Летюча Бригада УВО — Вікіпедія

«Летюча бригада» — спеціальний підрозділ Української Військової Організації, створений у складі групи спеціально підготовлених і законспірованих бойовиків для здобуття коштів шляхом вчинення ексів (експропріаційних актів — нападів на державні установи із метою заволодіння коштами, які в умовах польської окупації вважалися українським національним здобутком і тому повинні бути повернені на благо української нації).

Створена Крайовим Командантом УВО Юліаном Головінським у лютому 1924 р.

Члени «Летючої бригади» діяли в умовах цілковитої конспірації. У місцях свого проживання вони зобов'язані були видавали себе за поляків чи німців. Відвідувати всі заходи, що організовувалися українською громадськістю, їм було суворо заборонено. У приватному житті членам «Летючої бригади» навіть було заборонено залицятися до українських дівчат.

До складу «Летючої бригади» УВО входили :

• Юліан Головінський («Юлько», як керівник),
• Омелян Сеник («Мілько», як заступник керівника),
• Іван Паславський (як заступник керівника),
• Федір Яцура (як хімік бригади),
• Микола Ясінський («Льолько»),
• Роман Барановський,
• Ярослав Барановський,
• Володимир Моклович,
• Антін Стефанишин,
• Микола Бігун,
• Микола Ковалисько,
• Прокіп Матійців,
• Василь Атаманчук,
• Михайло Вербицький.

Крім того, до ексів «Летючої бригади», як правило, долучався бойовий референт округи чи повіту, на території якого здійснювався екс. У окремих ексах брали також участь інші бойовики та навіть прихильники УВО (В. Шумський, С. Букало, Д. Дубаневич, А. Медвідь, В. Лупуль).

Вичерпного переліку ексів, здійснених «Летючою бригадою» УВО скласти неможливо внаслідок надзвичайної конспірації її діяльності. Але є цілий ряд ексів, вчинення яких «Летючою бригадою» УВО доведене, зокрема:

• акція проти польських дворів — рейд групи з 14 бойовиків на чолі з Миколою Бігуном від Ясіні (Закарпаття) через Печеніжин до Долинщини (літо 1924 р.);
• напад на поштовий транспорт під Богородчанами (29.07.1924 р.);
• напади на поштові амбулянси під Калушем (30.05.1924 та 28.11.1924);
• напад на головну пошту Львова (28.03.1925 р.);
• напад на касу повітового уряду в Долині (19.07.1925);
• напад на поштову адміністрацію м. Сьрем на Познанщині з експропріацією 28 тис. зл. (1.11.1924);
• невдала експропріація поштових грошей під Дунаєвом коло Поморян (29.09.1924).

Видання Ярославом Барановським поліції криївки на вулиці Убоч у Львові спричинило арешти більшості членів «Летючої бригади», що унеможливило її подальшу діяльність.

1 червня 1926 р. у Львові розпочався процес над бойовиками «бригади», перед судом опинилися:

• Володимир Люпуль, 20 років, випускник учительської семінарії (м. Калуш);
• Іван Паславський, 31 рік, випускник гімназії (м. Любачів);
• Микола Бігун, 24 роки, студент (м. Прага, Чехословаччина);
• Ярослав Барановський, 20 років, студент(м. Львів);
• Роман Барановський, 22 роки, студент (м. Львів);
• Володимир Шумський, 26 років, приватний підприємець (м. Дрогобич);
• Микола Ковалисько, 27 років, студент (м. Львів);
• Антін Медвідь, 31 рік, робітник (м. Долина);
• Микола Ясінський, 26 років, випускник гімназії (м. Станіслав);
• Андрій Оленський, 25 років, студент (м. Познань);
• Дмитро Дубаневич, 26 років, слюсар;
• Антін Стефанишин, 30 років, публіцист (м. Долина).

Завдяки зусиллям адвокатів (Лев Ганкевич, Михайло Волошин, Степан Шухевич, Маріян Глушкевич) засуджені отримали надзвичайно легкий присуд, з огляду на те, що більшості загрожував смертельний вирок:

• 8 років важкої тюрми (Дмитро Дубаневич);
• 6 років важкої тюрми (Микола Бігун);
• 5 років важкої тюрми (Іван Паславський);
• 4 роки важкої тюрми (Микола Ясінський);
• 3 роки важкої тюрми (Андрій Оленський, Антін Медвідь, брати Барановські);
• інші 4 — виправдані.

Хоча вже засуджені мали заряджені револьвери в камерах, з приводу легкості присуду відмовилися від втечі зі в'язниці, тому передали револьвери адвокатами на волю^[1].

Але мережа «Летючої бригади» була викрита остаточно і подальша її діяльність стала неможливою.

• «Енциклопедія ОУН-УПА» — Летюча бригада
• Зиновій Книш. Дух, що тіло рве до бою…(Юліян Головінський, Крайовий Командант У.В.О.). — Вінніпег, 1951. — Накладом 4 Відділу ОДВУ імени Юліяна Головінського в Дітройт-Гeмтpемк (Мішіген) ЗДПА. — 199 с.
• «Вухо оселедця по-галицьки» 100 років тому: як діяла «Летюча Бригада» УВО у Калуші і Боднарові