Парламентські вибори в Україні 2007 — Вікіпедія

‹ 2006  2012 ›
Парламентські вибори в Україні 2007

Україна
Ця стаття є частиною серії статей про державний лад і устрій України
Правова система Конституція Законодавство Права людини
Глава держави Президент Володимир Зеленський Офіс Президента Керівник ОП Андрій Єрмак РНБОУ Секретар РНБОУ Олександр Литвиненко Державне управління справами
Виконавча влада Кабінет Міністрів Голова уряду Денис Шмигаль Місцева державна адміністрація Рада міністрів АР Крим Обласні Київська Севастопольська Районні Місцеве самоврядування Місцеві ради: ВР АР Крим Обласні Київська Севастопольська Районні Міські Сільські Селищні Військово-цивільна адміністрація Обласна військова адміністрація
Законодавча влада Верховна Рада Голова парламенту Руслан Стефанчук Поточне скликання ВР Комітети ВР Коаліції Народний депутат України
Правосуддя Конституційний Суд Верховний Суд Антикорупційний Суд Вища рада правосуддя Прокуратура
Вибори та референдуми Центральна виборча комісія Вибори в Україні: Парламентські: 1990 (УРСР XII / I) 1994 (II) 1998 (III) 2002 (IV) 2006 (V) 2007 (VI) 2012 (VII) 2014 (VIII) 2019 (IX) Президентські: 1991 1994 1999 2004 2010 2014 2019 Місцеві: 1990 Крим 1994 1994 1998 2002 2006 2010 2014 2015 2020 Референдуми: 1991 2000 Політичні партії
Територіальний устрій Адміністративний поділ АР Крим Київ Севастополь Області Райони Міста Міські райони Громади Селища міського типу Села Селища
Міжнародні відносини Зовнішня політика Міжнародні організації Україна в ООН Інтеграція до ЄС НАТО Міністерство закордонних справ Міністр Андрій Сибіга Посольства: іноземні власні Візові вимоги
Категорія • Інші країни
п о р

Ці парламентські вибори відбулися 30 вересня 2007 року за пропорційною системою в загальнодержавному виборчому окрузі. Прохідний бар'єр для партій і блоків становив 3% від числа виборців, що взяли участь у голосуванні.

2 квітня 2007 року Президент України Віктор Ющенко розпустив Верховну Раду (парламент) України та підписав указ^[1] про дострокові парламентські вибори в Україні, які мали відбутися 27 травня 2007, проте вони були перенесеними на 24 червня 2007 року. Парламент і Кабінет Міністрів назвали цей указ неконституційним і не виділили кошти на вибори. Парламент продовжував проводити засідання, але Президент вважав їх недійсними. Указ було оскаржено в Конституційному Суді України, який унаслідок різних юридичних причин так і не ухвалив рішення по суті цієї справи.

Віктор Ющенко заявив, що може призупинити постанови і відкласти день виборів, аби парламент затвердив деякі важливі законопроєкти, зокрема, законодавство про вибори, опозицію, та функціонування парламенту. Врешті-решт було досягнуто домовленості^[2] між основними політичними силами, внаслідок яких парламент на декілька днів відновив роботу при визнанні Президентом цього факту, а дата виборів змістилася на 30 вересня, причому причиною їх призначення оголошувалося припинення існування Верховної Ради, внаслідок відсутності в ній 1/3 депутатів від конституційного складу: опозиційні депутати спеціально для цього припинили свої депутатські повноваження.

За офіційними даними Центрвиборчкому України на 30 серпня 2007 року, у виборчих перегонах 2007 року брали участь 20 політичних партій і передвиборчих блоків. Це найнижчий показник за останні декілька виборів. Зареєстровано 4 864 кандидати від 20 політичних партій і блоків.^[3]

Згідно з результатами жеребкування Центральної Виборчої комісії України [Архівовано 3 грудня 2010 у Wayback Machine.], зареєстровані політичні партії та блоки партій розташовані у виборчому бюлетені таким чином:

1. Комуністична партія України (оновлена)
2. Партія національно-економічного розвитку України
3. «Український Народний Блок»
4. Партія регіонів
5. Партія Вільних Демократів
6. Соціалістична партія України
7. «Блок Литвина»
8. «Блок Юлії Тимошенко»
9. Виборчий блок Людмили Супрун — Український регіональний актив (УРА)
10. Блок «Християнський блок»
11. Селянський блок «Аграрна Україна»
12. Прогресивна соціалістична партія України
13. Комуністична партія України
14. Блок «Наша Україна – Народна самооборона»
15. Блок «Всеукраїнська громада»
16. Всеукраїнське об'єднання «Свобода»
17. Громадянська партія «Пора» (знята з реєстрації)
18. Партія Зелених України
19. «Блок партії пенсіонерів України»
20. Всеукраїнська партія Народної Довіри
21. Виборчий блок політичних партій КУЧМА (Конституція — Україна — Честь — Мир — Антифашизм)

Згідно з більшістю соціологічних досліджень, що були проведені за один місяць до перегонів, можливість потрапити в український парламент була в 4 партій та блоків:

1. Партія регіонів,
2. Блок Юлії Тимошенко,
3. Блок «Наша Україна — Народна самооборона»,
4. Комуністична партія України.

