селище Крижопіль, вулиця Героїв України, 59
Карта
Княжа Криниця
Княжа Криниця
Мапа
Княжа Криниця у Вікісховищі

Княжа Криниця (колишні назви: Княже (Княжа, Княжево), Радянське) — село в Україні, у Крижопільській селищній громаді Тульчинського району Вінницької області. До 2020 року входило до складу Крижопільського району Вінницької області. За даними перепису 2001 року, постійне населення села становило 360 людей.

У 17—18 століттях село Княже (нині Княжа Криниця) було власністю родини Четвертинських, з 18 століття до початку 20 століття — родини Грохольських. Наприкінці 19 та на початку 20 століття Княже належало до Ямпільського повіту Подільської губернії. Поруч із селом Княже знаходилося містечко Княже (також відоме як Княжопіль, нині село Сонячне).

У 1923 році Княже було перейменоване на Радянське та увійшло до Крижопільського району, спочатку в складі Тульчинської округи (1923—1930) та згодом Вінницької області (з 1932 року). Під час Другої світової війни село входило до румунської зони окупації з тимчасовою румунською цивільною управою — губернаторства Трансністрія (1941—1944). У 2016 році Верховна Рада України затвердила сучасну назву села.

Описи географічного положення села Княжа Криниця в історичних джерелах:

• За описом 1883 року, село Княжа знаходилося на річці Косничка^{[ком. 1]} (притоці Марківки^[1]), у безлісній, рівнинній місцевості з ґрунтом, що складався з чорнозему та піску. Поруч знаходилася залізнична станція одеської залізниці, розташована на лінії між Крижополем і Вапняркою, за 9 верст від Вапнярки^[2].

• За описом 1893 року, село Княже знаходилося за 56 верст від повітового міста Ямпіль і за 20 верст від волосного центру Тиманівки. Найближчою поштовою та залізничною станцією був Крижопіль (5 верст); найближчою земською станцією — Тиманівка (20 верст)^[3].

• За описом 1901 року, село Княже розташовувалося на кордоні Ольгопільського повіту, на схилі двох пагорбів, простягаючись довгою смугою в три версти. Посередині села протікала невелика болотиста річка, яка давала початок неглибокому ставку. Найближчий вокзал — Крижопіль, знаходився на відстані шести верст. Місцевість характеризувалася як здорова, з ґрунтом переважно суглинковим, місцями супіщаним^[4].

• За описом 1905 року, село Княже знаходилося за 50 верст від повітового міста Ямпіль і за 20 верст від волосного центру Тиманівки. Найближчою поштовою та залізничною станцією був Крижопіль (5 верст); найближчою земською станцією — Вапнярка (15 верст)^[5].

• За описом 1928 року, село Княжа було оточене селами М'ястківка (Городківка), Кісниця й Антопіль, і розташоване на берегах струмків, що впадали в Косничку^{[ком. 1]}. Поблизу Княжі знаходилося містечко Княжопіль (нині село Сонячне). Навколо Княжі також знаходився ліс (урочище) «Грабече»^[6].

Село раніше називалося Княжа Криниця, Княжа, Княже (Княжево), Радянське (1923—2016 рр.).

Згідно з описом 1901 року, назва поселення Княжа Криниця згадується в історичних актах з початку 17 століття. В ерекції, наданій князем Стефаном-Феліціаном Четвертинським у 1746 році, село називається також «Княжа Криниця»; ця назва міститься і на заголовному аркуші метричних книг за 1747 рік. Згодом для скорочення село стали називати Княже^[4]. Назва, ймовірно, пов'язана з князями Четвертинськими, яким належало село в 17—18 століттях^[7].

До 1923 року село носило назву Княже, з 1923 до 2016 року — Радянське. У 2016 році Верховна Рада України затвердила назву Княжа Криниця^[8].

У результаті адміністративно-територіальної реформи в Україні 2020 року село Княжа Криниця увійшло до Крижопільської селищної громади в складі Тульчинського району Вінницької області^[9]. У 2021 році село Княжа Криниця також увійшло до Голубецького старостинського округу (із центром у селі Голубече), створеного в межах Крижопільської селищної громади^[10].

