Область — Вікіпедія
О́бласть (староцерк.-слов. область < прасл. *obolstь < *obvoldtь < *obvoldati[1]) — місцевість, земля, край; частина якоїсь території (країни, держави, материка, суші тощо), виділена для районування за певною особливою ознакою (природними умовами, історичними традиціями, етнічними або економічними особливостями, адміністративно-політичним значенням та ін.), а також географічний простір (район, зона), у межах якого щось розташоване або поширене (зоогеографічна, флористична, геосинклінальна область тощо).
Областю також називаються адміністративно-територіальні одиниці в Україні, Росії (а також в СРСР і Російській імперії), Білорусі, а також у низці інших країн, які виділяються з урахуванням природних і економічних особливостей території, кількості населення, транспортного сполучення тощо.
Області поділяються на райони (в Україні, Білорусі, Казахстані, Киргизстані, Росії, Таджикистані, Узбекистані), етрапи (в Туркменістані), общини (в Болгарії), міста і села (у Вірменії), провінції (в Італії), округи (в Танзанії)
До складу України входять 24 області:
- Вінницька: утворена 27.02.1932; частини ввійшли до Київської (1932), Житомирської, Кам'янець-Подільської (1937) і Черкаської (1954), приєднана частина Київської (1937); центр — Вінниця
- Волинська: утворена 4.12.1939 з Володимирського, Горохівського, Камінь-Каширського, Ковельського, Луцького і Любомльського повітів; центр — Луцьк
- Дніпропетровська: утворена 27.02.1932; частини ввійшли до Донецької (1932), Миколаївської (1937) і Запорізької (1939); центр — місто Дніпро
- Донецька: утворена 17.07.1932 з частин Дніпропетровської і Харківської, районів і міст республіканського підпорядкування, у 1938 році розділена на Сталінську і Ворошиловградську; з 3.06.1938 по 9.11.1961 — Сталінська; центр — Донецьк (до 22.07.1932 — Артемівськ)
- Житомирська: утворена 22.09.1937 з частин Вінницької та Київської; центр — Житомир
- Закарпатська: утворена 22.01.1946 з території Закарпатської України; центр — Ужгород
- Запорізька: утворена 10.01.1939 з частин Дніпропетровської і Миколаївської; частина ввійшла до Херсонської (1944); центр — Запоріжжя
- Івано-Франківська: утворена 4.12.1939 з Городенківського, Долинського, Калуського, Коломийського, Косівського, Надвірнянського, Рогатинського, Снятинського, Станіславського і Тлумацького повітів; до 9.11.1962 — Станіславська; центр — Івано-Франківськ
- Київська: утворена 27.02.1932; частини передані до Харківської, Чернігівської (1932), Вінницької, Житомирської, Полтавської (1937), Кіровоградської (1939) і Черкаської (1954) областей, Київської міськради (1937, 1988), приєднані частини Вінницької (1932), Полтавської (1954) і Чернігівської (1987) областей; центр — Київ
- Кіровоградська: утворена 10.01.1939 з частин Київської, Миколаївської, Одеської і Полтавської; частина ввійшла до Черкаської (1954), приєднана частина Одеської (1954); центр — Кропивницький
- Луганська: утворена 3.06.1938 з частини Донецької; з 3.06.1938 по 5.03.1958 і з 5.01.1970 по 4.05.1990 називалась Ворошиловградською; центр — Луганськ
- Львівська: утворена 4.12.1939 з Бібрківського, Бродського, Городоцького, Жолкевського, Золочівського, Кам'янського, Львівського, Любачівського, Перемишлянського, Рава-Руського, Радзехівського, Сокальського, Яворівського повітів; частина території відійшла до Польщі (1944), приєднані частина території Польщі (1951), Дрогобицька область (1959); центр — Львів
- Миколаївська: утворена 22.09.1937 з частин Дніпропетровської та Одеської; частини ввійшли до Запорізької і Кіровоградської (1939), Херсонської (1944), приєднані частини Одеської області (1944, 1954); центр — Миколаїв
- Одеська: утворена 27.02.1932; частини передані до Миколаївської (1937, 1944, 1954) і Кіровоградської (1939, 1954), приєднані частина Молдавської АРСР (1940) та Ізмаїльська область (1954); центр — Одеса
- Полтавська: утворена 22.09.1937 з частин Київської і Харківської; частини передані до Кіровоградської і Сумської (1939), Київської і Черкаської (1954); центр — Полтава
- Рівненська: утворена 4.12.1939 з Дубенського, Здолбунівського, Костопільського, Ровенського і Сарненського повітів; до 11.06.1991 — Ровенська; центр — Рівне
- Сумська: утворена 10.01.1939 з частин Полтавської, Харківської і Чернігівської, частина відійшла до Чернігівської (1965); центр — Суми
- Тернопільська: утворена 4.12.1939 з Бережанського, Борщівського, Бучацького, Заліщицького, Збаразького, Зборівського, Капачинського, Кременецького, Підгаєцького, Скалатського, Тарнопольського, Трембовлянського і Чортківського повітів; до 9.08.1944 — Тарнопольська; центр — Тернопіль
- Харківська: утворена 27.02.1932; частини ввійшли до Донецької і Чернігівської (1932), Полтавської (1937) і Сумської (1939), приєднана частина Київської області (1932); центр — Харків
- Херсонська: утворена 30.03.1944 з частин Запорізької та Миколаївської; центр — Херсон
- Хмельницька: утворена 22.09.1937 з частини Вінницької; до 4.02.1954 — Кам'янець-Подільська; центр — Хмельницький (до травня 1941 року — Кам'янець-Подільськ)
- Черкаська: утворена 7.01.1954 з частин Вінницької, Київської, Кіровоградської і Полтавської; центр — Черкаси
- Чернівецька: утворена 7.08.1940 з територій Північної Буковини і північної частини Бессарабії; центр — Чернівці
- Чернігівська: утворена 15.10.1932 з частин Київської і Харківської; частини передані до Сумської (1939) і Київської (1987), приєднана частина Сумської області (1965); центр — Чернігів
До складу Білорусі входять 6 областей (біл. вобласць):
- Берестейська: утворена 4.12.1939 з територій, що відійшли від Польщі; частини передані до Гродненської області і Польщі (1944), приєднані частина Барановицької області і Пінська (1954); центр — Берестя
- Вітебська: утворена 15.01.1938; частина входила до Полоцької (1944—1954), приєднана частина Молодечненської (1960); центр — Вітебськ
- Гомельська: утворена 15.01.1938; приєднані частини Бобруйської та Поліської (1954); центр — Гомель
- Гродненська: утворена 20.09.1944 з частин Барановицької, Берестейської і Білостоцької; приєднані частини Барановицької (1954) і Молодечненської (1960); центр — Гродно
- Мінська: утворена 15.01.1938; частина передана до Бобруйської (1944), приєднані частини Барановицької і Бобруйської (1954), Молодечненської (1960); центр — Мінськ
- Могильовська: утворена 15.01.1938; частина входила до Бобруйської (1944—1954); центр — Могильов
Болгарія поділена на 28 областей, утворених 1999 року:
- Благоєвградська (центр — Благоєвград)
- Бургаська (Бургас)
- Варненська (Варна)
- Великотирновська (Велико-Тирново)
- Видинська (Видин)
- Врацька (Враца)
- Добрицька (Добрич)
- Габровська (Габрово)
- Кирджалійська (Кирджалі)
- Кюстендилська (Кюстендил)
- Ловецька (Ловеч)
- Монтанська (Монтана)
- Пазарджицька (Пазарджик)
- Перницька (Перник)
- Плевенська (Плевен)
- Пловдивська (Пловдив)
- Разградська (Разград)
- Русенська (Русе)
- Силистринська (Силистра)
- Сливенська (Сливен)
- Смолянська (Смолян)
- Софійська (Софія)
- Місто Софія (Софія)
- Старозагорська (Стара Загора)
- Тирговиштська (Тирговиште)
- Хасковська (Хасково)
