Портал:Антарктика — Вікіпедія

Розділ Вікіпедії: Антарктика
Проєкт  |  Портал
редагувати
  Антарктика
Умовні межі Антарктики.

Анта́рктика — в широкому значенні південна полярна область Землі, до складу якої входить материк Антарктида та ділянки Атлантичного, Індійського і Тихого океанів, що межують з Антарктидою (або води Південного океану). Групи островів: Південна Джорджія, Південні Сандвічеві, Південні Оркнейські, Південні Шетландські, Крозе, Кергелен, Баллені, Петра I тощо. У вузькому розумінні це лише південна полярна область світового океану без Антарктиди. Певних меж Антарктика не має їх проводять по ізотермі +10 °C найтеплішого місяця або по крайній північній межі пакового льоду (на 1 листопада), або по межі поширення айсбергів. В останній час за межі Антарктики вважають зону антарктичної конвергенції, тобто зону збіжності полярних вод з водами помірних широт, яка розташована між 48° та 55° південної широти.

В умовних межах площа Антарктики — близько 50-60 млн км², з яких понад 3/4 припадає на водні простори з ::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Вибрана стаття

Антаркти́да (від грец. αντι — проти та грец. αρκτικος — північний, «протилежний Арктиці») — континент у південній півкулі навколо географічного південного полюса, омивається Південним океаном, охоплює приблизно 10 % суходолу Землі. Там розташовані 90 % світових запасів криги, в яких сконцентровано 70 % прісної води на Землі.

Загальна площа поверхні — 13 900 000 км², без шельфових льодовиків 12,6 млн км² звуженням між морем Веделла і морем Росса.

Територія Антарктиди ділиться на географічні площі та області, які були відкриті роками раніше різними мандрівниками. Область, досліджувана і названа на честь відкривача (або інших осіб), називається «земля».

Список земель Антарктиди:

редагувати
  Вибраний портрет Антарктики
редагувати
  Обрані гірські системи, масиви та хребти Антарктики
Топографічна мапа масиву Вінсон (масштаб 1:250,000)

Масив Вінсон (англ. Vinson Massif) — найвищий гірський масив Антарктики, розташований у Західній Антарктиді, в хребті Сентінел у горах Елсворта. Його найвища вершина — пік Вінсон має висоту 4892 м на рівнем моря. Дані за результатами останніх вимірювань з використанням сучасних пристроїв, зокрема GPS-приймача, за іншими даними — 4897. Масив розташований у Західній Антарктиді, в основі Антарктичного півострова за 1200 км від Південного полюса, за 680 км на схід — південний-схід від вулкану Такахе, належить до хребта Сентинел і є північною частиною гір Елсворт. Довжина масиву — 21 кілометр, ширина — 13 кілометрів.

Масив включає в себе високе центральне плато Вінсон з кількома піками до 4800 метрів (15730 футів), найвищі з яких: пік Вінсон (4892 м), пік Клінч (4841 м), пік Корбет (4822 м) та інші і кілька хребтів, які відходять в південно-західному і північно-східному напрямку від основного плато..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані гірські вершини Антарктики
Карта острова Росса. (Масштаб 1:250 000)
Карта острова Росса.
(Масштаб 1:250 000)

Террор — великий щитовий вулкан, висотою 3 230 м, який формує східну частину острова Росса в Антарктиді. Він має численні конуси шлаку, покриті в основному снігом і льодом. Це другий за величиною з чотирьох вулканів, які утворюють острів Росса, розташований за 33,86 км на схід від вулкану Еребус.

Вулкан був відкритий в 1841 році відомим мореплавцем і полярним дослідником Антарктики Джеймсом Кларком Россом і названий на честь одного із своїх кораблів («Террор»).

