Александр Стубб — Вікіпедія

Александр Стубб
Alexander Stubb
швед. Alexander Stubb
Александр Стубб Alexander Stubb
Александр Стубб
Alexander Stubb
Президент Фінляндії
Нині на посаді
На посаді з1 березня 2024
Прем'єр-міністрПеттері Орпо
ПопередникСаулі Нійністе
Прем'єр-міністр Фінляндії
24 червня 2014 — 29 травня 2015
ПрезидентСаулі Нійністе
ПопередникЮркі Катайнен
НаступникЮга Сіпіля
Міністр фінансів
29 травня 2015 — 22 червня 2016
Прем'єр-міністрЮга Сіпіля
ПопередникАнтті Рінне
НаступникПеттері Орпо
Лідер Національної коаліції
14 червня 2014 — 11 червня 2016
ПопередникЮркі Катайнен
НаступникПеттері Орпо
Міністр з європейських справ і зовнішньої торгівлі
22 червня 2011 — 14 червня 2014
ПопередникАстрид Турс (європейські справи)
Пааво Вяюрюнен (торгівля)
НаступникЛеніта Тойвакка
Міністр закордонних справ
4 квітня 2008 — 22 червня 2011
ПопередникІлкка Канерва
НаступникЕрккі Туоміоя
Голова Організації з безпеки і співробітництва в Європі
4 квітня 2008 — 31 грудня 2008
ПопередникІлкка Канерва
НаступникДора Бакоянні
Народився1 квітня 1968(1968-04-01) (56 років)
Гельсінкі, Фінляндія
Відомий якполітик, дипломат, викладач університету, письменник
Місце роботиКоледж Європи і Європейський університетський інститут
ГромадянствоФінляндія Фінляндія
Національністьшвед
Alma materЛондонська школа економіки та політичних наук, Коледж Європи, Furman Universityd, Університет Париж I Пантеон-Сорбонна, Університет Париж IV і Mainland High Schoold
Політична партіяНаціональна коаліція
БатькоГоран Стуббd
МатиChristel Stubbd
У шлюбі зСюзанна Іннес-Стубб[1]
Нагороди
Grand Cross of Royal Norwegian Order of Merit офіцер ордена Почесного легіону кавалер ордена Хреста землі Марії з ланцюгом орден Хреста землі Марії 1 класу кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа Grand Cross with Collar of the Order of the White Rose of Finland Grand Cross of the Order of the Cross of Liberty Commander of the Order of the White Rose of Finland Grand Cross of the Order of the Lion of Finland Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» Cross of Merit of the War Invalides Knight of the Seraphim
Підпис
alexstubb.com
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Кай-Єран Александер Стубб[2][3] (швед. Cai-Göran Alexander Stubb[4]; нар. 1 квітня 1968, Гельсінкі, Фінляндія) — фінський і європейський державний діяч, дипломат. Президент Фінляндії з 1 березня 2024 року, колишній Прем'єр-міністр Фінляндії (2014—2015).

Був міністром з європейських справ і зовнішньої торгівлі в уряді Юркі Катайнена у 2011 — 2014. У 2008 —2011 роках був міністром закордонних справ Фінляндії. У 2008 році обіймав посаду голови Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). У 2004—2008 роках був членом Європарламенту від фінської правоцентристської Національної коаліційної партії. Працював у представництві Фінляндії в Європейському Союзі.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 1 квітня 1968 року в місті Гельсінкі. Його батько Єран Стубб (фін. Göran Stubb; нар. 1935) — колишній хокеїст і голова хокейної асоціації Фінляндії, з 1984 року очолював європейський офіс Національної хокейної ліги США (NHL)[5][6][7].

У 1986 році закінчив гімназію Мейнленда (англ. Mainland High School) в місті Дейтона-Біч, штат Флорида, США[8]. Через два роки закінчив шведську гімназію Леркан в Гельсінках, склав єдиний державний іспит[5].

У 1988—1989 роках пройшов службу в фінських збройних силах, єгерем в батальйоні Уусімаа[5]. У 1989 році за успіхи в гольфі Стубб здобув спортивну стипендію для вступу до Фурманського університету в Південній Кароліні (США). Спочатку він вибрав підприємницьку спеціальність, а потім перевівся на політологічний факультет. У вільний від навчання час підробляв хокейним тренером, продавцем в крамниці спорядження для гольфу та стажистом на фабриці з виробництва паперу в Німеччині[8]. Крім того, він представляв команду Фінляндії на міжнародних турнірах з гольфу[5][6].

У 1993 році Александр закінчив факультет політології Фурманського університету з відзнакою, ступень бакалавра (BA)[5][8][9].