- Шуменська (Шумен)
- Ямболська (Ямбол)
Області, які були перейменовані або скасовані: Нижче перераховані області, які існували в 1987—1999 роках (у дужках зазначені області, які утворилися в 1999 році):
- Бургаська (Бургаська, Сливенська, Ямболська)
- Варненська (Варненська, Добрицька, Шуменська)
- Ловецька (Велико-Тирновська, Габровська, Ловецька, Плевенська)
- Михайловградська (1987—1993, Монтанська)
- Монтанська (1993—1999; Видинська, Врацька, Монтанська)
- Пловдивська (Пазарджицька, Пловдивська, Смолянська)
- Разградська (Разградська, Русенська, Силистренська, Тирговиштська)
- Софійська (Благоєвградська, Кюстендилська, Перницька, Софійська)
- Місто Софія
- Хасковська (Кирджалійська, Старозагорська, Хасковська)
Вірменія поділена на 10 областей (марзів) та міста зі спеціальним статусом — Єревана (столиця), утворених 7 листопада 1995 року:
- Арагацотн (марз утворений на території Апаранського, Арагацького, Аштаракського і Талінського районів), центр — Аштарак
- Арарат (утворений на території Араратського, Арташатського і Масіського районів), центр — Арташат
- Армавір (утворений на території Армавірського, Баграмянського і Ечміадзінського районів), центр — Армавір
- Вайоц-Дзор (утворений на території Вайкського і Єхегнадзорського районів), центр — Єхегнадзор
- Гегаркунік (утворений на території району імені Камо, Варденіського, Красносєльського, Мартунінського і Севанського районів), центр — Гавар
- Єреван (утворений на території Єреванської міськради), центр — Єреван
- Котайк (утворений на території Котайкського, Наїрійського і Разданського районів), центр — Раздан
- Лорі (утворений на території Гугаркського, Спітакського, Степанаванського, Таширського і Туманянського районів), центр — Ванадзор
- Сюнік (утворений на території Горіського, Капанського, Мегрінського і Сісіанського районів), центр — Капан
- Тавуш (утворений на території Іджеванського, Ноємберянського і Таушського районів), центр — Іджеван
- Ширак (утворений на території Амасійського, Анійського, Артікського, Ахурянського і Ашоцького районів), центр — Гюмрі
Італія поділена на 20 областей (із них 5 автономних, позначені зірочкою) (італ. regione):
- Абруцці (центр — Л'Аквіла)
- Апулія (Барі)
- Базиліката (Потенца)
- Валле-д'Аоста* (Аоста)
- Венеція (Венеція)
- Емілія-Романья (Болонья)
- Калабрія (Катандзаро)
- Кампанія (Неаполь)
- Лаціо (Рим)
- Лігурія (Генуя)
- Ломбардія (Мілан)
- Марке (Анкона)
- Молізе (Кампобассо)
- П'ємонт (Турин)
- Сардинія* (Кальярі)
- Сицилія* (Палермо)
- Тоскана (Флоренція)
- Трентіно-Альто-Адідже* (Тренто)
- Умбрія (Перуджа)
- Фріулі-Венеція-Джулія* (Трієст)
До складу Казахстану входять 14 областей (каз. облысы):
- Акмолинська: утворена 24.04.1961 в складі Цілинного краю, з 19.10.1965 самостійна; частини ввійшли до Кокчетавської (1944), Тургайської областей (1970, 1990), Астанинської міськради (1998), приєднані частини Тургайської (1988, 1997) і Північноказахстанської (1999); раніше існувала 14.10.1939—26.12.1960; з 24.04.1961 по 6.07.1992 — Цілиноградська; центр — Кокшетау (до 22.04.1999 — Астана)
- Актюбінська: утворена 10.03.1932; частини ввійшли до Кустанайської (1936), Кзил-Ординської (1938); центр — Актобе
- Алматинська: утворена 10.03.1932 з частини території колишньої Джетисуйської губернії; частини ввійшли до Джамбульської (1938), Семипалатинської (1939); з частини була утворена Талди-Курганська область (1944—1959, 1967—1997); до 28.01.1993 — Алма-Атинська; центр — Талдикорган (до 22.09.2001 — Алмати)
- Атирауська: утворена 15.01.1938 з частини Західно-Казахстанської; з частини була утворена Мангишлацька (1973—1988, 1990); до 9.10.1991 — Гур'євська; центр — Атирау
- Жамбилська: утворена 14.10.1939 з частин Алма-Атинської і Південно-Казахстанської; до 4.05.1993 — Джамбулська; центр — Тараз
- Західно-Казахстанська: утворена 10.03.1932; з частини утворена Гур'євська (1938); з 3.05.1962 по 6.07.1992 — Уральська; центр — Уральськ
- Карагандинська: утворена 10.03.1932; частини ввійшли до Північноказахстанської (1936), Павлодарської (1938), Акмолінської (1939) і Джезказганської (1939), Семипалатинської (1990); приєднані Каркаралінський округ (1937); Жезказганська область (1997); центр — Караганда (до 29.07.1936 — Петропавловськ)
- Кизилординська: утворена 15.01.1938 з частин Актюбінської та Південно-Казахстанської; до 17.06.1997 — Кзил-Ординська; центр — Кизилорда
- Костанайська: утворена 29.07.1936 з частин Актюбінської і Карагандинської; частина входила до Тургайської (1970—1988, 1990—1997); до 17.06.1997 — Кустанайська; центр — Костанай
- Мангістауська: утворена 17.08.1990 з частини Гур'євської; раніше існувала 20.03.1973—2.06.1988; центр — Актау
- Павлодарська: утворена 15.01.1938 з частин Карагандинської і Східноказахстанської; центр — Павлодар
- Південно-Казахстанська: утворена 10.03.1932; частина ввійшла до Джамбульської (1939), приєднана частина Сирдар'їнської області Узбецької РСР (1971); з 3.05.1962 по 6.07.1992 — Чимкентська; центр — Шимкент
- Північноказахстанська: утворена 29.07.1936 з частини Карагандинської; частини ввійшли до Акмолінської (1939), Кокчетавської (1944), Акмолинської (1999); приєднана Кокшетауська область (1997); центр — Петропавловськ
- Східноказахстанська: утворена 10.03.1932; частини ввійшли до Павлодарської (1938) та Семипалатинської (1939), приєднана Семипалатинська (1997); центр — Усть-Каменогорськ (до 14.10.1939 — Семипалатинськ)
Області, які були скасовані в 1997 році:
- Жезказганська: 8.09.1992—3.05.1997; перейменована із Джезказганської, увійшла до Карагандинської; центр — Жезказган
- Кокшетауська: 7.10.1993—3.05.1997; перейменована з Кокчетавської, увійшла до Північно-Казахстанської; центр — Кокшетау
- Семипалатинська: 14.10.1939—3.05.1997; утворена з частин Алма-Атинської і Східноказахстанської, приєднана частина Карагандинської (1990), увійшла до Східноказахстанської; центр — Семипалатинськ
- Талдикорганська: 4.05.1993—22.04.1997; перейменована з Талди-Курганської, увійшла до Алматинської; центр — Талдикорган
- Тургайська: 17.08.1990—22.04.1997; утворена з частин Кустанайської і Цілиноградської, увійшла до Акмолинської і Кустанайської; центр — Аркалик
Області, які існували до 1991 року, див. у розділі Казахська РСР
До Киргизстану входять 7 областей:
- Баткенська (13.10.1999), центр — Баткен
- Джалал-Абадська (14.12.1990, раніше існувала 21.11.1939—27.01.1959), центр — Джалал-Абад
- Іссик-Кульська (11.12.1970, раніше існувала 21.11.1939—27.01.1959), центр — Каракол (в 1989—1992 роках — Іссик-Куль)
- Наринська (14.12.1990, раніше існувала 11.12.1970—5.10.1988), центр — Нарин
- Ошська (21.11.1939), центр — Ош
- Таласька (14.12.1990, раніше існувала 22.06.1944—18.02.1956 і 3.09.1980—5.10.1988), центр — Талас
- Чуйська (14.12.1990), центр — Бішкек (5.03.2003—3.08.2006 — Токмок)
У Радянському Союзі областю називалася адміністративно-територіальна одиниця, частина територіального ряду радянських республік; виділялася з урахуванням природних і економічних особливостей території, кількості населення, транспортних шляхів, а також тяжіння населених пунктів до крупних промислових центрів.
