Луганська народна республіка — Вікіпедія

Запит «ЛНР» перенаправляє сюди; див. також ЛНР (значення).
«Луганська народна республіка»
рос. «Луганская народная республика»
Участь у війнах: Війна на сході України, Російське вторгнення в Україну (з 2022)
Прапор «ЛНР»
Герб «ЛНР»
Територія, яку контролює (темно-зелений) і на яку претендує (світло-зелений) «ЛНР» станом на 28 січня 2023
Сформоване:27 квітня 2014
Ідеологія:сепаратизм
русофільство
путінізм
рашизм[1]
Лідери:2014 (в. о.) Геннадій Ципкалов

2014 Валерій Болотов
2014—2017 Ігор Плотницький

2017—т. ч. Леонід Пасічник
Штаб-квартира:Луганськ
Регіон діяльності:ОРДО України
Союзники: «Донецька народна республіка»
Росія Росія
Опоненти:Україна Україна
Участь у конфліктах:Війна на сході України
Російське вторгнення в Україну (з 2022)
Луганська народна республіка у Вікісховищі
Напад російських сепаратистів на учасників урочистостей з нагоди 200-річчя з Дня народження Тараса Шевченка в Луганську (9 березня 2014 р.)
Барикади навколо будівлі УСБУ в Луганській області, в якій у квітні 2014 р. терористи розмістили «об'єднаний штаб Армії Південного Сходу»
Бойовик терористичної організації «Луганська народна республіка». (Луганська ОДА, 2 червня 2014 р.)
Плавучий транспортер ПТС-2 сепаратистів т. зв. «9-ї роти» на мосту через Сіверський Донець біля м. Щастя. 9 червня 2014 р.

«Луга́нська наро́дна респу́бліка» (абрв. «ЛНР», рос. «Луганская народная республика») — сепаратистське квазідержавне утворення[2] на території Луганської області України. Проголошене в 2014 році воєнізованими угрупованнями під контролем та за підтримки Росії[3][4]. Після російської анексії 2022 року — республіка в складі РФ. Всі держави-члени ООН, за виключенням РФ, КНДР та Сирії, розглядають територію, на яку претендує «ЛНР», як суверенну частину України.

Україна розглядає «ЛНР» як терористичне угруповання, маріонеткову державу, організовану та озброєну РФ, яка за підтримки російських військ незаконно захопила та утримує українську територію[5][6][7][8][9]. Території, контрольовані «ЛНР», відповідно, вважаються тимчасово окупованими Росією, замість неправомірної назви «ЛНР» вживається термін «окупаційна адміністрація РФ в окупованій Луганській області»[10]. Хоча до 2022 року РФ офіційно не визнавала суверенітету «ЛНР»[11], на неофіційному рівні вона надавала їй військову, економічну, політичну й дипломатичну підтримку[12][13][14].

«ЛНР» було проголошено в Луганську 27 квітня 2014 року[15]. З 13 квітня 2014 до 30 квітня 2018[16] в Луганській області тривала антитерористична операція (АТО), після АТО на сході України була введена в дію Операція об'єднаних сил (ООС)[17].

21 лютого 2022 року Росія визнала «ДНР» і «ЛНР» суверенними державами. Через три дні, частково під приводом захисту республік, РФ розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. До середини липня під контролем російських військ опинилася практично вся територія Луганської області, але через два місяці Збройні сили України повернули контроль над кількома населеними пунктами. У вересні 2022 року РФ оголосила про анексію окупованих територій. Генеральна Асамблея ООН абсолютною більшістю голосів ухвалила резолюцію, що засуджує псевдореферендуми на окупованих територіях України, закликає держави не визнавати будь-які зміни статусу областей України та вимагає від РФ негайного виведення всіх своїх військ з території України[18][19].

Головою «Луганської народної республіки» є Леонід Пасічник, парламентом — Народна рада(інші мови). Основа ідеології «ЛНР» сформована правим російським націоналізмом, російським імперіалізмом і православним фундаменталізмом[20]. Управління ООН з прав людини та Human Rights Watch повідомляли про порушення прав людини в «ЛНР», а також політичні та медійні репресії[21].

Історія

Передумови

Проголошення Луганської народної республіки відбулося на тлі сепаратистського руху, що активізувався після перемоги Революції гідності в кінці лютого 2014 року. Вже 1 березня Луганська обласна рада, в якій на 124 місця 106 займала Партія регіонів і 13 — комуністи, під головуванням Валерія Голенка ухвалила рішення про визнання нелегітимними центральних органів виконавчої влади України[22]. 9 березня місцеві сепаратисти провели мітинг чисельністю близько 3 тисяч осіб за відокремлення Донбасу від України та напали на мітинг українців, що відзначали 200-ту річницю від дня народження Т. Шевченка[23].

Опитування громадської думки показали, що близько 24 % мешканців Луганської області бажали об'єднання України з Росією[24], в той самий час 51 % виступав проти відокремлення області від України і приєднання до Росії[25].

Проте, негативний результат не вплинув на наміри сепаратистських угрупувань. 14 квітня луганські сепаратисти висунули ультиматум місцевій облраді з вимогою заявити про невизнання центральної влади в Україні[26]. 26 квітня «Народний губернатор Луганщини» Валерій Болотов і «Уповноважений представник громад області» висунули ультиматум щодо припинення антитерористичної операції та заявили про готовність перейти до активної фази спротиву на всій території області[27].

Проголошення «народної республіки»

«Луганська народна республіка» була проголошена 27 квітня 2014 року групою осіб, які захопили будівлю управління СБУ у Луганській області за підтримки мітингувальників чисельністю кілька сотень людей[28][29][30]. Це проголошення відбулося через 20 днів після подібного проголошення «Донецької народної республіки» (7 квітня).

29 квітня було повторно захоплено будівлю обласної держадміністрації, обласної прокуратури[31][32][33][34].

Референдум

Докладніше: Псевдореферендуми на Донеччині та Луганщині 2014

11 травня 2014 року відбувся т. зв. «референдум» про суверенітет Луганської народної республіки.

За інформацією організаторів цього псевдореферендуму, явка становила 75 %, а проголошення незалежності Луганської народної республіки підтримали 96 % виборців, «проти» висловились 3,8 % осіб, які взяли участь у голосуванні[35].

На допиті у бійців батальйону «Азов» мер Стаханова Ю. Борисов зізнався, що проводити «референдум» йому та іншим очільникам населених пунктів Луганської області наказав О. Єфремов[36].

За словами місцевих жителів, до створення «ЛНР» також причетний син Олександра Єфремова, а Валерій Болотов був його шофером[37].

«Проголошення незалежності»

12 травня 2014 року на підставі проведеного 11 травня псевдореферендуму про суверенітет «Луганської народної республіки» було проголошено незалежність «Луганської народної республіки», про що оголосив самопроголошений «народний губернатор» Валерій Болотов.[38]

18 травня на засіданні «Верховної ради Луганської народної республіки», на якому були присутні 108 «народних обранців» зі всіх міст та поселень «республіки», затверджено Конституцію «ЛНР» як тимчасовий закон самопроголошеної республіки[39].

24 травня терористична організація оголосила про своє об'єднання з бандформуванням «Донецька народна республіка» у «державу Новоросія», а також висунула територіальні претензії до України на інші південні та східні області — Одеську, Миколаївську, Херсонську, Запорізьку, Дніпропетровську та Харківську[40].

10 червня 2014 року «Верховна рада ЛНР» звернулася з проханням про визнання незалежності до керівництва 15 держав та державних утворень, серед яких Абхазія, Білорусь, Венесуела, Вірменія, Інгушетія, Казахстан, Росія та Південна Осетія[41]. 17 червня Південна Осетія (не визнана, як і Абхазія, значною частиною світу) визнала підсумки «референдуму» у самопроголошеній ЛНР[41].