У 1994 році закінчив історичний факультет Паризького університету Сорбонна, захистив диплом з історії цивілізації французькою мовою (фр. Dîplome de Langue et Civilisation Française)[5][6][8].

У 1995 році закінчив Коледж Європи в Брюгге, здобув ступінь магістра (MA) з питань європейських справ, з 2000 року професор коледжу[4][8].

У 1995—1997 роках працював радником у міністерстві закордонних справ Фінляндії.

У 1997—1998 роках займався дослідженнями в Фінській академії наук[8]. У 1999 році Стубб здобув ступінь доктора філософії (PhD) в Лондонській школі економіки[4][8].

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

З 1999 по 2001 рік — спеціальний дослідник представництва Фінляндії в ЄС в Брюсселі, член фінської урядової делегації на міжурядових переговорах стосовно Ніццького договору[5][8]. З 2001 року Стубб обіймав посаду радника президента Європейської комісії Романо Проді та був членом спеціальної комісії з розробки Європейської конвенції[6][8][10].

У 2003 повернувся до представництва Фінляндії при Європейському Союзі як спеціальний експерт і учасник міжурядових переговорів щодо європейської конституції[4][8].

У 2004 році обраний до Європейського парламенту від правоцентристської Національної коаліційної партії[5][8]. Александер Стубб входив до європарламентської фракції Європейської народної партії — Європейських демократів (EPP-ED). Входив до комітету з бюджетного контролю, був віцепрезидентом комітету із захисту споживачів та внутрішнього ринку, брав участь у роботі конституційного комітету, вимагав збільшення витрат на перекладацьку службу Європарламенту[4][6][11].

Александр Стубб і держсекретар США Гілларі Клінтон на зустрічі міністрів закордонних справ НАТО в Таллінні 2010 року.

1 квітня 2008 року, Александер Стубб одноголосно призначений міністром закордонних справ Фінляндії після того, як його попередник Ілкка Канерва (фін. Ilkka Kanerva) пішов у відставку через скандальний зв'язок зі стриптизеркою[12]. Стубб обійняв посаду 4 квітня, здобувши від Канерви посаду голови Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), бо у 2008 році в організації головувала Фінляндія[13]. На посаді міністра закордонних справ Стубб був прихильником входження Фінляндії до НАТО[10].

Під час війни в Південній Осетії в серпні 2008 року Стубб разом із французьким колегою Бернаром Кушнером і президентом Франції Ніколя Саркозі був одним з авторів плану мирного врегулювання[13][14][15] Александр Стубб, як голова ОБСЄ, засудив визнання Росією 26 серпня 2008 року незалежності Південної Осетії і Абхазії. Стубб назвав це рішення таким, що суперечить принципам організації, членом якої є Росія[16]. Однак він був проти введення санкцій проти Росії[17] і вже 7 вересня оголосив про те, що задоволений співпрацею Москви з місією ОБСЄ в Південній Осетії[18].

Стубб під час зустрічі з урядом України висловив підтримку євроінтеграційним прагненням України і зазначив, що для досягнення цих цілей Україна має провести реформи, а також адаптувати своє законодавство до вимог ЄС[19]. Також, виступаючи з лекцією в Інституті світової політики в Києві, політик висловив сподівання, що Євросоюз і Україна підпишуть договір про зону вільної торгівлі вже 2011 року[20].

У 2011 році обраний до парламенту Фінляндії від Національної коаліційної партії (англ. National Coalition Party, NCP)[21]. У новому уряді, сформованому в червні 2011 року, Стубб обійняв посаду міністра з європейських справ і зовнішньої торгівлі[22][23].

Александр Стубб під час забігу в Франкфурті-на-Майні, Німеччина, 2009 рік.

У квітні 2014 року оголосив про свій намір боротися за посаду голови партії Національна коаліція і відповідно за крісло прем'єр-міністра в уряді. У разі своєї перемоги оголосив про намір активізувати роботу з приєднання Фінляндії до військового блоку НАТО. За опитуваннями громадської думки, був лідером серед трьох кандидатів (37 % опитаних віком від 30 до 44 років хотіли б бачити його майбутнім прем'єр-міністром).

14 червня 2014 обраний прем'єр-міністром Фінляндії[24]. 16 червня прем'єр-міністр Юркі Катайнен подав заяву про відставку з посади прем'єр-міністра, яка була схвалена президентом Фінляндії Саулі Нійністе, після чого Стубба було призначено головою урядових переговорів щодо формування нового уряду.

Після програшу Національної коаліції на парламентських виборах 2015 року, Стубб склав повноваження прем'єр-міністра країни. Новим прем'єром був обраний Юга Сіпіля, в кабінеті якого обійняв посаду міністра фінансів.

