Маршалл Воррен Ніренберг — Вікіпедія

Маршалл Воррен Ніренберг
Marshall Warren Nirenberg
англ. Marshall Warren Nirenberg
Народився10 квітня 1927(1927-04-10)
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Помер15 січня 2010(2010-01-15) (82 роки)
Нью-Йорк
·злоякісна пухлина
ПохованняSharon Gardens Cemeteryd[1]
Місце проживанняСША
КраїнаСША США
Діяльністьгенетик, хімік, нейронауковець
Alma materМічиганський університет
ГалузьБіохімія, генетика
ЗакладНаціональний інститут охорони здоров'я США
ЧленствоЛеопольдина
Папська академія наук[2]
Національна академія наук США
Європейська академія наук і мистецтв
Американська академія мистецтв і наук
Американське філософське товариство[3]
Відомий завдяки:розшифровка генетичного коду
У шлюбі зMyrna M. Weissmand
Perola Zaltzmand
Нагороди

Ма́ршалл Во́ррен Ні́ренберг (англ. Marshall Warren Nirenberg; 10 квітня 1927, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США — 15 січня 2010, Нью-Йорк) — американський біохімік і генетик, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицини 1968 року (спільно з Робертом Голлі і Гаром Хорана) «за розшифровку генетичного коду і його ролі в синтезі білків».

Біографічні відомості

[ред. | ред. код]

Маршалл Воррен Ніренберг народився 10 квітня 1927 року в Нью-Йорку. У 1939 році його сім'я переїхала в Орландо, штат Флорида. Ніренберг почав цікавитися наукою з ранніх років, в 1948 році він отримав ступінь бакалавра наук, а в 1952 році — ступінь магістра зоології.

Під час навчання в університеті молодий учений зацікавився біохімією, і в 1957 отримав ступінь доктора наук на факультеті біохімії в університеті Мічигану.

У 1961 році учений одружувався на Перолі Зальцман, яка займалася вивченням хімії в Бразильському університеті.

Станом на кінець 1950-х років за результатами експериментів Евері-Маклеода-Маккартні, Герші-Чейза, Мезельсона-Сталя і встановлення структури ДНК було відомо, що ДНК є носієм генетичної інформації, проте не був відомий зв'язок між ДНК і білками та роль РНК у цьому зв'язку. Ніренберг, разом з Джоном Генріхом Маттеєм, для відповіді на це питання поставив Експеримент Ніренберга-Маттея, у якому в крітинному есктракті, позбавленому ДНК та зі штучною РНК із відомою послідовністю, вдалося синтезувати білок, первинна структура якого залежала від послідовности РНК. Зокрема, в першій роботі на основі ланцюжка урацилів був синтезований ланцюжок фенілаланінів. Пізніше експеримант був повторений з іншими послідовностями, а потім модифікований (Експеримент Ніренберга-Ледера) для встановлення всіх кодонів стандартного коду.

У ході досліджень, що проводяться в 1960-х роках, Ніренбергу вдалося розшифрувати генетичний код — ідентифікувати комбінації нуклеотідов A, T, G і C, які визначають синтез різних амінокислот. У 1968 році учений, разом з своїми колегами Робертом Голлі і Гобіндом Хораною отримав Нобелівську премію за розшифровку генетичного коду і встановлення механізму білкового синтезу. Зроблені ними відкриття відкрили принципово нові можливості в області вивчення спадкових захворювань, а також пошуку методів їхнього лікування.

Пізніше Ніренберг займався нейробіологією, розвитком нервової системи та генами гомеобоксу.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]