Історичні дані

• У Російській імперії станом на 1893—1905 роки село Княже належало до Тиманівської волості Ямпільського повіту Подільської губернії^[3][5], згодом — до Княжівської волості того ж повіту^[11].

• В Українській СРР село Княже було перейменоване на Радянське та включене до Крижопільського району^[11], створеного в 1923 році. Крижопільський район з 1923 до 1930 року входив до Тульчинської округи, у червні 1930 року — приєднаний до Вінницької округи, у вересні 1930 року — переведений у пряме підпорядкування Української СРР, з 1932 року — включений до складу новоствореної Вінницької області^[12].

• Під час румунської окупації (1941—1944) Крижопільський район (Raionul Crijopol) було включено до Жугастрівського повіту (Județul Jugastru) губернаторства Трансністрія^[13], що знаходилося під тимчасовою румунською цивільною управою.

• У подальший період село Радянське залишалося в складі Крижопільського району Вінницької області УРСР (до 1991 року) та згодом незалежної України (до адміністративно-територіальної реформи 2020 року). Село підпорядковувалося Голубецькій сільській раді^[14].

За описом Антоні Урбанського, село Княжа з 16 століття належало родині Четвертинських, з 18 століття — перейшло у власність родини Грохольських^[6]. За Юхимом Сіцінським, у 1746—1747 роках князь Четвертинський звів у селі Княже церкву на честь Івана Богослова^[4].

З 18 століття до початку 20 століття село Княжа залишалось у власності родини Грохольських^[6]. За часів їхнього володіння в селі був побудований маєток із господарськими спорудами. Садиба займала близько двох гектарів, була обнесена високим муром із брамами; з одного боку був ставок^[7]. Грохольські також побудували в селі спиртовий завод, що займався переробкою сільськогосподарських культур на спирт, який відправляли для подальшої переробки до Тиманівки^[7].

Згідно з Антоні Урбанським, під час Січневого повстання 1863 року графиня Ксавера Грохольська проводила в Княжі таємні зустрічі з метою організації руху^[6]. У 1870 році в 5 верстах від села Княже було відкрито залізничну станцію Крижопіль Києво-Балтської залізниці^[3][15]. За даними на 1883 рік, власником Княжі був Михайло Грохольський^[2]; на 1898 рік — Тадеуш (Фаддей) Грохольський, який проживав у Стрижавці^{[16][ком. 2]}.

Згідно з описом 1901 року, усі мешканці села Княжа були українцями (записані як «малороси») і переважно займалися хліборобством. Серед місцевих ремесел у селі були ткацтво, кравецтво, теслярство й кушнірство. Бідніші селяни працювали в економії (маєтку) або на залізниці як чорнороби^[4]. Школа в селі Княже існувала з 1860 року; в 1895 році було освячено нове шкільне приміщення^[4]. За описом 1905 року, у селі Княже знаходились православна церква, церковно-парафіяльна школа, винокурний завод і аптека^[5].

У 1919—1920 роках на території залізничної станції Крижопіль (в 5 верстах від села) та на навколишніх землях відбувалися бойові дії між союзницькими військами УНР і Галицької армії та військами РСЧА і ЗСПР.

У період колективізації в селі було створено три колгоспи: «Інтернаціонал», «Шевченка» та «Нове життя», які згодом були об'єднані в один колгосп під назвою «Нове життя»^[7]. За даними Національної книги пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні, під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 48 жителів села Радянське^[17].

Під час Другої світової війни, 22 липня 1941 року, село Радянське було окуповане румунськими військами (гірським корпусом 3-ї румунської армії) та згодом включене до губернаторства Трансністрія, що знаходилося під тимчасовою румунською цивільною управою^[13][18]. За свідченнями жителів села, під час окупації румуни вбили голову колгоспу Євтропа Крохмалюка^[7]. 16 березня 1944 року село Радянське було зайняте радянськими військами (303-ю стрілецькою дивізією 73-го стрілецького корпусу 52-ї армії 2-го Українського фронту)^[18].

