Об'єкт 911Б — Вікіпедія

Об'єкт 911Б
Тип	Об'єкт 911Б
Походження	СРСР
Історія використання
На озброєнні	Не експлатувався
Оператори	СРСР
Війни	Не експлатувався
Історія виробництва
Розробник	ВгТЗ
Виробник	ВгТЗ
Виготовлення	1964
Варіанти	Об'єкт 911Б
Характеристики
Вага	12,5
Довжина	7100
Ширина	2800
Висота	1265-1615
Обслуга	3
Калібр	73-мм ТКБ-04 гладкоствольна з активно-реактивними снарядами
Підвищення	−3…+30
Приціл	перископічний комбінований денний і нічний пасивний ПКБ-62
Броня	залізна катана гомогенна Лоб: 10 / 45 ° + 35 / 0 ° (бронекапсула), верх: 45 / 0° (бронекапсула), низ: 20 / 0° (бронекапсула) Борт: верх: 6 / 0 ° + 35 / 0 ° (бронекапсула), низ: 6 / 48° Дах: 6 Днище: 4-10 Башта: лоб: 40/48°, борт: 40/30°, дах: 10
Головне озброєння	боєкомплект: 40
Другорядне озброєння	1 × 7,62-мм ПКТ
Двигун	дизельний 300
Питома потужність	24
Підвіска	індивідуальна гідропневматична тиск на ґрунт: 0,42
Дорожній просвіт	змінюється, 100-450
Швидкість	шосе: 72,6 бездоріжжя: 11 на плаву
Прохідність	стінка: 1,2 рів: 3,2 брід: плаває

Об'єкт 911Б — радянський дослідний плаваючий легкий танк 1960-х років. Був створений в 1963—1964 роках на Волгоградському тракторного заводу на основі дослідної БМП Об'єкт 911 і призначався на роль легкої авіадесантованої розвідувальної машини.

У конструкції танка застосовувався ряд нетрадиційних рішень: компонування на кшталт «все у башті» з капсулою підвищеного броньового та радіаційного захисту для екіпажу; запозичена у БМП система озброєння з автоматом заряджання і гладкоствольна гарматою для стрільби активно-реактивними снарядами; Гідропневматична підвіска з регульованим кліренсом. У 1964 році був виготовлений єдиний прототип танка, який пройшов заводські випробування, проте на озброєння не був прийнятий^[1][2][3].

«Об'єкт 911Б» мав компонування з розміщенням моторно-трансмісійного відділення в кормовій частині та об'єднаного бойового відділення та відділення управління в капсулі підвищеної захищеності в середній частині; у лобовій частині розміщувався вантажний відсік, який служив для забезпечення плавучості. Екіпаж танка складався з двох осіб: механіка-водія і командира, що виконував також функції баштового стрільця^[1].

«Об'єкт 911Б» мав високо диференційований протикульовий броньовий захист; башта і корпус танка збиралися з листів катаною броньової сталі товщиною 4, 6, 8, 10, 20, 35, 40 і 45 мм. Броньова капсула корпусу складної форми збиралася з листів сталі середньої твердості марки 49С товщиною 35 мм у лобовій та кормовій частині; 45 мм у верхній та 20 мм у нижній частині бортів. Моторно-трансмісійне та вантажне відділення збиралися з листів стали високою твердістю марки "2П". Лоб легкоброньованого корпусу складався з 10-мм листа, розташованого під кутом в 45 ° і плавно переходить у днище. Вертикальні борти цих відділень мали товщину 8 мм, а дах та корми - 6 мм; верхня частина корми корпусу була вертикальною, а нижня мала нахил 48° і плавно переходила в днище в нижній частині. Днище моторно-трансмісійного та вантажного відділень виготовлялося зі штампованих 4-мм листів вуглецевої сталі. Для забезпечення необхідної жорсткості днище вантажного відділення постачалося двома поздовжніми поясами П-подібних балок, а моторно-трансмісійного - двома поперечними поясами Н-подібних балок та поздовжніми зовнішніми зигами. Для забезпечення додаткової плавучості по бортах корпусу встановлювалися знімні водоізомісні підкрилки^[4].

Башта танка мала конічну форму виготовлялася з 40-мм лобового та двох бортових листів зі змінними кутами нахилу від 48° у лобовій до 40° у бортовій частині. Дах та розвинена ніша башти збиралися з 10-мм бронелистів. Загалом рівень броньового захисту танка забезпечував захист капсули: в лобовій проекції - від 76,2-мм каліберних бронебійних снарядів з початкової швидкістю 655 м/с^{[сн 1]} з дистанції від 2000 метрів; бортів - від 14,5-мм каліберних бронебійних куль Б-32 кулемету КПВ на всіх дистанціях. Посадка і висадка екіпаж здійснювалися через індивідуальні люки в даху башти. При необхідності в лобовому відділенні могли перевозитися вантажі або дві особи, з посадкою через люки в даху, при цьому забезпечувалася вентиляція відділення вітчизняних броньованих машин^[1].