Вивчення гірських порід вулкану дало змогу встановити приблизний вік, який коливається в діапазоні від 0,82 до 1,75 мільйона років. Вулкан Террор не виказує ознак вулканічної активності. Час останнього виверження невідомий. У 2000 році, в районі вулкану, був зафіксований сильний землетрус. .::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані острови та архіпелаги Антарктики

Острів Росса (англ. Ross Island) — острів в морі Росса, один з найпівденніших острівних утворень планети (не рахуючи материкової Антарктиди). Острів розташований недалеко від Землі Вікторії.

Відомий мореплавець і полярний дослідник Антарктичних областей Джеймс Кларк Росс в 1841 році відкрив антарктичні вулкани Еребус і Террор, які він назвав на честь своїх кораблів. Пізніше капітан Роберт Фолкон Скотт назвав сам острів на честь першовідкривача — «Острів Росса». Острів був базою для багатьох ранніх експедицій по підкоренню Антарктиди. Це було і досі є самою південною ділянкою суші до якої можна дістатися морським шляхом. Хижі побудовані для експедицій Роберта Скотта і Ернеста Шеклтона досі стоять на острові і збереглися як історичні пам'ятки.

Сьогодні острів Росса є місцем для антарктичних станцій «Скотт-Бейс (Нова Зеландія)», «Мак-Мердо» (США). Протягом п'яти років, з 1987 по 1992 рік на острові діяла міжнародна база Грінпісу, основною задачею якої.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані півострови та миси Антарктики

Півострів Едуарда VII, або Земля Едуарда VII, або Земля Короля Едуарда VII (англ. King Edward VII Land) — великий, покритий льодами півострів в Західній Антарктиді.

Півострів Едуарда VII являє собою крайній північно-західний край Землі Мері Берд і іноді розглядається не як самостійна Земля, а як частина Землі Мері Берд.

Він видається в Море Росса між затокою Зульцбергера і північно-східним кутом шельфового льодовика Росса. Півострів Едуарда VII визначений шельфовим льодовиком Росса на південному заході, затокою Окума на заході, і на сході — затокою Зульцбергера і берегом Саундерса; всі з них в основному знаходяться в Морі Росса і Південному океані в Антарктиці.

Західний берег півострова — це Берег Ширазі (англ. Shirase Coast). На півночі і сході півострова знаходиться шельфовий льодовик Суїнберна.

Півострів Едуарда VII був відкритий 30 січня 1902 року Британської національної антарктичною експедицією (BrNAE, 19011904), очолювану.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Науково-дослідницькі станції Антарктики
Логотип станції

Акаде́мік Верна́дський (до 1996 — Фараде́й (англ. Faraday Station)) — єдина українська антарктична станція, розташована на мисі Марина острова Галіндез за 7 км від західного узбережжя Антарктичного півострова. Вона працює цілий рік і є метеорологічною та географічною обсерваторією. Заснована у 1953 році як британська станція «Фарадей»; в лютому 1996 року була придбана Україною за символічну ціну в один фунт стерлінгів у Британії і була передана Англійським Антарктичним Товариством та перейменована на «Академік Вернадський» на честь видатного українського вченого академіка Володимира Івановича Вернадського, першого президента НАН України.

Проведення наукових досліджень на Шостому континенті — це головне призначення української антарктичної станції «Академік Вернадський». Для виконання цієї задачі підпорядковано всю життєдіяльність станції та Національного антарктичного наукового центру.

Метою Державної цільової науково-технічної програми проведення досліджень в Антарктиці на 2011—2020 роки є забезпечення проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень в Антарктиці, ефективного функціонування антарктичної станції «Академік Вернадський», виконання Україною міжнародних зобов'язань відповідно до Договору про Антарктику та науково обґрунтованої оцінки перспектив.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані науково-дослідні експедиції, що досліджували Антарктику
Команда Скотта на Південному полюсі 18 січня 1912 р. Стоять: Оутс, Скотт, Вілсон. Сидять: Бауерс, Е. Еванс. Це останнє фото групи Скотта.

