Лози (Кременецький район) — Вікіпедія

село Лози
Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1898 р., дерев'яна)
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Кременецький район
Тер. громада	Вишнівецька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA61020050170036347
Основні дані
Засноване	1405
Населення	664
Територія	2 км²
Густота населення	332 осіб/км²
Поштовий індекс	47315
Телефонний код	+380 3550
Географічні дані
Географічні координати	49°54′26″ пн. ш. 25°46′54″ сх. д. / 49.90722° пн. ш. 25.78167° сх. д. / 49.90722; 25.78167
Водойми	Горинь
Відстань до районного центру	28 км
Місцева влада
Адреса ради	47313 Тернопільська обл, Кременецький р-н., смт. Вишнівець, вул. Грушевського, буд. 6
Карта
Лози
Лози
Мапа
Лози у Вікісховищі

Ло́зи — село в Україні. у Вишнівецькій селищній громаді Кременецького району Тернопільської області.

До 2020 центр сільради, якій підпорядковане село Кривчики. До Лозів приєднано село Суха Лоза, хутори Звіринець і Калантир. Розташоване на річці Горинь, в центрі району.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Вишнівецької селищної громади.^[1]

Населення — 594 особи (2014).

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської та давньоруської культур.

В урочищі Городище — поселення трипільської культури етапу С, воно розміщується на викому пасмі, в його західній частині і тягнеться вздовж лівого берега Горині. З півдня поселення обмежується рікою, із заходу та сходу — ярами, на півночі — пагорби. Пасмо висотою більше півсотні метрів, з крутими берегами. В 1968 році розвідку здійснював В. П. Савич,  у 1969 році розкопував М. А. Пелещин, відкривши триста квадратних метрів поселення.^[2]

Давньоруське городище розміщене в урочищі «Зимний Город» (Городище) за західною межею села, на західній частині високого пасма, що тягнеться зі сходу на захід, вздовж лівого берега ріки Горинь. Виявлено кілька фрагментів давньоруської кераміки. Біля городища, за валом, розташоване селище. Виявлено напівземлянку прямокутної форми з глинобитною піччю. Розкопав в 1938 році Олександр Цинкаловський. Також виявлено давньоруський могильник з підплитовими похованнями.^[2]

Перша писемна згадка — 1583.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[3]:

Є церква Покрови Пресвятої Богородиці (1898, дерев'яна), мурована каплиця Великомучеників Маковеїв.

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1982), встановлено меморіальну таблицю Борисові Харчуку.

Діють загальноосвітня школа І ступеня, клуб, бібліотека, ФАП.

• Харчук Борис Микитович (1931—1988) — український прозаїк;
• Н. Когуська — письменниця, редактор, громадська діячка (за іншими даними — у смт Вишнівець);
• М. Салайда — хірург.

• Лозів

• Бігус М., Мельничук Б. Лози // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 385. — ISBN 966-528-199-2.
• Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1986. — Т. 2 : Л — Я. — 578 с.

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.