Протирадіаційний захист капсули забезпечувалася установкою протирадіаційних екранів, що забезпечували 15-кратне ослаблення гамма-випромінювання, і системою протиатомного захисту (ПАЗ). До складу останньої входила система герметизації населеного відділення на основі приладу радіаційної та хімічної розвідки «Електрон-3», що реєстрував сплеск гамма-випромінювання ядерного вибуху, і фільтро-вентиляційна установка, що забезпечувала у відділенні надлишковий тиск не менше 0,44 кПа для запобігання потраплянню всередину радіоактивного пилу. Протипожежне обладнання танка складалося з автоматичної системи пожежогасіння Роса', до складу якої входили два 2-літрові балони зі складом «3,5» Суміш вуглекислоти зі стисненим повітрям і бромистим етилом і шість термодатчиків ТД-1: чотири в моторно-трансмісійному та два у вантажному відділенні^[1].

Основне озброєння танка складало 73-мм гладкоствольна напівавтоматична зброя ТКБ-04 «Грім». Зброя мала ствол-моноблок, вертикальний клиновий затвор, напівавтоматику копірного типу і концентричний гідравлічний противідкатний пристрій. Стрілянина зі зброї велася Активно-реактивний снаряд активно-реактивними снарядами, що являли собою модифіковані Артилерійський постріл постріли до станкового гранатомету у СПГ-9. Дальність прямого пострілу за мету заввишки 2 метри складала 800 метрів, максимальна прицільна дальність - 1300 метрів. Боекомплект зброї складався з 40 пострілів з кумулятивними снарядами з бронепробивністью в 300 мм гомогенної броньової сталі. Зброя постачалася автоматом заряджання з магазином стрічкового типу ємністю в 27 пострілів, що розміщувався в ніші башти. Транспортер автомата заряджання мав електромеханічний і дублюючий ручний привід, при необхідності була можлива і ручна зарядка зброї^[2][3].

Зброя розміщувалося в лобовій частині в спареній установці, що забезпечувала йому кути вертикального наведення від -5 ° до +30 °, горизонтальне наведення здійснювалося поворотом башти. Для наведення зброї використовувався перископічний комбінований оптичний приціл ПКБ-62 «Щит». Денна гілка прицілу мала збільшення 6× і поле зору 15°, нічна ж являла собою електронно-оптичний прилад зі збільшенням 6,7× і полем зору 6°, який працював рахунок посилення природної нічної освітленості. Вертикальне та горизонтальне наведення зброї здійснювалися за допомогою електромеханічного або дублюючого ручного приводу. У спареній зі гарматою установці розміщувався 7,62-мм кулемет ПКТ, що мав боєкомплект в 2000 Патрон (збройовий) на 8 Кулеметна стрічка. Крім цього, для самооборони екіпажу танк комплектувався десятьма осколковими гранатами Ф-1 і сигнальним пістолетом з 10 патронами^[2][3].

Ходова частина танка стосовно кожного борту складався з шести порожнистих опорних і трьох підтримуючих односхилих котків з алюмінієвого сплаву МГ-6 із зовнішньою амортизацією, лінивця і ведучого колеса заднього . Підвіска опорних котків — індивідуальна пневматична (гідропневматична підвіска гідропневматична), з гідравлічними амортизаторами релаксаційного типу на всіх катках. Підвіска дозволяла змінювати кліренс, диферент та крен машини та керувалася за допомогою гідроелектричної системи з місця водія. Гусениці «Об'єкта 911Б» - сталеві, дрібнозвінчасті, двогребневі, з відкритим металевим шарніром. Лінивець, провідне колесо і гусениці побудованого прототипу були запозичені у танка ПТ-76, але на серійних машинах передбачалося використовувати гусениці танка Об'єкт 906 Об'єкт 906. Для пересування на плаву «Об'єкт 911Б» використовував водометний рушій, по конструкції схожий з водометом ПТ-76, але який відрізнявся нижнім розташуванням, на рівні осі вантажного валу трансмісії і пневматичним приводом управління заслінками водометів замість механічного ^[5].

Коментарі

Джерела

• М. В. Павлов, І. В. Павлов. . — С. 54—59.