Боротьба за владу між ватажками

2014

14 серпня 2014 року Валерій Болотов заявив, що йде у відставку з посади голови «ЛНР», за його словами — «через поранення». Після цього «ЛНР» очолив Ігор Плотницький.[42]

14 вересня 2014 року угруповання «донських козаків» у м. Стаханов (сучасна назва — Кадіївка) заявило про вихід з-під юрисдикції «Луганської народної республіки», а його ватажок Павло Дрьомов проголосив про створення «Стаханівської козацької народної республіки»[43][44][45].

У грудні 2014 року Павло Дрьомов записав з поплічниками публічне відеозвернення «до світової спільноти та особисто Путіну». У зверненні він звинувачував Плотницького у крадіжках російської гуманітарної допомоги та продажу вугілля українській стороні. Він заявив, що він має докази на флешці, зажадав від Плотницького складення повноважень та погрожував, що матеріали флешки будуть опубліковані його поплічниками, «якщо з ним щось станеться».[46][47]

2015

1 січня 2015 року в місті Лутугине з реактивних вогнеметів було спалено кортеж Олександра Бєднова, що виконував функції міністра оборони «ЛНР» у серпні 2014 року, а згодом був названий начальником штабу 4-ї мотострілецької бригади.

7 березня 2015 року біля смт Михайлівка стався невдалий замах на Олексія Мозгового. 23 травня 2015 року на тому ж місці стався другий замах, внаслідок якого Мозгового було вбито.

У жовтні-листопаді 2015 року відбувся конфлікт Плотницького і Леоніда Пасечника, що виконував функції міністра державної безпеки, де останній звинувачував Плотницького у контрабанді вугілля через лінію розмежування українській стороні. Сторону Пасечника зайняли Олексій Карякін і Геннадій Ципкалов.[48] 17 жовтня 2015 року «МГБ» «ЛНР» арештувала Дмитра Ляміна, що виконував функції міністра енергетики, за звинуваченням у торгівлі з українською стороною.[49][50] 18 жовтня Плотницький відсторонив Леоніда Пасечника з посади.[51][52]

12 грудня 2015 року Павло Дрьомов, прямуючи на святкування власного весілля на викраденому у місцевого підприємця автомобілі, був підірваний закладеною в автомобілі вибухівкою.[47][53][54]

2016

11 березня 2016 року Геннадій Ципкалов був затриманий на кордоні силовими структурами «ЛНР» при спробі виїхати до РФ.[55]

22 липня 2016 року частина матеріалів з «флешки Дрьомова» була оприлюднена в мережі. Там містилися окремі записки, документи, копії електронної переписки Дрьомова з представниками АП РФ, ФСБ, ГРУ, народної міліції «ЛНР», місцевою владою окупованих територій. Російського куратора «ЛНР» у переписці він називає хитрим та підступним, здатним на удар в спину.[56]

20 вересня 2016 року Плотницький заявив про «спробу перевороту в ЛНР». За його словами, під час заворушень у Луганськ «повинна була зайти українська армія», і вони спрацювали на випередження.[57][58] На непідконтрольні Україні території Луганської області були введені війська зі структури 1-го армійського корпусу (ДНР), зокрема батальйон «Спарта» на чолі з Моторолою.

23 вересня був арештований Віталій Кисельов, позивний Комуніст, заступник командира народної міліції «ЛНР».[59] Плотницький також оголосив у розшук колишнього голову «парламенту» Олексія Карякіна.[60] Того ж дня Олександр Захарченко повідомив, що Моторола допоміг Плотницькому придушити переворот.[61]

24 вересня Геннадій Ципкалов помер у в'язниці. Місцеві ватажки повідомили, що він скоїв самогубство, повісившись.[48]

26 вересня з'явилися повідомлення, що Віталій Кисельов помер у в'язниці.[62][63] За інформацією громадської ініціативи «Права справа», обидва функціонери ЛНР — Ципкалов і Кисельов, — померли від тортур бойовиків батальйону «Спарта».[64]

  • того ж дня бойовиками було оприлюднено відеоспростування смерті Віталія Кисельова, де в кадрі стояла особа, схожа на Кисельова, не промовивши ні слова.[65][66]
  • у березні 2017 року джерела в силових структурах «ЛНР» повідомили, що Кисельов все ж був убитий тортурами 26 вересня, але убивство приховується слідством. У оприлюдненому вересневому відеоспростуванні 2016 року був знятий його рідний брат Сергій. Віталій Кисельов не з'являвся більше на публіці, більше не публікувалися його свіжі фото чи відео.[67][68]

9 грудня 2016 року Валерій Болотов, перший ватажок «ЛНР», перебуваючи в Москві, в інтерв'ю Росбалту зізнався, що бойовики «ЛНР» обстрілювали Луганськ у 2014 році. За його словами, це були члени батальйону «Заря», підпорядкованого Плотницькому, а також інші угрупування ЛНР.[69] 26 грудня Болотов також розказав, що серед «ополчення» було чимало бойовиків, які займалися грабіжництвом та віджимом майна у мирних мешканців. За його словами, ці особи перебувають у лавах угруповань Ігоря Плотницького.[70]

Докладніше: Обстріли цивільного населення у війні на Донбасі

2017

27 січня 2017 року Валерій Болотов помер у своїй квартирі в Москві. За озвученою бойовиками попередньою інформацією, причниою смерті став серцевий напад.[71]

9 листопада 2017 року голову силового відомства, що має назву «МВД» «ЛНР», було виселено з чужого будинку, який він займав три роки.[72] 20 листопада Ігоря Корнета було відсторонено з посади голови МВС ЛНР за рішенням місцевого суду ЛНР.[73]

Зовнішні відеофайли
1. Плотницький прийшов виселяти Корнета // 9 листопада 2017 р.
2. Озброєні люди в центрі Луганська // 21 листопада 2017 р.
3. Колона техніки входить до Луганська // 21 листопада 2017 р.
4. Плотницький в аеропорту Москви // 23 листопада 2017 р.

21 листопада на вулицях міста Луганська з'явилася військова техніка і озброєні люди без знаків розрізнення з білими пов'язками. За повідомленнями, вони взяли під контроль увесь центр міста, будівлю Міністерства внутрішніх справ, місцеву телерадіокомпанію, тощо.[74] Ігор Корнет зробив заяву, що голова телерадіокомпанії Анастасія Шуркаєва, керівник адміністрації Плотницького Ірина Тейцман та начальник служби урядової безпеки Євгеній Селіверстов співпрацювали з українськими спецслужбами.[75] Натомість Плотницький заявив, що підстав для їх арешту немає, а слідство ведеться щодо інших осіб.[76] Крім того, Корнет звинуватив Селівестрова у підготовці убивства Геннадія Циплакова у 2016 році.[77][78][79]

Пізніше того ж дня з'явилися повідомлення, що війська, які зайшли до Луганська, належать до структури 1-го армійського корпусу (ДНР), зокрема угруповання «Чечен».[80] Їх колона прибула до міста вночі. Представники СММ ОБСЄ підтвердили переміщення значної кількості військової техніки, що рухалася поблизу Дебальцевого у напрямку Луганська.[81] Однак, в офіційному коментарі від заступника командувача оперативного командування «ДНР» Едуарда Басуріна, причетність «ДНР» до конфлікту в Луганську було заперечено.[82]

За інформацією ЗМІ, Плотницький 21 листопада покинув Луганськ та виїхав на територію РФ.[83][84] Зорян Шкіряк повідомив, що упродовж тижня, що передував подіям мешканцям окупованих територій активно розсилалися sms-повідомлення із агітацією за об'єднання «ДНР» та «ЛНР» в одну структуру, підконтрольну Захарченку.[85] За однією із версій події 20-21 листопада в Луганську підтримуються урядом РФ.[86]

22 листопада підконтрольними Корнету силами були захоплені також і інші адміністративні будівлі. Заарештували усіх співробітників відомства, що виконувало функції Генеральної прокуратури в «ЛНР», серед них голова відомства — Віталій Подобрий, який є ставлеником та сподвижником Плотницького.[87] Також було опубліковано відеозвернення від імені бойовиків «ЛНР» до Олександра Захарченка із проханням взяти під своє керівництво «ЛНР» тля створення єдиної псевдореспубліки.[88] Того ж дня журналіст Олексій Чибісов повідомив, що з'явилися жертви серед місцевого населення — бойовики Корнета відкрили вогонь по автомобілю швидкої медичної допомоги.[89]

23 листопада з'явилися відомості про вибухи на військових об'єктах на тимчасово окупованій території Донецької області у ніч з 22 на 23 листопада, унаслідок яких загинули люди.[90] А також про вилучення усіх готівкових коштів із банкоматів та банків Луганська.[91] Того ж дня російське видання Новая газета повідомила, що Плотницький покинув Луганськ, і у складі кортежу разом із Іриною Тейцман та Анастасією Шуркаєвою, звинуваченими у роботі на СБУ, виїхав до Росії.[92] Кількома годинами згодом Плотницький був знятий на відео у аеропорту Москви.[93]

25 листопада 2017 року новим ватажком «ЛНР» був визнаний Леонід Пасічник[94].