11 червня 2016 року на черговому партійному з'їзді Стубб склав свої повноваження голови Коаліційної партії; новим головою було обрано міністра внутрішніх справ Петтері Орпо, він же обійняв посаду міністра фінансів. Орпо запропонував Стуббу обійняти посаду міністра зовнішньої торгівлі та розвитку, проте Стубб вважав за краще покинути уряд і зосередитися на роботі в парламенті.

У серпні 2017 року призначений заступником генерального директора Європейського інвестиційного банку. У сферу його діяльності на цій посаді входять, зокрема, банківські операції в галузі кредитування, а також загальне керівництво проектами банку в країнах Північної Європи[25].

2 жовтня 2018 року оголосив про свою кандидатуру на пост президента Європейської комісії, як головний кандидат від Європейської народної партії [26]. 8 листопада 2018 року Стубб програв на виборах Spitzenkandidat від ЄНП Манфреду Веберу, лідеру групи Європейської народної партії в Європейському парламенті[27].

У січні 2020 року, коли термін роботи Стубба в Європейському інвестиційному банку закінчувався, його було обрано директором і професором Школи транснаціонального управління в Інституті Європейського університету у Флоренції, Італія.[28]

Президент Фінляндії

[ред. | ред. код]

11 лютого 2024 року обраний президентом Фінляндії.[29][30]. Вступив на посаду 1 березня 2024 року. Стубб є першим президентом від шведськомовної меншини після Карла Густава Еміля Маннергейма, який правив країною з 1944 по 1946 рік.[31][32]

7 березня 2024 року Стубб здійснив свою першу закордонну поїздку як новий президент Фінляндії на військові навчання НАТО Nordic Response у північній Норвегії.[33]

3 квітня 2024 року Стубб підписав з Президентом України Зеленським Угода про співробітництво у сфері безпеки та довгострокову підтримку між Україною та Фінляндською Республікою.[34]

Персональні дані

[ред. | ред. код]

Володіє фінською, шведською, англійською, німецькою та французькою мовами. Захоплюється спортом (марафон, гольф, телемарк), літературою, веде власний блог[8].

Наукова та громадська діяльність

[ред. | ред. код]

З 1997 року Александр Стубб друкувався (понад 100 публікацій) в Ekonomi och Teknik-magazine, Ilta-Sanomat, Financial Times, Blue Wings, Apu, Suomen Lehtiyhtyma Nykypaiva і Hufvudstadsbladet[8]. Був автором 10 книг та 30 статей з історії Європейського Союзу[4][5]. На своєму офіційному сайті веде персональний блог, де розповідав про свою роботу в Європейському парламенті та міністерстві закордонних справ Фінляндії[5][8].

Родина

[ред. | ред. код]