За Конституцією СРСР 1936 року питання утворення областей і внесення змін в обласний поділ знаходилися у компетенції Союзу РСР, законом від 11 лютого 1957 року віднесенні до відання союзних республік. Органами державної влади в областях Союзу були обласна Рада депутатів трудящих, яка обиралася населенням на 2 роки, виконавчим і розпорядчим органом — Виконком, який утворювався обласною Радою. Області в СРСР введені адміністративно-територіальною реформою 1923—1930 років замість раніше існуючих губерній. Ця реформа, в основі якої лежали принципи економічного районування, була підготовлена реорганізацією у перші роки радянської влади (1917—1922) дореволюційного адміністративно-територіального поділу (створення національних автономій, дроблення колишніх губерній і утворення нових адміністративно-територіальних одиниць, переважно навколо великих промислових центрів).
Нижче наведено список областей, які були утворені в 1922—1991 роках і в наш час не існують:
- Бакинська (3.04.1952—23.04.1953), центр — Баку
- Гянджинська (3.04.1952—23.04.1953), центр — Кіровабад
- Барановицька: 4.12.1939—8.01.1954; частина передана до Гродненської (1944); увійшла до Берестейської, Гродненської, Мінської і Молодечненської областей; центр — Барановичі
- Білостоцька: 4.12.1939—20.09.1944; утворена з територій, що відійшли від Польщі; більша частина відійшла до Польщі, менша — до Гродненської області; центр — Білосток
- Бобруйська: 20.09.1944—8.01.1954; утворена з частин Мінської, Могильовської і Поліської; увійшла до Гомельської, Мінської і Могильовської; центр — Бобруйськ
- Вілейська: 4.12.1939—20.09.1944; утворена з територій, що відійшли від Польщі; частина передана до Литовської РСР (1940), частина ввійшла до Полоцької, на решті території утворена Молодечненська (1944); центр — Вілейка
- Молодечненська: 20.09.1944—20.01.1960; утворена з Вілейської; приєднані частини Барановицької і Полоцької (1954); увійшла до Вітебської, Гродненської та Мінської; центр — Молодечно
- Пінська: 4.12.1939—8.01.1954; утворена з територій, що відійшли від Польщі; увійшла до Берестейської; центр — Пінськ
- Поліська: 15.01.1938—8.01.1954; частина передана до Бобруйської (1944); увійшла до Гомельської; центр — Мозир
- Полоцька: 20.09.1944—8.01.1954; утворена з частин Вілейської і Вітебської; увійшла до Вітебської і Молодечненської; центр — Полоцьк
- Пярнуська (10.05.1952—28.04.1953), центр — Пярну
- Талліннська (10.05.1952—28.04.1953), центр — Таллінн
- Тартуська (10.05.1952—28.04.1953), центр — Тарту
- Акмолінська: 14.10.1939—26.12.1960; утворена з частин Карагандинської і Північно-Казахстанської; частина передана до Кокчетавської (1944); увійшла до Цілинного краю; центр — Акмолінськ
- Алма-Атинська (до 5.12.1936 в складі Казахської АРСР РРФСР): 10.03.1932—28.01.1993; частини увійшли до Джамбульської (1938), Семипалатинської (1939), Талди-Курганської (1944—1959, 1967); перейменована на Алматинську; центр — Алма-Ата
- Гур'євська: 15.01.1938—9.10.1991; утворена з частини Західно-Казахстанської; з частини області утворена Мангишлацька (1973—1988), Мангістауська (1990); перейменована на Атирауську; центр — Гур'єв
- Джамбульська: 14.10.1939—4.05.1993; утворена з частин Алма-Атинської і Південно-Казахстанської, перейменована на Жамбилську; центр — Джамбул
- Джезказганська: 20.03.1973—8.09.1992; утворена з частини Карагандинської, перейменована на Жезказганську; центр — Джезказган
- Західно-Казахстанська (до 5.12.1936 в складі Казахської АРСР РРФСР): 10.03.1932—3.05.1962; частина передана до Гур'євської (1938); перейменована на Уральську; центр — Уральськ
- Кзил-Ординська: 15.01.1938—17.06.1997; утворена з частин Актюбінської і Південно-Казахстанської, перейменована на Кизилординську; центр — Кзил-Орда
- Кокчетавська: 16.03.1944—7.10.1993; утворена з частин Акмолінської і Північно-Казахстанської, перейменована на Кокшетауську; центр — Кокчетав
- Кустанайська: 29.07.1936—17.06.1997 (до 5.12.1936 в складі Казахської АРСР РРФСР); утворена з частин Актюбінської і Карагандинської; частина входила до Тургайської (1970—1988, 1990—1997); перейменована на Костанайську; центр — Кустанай
- Мангишлацька: 20.03.1973—2.06.1988; утворена з частини Гур'євської, увійшла до Гур'євської; центр — Шевченко
- Південно-Казахстанська (до 5.12.1936 в складі Казахської АРСР РРФСР): 10.03.1932—3.05.1962; частина передана до Джамбульської (1939); перейменована на Чимкентську; центр — Чимкент
- Семипалатинська: 14.10.1939—3.05.1997; утворена з частин Алма-Атинської і Східноказахстанської, увійшла до Східноказахстанської; центр — Семипалатинськ
- Талди-Курганська: 16.03.1944—6.06.1959; утворена з частини Алма-Атинської, увійшла до Алма-Атинської; 23.12.1967—4.05.1993; утворена з частини Алма-Атинської, перейменована на Талдикорганську; центр — Талди-Курган
- Тургайська: 23.11.1970—2.06.1988; утворена з частин Кустанайської і Цілиноградської, увійшла до Кустанайської і Цілиноградської; 17.08.1990—22.04.1997; утворена з частин Кустанайської і Цілиноградської, увійшла до Акмолінської і Кустанайської; центр — Аркалик
- Уральська: 3.05.1962—6.07.1992; утворена із Західно-Казахстанської, перейменована на Західно-Казахстанську; центр — Уральськ
- Цілиноградська: 24.04.1961—6.07.1992; утворена з частини Цілинного краю; частина входила до Тургайської (1970—1988, з 1990); перейменована на Акмолинську; центр — Цілиноград
- Чимкентська: 3.05.1962—6.07.1992; утворена з Південно-Казахстанської; приєднана частина Сирдар'їнської області Узбецької РСР (1971); перейменована на Південно-Казахстанську; центр — Чимкент
- Джалал-Абадська: 21.11.1939—27.01.1959; утворена з Джелал-Абадського округу, ввійшла до Ошської; центр — Джалал-Абад