Населення

На територіях підконтрольних «ЛНР» у 2015 році, до війни мешкало 1,57 млн осіб, або 70,2 % населення Луганської області. Найбільшими містами за населенням (без врахування н.п. міськради) на початку 2014 р. були Луганськ (424,1 тис.), Алчевськ (110,5 тис.), Красний Луч (82,2 тис.), Стаханов (77,2 тис.)[95].

Території, контрольовані «ЛНР», характеризуються підвищеною часткою у населенні росіян, білорусів та інших національностей колишнього СРСР. За даними перепису 2001 року їх національний склад був наступним, %[96]

під
контролем
ЛНР		 під
контролем
України		 Луганська
область
українці 52,4 71,8 58,0
росіяни 44,1 26,3 39,0
білоруси 0,9 0,6 0,8

Внаслідок бойових дій та руйнування економіки чисельність населення території скоротилася більш ніж на чверть[97].

У дослідженні «Окупований Донбас: економіка, демографія, групи впливу. Стратегії для України», проведеному спільно Центром вивчення Росії та окупованих територій і виданням «Ділова столиця» верхньою оцінкою реальної кількості українського населення на окупованих територіях Донецької та Луганської областей на кінець жовтня 2017 можна вважати 3 млн 737 тисяч, а нижньою 2 млн 668 тисяч, тобто 3 млн 203 тис., або округлену цифру — 3 млн 200 тис. осіб. У той час як на 1 січня 2014 року територіях Донбасу, нині окупованих, проживало 3 млн 894 тисяч осіб.[98][99]

Місцевий орган, що іменується терористами як «комітет статистики ЛНР» станом на 1 березня 2020 наводить цифру 1436604 мешканці, з яких 1348002 — міське населення і 88602 — сільське[100].

Росія проводить політику зросійщення на окупованих нею територіях Луганської області — у школах викладають тільки російською мовою навіть у повністю українськомовних населених пунктах. Українські підручники опинилися під забороною, а охочі вчитися українською змушені робити це потай від окупаційної влади[101][102][103].

Символіка

Тимчасова перепустка «МВС „ЛНР“» з «гербовою» печаткою, яку використовували влітку 2014 року
Один з варіантів прапору «ЛНР»

9 травня 2014 був представлений прапор «ЛНР»: триколор з трьох горизонтальних смуг — блакитною, синьою і червоною. У центрі прапора білий двоголовий орел, на грудях якого розміщений герб Луганська.[104] 2 листопада в «ЛНР» запровадили видозмінений прапор: триколор із зображенням одного із варіантів герба невизнаної республіки.

30 жовтня затвердили герб «ЛНР». За своєю стилістикою він мав нагадувати герби союзних республік СРСР, проте без серпа і молота. Вінчає конструкцію восьмикутна зірка.[105]

Луганська народна республіка
Гімн "луганської народної республіки"
КраїнаУкраїна Україна (місце дії організації) / Росія Росія (країна походження організації)
СловаВолодимир Михайлов
МелодіяГеоргій Галін[106]
Затверджений29 квітня 2016[106]
Гімн "луганської народної республіки" у Вікісховищі

«Гімн „ЛНР“» — пісня на музику Георгія Галіна і на слова Володимира Михайлова[107]. Затверджений 29 квітня 2016 року ватажком «ЛНР» Ігорем Плотницьким[106][108].

Керівництво

Зовнішні відеофайли
Як уряду ЛНР вдалося успішно розподілити 100 кг моркви і 2 мішки картоплі (рос. Как правительству ЛНР удалось успешно распределить 100 кг морковки и 2 мешка картошки), Александр Коноваленко, опубліковано 1 червня 2016 року.

18 травня 2014 року на засіданні «Верховної ради Луганської народної республіки» було обрано головою «ЛНР» Валерія Болотова, Головою «республіканських зборів ЛНР» став Олексій Карякін, а головою уряду «ЛНР» обрано Василя Нікітіна[39].

4 липня 2014 лідер луганських сепаратистів В. Болотов призначив російського політтехнолога М. Баширова виконувачем обов'язків голови «Ради міністрів» «ЛНР». Після від'їзду 20 серпня останнього в Росію його наступником став І. Плотницький.

4 листопада 2014 року, після псевдовиборів у «ЛНР», так званий «ЦВК республіки» оголосив, що головою «ЛНР» обраний Плотницький Ігор Венедиктович[109][110].

Міністри:

  • Івакін Юрій Володимирович (колишній начальник обласного управління МВС у Житомирській області) — «міністр внутрішніх справ»[111][112][113]
  • Корнет Ігор Олександрович — «міністр внутрішніх справ» з 27.08.2014[114][115]
  • Пасічник Леонід Іванович — «міністр держбезпеки», колишній співробітник СБУ[116][117]
  • Ірина Філатова[118]
  • Винокуров Станіслав Євгенович — в. о.  «міністра по у справах сім'ї, молоді, спорту та туризму»[119]
  • Сороковенко Руслан Вікторович — «міністр сільського господарства»[120][121]
  • Малахова Світлана Анатоліївна — «міністр праці та соціальної політики»[122][123]

16 травня 2014 року співробітниками МВС у м. Луганську було затримано та після цього етаповано до однієї з сусідніх областей одного з командирів «Армії Південного Сходу» Олексія Рильке, який близький до «народного губернатора» Валерія Болотова[124].

Вибори

Перші загальні «вибори» відбулися в неділю, 2 листопада 2014 року на території, яку контролює «ЛНР». Відбулись вибори до Народної ради «ЛНР» і вибори голови «ЛНР».

Протистояння з українськими силами після проголошення «незалежності»

Карта проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (9 червня 2014 р.).

17 травня 2014 року під час перетину державного кордону в пункті пропуску «Довжанський» Валерій Болотов був затриманий українськими прикордонниками та проінформували про це українські силові відомства. Але протягом двох годин допомога з українських урядових сил не підійшла, на заставу напало близько 80 озброєних прихильників Валерія Болотова, внаслідок чого відбувся бій, під час якого бойовикам вдалося відбити свого ватажка[125].

18 травня 2014 року члени «ЛНР» на чолі з «міністром внутрішніх справ „ЛНР“» Юрієм Івакіним зайняли приміщення обласного управління МВС у Луганській області, а бійці внутрішніх військ залишили будівлю[112].

За інформацією групи «Інформаційний спротив» наприкінці вересня до штабу Луганської народної республіки завезли шеврони з емблемою «Харківської народної республіки»[126].

Діяльність

Напади на виборчі комісії для виборів Президента України

Жертви серед мирного населення в результаті мінометного обстрілу Луганська (18 червня 2014 року)

Згідно з повідомленнями українських ЗМІ протягом травня 2014 року були зафіксовані численні випадки залякування членів виборчих комісій та нападів на самі виборчі комісії[127][128]. Повідомлялося про випадки нападів озброєними сепаратистами з використанням фізичної сили, які зафіксовані на ОВК № 108 у м. Краснодон 6 травня[129].

Тероризм, напади, викрадення та вбивства людей

Як і «Донецька народна республіка», «ЛНР»-івські терористи практикують пограбування та викрадення людей.