Британська антарктична експедиція 1910–1913 рр. (англ. British Antarctic Expedition 1910-1913) на барку «Терра Нова», очолювана капітаном Робертом Фолконом Скоттом, мала політичну мету: «досягнення Південного полюса, з тим, щоб честь цього грандіозного звершення нового століття належала Британській імперії».

З самого початку експедиція виявилася втягнутою в полярну гонку з полярною антарктичною командою Руаля Амундсена[1]. Скотт із чотирма супутниками досягли Південного полюса 17 січня 1912 року, через 35 днів після Руаля Амундсена, і загинули по дорозі назад, провівши на антарктичному льодовику 144 дні. Виявлені через 8 місяців після загибелі експедиції щоденники, зробили Скотта «архетиповим британським героєм» (за висловом Р. Хантфорда), його слава затьмарила славу Амундсена-першовідкривача Південного полюса.

Тільки в кінці XX століття досвід експедиції Скотта привернув увагу дослідників, які висловили чимале число критичних зауважень з приводу особистих якостей лідера і спорядження експедиції. Дискусії з цього приводу тривають донині..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Сайти України та світу про Антарктику
редагувати
  Корисні шаблони
редагувати
  Телепрограми та кіно про Антарктику

Білий полон (оригінальна назва Eight Below) — пригодницький фільм 2006 року кінокомпанії Уолт Дісней(Walt Disney Pictures) про життя собак в Антарктиці. Дітям до 13 років рекомендується перегляд з батьками.

Дія фільму відбувається на просторах Антарктики. Співробітник антарктичної станції Джеррі Шепперд і професор університету Девіс МакЛарен відправились на собачих упряжках на пошуки метеориту. На зворотному шляху професор зламав ногу, а Джеррі потребував допомоги через відмороження. Через сильний буревій склад станції довелося евакуювати, а собаки північної їздової породи (6 сибірських хаскі та 2 аляскінських маламута) лишились.

Спершу припускалось повернення через декілька днів, але продовження буревію і наступний початок зими, не дозволили це зробити. Собакам довелось виживати арктичною зимою власними силами протягом 6 місяців. Зрештою, в живих лишилось тільки шість з восьми собак. Джек не хотів зірватися з ланцюга і замерз або ж помер з голоду, Дьюі зірвався з урвища. Третя — вожак зграї Майя — була поранена морським леопардом, проте це відбулось незадовго до повернення Джеррі, тому собаку врятували.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Нові статті
редагувати
  Добра стаття

Роа́льд А́мундсен (норв. Roald Engelbregt Gravning Amundsen; * 16 липня 1872, м. Борґе поблизу Осло, Норвегія — † 18 червня 1928, ймовірно, Баренцеве море) — норвезький полярний мандрівник і дослідник. Першим досягнув Південного полюса (14 грудня 1911 р.). Перша людина (разом з Оскаром Вістінгом), яка побувала на обох географічних полюсах планети. Перший мандрівник, який здійснив безперервний морський перехід Північно-західним проходом (по протокам Канадського арктичного архіпелагу), пізніше здійснив перехід Північно -східним проходом (вздовж берегів Сибіру), вперше замкнувши навколосвітню дистанцію за Полярним колом. Загинув в 1928 році під час пошуків зниклої експедиції Умберто Нобіле. Мав нагороди багатьох країн світу, в тому числі найвищу нагороду США — Золоту медаль Конгресу. На честь мандрівника названі море, гора і американська наукова станція Амундсен-Скотт в Антарктиді, затока і впадина у Північному Льодовитому океані, місячний кратер.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрана ілюстрація
Експедиційне судно — барк
«Терра Нова»
редагувати
  Обраний життєпис Антарктики

Е́двард А́дріан Ві́лсон (англ. Edward Adrian Wilson нар.23 липня 1872, Челтнем — пом.29 березня 1912, Антарктида) — британський полярний дослідник, вчений-зоолог, орнітолог та лікар-фізіолог, художник. Учасник двох антарктичних експедицій Роберта Скотта. Його ілюстрації до праці Хемілтона A History of British Mammals вважаються класичними.