- Іссик-Кульська: 21.11.1939—27.01.1959; утворена з Іссик-Кульського округу, територія ввійшла до районів республіканського підпорядкування; центр — Пржевальськ
- Наринська: 11.12.1970—5.10.1988; утворена з Ак-Талинського, Ат-Башинського, Джумгарського, Кочкорського, Тогуз-Тороуського, Тянь-Шаньського районів і міста Нарина; територія ввійшла до Іссик-Кульської області і районів республіканського підпорядкування; центр — Нарин
- Таласька: 22.06.1944—18.02.1956; утворена з частин Фрунзенської та Джалал-Абадської обалстей; ввійшла до Фрунзенської обалсті; 3.09.1980—5.10.1988; утворена з Кіровського, Ленінпольського, Манаського, Таласького, Чаткальського районів, міста Таласа і частини Ошської області; частина передана до Ошської області (1980-ті); територія ввійшла до Ошської області і районів республіканського підпорядкування; центр — Талас
- Тянь-Шаньська: 22.11.1939—30.12.1962; утворена з Тянь-Шаньського округу, територія ввійшла до районів республіканського підпорядкування; центр — Нарин
- Фрунзенська: 21.11.1939—27.01.1959; утворена з Фрунзенського округу, територія ввійшла до районів республіканського підпорядкування; центр — Фрунзе
- Даугавпілська (8.04.1952—25.04.1953), центр — Даугавпілс
- Лієпайська (8.04.1952—25.04.1953), центр — Лієпая
- Ризька (8.04.1952—25.04.1953), центр — Рига
- Вільнюська (20.06.1950—28.05.1953), центр — Вільнюс
- Каунаська (20.06.1950—28.05.1953), центр — Каунас
- Клайпедська (20.06.1950—28.05.1953), центр — Клайпеда
- Шяуляйська (20.06.1950—28.05.1953), центр — Шяуляй
Нижче перераховані області РРФСР, які були утворені у 1918—1991 роках:
- Амудар'їнська (1918—1924, в складі Туркестанської АРСР), центр — Чимбай
- Арзамаська (7.01.1954—23.04.1957), центр — Арзамас
- Балашовська (6.01.1954—19.11.1957), центр — Балашов
- Великолуцька (22.08.1944—2.10.1957), центр — Великі Луки
- Горьківська (5.12.1936—22.10.1990; перейменована на Нижньогородську), центр — Горький
- Грозненська (22.03.1944—10.04.1957), центр — Грозний
- Джетисуйська (12.10.1922—1924, в складі Туркестанської АРСР), центр — Алма-Ата
- Донська (20.03.1920—13.02.1924), центр — Ростов-на-Дону
- Західна (14.01.1929—27.09.1937), центр — Смоленськ
- Івановська Промислова (14.01.1929—11.03.1936), центр — Іваново
- Калінінська (29.01.1935—1990; перейменована на Тверську), центр — Калінін
- Кам'янська (6.01.1954—19.11.1957), центр — Кам'янськ-Шахтинський
- Камчатська[2] (20.10.1932—30.06.2007; до 20.10.1938 в складі Далекосхідного краю, 20.10.1938—23.01.1956 в складі Хабаровського краю), центр — Петропавловськ-Камчатський
- Кенігсберзька (7.04.—4.07.1946; перейменована на Калінінградську), центр — Кенігсберг
- Кримська (30.06.1945—12.02.1991; з 19.02.1954 у складі УРСР), центр — Сімферополь
- Кубано-Чорноморська (7.12.1920—13.02.1924), центр — Краснодар
- Куйбишевська (5.12.1936—25.01.1991; перейменована на Самарську), центр — Куйбишев
- Молотовська[3] (8.03.1940—2.10.1957; перейменована на Пермську), центр — Молотов
- Нижньогородська (14.01.—15.07.1929), центр — Нижній Новгород
- Нижньоволзька[4] (21.05.—11.06.1928), центр — Саратов
- Об-Іртиська[5] (17.01.—7.12.1934), центр — Тюмень
- Оренбурзька (7.12.1934—26.12.1938; перейменована на Чкаловську), центр — Оренбург
- Пермська[3] (3.10.1938—30.11.2005; з 8.03.1940 по 2.10.1957 — Молотовська), центр — Перм
- Південно-Східна (13.02.—17.10.1924), центр — Ростов-на-Дону
- Північна (5.12.1936—23.09.1937), центр — Архангельськ
- Середньоволзька (14.05.1928—20.10.1929), центр — Самара
- Сталінградська (5.12.1936—10.11.1961; перейменована на Волгоградську), центр — Сталінград
- Східно-Сибірська (5.12.1936—26.09.1937), центр — Іркутськ
- Туркменська (7.08.1921—27.10.1924; утворена із Закаспійської), центр — Полторацьк
- Уральська[6] (3.11.1923—17.01.1934), центр — Свердловськ
- Центральнопромислова (14.01.—3.06.1929; перейменована на Московську), центр — Москва
- Центральночорноземна (14.05.1928—13.06.1934), центр — Воронеж
- Чкаловська (26.12.1938—4.12.1957; перейменована на Оренбурзьку), центр — Чкалов
- Читинська[7] (5.03.—7.12.1934 в складі Східно-Сибірського краю; 26.09.1937—29.02.2008); центр — Чита
- Стерлітамацька (29.05.1952—30.04.1953), центр — Стерлітамак
- Уфимська (29.05.1952—30.04.1953), центр — Уфа
- Актюбінська (10.03.1932—5.12.1936, передана до Казахської РСР), центр — Актобе
- Алматинська (10.03.1932—5.12.1936, передана до Казахської РСР), центр — Алма-Ата
- Західно-Казахстанська (10.03.1932—5.12.1936, передана до Казахської РСР), центр — Уральськ
- Карагандинська (10.03.1932—5.12.1936, передана до Казахської РСР), центр — Петропавловськ (10.03.1932—29.07.1936), Караганда (29.07.—5.12.1936)
- Кустанайська (29.07.1936—5.12.1936, передана до Казахської РСР), центр — Кустанай
- Південно-Казахстанська (10.03.1932—5.12.1936, передана до Казахської РСР), центр — Чимкент
- Північноказахстанська (29.07.1936—5.12.1936, передана до Казахської РСР), центр — Петропавловськ
- Східноказахстанська (10.03.1932—5.12.1936, передана до Казахської РСР), центр — Усть-Каменогорськ
- Бугульминська (21.02.—30.04.1953), центр — Бугульма
- Казанська (8.05.1952—30.04.1953), центр — Казань
- Чистопольська (8.05.1952—30.04.1953), центр — Чистополь
- Амурська (20.10.1932—2.08.1948; з 20.10.1938 в складі Хабаровського краю), центр — Благовєщенськ
- Зейська (22.07.1934—26.09.1937), центр — Рухлово
- Камчатська (20.10.1932—23.01.1956; з 20.10.1938 в складі Хабаровського краю), центр — Петропавловськ-Камчатський
- Нижньоамурська (22.07.1934—23.01.1956; з 20.10.1938 в складі Хабаровського краю), центр — Ніколаєвськ-на-Амурі
- Приморська (22.07.1934—20.10.1938), центр — Владивосток
