Поль Еміль Аппель — Вікіпедія

Поль Еміль Аппель
фр. Paul Appell
Народився	27 вересня 1855(1855-09-27)[1][2][…]  Страсбург[4]
Помер	24 жовтня 1930(1930-10-24)[2][5][…] (75 років)  VI округ Парижа, Париж[4]
Країна	Франція
Діяльність	математик, викладач університету
Alma mater	Вища нормальна школа lycée Henri-Poincaréd Паризький університет[7]
Галузь	математичний аналіз, геометрія[8], механіка, математика[8], алгебраїчна функція[8], теорія диференціальних рівнянь[d][8] і комплексний аналіз[8]
Заклад	Паризький університет факультет природничих наук Паризького університетуd Центральна школа Парижа[d]
Посада	президент, president of the Mathematical Society of Franced[9], президент, президент[d], президент[d] і президент[10]
Аспіранти, докторанти	Joseph Kampé de Férietd Robert de Montessus de Ballored[2] Aurel Angelescud[2] Pierre Humbertd[11] Xavier Antomarid[12] René Garnierd[13][7] Henri Béghind[7] Gheorghe Bratud[7] Benjamin Jekhowskyd[7] Adolphe Bühld[7]
Членство	Французька академія наук Петербурзька академія наук Академія наук СРСР Національна академія дей-Лінчей Російська академія наук Association des anciens élèves, élèves et amis de l'École normale supérieured Туринська академія наук[4] Французьке астрономічне товариство
Брати, сестри	Charles Appelld
Діти	Camille Marbod Pierre Appelld
Нагороди	премія Понселе (1887)
Поль Еміль Аппель у Вікісховищі

Поль Еміль Аппель (фр. Appell Paul Émile; 27 серпня 1855, Страсбург Франція — 24 жовтня 1930, Париж, Франція) — французький математик і механік, ректор Сорбонни, член Французької АН (1892), багато років був її президентом.

Поль Еміль Аппель народився у Страсбурзі в родині Жана-П'єра Аппеля та Елізабет Мюллер. Після захоплена німцями Страсбурга, Аппеля переїхав до Нансі, щоб підготуватися до навчання у Парижі. Закінчив у 1876 Вищу нормальну школу у Парижі. З 1885 — професор раціональної механіки кафедри механіки Сорбонни (Паризький університет). У 1892 році Аппель був обраний до Французької академії наук. На посаді декана Паризького університету з 1903 по 1920, а з 1920 по 1925 — його ректор.

Член-кореспондент Санкт-Петербурзької АН (1911), почесний член Російської АН (1925).

Основні його дослідження присвячені теорії аналітичних функцій та механіки. Вніс вклад у розвиток алгебраїчних функцій та теорії потенціалу. Одним з перших започаткував вивчення гіпергеометричних та еліптичних функцій двох й більшого числа змінних. Розвинув теорію алгебраїчних функцій і теорію потенціалу. Ввів поліноми, що носять нині його ім'я, поліномів Аппеля. Вивів звичайні диференціальні рівняння, тепер — рівняння Аппеля^[ru], які описують рух як голономних так і не голономнихсистем (найбільш загальні рівняння руху механічних систем).

Автор низки важливих праць в галузі неголономної механіки, у тому числі «Трактату раціональної механіки».

Йому належить 140 робіт з аналізу, 30 — з геометрії та 87 — з механіки, а також багато підручників.

• Володимир Іванович Вернадський і Україна. Т. 1, кн. 2: Володимир Іванович Вернадський. Вибрані праці — K., 2011. — 584 с.
• Ювілеї. Пам'ятні дати^{[недоступне посилання з липня 2019]} // Наука та наукознавство, 2005, № 3
• Centenaire de la naissance de Paul Appell, «Annalles de luniversité de Paris», 1956, t. 26 № 1, р. 17—39.

• Paul Emile Appell(англ.)
• Аппель Поль Еміль