Так, 3 травня 2014 року терористи викрали активістів Олексія Біду і Анну Мокроусову[130], які намагались висвітлити події у захопленому терористами військкоматі[131]. Полонені були випущені наступного дня.

12 червня 2014 року в Луганську терористи викрали 19-річного активіста руху за «Єдину Україну» Олександра Мангуша.[132], катували його[133], випустили 15 червня[134].

У квітні 2014 року сепаратисти розтрощили в Луганську банківські термінали «ПриватБанку», 18 червня напали на інкасаторів цього банку і, погрожуючи застосуванням зброї, відібрали у них більше мільйона гривень. ПриватБанк входить до групи «Приват» Ігоря Коломойського, якому прибічники «ЛНР» оголосили війну за його активну проукраїнську позицію й боротьбу із сепаратизмом[135].

Сепаратисти провели зачистки викладачів вишів Луганська. 23 червня 2014 року терористи увірвалися до Українсько-Канадського центру «Відродження», викрали голову Луганської «Просвіти» Володимира Семистягу, а також документи організації[136] та заволоділи його квартирою[137]. 1 липня зранку в ЗМІ з'явилася інформація, що 27 червня, перебуваючи в полоні терористів, В. Семистяга помер від серцевого нападу,[138][139][140] яка, щоправда, не підтвердилась. 15 серпня його вдалось звільнити.

16 вересня 2014 року ректор ЛНУ імені Тараса Шевченка В.Курило заявив про викрадення проректора з навчальної роботи Дмитра Ужченка, українського лінгвіста, укладача фразеологічних словників та арешт заступника директора Наталі Безверхньої[141][142][143]. На блокпосту в Олександрівську під Луганськом затримали й доставили до будівлі Луганського СБУ чотирьох викладачів Луганського університету внутрішніх справ.[144]

Окрім проукраїнських активістів терористи стали викрадати й представників колишньої влади та очільників осередків Партії регіонів у Луганській області. Так, 9 жовтня 2014 року бойовики «ЛНР» забрали з власного будинку на вул. Будьонного депутата Верховної Ради України Віктора Тихонова, якого українські ЗМІ називають одним із «спонсорів сепаратистів в Луганській області» та «батьком донбаського федералізму»[145][146][147][148]. Згодом, до будівлі управління СБУ доставили колишнього голову селишної ради Ювілейного регіонала Володимира Струка, який відкрито підтримував сепаратистів[148][149][150].

28 жовтня 2014 року в селі Сокільники російські козаки показово розстріляли жінку похилого віку та чоловіка за їхні проукраїнські настрої[151].

За оцінками дослідницького центру START (Study of Terrorism and Responses to Terrorism) Мерілендськкого університету, «Луганська народна республіка» за підсумками 2014 року ввійшла до світової п'ятнадцятки терористичних організацій за кількістю атак, терактів і смертельних жертв[152].

Концтабори «ЛНР» в ОРЛО

За повідомленням радника глави СБУ Маркіяна Лубківського, контррозвідники виявили 26 пунктів у Донецькій і Луганській областях, де розміщуються концтабори та місця масового поховання людей. За станом на вересень 2014 року в полоні терористів перебувало понад півтори тисячі осіб. Кількість загиблих від рук бойовиків невідома[153][154][155]. Полонені, яким вдалось вирватись на волю, свідчать про їхнє катування, використання на примусових працях та одноразове годування.

Адміністративні покарання

На території захопленій терористами «ЛНР», де українське законодавство проголошене нечинним, впроваджують власну систему покарань, яка залежить від примх бойовиків. За словами бранців, які звільнились із полону, терористи стверджують, що вони діють за «законами сумління». «Якщо затриманий викличе довіру у бойовиків, вони його відпустять, якщо ні, то можуть навіть розстріляти». В Антрациті Луганської області, підконтрольному донським козакам, відродили покарання пороттям канчуком.[156] У жовтні тим же містом у рамках боротьби з масовим алкоголізмом провели колону з кількох десятків звинувачених у систематичному пияцтві козаків, одягнутих у ліфчики та спідниці[157][158].

Економіка та фінанси

Розтрощений сепаратистами банкомат «ПриватБанку» (вул. Демьохіна, квітень 2014)

Серед основних внутрішніх джерел доходів «ЛНР» називають платний проїзд через блокпости прихильників організації, «кришування» бізнесу та рекет, експропріація майна на складах, у магазинах та у громадян, викрадення людей та вимагання викупу за них, а також проведення «націоналізації» приватних об'єктів на користь «республіки»[159][160].

14 травня 2014 у Луганську з'явились листівки про заборону «Луганською народною республікою» діяльності низки американських фірм на своїй території, зокрема, «Кока-кола» та «Пепсі-кола» та «Макдональдз», а луганський ресторан швидкого харчування McDonald's, якщо той не припинить роботу, буде знищено без загрози життю клієнтів та співробітників[161].

Наприкінці вересня 2014 з Криму на територію Донбасу ввезли близько 3,9 млрд грн, які до того зберігались у захопленому кримському відділенні Нацбанку України.[162] 1 жовтня 2014 року в Луганську видали однакові для всіх пенсії у розмірі 1800 грн[163]. Проте брак коштів змусив керівництво «ЛНР» утилізувати Луганський ливарно-механічний завод[ru] та інші підприємства, щоб отримані від продажу металу гроші пустити на виплати пенсій і соцвиплат[164] (про покупця металу в цих новинах нічого не сказано).

«Голодні бунти»

Докладніше: Голодні бунти в захоплених бойовиками "ЛДНР" ОРДЛО

Представники «ЛНР», які не мали керівного досвіду, виявились нездатними управляти населеними пунктами. Тривалий час сепаратисти не могли налагодити електро- та водопостачання. У містах була паралізована банківська система. Протягом 3 місяців не виплачувались зарплати, пенсії та соціальні допомоги.[165]

У серпні 2014 року в деяких окупованих містах Донбасу почався голод. Голодні зомління траплялись у мешканців Первомайська та Алчевська. А в Свердловську Луганської області за місяць від голоду померли 16 осіб.[166]

У вересні 2014 року почало зростати невдоволення серед прибічників «ЛНР». В Антрациті через кількамісячну заборгованість у зарплаті гірники шахти «Комсомольська» відмовилися виходити на роботу, у наслідок чого копальня припинила свою роботу.

21—22 вересня у Стаханові, Ровеньках, Антрациті та 4 жовтня у Свердловську прокотилась хвиля «голодних бунтів». Кілька тисяч невдоволених діями терористів зібрались на стихійних мітингах з вимогою налагодити нормальне життя. Однак протестувальникам заявили: «Не на часі вимагати благ всяких, бо триває війна, тому працюйте безкоштовно, а за грошима їдьте на Україну». А в Антрациті терористи закликали потерпіти до нового (2015) року.[165][167]

У листопаді 2014 року в Антрациті, Брянці, Єнакієвому, Лутугино, Ровеньках, Свердловську, Торезі, Червонопартизанську прокотилась друга хвиля «голодних або жіночих бунтів», в яких взяли участь молоді матері, пенсіонери, жінки, які доглядають за дітьми чи немічними батьками. Основна причина соціальних протестів — невиплати соціальної допомоги, пенсій, зарплат, обіцяних представниками «ЛНР» і «ДНР».[168]

16 листопада 2014 року мешканці, які зібрались на центральному майдані в Червонопартизанську, заявили місцевій владі, що в місті від голоду померло 64 особи.[168][169]

17 листопада 2014 року біля Свердловського виконкому зібрались на стихійний мітинг близько 2000 осіб. Мітингарі вимагали від бойовиків залишити місто. Під час акції вони облили жовто-синьою фарбою браму комендатури, що розміщувалась у військкоматі, і закидали камінням вікна міського палацу культури, зайнятого козаками. А в центрі з'явився надпис: «Свердловськ — це Україна!» Донські козаки намагались розігнати протестувальників, але місцеві ополченці встали на захист містян.[168][170]. Наступного дня біля виконкому на мітинг зібрались пенсіонери.[171]

Реакція української влади

Генеральна прокуратура України 15 травня 2014 року кваліфікувала так звані «ДНР» та «ЛНР» як терористичні організації.[172]

20 липня 2014 року Президент України Петро Порошенко закликав ООН визнати так звані «„ДНР“» і «ЛНР» терористичними організаціями[173]. З аналогічним проханням він звернувся також до Конгресу США[174].