- Сахалінська (20.10.1932—2.01.1947; з 20.10.1938 в складі Хабаровського краю), центр — Олександрівськ-Сахалінський
- Уссурійська (22.07.1934—18.09.1943; з 20.10.1938 в складі Приморського краю), центр — Ворошилов
- Хабаровська (22.07.1934—20.10.1938), центр — Хабаровськ
- Північна (20.11.1933—5.07.1934), центр — Міллерово
- Уссурійська (22.07.1934—18.09.1943; до 20.10.1938 в складі Далекосхідного краю), центр — Ворошилов
- Читинська (5.03.—7.12.1934), центр — Чита
- Амурська (20.10.1932—2.08.1948; до 20.10.1938 в складі Далекосхідного краю), центр — Благовєщенськ
- Камчатська (20.10.1932—23.01.1956; до 20.10.1938 в складі Далекосхідного краю), центр — Петропавловськ-Камчатський
- Нижньоамурська (22.07.1934—23.01.1956; до 20.10.1938 в складі Далекосхідного краю), центр — Ніколаєвськ-на-Амурі
- Південно-Сахалінська (2.02.1946—2.01.1947), центр — Южно-Сахалінськ
- Сахалінська (20.10.1932—2.01.1947; до 20.10.1938 в складі Далекосхідного краю), центр — Олександрівськ-Сахалінський
- Гармська (27.10.1939—24.08.1955), центр — Гарм (1939—1950), Новабад (1950—1955)
- Кулябська (27.10.1939—24.08.1955, 29.12.1973—1988, 1990—1992), центр — Куляб
- Курган-Тюбинська (7.01.1944—23.01.1947, 4.04.1977—1988, 1990—1992), центр — Курган-Тюбе
- Ленінабадська (27.10.1939—28.03.1962, 23.12.1970—10.11.2000; перейменована на Согдійську), центр — Худжанд (Ленінабад)
- Памірська (січень—грудень 1925), центр — Хорог
- Сталінабадська (27.10.1939—10.04.1951), центр — Сталінабад
- Ура-Тюбинська (19.01.1945—23.01.1947), центр — Ура-Тюбе
- Хатлонська (1988—1990), центр — Курган-Тюбе
- Ашхабадська (21.11.1939—25.05.1959, 27.12.1973—1988), центр — Ашхабад
- Балканська[8] (1991—18.05.1992; перейменована на Балканський велаят), центр — Небітдаг
- Керкинська (29.12.1943—23.01.1947), центр — Керкі
- Красноводська (21.11.1939—23.01.1947, 4.04.1952—9.12.1955, 27.12.1973—1988), центр — Красноводськ
- Марийська (21.11.1939—10.01.1963, 4.12.1970—18.05.1992; перейменована на Марийський велаят), центр — Мари
- Ташаузька (21.11.1939—10.01.1963, 4.12.1970—18.05.1992; перейменована на Дашогузький велаят), центр — Ташауз
- Чарджоуська (21.11.1939—10.01.1963, 4.12.1970—18.05.1992; перейменована на Лебапський велаят), центр — Чарджоу
- Джиззацька (29.12.1973—1988), центр — Джиззак
- Зеравшанська (29.01.1925—29.09.1926), центр — Стара Бухара
- Кашка-Дар'їнська (29.01.1925—29.09.1926, 20.01.1943—25.01.1960), центр — Карші (Бек-Буді)
- Навоїйська (20.04.1982—1988), центр — Навої
- Наманганська (6.03.1941—25.01.1960), центр — Наманган
- Самаркандська (29.01.1925—29.09.1926), центр — Самарканд
- Сурхан-Дар'їнська (29.01.1925—29.09.1926, 6.03.1941—1963; перейменована на Сурхандар'їнську), центр — Ширабад (1925—1926), Термез (1941—1963)
- Ташкентська (29.01.1925—29.09.1926), центр — Ташкент
- Ферганська (29.01.1925—8.02.1927), центр — Коканд
- Хорезмська (29.01.1925—29.09.1926), центр — Хіва
- Аккерманська: 7.08.—7.12.1940; утворена з південної частини Бессарабії, перейменована на Ізмаїльську; центр — Аккерман
- Ворошиловградська: 3.06.1938—5.03.1958; утворена з частини Донецької, перейменована на Луганську; 5.01.1970—4.05.1990; утворена з Луганської, перейменована на Луганську; центр — Ворошиловград
- Донецька: 17.07.1932—3.06.1938; утворена з частин Дніпропетровської і Харківської, розділена на Ворошиловградську і Сталінську; центр — Сталіно
- Дрогобицька: 4.12.1939—25.05.1959, утворена з Добромильського, Дрогобицького, Жидачівського, Лиськівського, Мостиського, Перемишльського, Рудківського, Самбірського, Стрийського, Турківського повітів, які відійшли від Польщі; частини передані до Польщі[9] (1945, 1948, 1951); увійшла до Львівської; центр — Дрогобич
- Ізмаїльська: 7.12.1940—15.02.1954; перейменована з Аккерманської, увійшла до Одеської, центр — Ізмаїл
- Кам'янець-Подільська: 22.09.1937—4.02.1954; утворена з частини Вінницької, перейменована на Хмельницьку; центр — Кам'янець-Подільський (1937—1944), Проскурів (1944—1954)
- Кримська: 19.02.1954—12.02.1991; передана з РРФСР, перетворена на Кримську АРСР; центр — Сімферополь
- Луганська: 5.03.1958—5.01.1970; утворена з Ворошиловградської, перейменована на Ворошиловградську; центр — Луганськ
- Ровенська: 4.12.1939—11.06.1991; утворена з Дубенського, Здолбунівського, Костопільського, Ровенського і Сарненського повітів; перейменована на Рівненську; центр — Ровно
- Сталінська: 3.06.1938—9.11.1961; утворена з частини Донецької, перейменована на Донецьку; центр — Сталіно
- Станіславська: 4.12.1939—9.11.1962; утворена з Городенківського, Долинського, Калуського, Коломийського, Косівського, Надвірнянського, Рогатинського, Снятинського, Станіславського і Тлумацького повітів; перейменована на Івано-Франківську; центр — Станіслав
- Тарнопольська: 4.12.1939—9.08.1944; утворена з Бережанського, Борщівського, Бучацького, Заліщицького, Збаразького, Зборівського, Капачинського, Кременецького, Підгаєцького, Скалатського, Тарнопольського, Трембовлянського і Чортківського повітів; перейменована на Тернопільську; центр — Тарнополь
У дореволюційній Росії областю називали деякі адміністративно-територіальні одиниці, які відповідали губерніям, але управлялися особливим положенням. Спочатку (остання чверть XVIII століття) областями називали провінції, на які ділилися намісництва з великою кількістю населення. З кінця XVIII століття областями називали знову приєднані території на околицях держави, а також землі козацьких військ (Донського, Кубанського, Терського). Області не мали органів самоврядування (міської думи, земства), були обмежені в низці інших прав, управлялись воєнними губернаторами і, як правило, входили до складу генерал-губернаторств.