Александр Стубб одружений із Сьюзенн Іннес-Стубб (англ. Suzanne Innes-Stubb), англійкою за походженням, яка працює юристом у бельгійській компанії й займається питаннями антимонопольного законодавства та захисту особистих відомостей[35]. Вони виховують двоє дітей: доньку Емілію (нар. 2001) і сина Олівера-Югана (нар. 2004)[4]. Мешкає в Еспоо та Гельсінкі.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://www.mtv.fi/viihde/muut/artikkeli/ulkoministeri-stubb-muuttaa-brysselista-espooseen/2977232
  2. ↑ У Команді Фінляндія кипить робота [Архівовано 10 грудня 2015 у Wayback Machine.] — повідомлення посольства Фінляндії в Україні, 11 вересня 2012 року.
  3. ↑ Фінляндія: прем'єр Стубб зазнав поразки на виборах [Архівовано 1 травня 2015 у Wayback Machine.] — повідомлення ВВС від 20 квітня 2015 року.
  4. ↑ а б в г д е ж (англ.) (фін.) Персональна інформація про Александра Стубба. [Архівовано 18 травня 2005 у Wayback Machine.] — на сайті Міністерства закордонних справ Фінляндії.
  5. ↑ а б в г д е ж и к л (англ.) Martin Banks. The Smile. — European Voice від 14 липня 2005 року.
  6. ↑ а б в г д (англ.) Anna Karismo. Finland's No.1 eurocrat. — стаття в Helsingin Sanomat від 24 лютого 2002 року.
  7. ↑ (англ.) Alan Adams. Ovechkin the jewel of 2004 Draft. — пост на сайті NHL.com, від 6 квітня 2004 року.
  8. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р (фін.) (англ.) (рос.) Офіційна інформація про Александра Стубба. [Архівовано 24 грудня 2012 у Wayback Machine.] — на офіційному сайті політика.
  9. ↑ (англ.) Vince Moore. Riley Institute's EU Conference Continues Today; Stubb to Present Closing Address [Архівовано 17 березня 2022 у Wayback Machine.]. — Furman University, 29.03.2007.
  10. ↑ а б (англ.) MEP Alexander Stubb to replace Ilkka Kanerva as Foreign Minister. — повідомлення в Helsingin Sanomat, від 1 квітня 2008 року.
  11. ↑ (англ.) More awareness on translation costs. Alexander Stubb MEP[недоступне посилання]. — EPP-ED Group, 10.07.2007
  12. ↑ (англ.) Finnish FM loses job over texts. — повідомлення BBC News від 1 квітня 2008 року.
  13. ↑ а б (англ.) (фін.) Stubb and Kouchner in Talks with Moscow. [Архівовано 7 квітня 2011 у Wayback Machine.] — повідомлення Yleisradio Oy від 12 серпня 2008 року.
  14. ↑ (англ.) Sarkozy plans Moscow peace mission. — повідомлення CNN News від 11 серпня 2008 року.
  15. ↑ (англ.) Ceasefire bid amid Georgia crisis. — повідомлення BBC News від 11 серпня 2008 року.
  16. ↑ (англ.) Russia Recognises Georgia's Rebel Regions; Stubb Cries Foul. — повідомлення Yleisradio Oy від 26 серпня 2008 року.
  17. ↑ (англ.) Derek Scally. Finland rejects sanctions against Russia ahead of key EU summit. — The Irish Times, 1.09.2008
  18. ↑ (англ.) (рос.) Oleg Shchedrov, Aidar Buribayev. Russia accuses West of provocation in Georgia. — повідомлення Reuters від 6 вересня 2008 року.
  19. ↑ Фінляндія підтверджує підтримку євроінтеграції України. [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] — фоторепортаж Степана Смишляєва на Українських новинах від 8 липня 2010 року.
  20. ↑ Міністр закордонних справ Фінляндії Александр Стубб сподівається, що Україна і Європейський Союз підпишуть угоду про зону вільної торгівлі в 2011 році. [Архівовано 29 жовтня 2013 у Wayback Machine.] — повідомлення Українського радіо від 8 липня 2010 року.
  21. ↑ (англ.) Top 10 individual vote-winners. — стаття в Helsingin Sanomat, від 18 квітня 2011 року.
  22. ↑ (англ.) New six-party Finnish government takes shape. — Monsters and Critics, 18 червня 2011 року.
  23. ↑ (англ.) Joonas Laitinen. Stubbin nimitykset narastavat ministeriossa. — повідомлення Helsingin Sanomat, від 9 липня 2011 року.
  24. ↑ Фінляндія обрала нового прем'єра[недоступне посилання з липня 2019]
  25. ↑ Александер Стубб назначен в руководство Европейского инвестиционного банка. Новости (рос.). 1 серпня 2017. Процитовано 12 лютого 2024.
  26. ↑ Alexander Stubb launches bid to be next Commission president. POLITICO (брит.). 2 жовтня 2018. Процитовано 29 травня 2024.
  27. ↑ Europe’s conservatives nominate Manfred Weber for EU top job. POLITICO (брит.). 8 листопада 2018. Процитовано 29 травня 2024.
  28. ↑ HS: Professori Stubb. web.archive.org. 12 квітня 2020. Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 29 травня 2024.{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання)
  29. ↑ Elena, Onischenko (12 лютого 2024). У Фінляндії на виборах переміг Александер Стубб: він підтвердив свою підтримку України. Рубрика. Процитовано 12 лютого 2024.
  30. ↑ У Фінляндії завершилися вибори президента: хто переміг. Слово і Діло (укр.). 12 лютого 2024. Процитовано 12 лютого 2024.
  31. ↑ Reuters (12 лютого 2024). Finland’s presidential election won by ex-prime minister Alexander Stubb. CNN (англ.). Процитовано 29 травня 2024.
  32. ↑ MSN. www.msn.com. Процитовано 29 травня 2024.
  33. ↑ Stubb: Nato exercises are a message to Russia. News (англ.). 7 березня 2024. Процитовано 29 травня 2024.
  34. ↑ Uusi-Hakala, Katja (3 квітня 2024). Sopimus Suomen tasavallan ja Ukrainan välillä turvallisuusyhteistyöstä ja pitkäaikaisesta tuesta. Presidentti (фін.). Процитовано 29 травня 2024.
  35. ↑ (англ.) Suzanne Innes-Stubb. — White & Case LLP [Архівовано 14 березня 2022 у Wayback Machine.], 20 серпня 2008.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Александр_Стубб&oldid=43775112