22 липня 2014 року Верховна Рада України у своїй заяві «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» звернулася до міжнародних та європейських організацій, лідерів країн світу з пропозицією визнати самопроголошені організації «ДНР» і «ЛНР» терористичними[175].

Оцінки експертів

Політолог Олександр Палій після проголошення «ЛНР» наприкінці квітня заявив: «Всі знають, що Царьов працює на Москву. Нещодавно він туди їздив, і судячи з усього, отримав вказівки. Донбас Росії не потрібен — це дотаційний регіон, а після приєднання Криму уряд РФ ще один збитковий проєкт не потягне»[176]. Політолог Руслан Ключник відзначав, що протестними настроями мешканців Сходу фактично скористалися «екстремістські і терористичні об'єднання, а також кримінальні групи, що намагалися встановити мафіозний режим у Донбасі („народні республіки“ у Донецьку і Луганську, які не були визнані навіть кремлівським режимом)»[177]. Політолог Володимир Фесенко, коментуючи відставку В. Болотова з посади голови «ЛНР», зазначив, що кадрові ротації підтвердили маріонетковість цих режимів: «Ця ротація підтверджує, що режими „ДНР“ і „ЛНР“ були маріонетковими. Писали в блоги, піарилися. А зараз настав час людей з іншими функціями — професійної організації оборони Донецька і Луганська»[178].

Футбол

Докладніше: Спорт на тимчасово окупованих територіях України

На територіях, що контролюються терористами, проводиться не визнаний жодними міжнародними та українськими футбольними структурами футбольний турнір. Турнір відбувається під егідою Луганського футбольного союзу, який оголосив себе спадкоємцем Луганської обласної федерації футболу на території, яку контролює «ЛНР». Перший турнір розпочався 2015 року, другий — 2016 року. Проходить за системою «весна-осінь».

Оскільки турнір не визнаний ані УЄФА, ані УАФ, то переможець не отримує жодних путівок в єврокубки. Крім того, футболісти і тренери, що брали участь у цих змаганнях, за рішенням ФФЕ не матимуть права підписувати контракти з українськими клубами і отримувати трансферні листи для виїзду за кордон, судді не зможуть судити офіційні матчі, а агенти, селекціонери, менеджери та інші функціонери — виконувати свої професійні обов'язки.[179]

Перший такий турнір на окупованих територіях Луганської області з футболу тривав від 6 червня до 17 жовтня 2015 року. Переможцем став СК «Зоря-Сталь» (Луганськ), 2016 року — «Далівець» (Луганськ). Другий чемпіонат окупованих районів тривав від 21 травня до 15 жовтня 2016 року, в ньому взяли участь 8 команд.

Цікаві факти

Див. також

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Луганська народна республіка
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Луганська народна республіка