Кількість областей не залишалася постійною. Протягом XIX—початку XX ст. утворено 34 області і скасовано 14. Деякі області були перетворені на губернії (Каспійська — на Шемахинську, 1846; Кавказька — на Ставропольську, 1847; Бессарабська — на Бессарабську губернію, 1873), розділені (Туркестанська — на Семиріченську і Сирдар'їнську, 1867), приєднані до губерній (Омська — до Тобольської, 1839; Білостоцька — до Гродненської, 1842). До 1917 року в Російській імперії була 21 область (18 з них у складі Іркутського, Приамурського, Степового і Туркестанського генерал-гебернаторств; 3 області — Війська Донського, Тургайська і Уральська до генерал-губернаторств не входили). Після революції 1917 року нерівноправність областей була ліквідована і багато з них називались губерніями.
- Акмолінська (4.11.1868—26.08.1920), центр — Омськ (4.11.1868—27.08.1919), Акмолінськ (27.08.1919—26.08.1920)
- Амурська (8.12.1858—1920), центр — Благовєщенськ
- Архангельська (25.01.1780—26.03.1784), центр — Архангельськ
- Астраханська (5.05.1785—30.04.1790), центр — Астрахань
- Батумська (1878—1883, 1.07.1903—16.03.1921[11]), центр — Батум
- Бессарабська (29.04.1818—28.10.1873), центр — Кишинів
- Білостоцька (1807—1842), центр — Білосток
- Великоустюзька (26.03.1784—12.12.1796), центр — Великий Устюг
- Вірменська (1828—1840), центр — Ерівань
- Вологодська (25.01.1780—12.12.1796), центр — Вологда
- Дагестанська (30.05.1860—20.01.1921), центр — Дербент (1860—1866), Темір-Хан-Шура (1866—1921)
- Джаро-Белоканська (1830—1840), центр — Белокани
- Єкатеринбурзька (18.10.1781—12.12.1796), центр — Єкатеринбург
- Забайкальська (11.07.1851—1920), центр — Чита
- Закаспійська (10.06.1881—7.08.1921, перейменована на Туркменську), центр — Полторацьк (Асхабад)
- Земля війська Донського (22.05.1786—21.05.1870, перейменована на область війська Донського), центр — ст. Старочеркаська (22.05.1786—9.05.1805), Новочеркаськ (9.05.1805—21.05.1870)
- Імеретинська (19.04.1811—1840), центр — Кутаїс
- Іркутська (6.03.1783—12.12.1796), центр — Іркутськ
- Кавказька (5.05.1785—12.12.1796, 24.07.1822—2.05.1847), центр — Катериноград (5.05.1785—30.04.1790), Астрахань (30.04.1790—12.12.1796), Ставрополь (24.07.1822—2.05.1847)
- Камчатська (1803—1822, 2.12.1849—14.11.1856, 1909—1920), центр — Верхньокамчатськ (1803—1822), Петропавловський порт (1849—1920)
- Кам'янецька (1793—1.05.1795), центр — Кам'янець-Подільський
- Карська (1.11.1877—16.03.1921[12]), центр — Карс
- Каспійська (10.07.1840—14.12.1846), центр — Шемаха
- Квантунська (1899—1905), центр — Порт-Артур
- Коливанська (1779—1783), центр — Коливань
- Костромська (6.03.1778—12.12.1796), центр — Кострома
- Кубанська (8.02.1860—7.12.1920), центр — Катеринодар
- Нерчинська (6.03.1783—12.12.1796), центр — Нерчинськ
- Новгородська (24.08.1776—12.12.1796), центр — Новгород
- Область війська Донського (21.05.1870—20.03.1920), центр — Новочеркаськ
- Область Оренбурзьких киргизів (1859—4.11.1868), центр — Оренбург
- Область Сибірських киргизів (1854—4.11.1868, перейменована на Акмолінську), центр — Омськ
- Олонецька (24.08.1776—28.05.1784), центр — Петрозаводськ
- Омська (22.07.1822—1838), центр — Омськ
- Оренбурзька (30.04.1782—12.12.1796), центр — Оренбург
- Охотська (6.03.1783—12.12.1796), центр — Охотськ
- Пермська (18.10.1781—12.12.1796), центр — Перм
- Приморська (14.11.1856—1920), центр — Ніколаєвськ (14.11.1856—28.04.1880), Хабаровка (28.04.1880—1888), Владивосток (1888—1920)
- Самаркандська (1.01.1887—27.10.1924; з 30.04.1918 в складі Туркестанської АРСР), центр — Самарканд
- Сахалінська (1909—1920), центр — Олександрівський пост
- Семипалатинська (19.05.1854—26.08.1920), центр — Семипалатинськ
- Семиріченська (11.07.1867—12.10.1922; з 30.04.1918 в складі Туркестанської АРСР; перейменована на Джетисуйську), центр — Вірний
- Сирдар'їнська (11.07.1867—27.10.1924; з 30.04.1918 в складі Туркестанської АРСР), центр — Ташкент
- Таврійська (2.02.1784—12.12.1796), центр — Сімферополь
- Тарнопольська (1809–1815), центр — Тарнополь
- Терська (8.02.1860—20.01.1921), центр — Моздок (1860—1862), Владикавказ (1862—1921)
- Тобольська (19.01.1782—12.12.1796), центр — Тобольськ
- Томська (19.01.1782—12.12.1796), центр — Томськ
- Тургайська (4.11.1868—22.09.1920; з 26.08.1920 в складі Киргизької АРСР), центр — Оренбург, Кустанай
- Туркестанська (1865—11.07.1867), центр — Ташкент
- Углицька (28.02.1777—12.12.1796), центр — Углич
- Унженська (6.03.1778—12.12.1796), центр — Унжа
- Уральська (4.11.1868—22.09.1920; з 26.08.1920 в складі Киргизької АРСР), центр — Уральськ
- Уфимська (30.04.1782—12.12.1796), центр — Уфа
- Ферганська (19.02.1876—27.10.1924; з 30.04.1918 в складі Туркестанської АРСР), центр — Скобелев (Новий Маргелан)
- Якутська (6.03.1783—12.12.1796, 22.04.1805—27.04.1922), центр — Якутськ
- Ярославська (28.02.1777—12.12.1796), центр — Ярославль
У 1917—1919 роках областями називалися тимчасові об'єднання низки губерній навколо великих промислових центрів (Московська, Уральська, Північна, Північно-Західна (Західна), Західно-Сибірська, Сибірська та ін.), створені за ініціативою Всеросійської наради Рад (березень 1917 року) для укріплення впливу центральної влади на місцях і посилення пролетарського керівництва місцевими Радами. Обласні (міжгубернську) Ради після Жовтневої революції 1917 року отримали функції державної влади, їх виконавчі органи назвиалися облвиконкомами або раднаркомами. Із розвитком і укріпленням апарату радянської влади обласні об'єднання були скасовані.
