Ренато Дульбекко — Вікіпедія

Ренато Дульбекко
Renato Dulbecco
Народився22 лютого 1914(1914-02-22)
Катандзаро, Італія[1][2][3]
Помер20 лютого 2012(2012-02-20) (97 років)
Ла-Хоя, Сан-Дієґо, Каліфорнія, США[4][5]
Місце проживанняСША
Імперія
Мілан
Ла-Хоя
КраїнаІталія Італія
Діяльністьвірусолог, лікар
Alma materТуринський університет
Галузьвірусологія
ЗакладІнститут біологічних досліджень імені Солка (1963—1972, 1977—1992, 1997 -)
Проект "Геном людини» (Італія, 1992—1997)
Каліфорнійський університет у Сан-Дієго (1977—1981)
Імперський фонд дослідження раку (1972—1977)
Каліфорнійський технологічний інститут (1949—1963)
Університет Індіани (1947—1949)
Відомі учніГовард Темін
Аспіранти, докторантиТонеґава Сусуму
John W. Draked
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Національна академія дей-Лінчей
Національна академія наук США[6]
Американська академія мистецтв і наук
Нагороди Нобелівська премія з фізіології або медицини (1975)

Ренато Дульбекко (італ. Renato Dulbecco (22 лютого 1914 — 20 лютого 2012, Катандзаро, Калабрія) — італійський вірусолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології і медицині в 1975 у (спільно з Девідом Балтімором та Говардом Теміним) «за відкриття, що стосуються взаємодії між онкогенними вірусами і генетичним матеріалом клітини».

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]