Примітки

  1. ↑ Звичайний рашизм. Як новий термін став синонімом жахливих звірств Росії, ідеології її влади та суспільства. Архів оригіналу за 8 червня 2022. Процитовано 4 червня 2022.
  2. ↑ Василенко В. А. Російсько-українська війна 2014 року: причини, перебіг та політико-правові оцінки (PDF) // Український тиждень. — 2014. — № 42 (362). — С. 28-42. Архівовано з джерела 29 листопад 2014. Процитовано 2015-07-16.
  3. ↑ Matsuzato, Kimitaka (2022). The First Four Years of the Donetsk People’s Republic. The War in Ukraine's Donbas. Central European University Press. с. 43—66. doi:10.7829/j.ctv26jp68t.7. ISBN 9789633864203. This state was born as a result of the extreme polarization of Ukrainian society, has survived the military conflict with its former suzerain (Ukraine), and, at a certain stage of state building, began to enjoy Russia’s support.
  4. ↑ Toal, Gerard (2017). Near Abroad : Putin, the West, and the contest over Ukraine and the Caucasus. New York. с. 239. ISBN 978-0-19-025331-8. OCLC 965543300. this does not mean that the Kremlin was behind all forms of protest against Euromaidan—this is clearly not the case—or that the Kremlin controlled the actions of all secessionist leaders, also clearly not so. Secessionist leaders and later rebel fighters had their own motivations. Having said that, there is considerable evidence to indicate that Russian state security structures worked in partnership with ostensibly private but functionally extended state networks of influence—oligarchic groups, veteran organizations, nationalist movements, biker gangs, and organized criminal networks—to encourage, support, and sustain separatist rebellion in eastern Ukraine from the very outset.
  5. ↑ ГПУ визнала терористичними організаціями самопроголошені ДНР та ЛНР. УНІАН. 16 травня 2014. Архів оригіналу за 11 липня 2015.
  6. ↑ ГПУ, СБУ і Мін'юст готують позови про визнання ДНР та ЛНР терористами. Радіо Свобода. 19 січня 2015. Архів оригіналу за 22 липня 2015.
  7. ↑ На Донеччині впіймали головного інформатора «ДНР» [Архівовано 30 жовтень 2015 у Wayback Machine.] http://socportal.info/ [Архівовано 30 жовтень 2015 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Верховна Рада визнала частину Донбасу тимчасово окупованою територією. Deutsche Welle. 17 березня 2015. Архів оригіналу за 16 липня 2015.
  9. ↑ Ukraine's prosecutor general classifies self-declared Donetsk and Luhansk republics as terrorist organizations. Kyiv Post. 16 травня 2014. Архів оригіналу за 24 лютого 2016. Процитовано 18 лютого 2016.
  10. ↑ Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 № 2268-VIII
  11. ↑ В Совете Федерации назвали условия признания ДНР и ЛНР. NEWSru.com. 6 березня 2015. Архів оригіналу за 22 липня 2015.(рос.)
  12. ↑ Нємцов Б. Ю. Независимый экспертный доклад «Путин. Война» / И. Яшин, О. Шорина. — Москва, 2015. — 65 с. (PDF-версія документа [Архівовано 23 липень 2015 у Wayback Machine.] на сайті Google Drive) (рос.)
  13. ↑ Нові докази зв'язку ДНР з Росією оприлюднило слідство у справі збиття МН 17. VOA (укр.). Архів оригіналу за 14 травень 2021. Процитовано 14 травня 2021.
  14. ↑ Як Росія заправляє окупованим Донбасом. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 14 травень 2021. Процитовано 14 травня 2021.
  15. ↑ У Луганську проголосили «Луганську народну республіку» (укр.), 27 квітня 2014, процитовано 14 липня 2024
  16. ↑ Як все починалося: сьогодні рік, відколи оголосили АТО. Патріоти України. 13 квітня 2015. Архів оригіналу за 16 липня 2015.
  17. ↑ З початку проведення ООС піротехнічні підрозділи знешкодили понад 60 тисяч вибухонебезпечних предметів. armyinform.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 21 лютий 2022. Процитовано 3 березня 2021.
  18. ↑ Ukraine: UN General Assembly demands Russia reverse course on 'attempted illegal annexation'. The United Nations. 12 жовтня 2022.
  19. ↑ Ukraine war: UN General Assembly condemns Russia annexation. BBC News. 13 жовтня 2022. Процитовано 14 жовтня 2022.
  20. ↑ Likhachev, Vyacheslav (July 2016). The Far Right in the Conflict between Russia and Ukraine (PDF). Russie.NEI.Visions in English. с. 25—26. Архів оригіналу (PDF) за 26 жовтня 2016. Процитовано 1 березня 2022. The ideas of Russian imperial (and, to some extent, ethnic) nationalism and Orthodox fundamentalism shaped the official ideology of the DNR and LNR. ... It can therefore be argued that the official ideology of the DNR and LNR, which developed under the influence of Russian far-right activists, is largely right-wing, conservative and xenophobic in character.
  21. ↑ Bachelet, Michelle (5 липня 2022). Ukraine: High Commissioner updates Human Rights Council. Office of the High Commissioner on Human Rights (United Nations). Процитовано 6 лютого 2023. We are also concerned about confirmed allegations of forced conscription by Russian-affiliated armed groups at the end of February 2022, in Donetsk and Luhansk.
  22. ↑ Луганский облсовет считает нелегитимными центральные власти, требует референдума и второго государственного языка
  23. ↑ У Луганську проросійські активісти побили Євромайдан та захопили ОДА
  24. ↑ Українці не хочуть віз і кордонів з Росією, але й об'єднуватися з Росією не хочуть
  25. ↑ Майже 70 % жителів Півдня та Сходу категорично проти приєднання до Росії
  26. ↑ Луганські сепаратисти поставили ультиматум облраді і поки не стали захоплювати ОДА. Архів оригіналу за 19 грудня 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
  27. ↑ «Народний губернатор» Луганщини оголосив Києву новий ультиматум. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
  28. ↑ Сепаратисти проголосили «Луганську народну республіку», — відео
  29. ↑ У Луганську проголосили «Луганську народну республіку»
  30. ↑ У Луганську сепаратисти оголосили про створення «Луганської народної республіки»
  31. ↑ У Луганську захопили облпрокуратуру
  32. ↑ Сепаратисти захопили будівлю Луганської обласної прокуратури
  33. ↑ У Луганську сепаратисти захопили СБУ
  34. ↑ Як захоплювали луганську СБУ Офіцер спецслужби про «русскую вєсну» // Богдан Буткевич, Український тиждень, 12 грудня, 2015
  35. ↑ Луганські сепаратисти оголосили остаточні результати «референдуму». Українська правда. 12.05.2014.
  36. ↑ Мер Стаханова на допиті «злив» Єфремова (відео).
  37. ↑ Син Єфремова створив «ЛНР», — біженка з Луганщини. Еспресо.tv. 19.06.2014.
  38. ↑ Сепаратисти проголосили незалежність "Луганської республіки". ipress.ua (англ.). Процитовано 23 листопада 2017.
  39. ↑ а б Сепаратисти Луганщини ухвалили тимчасову конституцію і призначили уряд. [Архівовано 2015-04-06 у Wayback Machine.] INSIDER. 18.05.2014.
  40. ↑ http://lenta.ru/news/2014/05/24/novorossia/ Донецкая и Луганская народные республики объединились в Новороссию.] (рос.)
  41. ↑ а б Невизнана Південна Осетія визнала підсумки референдуму ЛНР. DT.UA. 17.06.2014. Процитовано 23.06.2014.
  42. ↑ У "ЛНР" міняють керівництво, як рукавички. Українська правда. Процитовано 23 листопада 2017.
  43. ↑ Стаханівська народна республіка. Архів оригіналу за 14 липня 2018. Процитовано 6 січня 2015.
  44. ↑ Атаман Дремов против «ЛНР»: «Мы построим Казацкую народную республику Стаханова!». Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.
  45. ↑ Стаханов проголосив незалежність від ЛНР і обрав «народного мера»-регіонала. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.
  46. ↑ Дрёмов обратился к Путину и пригрозил Плотницкому отставкой (видео, 18 +) — Новости Луганска и Луганской области - informator.media. informator.media (ru-RU) . Процитовано 23 листопада 2017.
  47. ↑ а б Novosti, RIA (20151213T0942+0200Z). Последнего оппонента Плотницкого взорвали в ЛНР. РИА Новости Украина (рос.). Процитовано 23 листопада 2017.
  48. ↑ а б Переворот в "ЛНР" и убийство Цыпкалова. При чем тут Сурков?. www.dsnews.ua (рос.). Процитовано 23 листопада 2017.
  49. ↑ Цензор.НЕТ. "Министр угольной промышленности ЛНР" Лямин задержан по подозрению в коррупции. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Процитовано 23 листопада 2017.
  50. ↑ Korrespondent.net. Министра энергетики ЛНР посадили под домашний арест (рос.). Процитовано 23 листопада 2017.
  51. ↑ ​Продолжение скандала в ЛНР: главарь отстранил "главу госбезопасности". Апостроф (укр.). Процитовано 23 листопада 2017.