На початку 20-их років XX століття областями називалис також об'єднання низки губерній на чолі з Ревкомами і Бюро ЦК РКП(б) (Сибірська, Уральська, Далекосхідна, Південно-Східна).
Нижче перераховані області, які були утворені в 1917—1919 роках:
- Західна (1917—1918), центр — Мінськ (1917—1918), Смоленськ (1918)
- Західно-Сибірська (1917—7.06.1918), центр — Омськ
- Уральська (1917—1919), центр — Єкатеринбург (1917—25.07.1918), В'ятка (25.07.1918—1919)
До складу Російської Федерації входять 46 областей:
- Амурська: утворена 20.10.1932, до 20.10.1938 в складі Далекосхідного краю, 20.10.1938—2.08.1948 в складі Хабаровського краю; приєднана частина Читинської області (1948); раніше існувала в 1858—1920; центр — Благовєщенськ
- Архангельська: утворена 23.09.1937 з частини Північної; включає Ненецький автономний округ; центр — Архангельськ
- Астраханська: утворена 27.12.1943 з частини Сталінградської області і Калмицької АРСР; центр — Астрахань
- Бєлгородська: утворена 6.01.1954 з частин Воронезької та Курської, центр — Бєлгород
- Брянська: утворена 5.07.1944 з частини Орловської, центр — Брянськ
- Владимирська: утворена 14.08.1944 з частин Горьківської, Івановської та Московської; центр — Владимир
- Волгоградська: утворена 5.12.1936 зі Сталінградського краю; з частини області утворена Астраханська (1943), частина тимчасово передавалася до Балашовської і Каменської (1954—1957), приєднані частини АРСР Німців Поволжя (1941), Калмицької АРСР (1943); до 10.11.1961 — Сталінградська; центр — Волгоград
- Вологодська: утворена 23.09.1937 з частин Ленінградської та Північної, частина передана до Костромської (1944), центр — Вологда
- Воронезька: утворена 13.06.1934 з частини Центральночорноземної; частини передані до Рязанської, Тамбовської (1937), Балашовської, Бєлгородської, Каменської і Липецької (1954), приєднані частини Балашовської та Каменської (1957); центр — Воронеж
- Івановська: утворена 11.03.1936 з частини Івановської Промислової; частини передані до Костромської, Владимирської (1944) і Нижньогородської (1994); центр — Іваново
- Іркутська: утворена 26.09.1937 з частини Східно-Сибірської; 1.01.2008 приєднано Усть-Ординський Бурятський автономний округ; центр — Іркутськ
- Калінінградська: утворена 7.04.1946 з міста Кенігсберга і прилеглих районів; до 4.07.1946 — Кенігсберзька; центр — Калінінград
- Калузька: утворена 5.07.1944 з частин Московської, Орловської, Смоленської і Тульської; центр — Калуга
- Кемеровська: утворена 26.01.1943 з частини Новосибірської; частина приєднана до Томської (1944); центр — Кемерово
- Кіровська: утворена 5.12.1936 з Кіровського краю; центр — Кіров
- Костромська: утворена 13.08.1944 з частин Вологодської, Горьківської, Івановської та Ярославської; центр — Кострома
- Курганська: утворена 6.02.1943 з частин Омської та Челябінської; частина передана до Тюменської (1944); центр — Курган
- Курська: утворена 13.06.1934 з частини Центральночорноземної; частини передані до Орловської (1937), Бєлгородської та Липецької (1954); центр — Курськ
- Ленінградська: утворена 1.08.1927 з Ленінградської, Мурманської, Новгородської, Псковської і Череповецької губерній; частини передані до Західної (1929), Калінінської (1935), Вологодської (1937), Мурманської (1938), Новгородської, Великолуцької і Псковської (1944) областей; центр — Санкт-Петербург
- Липецька: утворена 6.01.1954 з частин Воронезької, Курської, Орловської та Рязанської; центр — Липецьк
- Магаданська: утворена 3.12.1953 з частини Хабаровського краю; до 1991 року включала Чукотський автономний округ; центр — Магадан
- Московська: утворена 14.01.1929 з Московської, Рязанської, Тверської і Тульської губерній; частини передані до Калінінської (1935), Рязанської і Тульської (1937), Калузької і Владимирської (1944) областей і Московської міськради (1990); до 3.06.1929 — Центральнопромислова; центр — Москва
- Мурманська: утворена 28.05.1938 з частин Ленінградської області і Карельської АРСР; центр — Мурманськ
- Нижньогородська: утворена 5.12.1936 з Горьківського краю; частини передані до Костромської, Владимирської (1944), Арзамаської (1954), приєднана Арзамаська (1957); раніше існувала 14.01.—15.07.1929; з 5.12.1936 по 22.10.1990 — Горьківська; центр — Нижній Новгород
- Новгородська: утворена 5.07.1944 з частин Калінінської і Ленінградської; частина передана до Великолуцької (1944); центр — Великий Новгород
- Новосибірська: утворена 28.09.1937 з частини Західно-Сибірського краю; частини передані до Кемеровської (1943) і Томської (1944); центр — Новосибірськ
- Омська: утворена 7.12.1934 з Об-Іртиської і частин Челябінської області та Західно-Сибірського краю; частини передані до Курганської (1943) і Тюменської (1944); центр — Омськ
- Оренбурзька: утворена 7.12.1934 з частини Середньоволзького краю; з 26.12.1938 по 4.12.1957 — Чкаловська; центр — Оренбург
- Орловська: утворена 27.09.1937 з частин Західної та Курської; частини передані до Брянської, Калузької (1944) і Липецької (1954); центр — Орел
- Пензенська: утворена 4.02.1939 з частин Куйбишевської, Саратовської і Тамбовської; частина передана до Ульяновської (1943).
