Підводні човни типу «Тамбор» — Вікіпедія

Підводні човни типу «Тамбор»
Tambor-class submarine
Човен Tambor (SS-198)
Під прапором	США
Спуск на воду	1939—1941 рр (12 човнів)
Виведений зі складу флоту	1943—1946 рр
Сучасний статус	утилізовані
Проєкт
Розробник проєкту	Electric Boat, Portsmouth Naval Shipyard, Mare Island Naval Shipyard
Основні характеристики
Швидкість (надводна)	20,4 вузлів (38 км/год)
Швидкість (підводна)	11 вузлів (20 км/год)
Гранична глибина занурення	76 м
Екіпаж	60 осіб
Розміри
Довжина найбільша (по КВЛ)	93,62 м
Ширина корпусу найб.	8,46 м
Середня осадка (по КВЛ)	4,97 м
Озброєння
Артилерія	1 х (3") 76-мм / 50 калібрів 1 х Bofors 40 mm 1 х Oerlikon 20 mm
Торпедно- мінне озброєння	6 носових і 4 кормових ТА калібру 21 дюймів — 533 мм, 12 торпед
Зображення на Вікісховищі

Підводні човни типу «Тамбор» — 12 підводних човнів ВМС США, котрі були продовженням вдосконалення човнів типу «Сарго». І вони були попередниками човнів типу «Гато». Несли службу у 1940—1946 рр. Брали активну участь у Другій світовій війні.

Восени 1937 року військові Чарльз А. Локвуд (пізніше командувач підводними силами Тихоокеанського флоту]), Ендрю Маккі (співробітник Портсмутської військово-морської верфі), і лейтенант Арманд М. Морган, (головний конструктор підводних човнів) запропонували основні вимоги для нового типу підводних човнів. Це мав бути великий човен, водотоннажністю у 1500 тонн, з новими дизельними двигунами, і нести десять торпедних апаратів, калібром у 533-мм, з новими торпедами, з вдосконаленою палубною гарматою, з збільшеним терміном автономного плавання за рахунок оснащення установками для опріснення морської води і регенерації повітря. Їм опонував адмірал Томас Гарт, голова Генеральної ради ВМС США. Гарт наполегливо захищав будівлю невеликих прибережних захисних човнів (без таких «надмірностей», як регенератор повітря). Але цей проєкт був нарешті прийнятий на озброєння ВМФ.

Одним з ключів до успіху човнів була розробка компактного дизельного двигуна. Оснащені чотирма новими дизельними двигунами човни могли досягати максимальної швидкості у 20 вузлів (38 км/год) і проходити 10000 морських миль (19000 км) без дозаправлення пального.

Ці човни були ядром 56-ти човнів США Тихоокеанського флоту, в часи вступу країни у Другу світову війну, в грудні 1941 року.

Останні шість човнів типу «Тамбор» часто згадуються як підводні човни «Gar class»

• Теорія підводного човна
• Africaine (Q196)
• Дизельні підводні човни (за типами і країнами)
• HNLMS O 26
• HMS Thames (N71)

• Clay Blair: Silent victory: the U.S. submarine war against Japan. Annapolis, Md.: Naval Institute Press, 2001, s. 79-80. ISBN 1-55750-217-X.
• Norman Polmar: The American submarines. Annapolis, Md.: Nautical Aviation Pub. Co. of America, 1981. ISBN 0-933852-14-2.