  52. ↑ Плотницкий отстранил от должности «министра госбезопасности ЛНР» — Новости Луганска и Луганской области - informator.media. informator.media (ru-RU) . Процитовано 23 листопада 2017.
  53. ↑ Дремова убили из-за флешки с компроматом на Ефремова-Плотницкого. dn.depo.ua. Процитовано 23 листопада 2017.
  54. ↑ Цензор.НЕТ. Жизнь и смерть "атамана" Дремова: как российские СМИ превратили "Пашу-локатора" в "легендарного Батю". ФОТО+ВИДЕО. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Процитовано 23 листопада 2017.
  55. ↑ В "ЛНР" задержали экс-премьер-министра Геннадия Цыпкалова. 06452.com.ua - Сайт города Северодонецка (ru-UA) . Процитовано 23 листопада 2017.
  56. ↑ Луганские сепаратисты «слили» компромат с «Флешки Дремова», изобличающий «власти ЛНР» и их российских кураторов (фото). ОстроВ (ru-RU) . Процитовано 23 листопада 2017.
  57. ↑ Плотницький розповів про придушення спроб переворотів в обох. dn.depo.ua. Процитовано 23 листопада 2017.
  58. ↑ Плотницький розповів про спробу перевороту в "ЛНР" і "ДНР". Українська правда. Процитовано 23 листопада 2017.
  59. ↑ В "ЛНР" массовые аресты: схватили заместителя командира "народной милиции "ЛНР". dn.depo.ua. Процитовано 23 листопада 2017.
  60. ↑ Плотницький оголосив у розшук колишнього голову. dn.depo.ua. Процитовано 23 листопада 2017.
  61. ↑ Захарченко розповів, як Моторола допоміг Плотницькому придушити переворот. dn.depo.ua. Процитовано 23 листопада 2017.
  62. ↑ Преступности.НЕТ. news.pn. Процитовано 23 листопада 2017.
  63. ↑ Умер Виталий Киселев, который дал показания на Цыпкалова. QHA (ru-RU) . Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 23 листопада 2017.
  64. ↑ Зачистка оппозиции в ЛНР. Зачем кураторы из ФСБ подставили "Моторолу" с убийством советника Плотницкого. glavred.info. Процитовано 23 листопада 2017.
  65. ↑ “Коммунист” жив. Информация о смерти “замкомандующего “Народной милицией ЛНР” не подтвердилась — Новости Луганска и Луганской области - informator.media. informator.media (ru-RU) . Процитовано 23 листопада 2017.
  66. ↑ Заваруха у ватажка ЛНР: один з ватажків "воскрес". Апостроф (укр.). Процитовано 23 листопада 2017.
  67. ↑ Перестарались с допросом "Коммуниста". Российские СМИ признали смерть еще одного из главарей ЛНР. glavred.info. Процитовано 23 листопада 2017.
  68. ↑ Мертвый Коммунист сдает сообщников. Газета.Ru. Процитовано 23 листопада 2017.
  69. ↑ Болотов визнав, що влітку 2014 року бойовики "ЛНР" обстрілювали Луганськ. dn.depo.ua. Процитовано 23 листопада 2017.
  70. ↑ Болотов зізнався, що "наши рєбята" грабували та віджимали майно у луганчан в 2014 році. dn.depo.ua. Процитовано 23 листопада 2017.
  71. ↑ Бойовики озвучили причину смерті Болотова. Українська правда. Процитовано 23 листопада 2017.
  72. ↑ Війна між Плотницьким і Корнетом: Коли почнеться кривавий відстріл в "ЛНР". dn.depo.ua. Процитовано 21 листопада 2017.
  73. ↑ Так званого голову «МВС ЛНР» Ігоря Корнета відсторонили від посади. Громадське радіо (укр.). 20 листопада 2017. Процитовано 21 листопада 2017.
  74. ↑ У Луганську - конфлікт між Плотницьким і "головою МВС". BBC Україна (брит.). 21 листопада 2017. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 21 листопада 2017.
  75. ↑ Це диверсанти: терористи пояснили путч і зелених чоловічків у Луганську. розслідування (укр.). Процитовано 21 листопада 2017.
  76. ↑ Плотницкий обвинил уволенного главу МВД в попытке дестабилизировать ЛНР. РБК. Процитовано 22 листопада 2017.
  77. ↑ Заявление А. Корнета. сайт МВД (ru-RU) . 21 листопада 2017. Архів оригіналу за 23 листопада 2017. Процитовано 22 листопада 2017.
  78. ↑ У МВД ЛНР появились новые доказательства инсценировки «госпереворота» осенью 2016 г. сайт МВД (ru-RU) . 22 листопада 2017. Архів оригіналу за 23 листопада 2017. Процитовано 22 листопада 2017.
  79. ↑ Inc., TV Rain,. Полиция ЛНР сообщила о готовившемся покушении на экс-главу совета министров. Процитовано 22 листопада 2017.
  80. ↑ Mancer, Necro (7:31 AM - 21 Nov 2017). Подтверждение того, что "захаровская гвардия" уже в Луганске. Вверху - фото @sashakots из Луганска, внизу - старое фото бойцов #ПСН. Сравните надписи via @Mortis_Bannedpic.twitter.com/MkIcz1KTR8. @666_mancer (рос.). Процитовано 21 листопада 2017.
  81. ↑ ОБСЄ показало військову техніку у Луганську під час "перевороту": фото - 24 Канал. 24 канал. Процитовано 22 листопада 2017.
  82. ↑ Rbc.ua. Переворот у Луганську: подробиці. РБК-Украина (укр.). Процитовано 24 лютого 2018.
  83. ↑ Российский наемник сообщил о бегстве Плотницкого в Россию. 0642.ua - Сайт города Луганска (ru-UA) . Процитовано 22 листопада 2017.
  84. ↑ МВД Украины: глава ЛНР Плотницкий уехал в Россию — Meduza. Meduza (ru-RU) . Процитовано 22 листопада 2017.
  85. ↑ Новини України - На Луганщині масово розсилають СМС про об'єднання ДНР та ЛНР - Прямий. Прямий Онлайн (укр.). 22 листопада 2017. Процитовано 22 листопада 2017.
  86. ↑ Кремль встал на сторону главы МВД ЛНР в его конфликте с Плотницким. РБК. Процитовано 22 листопада 2017.
  87. ↑ Цензор.НЕТ. Разборки главарей "ЛНР": вооруженные люди штурмом взяли "генпрокуратуру "ЛНР", "генпрокурор" Подобрый "арестован", - журналист. ФОТО+ВИДЕО (обновлено). Цензор.НЕТ (ru-RU) . Процитовано 22 листопада 2017.
  88. ↑ Захарченку, введи війська: бойовики "ЛНР" хочуть створити "Новоросію" - 24 Канал. 24 канал. Процитовано 22 листопада 2017.
  89. ↑ "Зелені чоловічки" Корнета розстріляли швидку у Луганську: повідомляють про загиблих - 24 Канал. 24 канал. Процитовано 22 листопада 2017.
  90. ↑ У Донецьку на військових об'єктах пролунали вибухи, є загиблі - джерело (укр.). Процитовано 23 листопада 2017.
  91. ↑ Усю готівку з Луганська вивезли до Росії - Міноборони (укр.). Процитовано 23 листопада 2017.
  92. ↑ Ватажок «ЛНР» Плотницький виїхав до Росії — «Новая газета». Процитовано 23 листопада 2017.
  93. ↑ Плотницький “засвітився” в аеропорту з багажем (укр.). Процитовано 24 листопада 2017.
  94. ↑ Луганский Информационный Центр — Народный Совет ЛНР удовлетворил заявление главы ЛНР об отставке по собственному желанию. lug-info.com. Архів оригіналу за 11 грудня 2017. Процитовано 20 квітня 2020.
  95. ↑ Динаміка населення адміністративних одиниць України. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 25 серпня 2015.
  96. ↑ Дністрянський М. С. Етнополітична географія України. Львів: Літопис, 2006.
  97. ↑ Гуманітарна карта ситуації і потреб Донецької і Луганської областей. Архів оригіналу за 23 травня 2015. Процитовано 25 серпня 2015.
  98. ↑ Деловая столица: Демографія ОРДЛО
  99. ↑ У ОРДЛО наразі мешкає близько 3,2 млн українських громадян, — дослідження
  100. ↑ Численность населения Луганской Народной Республики на 1 марта 2020 года. Госкомстат ЛНР (рос.). Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 20 квітня 2020.
  101. ↑ Маніпуляція пропаганди про підтримку української мови на ТОТ Запорізької області (укр.). 17-05-2024.
  102. ↑ Как в российской оккупации дети учатся в украинских школах (рос.). Deutsche Welle. 14-12-2023.
  103. ↑ Русификация оккупированных регионов Украины (рос.). Euronews.
  104. ↑ Луганчанам 9 мая показали флаг «Луганской Народной Республики»
    Джерело: fakty.ictv.ua
  105. ↑ Утверждён герб Луганской народной республики. Архів оригіналу за 24 листопада 2014. Процитовано 18 листопада 2014.
  106. ↑ а б в Закон «О Государственном гимне Луганской Народной Республики» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 липня 2018. Процитовано 26 вересня 2020.
  107. ↑ Архівована копія. 8 жовтня 2017. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 26 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  108. ↑ У ЛНР затвердили офіційний гімн республіки (аудіо). Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 26 вересня 2020.
  109. ↑ Плотницкий избран главой ЛНР (рос.). Lenta.ru. 3 листопада 2014.
  110. ↑ На выборах главы ЛНР побеждает действующий лидер провозглашенной республики Плотницкий (рос.). ТАСС. 3 листопада 2014.
  111. ↑ Самопроголошена «Луганська народна республіка» призначила «міністра внутрішніх справ». [Архівовано 2014-12-18 у Wayback Machine.] ТВі. 18.05.2014.
  112. ↑ а б Представители ЛНР вошли в облМВД и назначили своего «силовика». Бойцы ВВ покинули здание (стрим, обновляется). [Архівовано 1 червня 2014 у Wayback Machine.] Восточный Вариант. 18.05.2014.