- Псковська: утворена 23.08.1944 з частин Калінінської і Ленінградської областей, частин Естонської і Латвійської РСР; приєднана частина Великолуцької (1957); центр — Псков
- Ростовська: утворена 13.09.1937 з частини Азово-Чорноморського краю; частина передавалася до Каменської (1954—1957), приєднана частина Калмицької АРСР (1943); центр — Ростов-на-Дону
- Рязанська: утворена 26.09.1937 з частин Воронезької та Московської; частина передана до Липецької (1954); центр — Рязань
- Самарська: утворена 5.12.1936 з Куйбишевського краю; частина передана до Тамбовської (1937), Пензенської (1939) і Ульяновської (1943); до 25.01.1991 — Куйбишевська; центр — Самара
- Саратовська: утворена 5.12.1936 із Саратовського краю; частини передані до Пензенської (1939) і тимчасово до Балашовської (1954—1957), приєднана частина АРСР Німців Поволжя (1941); центр — Саратов
- Сахалінська: утворена 20.10.1932, до 20.10.1938 в складі Далекосхідного краю, 20.10.1938—2.01.1947 в складі Хабаровського краю; приєднана частина Південно-Сахалінської (1947); центр — Южно-Сахалінськ (до 2.01.1947 — Олександрівськ-Сахалінський)
- Свердловська: утворена 17.01.1934 з частини Уральської; частина передана до Пермської (1938); до 3.10.1938 до складу області входив Комі-Пермяцький національний округ; центр — Єкатеринбург (Свердловськ)
- Смоленська: утворена 27.09.1937 з частини Західної; частини передані до Калузької та Великолуцької (1944); центр — Смоленськ
- Тамбовська: утворена 27.09.1937 з частин Воронезької і Куйбишевської; частини передані до Пензенської (1939) і тимчасово до Балашовської (1954—1957); центр — Тамбов
- Тверська: утворена 29.01.1935 з частин Західної, Ленінградської та Московської; частини передані до Новгородської, Великолуцької та Псковської (1944), приєднана частина Великолуцької (1957); до 1990 — Калінінська; центр — Твер
- Томська: утворена 13.08.1944 з частин Кемеровської, Новосибірської областей і Алтайського краю; центр — Томськ
- Тульська: утворена 26.09.1937 з частини Московської; частина передана до Калузької (1944); центр — Тула
- Тюменська: утворена 14.08.1944 з частин Курганської та Омської; включає Ханти-Мансійський і Ямало-Ненецький автономні округи; центр — Тюмень
- Ульяновська: утворена 19.01.1943 з частин Куйбишевської та Пензенської; центр — Ульяновськ
- Челябінська: утворена 17.01.1934 з частини Уральської; частини передані до Омської (1934) та Курганської (1943); центр — Челябінськ
- Ярославська: утворена 11.03.1936 з частини Івановської Промислової; частина передана до Костромської (1944), центр — Ярославль
Крім того, Російська Федерація в порушення норм міжнародного права, анексувала Херсонську та Запорізьку області України.
До складу Таджикистану входять 2 області (тадж. вилояти):
- Согдійська (утворена 23.12.1970; до 10.11.2000 — Ленінабадська, Ленінабадська область раніше існувала 27.10.1939—28.03.1962, центр — Худжанд
- Хатлонська (утворена в 1992 році з територій Кулябської і Курган-Тюбинської, раніше існувала в 1988—1991 роках), центр — Курган-Тюбе
Танзанія поділена на 26 областей:
- Аруша (центр — Аруша)
- Дар-ес-Салам (Дар-ес-Салам)
- Додома (Додома)
- Західна Озерна [Кагера] (Букоба)
- Занзібар Західний (Занзібар)
- Занзібар Північний (Мкокотоні)
- Занзібар Центр.-Півд. (Коані)
- Іринга (Іринга)
- Кігома (Кігома)
- Кіліманджаро (Моші)
- Лінді (Лінді)
- Маньяра (Бабаті)
- Мара (Мусома)
- Мбея (Мбея)
- Морогоро (Морогоро)
- Мтвара (Мтвара)
- Мванза (Мванза)
- Пемба Південна (Мкоані)
- Пемба Північна (Вете)
- Прибережна [Пвані] (Кібаха)
- Руква (Сумбаванга)
- Рувума (Сонгеа)
- Сингіда (Сингіда)
- Табора (Табора)
- Танга (Танга)
- Шиньянга (Шиньянга)
У Туркменістані виділяють 5 областей (велаятів, туркм.: welayat):
- Ахалський велаят: утворений 18.05.1992 з районів республіканського підпорядкування; центр — Енев
- Балканський велаят:утворений 18.05.1992 з Балканської області; центр — Балканабат (Небітдаг)
- Дашогузький велаят: утворений 18.05.1992 з Ташаузької області; центр — Дашогуз (Дашховуз)
- Лебапський велаят: утворений 18.05.1992 з Чарджоуської області; центр — Туркменабат (Чарджев)
- Марийський велаят: утворений 18.05.1992 з Марийської області; центр — Мари
До складу Узбекистану входять 12 областей[13] (узб. viloyat):
- Андижанська (утворена 6.03.1941 з частини Ферганської), центр — Андижан
- Бухарська (15.01.1938), центр — Бухара
- Джиззацька (16.02.1990 з частини Сирдар'їнської, раніше існувала 29.12.1973—6.09.1988), центр — Джиззак
- Кашкадар'їнська (7.02.1964 з частини Сурхандар'їнської, раніше існувала 29.01.1925—29.09.1926, 20.01.1943—25.01.1960), центр — Карші
- Навоїйська (27.01.1992 з частини Бухарської, раніше існувала 20.04.1982—6.09.1988), центр — Навої
- Наманганська (18.12.1967 з частин Андижанської та Ферганської, раніше існувала 6.03.1941—25.01.1960), центр — Наманган
- Самаркандська (15.01.1938, раніше існувала 1.01.1887—27.10.1924, 29.01.1925—29.09.1926), центр — Самарканд
- Сирдар'їнська[14] (16.02.1963 з частин Самаркандської і Ташкентської), центр — Гулістан (до 26.11.1963 — Янгієр, у 1988—1990 — Джиззак)
- Сурхандар'їнська (6.03.1941 з частини Бухарської, раніше існувала 29.01.1925—29.09.1926), центр — Термез (в 1925—1926 — Ширабад)
- Ташкентська (15.01.1938, раніше існувала 29.01.1925—29.09.1926), центр — Ташкент
- Ферганська (15.01.1938, раніше існувала 19.02.1876—27.10.1924, 29.01.1925—8.02.1927), центр — Фергана (у 1924—1927 — Коканд)
- Хорезмська (15.01.1938, раніше існувала 29.01.1925—29.09.1926), центр — Ургенч (у 1925—1926 — Хіва)
Стаття написана за матеріалами Великої радянської енциклопедії
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
- ↑ До складу області входив Коряцький автономний округ
- ↑ а б До складу області входив Комі-Пермяцький автономний округ.
- ↑ До складу області входила Калмицька АО, область перейменована на Нижньоволзький край.
- ↑ До складу області входили Остяко-Вогульський і Ямальський національні округи.
- ↑ До складу області входив Комі-Пермяцький національний округ (з 26.02.1925).
- ↑ До складу області входив Агінський Бурятський автономний округ
- ↑ Область утворена на території колишньої Красноводської області, яка існувала у 1939–1947, 1952–1955, 1973–1988 роках.
- ↑ У березні 1945 року до Польщі відійшли Бірчанський, Лиськівський райони і частина Перемишльського, у травні 1948 — Медиківський, в 1951 — Нижньо-Устрицький
- ↑ Дати вказані за старим стилем. У XVIII столітті слід додати 11 днів, в XIX ст. — 12, в XX ст. — 13 днів
- ↑ Більша частина області відійшла до Туреччини за Московським (16.03.1921) і Карським (13.10.1921) договорами, менша — до Азербайджанської АРСР
- ↑ Більша частина області відійшла до Туреччини за Московським (16.03.1921) і Карським (13.10.1921) договорами, менша — до Вірменської АРСР
- ↑ За Конституцією, прийнятою 8 грудня 1992 року, адміністративна одиниця називається вілаятом (узб. viloyat)
- ↑ Сирдар'їнська область також існувала в Російській імперії і РРФСР у 1867—1924 роках на території сучасних Жамбилської, Кизилординської, Південно-Казахстанської областей (Казахстан), Ташкентської області і Республіки Каракалпакстан (Узбекистан), центр — Ташкент. У 1924 році частина області відійшла до Узбецької РСР, решта території перетворена на губернію.
- Я. В. Верменич. Область // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 504. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Область // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.