Ще три партії називалися як такі, що потенційно можуть пройти до Верховної Ради України:

1. Соціалістична партія України,
2. Прогресивна соціалістична партія України,
3. Блок Литвина.

Відповідно до опитування Київського міжнародного інституту соціології оприлюдненого^[4] 24 квітня 2007 р., Партія регіонів, Блок Юлії Тимошенко, Блок Наша Україна, Комуністична партія і Народна самооборона Юрія Луценка проходять у Верховну Раду. Так, 35,5 % опитаних сказали, що вони готові віддати свої голоси за Партію регіонів. 19,6 % опитаних — за БЮТ. 12,9 % респондентів висловили свою готовність підтримати Нашу Україну 4,2 % проголосували б за Компартію. Народна самооборона одержала б 3,7 % Соціалістична партія — 3,2 %, голосів опитаних. Крім того, Українська правиця набрала б — 1,2 %, Блок Наталії Вітренко — 1,8 %, Блок Володимира Литвина — 1,7 %, 6,6 % проголосували б проти усіх. 10,3 % респондентам було складно відповісти на поставлене запитання. Соціологи проводили дослідження 14 − 19 квітня. Вони опитали 2039 людей у віці від 18 років. Похибка вибірки не перевищує 3,5 %.^[5]

Виборча кампанія була дуже короткою, а тому дуже напруженою. Під час перегонів постійно звучали звинувачення партій і блоків на адресу один одного ^{[джерело?]}. На передвиборчу кампанію всіма учасниками було витрачено близько півмільярда гривень.
Найбільше на телерекламу витратила Партія регіонів — 162,7 мільйона гривень. За нею слідують БЮТ (136,3 млн гривень), блок Наша Україна — Народна самооборона (105,7 плюс особисті рекламні ролики Юрія Луценка (0,7) і Віктора Ющенка (1,1)), Блок Литвина (37,7), Соцпартія (26,5), Компартія (2,7), блок КУЧМА (2,4) та інші політсили (всього 8,6).^[6]

За даними Центральної виборчої комісії, явка виборців склала — 57,94 %, що є низьким показником активності виборців для України. Найактивніше голосували мешканці Тернопільської області, де показники найвищі з-поміж інших областей. Найменше проголосувало у Херсонській та Закарпатській областях.

Декілька організацій провели екзит-поли Парламентських виборів 2007, зокрема це:

• «Національний екзит-пол 2007», який провів Консорціум «Національний екзит-пол ’2007», до якого входять Фонд «Демократичні ініціативи», Київський міжнародний інститут соціології та Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова^{[джерело?]}.

• «Екзит-пол „Соціовимір 2007“, який провели Центр соціологічних та політологічних досліджень „Соціовимір“, Міжнародний інститут демократій та Інститут соціальних технологій на замовлення міжнародної громадської організації українців «Четверта Хвиля»^{[джерело?]}.

• Український Екзит-пол» на замовлення ICTV провели 3 компанії: американські Public Strategies и PSB, а також європейська TNS Sofres (український представник — TNS Україна, керівник Микола Чурілов)^{[джерело?]}.

Усі екзит-поли передбачали, що до парламенту потрапляють 5 політичних партій і блоків — Партія Регіонів, Блок Юлії Тимошенко, Блок «Наша Україна — Народна самооборона», Комуністична партія України та Блок Володимира Литвина, не потрапляла Соціалістична партія України. Результати екзит-полів подано в наступній таблиці^[7]:

ЦВК оприлюднила результати виборів 15 жовтня 2007 року. Нижче подається таблиця, а також діаграми, що ілюструють ці результати:

Карти показують підтримку в регіонах шести провідних партій

2007 ^{[8] [9] [10] [11] [12] [13]}

2006 ^{[14] [15] [16] [17] [18] [19]}

Результат:^[20]

На цьому місці має відображатися графік чи діаграма, однак з технічних причин його відображення наразі вимкнено. Будь ласка, не видаляйте код, який викликає це повідомлення. Розробники вже працюють для того, щоби відновити штатне функціонування цього графіка або діаграми.

• Народні депутати України 6-го скликання
• Вибори
• Вибори в Україні
• Парламентські вибори в Україні 2006
• Вибори Президента України 2010
• Парламентські вибори в Україні 2012