Вільсон народився в районі Монпельє міста Челтнем у графстві Глостершир 23 липня 1872 року. Він був другим сином і п'ятою дитиною у сім'ї лікаря д-ра Едварда Томаса Вільсона (18321918) і його дружини, Мері Агнес, (уродж. Вішов, 18411930).

Дитинство і більшу частину своєї юності провів на фермі, де батьки його матері розводили птицю, тому дуже рано його увагу привернула орнітологія, природничі науки і малювання. Закінчив підготовчу школу в Кліфтоні, (Брістоль), в дев'ятирічному віці заявив, що стане натуралістом. Після невдалої спроби отримати стипендію на навчання, відвідував Челтнемський чоловічий коледж екстерном. Батько заохочував його заняття наукою і живописом. У 1891 році здав іспити з відзнакою і вступив до коледжу Гонвіль і Кейс.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані тварини Антарктики

Пінгві́н Аделі́ (Pygoscelis adeliae) — вид пінгвінів, поширений на всьому узбережжі Антарктиди та антарктичних островах. Це один з найпівденніших видів морських птахів і один із найпоширеніших видів пінгвінів. Названий французьким дослідником Дюмоном д'Урвієм (фр. Dumont d'Urville) на ім'я своєї дружини, Аделі́ (Adélie).

Пінгвін Аделі — птах середніх розмірів, що не літає. Він ковзає по поверхні, як морська свинка. Довжина тулуба близько 70 см, вага близько 6 кг. Верх тіла чорний, черево біле. Навколо ока біле кільце. Основне живлення пінгвінів Аделі — криль, але вони їдять також рибу.Пінгвін Аделі гніздиться на побережжі Антарктиди і найближчих до материка островах: Південних Шетландських і Оркнейських.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані рослини Антарктики

Антарктичний щучник (лат. Deschampsia antarctica E.Desv.) — одна із двох покритонасінних рослин, які колонізували північно-західну частину Антарктичного півострова. Загалом, антарктичний щучник - це представник великого роду Deschampsia, який включає від 30 до 40 видів, які поширені як у Південній, так і у Північній півкулі. Сам же антарктичний щучник опанував великий ареал малопридатних для інших рослин умов: південь Патагонії в межах Аргентини та Чилі, Вогняну Землю, Субантарктику, а саме Південні Оркнейські острови, Південні Шетлендські, уламки колишнього мосту Скоша - Південну Джорджію, а також один із островів Південного Сандвічевого архіпелагу. Перші відомості про існування двох судинних рослин в Прибережній Антарктиці були отримані ще на початку ХХ ст. французькою експедицією в районі затоки Біскоу. Прикрашають вони і район УАС Академік Вернадський. Антарктичний щучник один з найцінніших скарбів Прибережної Антарктики. Цей щільно-дернистий злак утворює м’ясисті циліндричні висхідні пагони з трикутними листками такого не властивого Антарктиці соковитого зеленого кольору. Зимівники визнають, що момент появи зелених пагонів щучника з-під снігу один з найприємніших етапів антарктичного літа.

В умовах західного узбережжя Антарктичного півострова та прилеглих архіпелагів поширений дуже нерівномірно::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані льодовики Антарктики
Льодовик Бірдмора у Антарктиді. Фото 1956 року

Льодовик Бірдмор (англ. Beardmore Glacier) — один з найбільших долинних льодовиків у світі.

Довжина льодовика становить понад 160 кілометрів. Льодовик знаходиться в Антарктиді і є одним з головних проходів через Трансантарктичні гори від шельфового льодовика Росса до Полярного плато. Із західного боку льодовик обмежений хребтом королеви Олександри, а зі східної — хребтом Співдружності та льодовиком Кілті.