У повоєнний період господарство «Нове життя» було приєднано до колгоспу села Голубече^[7]. В 1949 році в селі Радянське завершили будівництво сільського клубу^[7]. У 1968 році було встановлено пам'ятник 223 воїнам-односельцям, загиблим у Другій світовій війні^[19]. У 1986 році в селі було створено колгосп «Більшовик»^[7].

Зовнішні зображення
	Фотографія церкви у виданні «Перлини української архітектури» (2002)
	Фотографія церкви у блозі Княжокриницької бібліотеки

Згідно з описом Юхима Сіцінського, церква Івана Богослова, споруджена князем Четвертинським у 1746—1747 роках, була зведена з дозволу єпископа Руської унійної церкви Афанасія (Атанасія) Шептицького та від початку була унійною (греко-католицькою)^[4]. У 1851 році на кошти парафіян храм було розширено прибудовою бічних приділів і приміщень для ризниці та архіву^[4].

Згідно з візитаційним актом благочинного Василя Стопчанського від 1784 року, у селі Княже було 70 дворів, 358 прихожан, які приходили на сповідь, і 228 малолітніх^[4]. За даними на 1901 рік, парафія нараховувала 858 православних чоловіків і 858 жінок. Церковні землі складалися з 1 десятини 1499 сажнів садибної землі та 45 десятин 1736 сажнів орної, загалом — 47 десятин 1191 сажень^[4].

Відомі священники парафії села Княже:

• 1843—1852 — Гавриїл Бернасовський, який значно розширив храм прибудовою двох приділів, притвору та приміщень для ризниці й архіву^[4].
• 1869—1893 — Іоанн Петринський, який спорудив нову дзвіницю, усі причтові споруди й почав будувати шкільне приміщення^[4].

За переписом 2001 року постійне населення села Княжа Криниця (на той час села Радянське) становило 360 жителів; наявне населення також становило 360 жителів^[20][21]. Серед постійного населення 99,17 % вказали українську мову як рідну, 0,83 % — російську^[22].

Історичні дані

• За даними на 1893 рік, у селі Княже було 150 дворів та 1501 житель^[3].

• За переписом 1897 року в селі Княже було 1640 жителів (809 чоловіків та 831 жінка), з яких 1558 жителів були православними^[23].

• За даними на 1905 рік, у селі Княже було 352 двори та 1653 жителі^[5].

• За даними на 1925 рік, у селі Радянське було 530 господарств і 1925 жителів^[11].

• За переписом 1989 року постійне населення села Радянське становило 479 жителів (175 чоловіків і 304 жінки); наявне населення становило 464 жителів (176 чоловіків і 288 жінки)^[24].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[20]:

Село Княжа Криниця з'єднане автомобільною дорогою загального користування місцевого значення С020906 з дорогою територіального значення Т 0233 Вапнярка — Крижопіль — КПП «Загнітків»^[25].

• Церква Іоанна Богослова (дерев'яна) 1747 року. Пам'ятка архітектури місцевого значення^[26].

• Пам'ятка «Пам'ятник 223 воїнам — односельчанам, загиблим у ВВВ». Встановлено в 1968 році. Пам'ятка історії місцевого значення^[19].

• Крохмалюк Микола Якович — рядовий лейб-гвардії кінно-гренадерського полку, згодом унтер-офіцер третього ескадрону, під час Першої світової війни нагороджений двома Георгіївськими хрестами^[7].

• Перенчук Євграф Терентійович (нар. 1899) — голова колгоспу «Нове життя» села Радянське, депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (з 1937 року)^[7].

Коментарі

Примітки

• Голубе́че // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788 с. — С. 350 (Радянське)

• Газета «Сільські новини», Крижопіль, 13.08.1997 р.

• Kniaża, mylnie Kniazia, wieś, powiat jampolski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 194. (пол.)

• Княжа Криниця с. Прадідівська слава. Процитовано 26 жовтня 2024.

• Історія села. Княжокриницька бібліотека (Радянський сільський філіал). Процитовано 26 жовтня 2024.

• Облікова картка. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 2 січня 2017.

• Погода в селі Княжа Криниця. weather.in.ua. Процитовано 26 жовтня 2024. [Архівовано 2016-10-09 у Wayback Machine.]