  113. ↑ Івакін Юрій Володимирович, сайт «Миротворець»
  114. ↑ Ігор Олександрович, сайт «Миротворець»[недоступне посилання з липня 2019]
  115. ↑ Сайт «Ради міністрів ЛНР», міністр ВС. Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 2 червня 2016.
  116. ↑ Пасічник Леонід Іванович, сайт «Миротворець»
  117. ↑ Сайт «Ради міністрів ЛНР», міністр ДБ. Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 2 червня 2016.
  118. ↑ Министр Луганской республики Ирина Филатова становится звездой интернета
  119. ↑ Сайт «Ради міністрів ЛНР», міністр СМСТ. Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 2 червня 2016.
  120. ↑ Сайт «Ради міністрів ЛНР», міністр СГ. Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 2 червня 2016.
  121. ↑ Сороковенко Руслан Вікторович, сайт «Миротворець»
  122. ↑ Малахова Світлана Анатоліївна, сайт «Миротворець»
  123. ↑ Сайт «Ради міністрів ЛНР», міністр П та СП. Архів оригіналу за 5 червня 2016. Процитовано 2 червня 2016.
  124. ↑ МВС затримало одного з командирів сепаратистської Армії Південного-Сходу. Українська правда. 16.05.2014.
  125. ↑ Затриманого прикордонниками Болотова звільнили бойовики. Наші 2 години чекали на підмогу. Українська правда. 17.05.2014.
  126. ↑ Тимчук: Бойовики завезли шеврони «ХНР». Українська правда. 01.10.2014.
  127. ↑ Андрій Кузнецов. Луганщина: чергове захоплення прокуратури, підготовка «референдуму» та спроби зірвати вибори. Радіо Свобода. 08.05.2014.
  128. ↑ Андрій Кузнецов. Як готуються до «референдуму» на Луганщині. Радіо Свобода. 09.05.2014.
  129. ↑ Невідомі у масках розгромили окружком на Луганщині, є постраждалі — КВУ. [Архівовано 20 травня 2014 у Wayback Machine.] Коментарі. 07.05.2014.
  130. ↑ В Луганске сепаратисты захватили двух активистов, выступающих за единую Украину. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 24 червня 2014.
  131. ↑ В Луганске сепаратисты захватили двух активистов, выступающих за единую Украину. Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 24 червня 2014.
  132. ↑ У Луганську викрали 19-річного українського активіста.
  133. ↑ Олександр Мангуш: Мене катували люди, явно не з Луганська. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 24 червня 2014.
  134. ↑ В Луганске освобожден еще один заложник — Александр Мангуш. Архів оригіналу за 17 червня 2014. Процитовано 24 червня 2014.
  135. ↑ У Луганську терористи викрали в інкасаторів більше мільйона гривень.
  136. ↑ У Луганську викрали голову «Про, світи» Володимира Семистягу.
  137. ↑ Бойовики відібрали квартиру у лідера луганської «Просвіти», викраденого напередодні. Архів оригіналу за 8 липня 2014. Процитовано 26 червня 2014.
  138. ↑ У похищенного ЛНРовцами преподавателя остановилось сердце // www.0642.ua 15:00 30.06.2014
  139. ↑ Дев'ять гольфістів поцілили в одну лунку (Відео). 24 Канал. 23 лютого 2013. Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 9 жовтня 2021.
  140. ↑ У полоні бойовиків у Луганську помер лідер "Просвіти".
  141. ↑ «ЛНР» переслідує викладачів Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 29 вересня 2014. Процитовано 24 вересня 2014.
  142. ↑ Террористы захватили здание луганского университета и похитили преподавателей
  143. ↑ Бойовики ЛНР захопили університет і ділять кафедри, — ректор. Архів оригіналу за 29 вересня 2014. Процитовано 24 вересня 2014.
  144. ↑ В Луганске вуз МВД захватили боевики, местный физрук объявил себя «народным ректором»
  145. ↑ Бойовики ЛНР затримали нардепа Тихонова [Архівовано 13 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. Інформатор. — 2014. — 10.10.
  146. ↑ Терористи ЛНР викрали нардепа-регіонала Тихонова
  147. ↑ Террористы ЛНР взяли в плен депутата Верховной рады Виктора Тихонова
  148. ↑ а б Боевики «ЛНР» взялись за луганских регионалов. Пытались задержать Владимира Струка [Архівовано 13 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. Інформатор. — 2014. — 10.10.
  149. ↑ «ЛНР — это прекрасно», — экс-«регионал», нардеп Струк возле ЦИК в Киеве. ВИДЕО
  150. ↑ Боевики ЛНР «национализировали» имущество пророссийского нардепа [Архівовано 13 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. Інформатор. — 2014. — 28.08.
  151. ↑ На Луганщині козаки розстріляли похилу жінку та чоловіка за проукраїнську позицію
  152. ↑ Overview: Terrorism in 2014 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 19 листопада 2015. Процитовано 19 листопада 2015.
  153. ↑ Концтабори і масові поховання на Донбасі (карта СБУ). Радіо «Свобода». — 2014. — 4.10.
  154. ↑ СБУ показала «карту смерти» на Донбассе: концлагеря и массовые захоронения жертв боевиков
  155. ↑ Террористы на Донбассе устроили тюрьмы и концлагеря
  156. ↑ Садо-мазо воспитание: российских наемников в Луганске бьют плеткой за пьянку. ВИДЕО [Архівовано 13 березня 2017 у Wayback Machine.]. «Інформаційний Спротив». — 2014. — 08.10.
  157. ↑ Российские казаки в Антраците устроили гей-парад: провинившихся одели в лифчики и юбки [Архівовано 13 березня 2017 у Wayback Machine.]. «Інформаційний Спротив». — 2014. — 12.10.
  158. ↑ «Травесті-казаки» з Антрациту одягли ліфчики і спідниці
  159. ↑ ОП-5 статей доходу бюджетів народних республік Донбасу. Еспресо.tv. 15.05.2014.
  160. ↑ Список «достижений» ДНР и ЛНР. Новости Донбасса. 16.05.2014. (рос.)
  161. ↑ У Луганську з'явилися листівки про заборону «Макдональдза». BBC Україна. 14.05.2014.
  162. ↑ З Криму терористам привезуть майже 4 мільярди гривень, — «Права справа»
  163. ↑ Особенности выдачи пенсий в «ЛНР». 2.10.2014
  164. ↑ Бандиты из «ЛНР» придумали, где взять деньги для соцвыплат и пенсий. Главное. — 2014. — 11.10.
  165. ↑ а б По містах Луганської області прокотилася хвиля голодних бунтів
  166. ↑ Голод на Донбасі: в окупованому Свердловську від голоду померли 16 жителів
  167. ↑ В Свердловске прошел голодный митинг
  168. ↑ а б в Донбас охоплюють протести через безгрошів'я та голод. Радіо Свобода. — 2014. — 18.11.
  169. ↑ На оккупированных территориях Донбасса продолжают умирать от голода [Архівовано 24 листопада 2014 у Wayback Machine.]. 2011. — 16.11.
  170. ↑ Митингующие в Свердловске требовали вернуть Украину, а боевикам уйти «за поребрик». Архів оригіналу за 20 листопада 2014. Процитовано 18 листопада 2014.
  171. ↑ В Свердловске пенсионеры требовали от Путина выплаты пенсий. Архів оригіналу за 24 листопада 2014. Процитовано 18 листопада 2014.
  172. ↑ Самопроголошені республіки у Донецькій та Луганській областях кваліфіковано як терористичні організації. ГПУ. 16 травня 2014. Процитовано 19 травня 2014.
  173. ↑ Порошенко закликає ООН визнати так звані «ДНР» і «ЛНР» терористичним організаціями, Інтерфакс-Україна.
  174. ↑ Президент України попросив Конгрес США визнати ДНР і ЛНР терористичними організаціями, сайт ZN, UA
  175. ↑ Заява Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України»
  176. ↑ Скичко, Максим (7 травня 2014). Політологи про царьовську "Новоросію": Росії не потрібен збитковий Донбас. «Сьогодні». Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 3 червня 2021.
  177. ↑ Ключник Р. М. Основні виміри сучасної політичної кризи в Україні // Гілея. — 2014. — Вип. 86 (7). — С. 335
  178. ↑ http://www.dialog.ua/news/13230_1408092977
  179. ↑ Футбол за завесой. www.2000.ua. Архів оригіналу за 24 жовтня 2016. Процитовано 31 жовтня 2016.
  180. ↑ Чайка, Роман (12 травня 2014). Луганда та Донбабве. ТСН. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 3 червня 2021.
  181. ↑ Луганщина — це Україна. Архів оригіналу за 20 лютого 2015. Процитовано 19 квітня 2015.
  182. ↑ Москаль закликав відмовитись від термінів «луганда», «лугамбе» і «лугандонія»
  183. ↑ ОТКРЫТОЕ ОБРАЩЕНИЕ к Генеральному секретарю Всемирной федерации профсоюзов Георгиосу Маврикосу (рос.)
  184. ↑ В ЛНР завили, что украинские военные используют оружие из компьютерной игры. Архів оригіналу за 26 липня 2015. Процитовано 26 липня 2015.
  185. ↑ Боевики «ЛНР» и кремлевские пропагандисты заявляют, что украинские военные используют оружие из компьютерной игры.
  186. ↑ Культурный центр ЛНР в Демократической Республике Конго отметили годовщину создания // Федерация профсоюзов Луганской Народной Республики [Архівовано 2020-07-14 у Wayback Machine.]. — 16.9.2019

Посилання

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Луганська_народна_республіка&oldid=43589428