Лід з Східно-Антарктичного льодовикового щита кількома потоками стікає через Трансантарктичні гори в бік моря Росса і Західно-Антарктичного льодовикового щита, впадаючи в шельфовий льодовик Росса в південно-західній частині Берега Шеклтона. Ці льодовики в основному течуть перпендикулярно осі хребта.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Внутрішні води Антарктики

Озеро Восто́к (англ. Lake Vostok) — найбільше підльодовикове озеро в Антарктиді. Розташоване в районі антарктичної станції «Восток» (77° південної широти, 105° східної довготи) під льодяним щитом товщиною близько 4000 м і має розміри приблизно 250х50 км. Приблизна площа 15,5 тисяч км². Глибина більше 1200 м.

Всього на 2007 рік в Антарктиці відкрито більше 140 підльодовикових озер.

Існування цього озера, як й інших підльодовикових озер, було передбачено (опираючись на дані досліджень і теоретичні обґрунтування) ще у 1960-70-х роках, але вважається, що саме відкриття сталося відносно недавно, у 1996 році, спільними зусиллями російських та британських вчених-полярників.

Думка про те, що при дуже великій товщині льодовика температура біля його нижньої межі може стати рівною температурі плавлення льоду, відома з кінця XIX століття. Вона випливала з уявлень П. А. Кропоткіна, що вважав, ніби в товщі великих, холодних зверху льодовиків, де не позначаються тимчасові коливання температури, остання лінійно підвищується з глибиною, як це відбувається в свердловинах, пробурених в інших гірських породах.

Виходячи з цього положення, вже у 1950-х роках океанолог М. М. Зубов ввів поняття...::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Обрані моря Антарктики

Мо́ре А́мундсена (англ. Amundsen Sea) — окраїнне море, частина тихоокеанського сектору Південного океану, біля узбережжя Західної Антарктиди (Земля Мері Берд). Межує з морями Беллінсгаузена на сході та Росса на заході. Між меридіанами 100° (півострів Тьорстон англ. Thurston) та 123° (мис Дарт) західної довготи. Площа — 98 тисяч км², глибини до 585 м; солоність близько 33,5 . Континентальний шельф структурований хребтом Амундсена та підводними горами Мері Берд.

Назване на честь норвезького полярника Руала Амундсена норвезькою експедицією 19281929 під головуванням капітана Нільса Ларсена.

Узбережжя моря — Земля Мері Берд була відкрита й заявлена власністю Сполучених Штатів Річардом Бердом в 1929 році. Багато що з цієї області було досліджено протягом експедицій (19331935) Бердом й антарктичною Службовою Експедицією США (19391941).

Море Амундсена — це один з найцікавіших геофізичних і геологічних об'єктів наших часів.::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Література про Антарктику
  • Krupnik, Igor, Michael A. Lang, and Scott E. Miller, eds. Smithsonian at the Poles: Contributions to International Polar Year Science. Washington, D.C.: Smithsonian Institution Scholarly Press, 2009. (англ.)
  • Пургін А. В морях Антарктики. — К., 1952. (рос.)
  • Левшин О. Н. Достижения советских ученых в освоении Арктики и Антарктики. Рекомендательный указатель литературы. — М., 1957. (рос.)
  • Шлямін Б. А. Плавание в Антарктику. — Л.: Гидрометеоиздат, 1953. — 98 с.: табл., ил.(рос.)
  • Трёшников А. Ф. Антарктика: исследования, открытия. — Л.: Гидрометеоиздат, 1980 (рос.)
  • Иванов, Л. и Н. Иванова. Антарктика: Природа, история, усвояване, географски имена и българско участие. София: Фондация Манфред Вьорнер, 2014. 368 с. ISBN 978-619-90008-1-6
редагувати
  Списки Антарктики

Список вулканів Антарктики — список діючих і згаслих вулканів Антарктичного материка та островів дільниць Атлантичного, Індійського і Тихого океанів, що межують з Антарктидою..::::::::::::::::читати далі

редагувати
  Категорії



Довідка · Пісочниця · Кнайпа · Портали · Проєкти · Запити · Портал спільноти

Оновити кеш

  1. Норвезька антарктична експедиція Руаля Амундсена (1910–1912 років)