Свято-Троїцький собор (Одеса) — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Свято-Троїцька церква.
Свято-Троїцький собор
46°28′34″ пн. ш. 30°44′17″ сх. д. / 46.476111111111° пн. ш. 30.738055555556° сх. д. / 46.476111111111; 30.738055555556
Країна Україна
РозташуванняОдеса
КонфесіяУкраїнська православна церква (Московський патріархат)
ЄпископствоОдеська та Ізмаїльська єпархія
Типсобор і православний храм
Стильархітектура неокласицизму
Автор проєктуФ. Фраполі
Дата заснування1804
Початок будівництва29 червня 1804
Побудовано1808
Статус Пам'ятка культурної спадщини України
Станцілком задовільний
Адресавулиця Європейська
Свято-Троїцький собор. Карта розташування: Україна
Свято-Троїцький собор
Свято-Троїцький собор
Свято-Троїцький собор (Україна)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Свято-Троїцький собор в Одесі — православний собор Одеської єпархії УПЦ МП. З 4 січня 2006 має назву «Свято-Троїцький собор»; в тому ж році в табличку біля входу, за наполяганням уряду Греції, було внесено слово «(грецький)»[1].

Історично, іменувався по-різному: з 1808 по 1908 роки — Грецька Троїцька церква;

з 1908 по 1936 роки — Свято-Троїцька (Грецька) церква;

з 1936 по 1941 роки був закритий (у ці роки храм втратив верхній ярус дзвіниці і купола — їх вдалося відтворити в 1990-х роках);

з 1941 (храм відкритий владою Трансністрії в юрисдикції Румунської Церкви) по 1956 — Свято-Троїцька церква;

з 1956 по 1999 роки — Свято-Троїцький храм Олександрійського подвір'я;

з 1999 по 2006 роки — Свято-Троїцький храм Одеської митрополії Української Православної Церкви (МП).

Історія

[ред. | ред. код]
Грецька Троїцька церква Одеса
Грецька Троїцька церква Одеса початок 19 ст.
Вигляд храму на початку 20-го століття.

Храм закладений 1795 року митрополитом Катеринославським і Таврійським Гавриїлом (Банулеску-Бодоні) в числі ще трьох церков і призначався для грецької громади міста. Спочатку він був дерев'яним.[2]

29 червня 1804 відбулася урочиста закладка кам'яного храму (Архиєпископ Новоросійський Афанасій). Проєкт храму розробив архітектор Ф. Фраполі. 28 травня 1808 року храм освятив архієпископ Катеринославьский і Таврійський Платон.[3]

Першим настоятелем був протоієрей Йоанн Родес, який сприяв тому, що храм отримав 2 прибудови, які надали церкві хрестоподібну форму візантійського стилю з одним куполом і дзвіницею зі шпилем. Південний приділ був освячений 31 березня 1840 на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці, згодом переосвячений на честь Покрова Пресвятої Богородиці; а північний 3 лютого 1875 року  — на честь ікони Божої Матері «Несподівана радість» і святителя Спиридона Триміфунтського, чудотворця.[3]

У 1821 тут поховали останки страченого османами Вселенського Патріарха Григорія V, які в 1871 році перевезли до Афін. У 1997 році в північно-східному куті храму освячено мармуровий надгробок на місці, де раніше спочивали мощі святителя.

В 1900—1908 роках храм реконструювали під керівництвом архітектора А. Тодорова[4].

Історичні назви

[ред. | ред. код]
  • з 1808 по 1908 рік — Грецька Троїцька церква;
  • з 1908 по 1936 рік — Свято-Троїцька (Грецька) церква;
  • з 1936 по 1941 рік — був закритий радянською владою, використовувався для зберігання зерна (в ці роки храм позбувся верхнього ярусу дзвіниці та бані — їх вдалося відтворити тільки в 1990-х роках);
  • з 1941 по 1956 рік — Свято-Троїцька церква (храм відкритий владою Трансністрії в юрисдикції Румунської Церкви) ;
  • з 1956 по 1999 рік — Свято-Троїцький храм Олександрійського подвір'я;
  • з 1999 по 2006 рік — Свято-Троїцький храм Одеської митрополії УПЦ (МП).
  • з 04 січня 2006 року — Свято-Троїцький собор Одеської митрополії УПЦ (МП).[2][3]

З 2003 році при храмі працює недільна школа.[2]

В 1979 році храм внесений до переліку архітектурних пам'яток Української РСР що перебувають під охороною держави за № 1459.[5] В 2012 році церква визнана об'єктом культурної спадщини національного значення, який внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (№ 150025-Н)[6]

Архітектура

[ред. | ред. код]

Храм збудовано з черепашника з порядковою кладкою у візантійському стилі. Первинно будівля була прямокутною, але після добудов стала хрестоподібною. На зовнішніх стінах сформовані пілястри. Верхні частини стін церкви оформлені іонічними портиками, вхід і бокові стіни оформлені чотирма колонами а підлога частково вкладена мармуром.[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Грецька Свято-Троїцька церква міста Одеси [Архівовано 7 квітня 2012 у Wayback Machine.] сайт «Посольство Греції в Україні]]»
  2. ↑ а б в Свято-Троїцький собор, Одеса. UA.IGotoWorld.com. Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 23 серпня 2021.
  3. ↑ а б в История храма | Свято-Троицкий собор (Одесса) (англ.). Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 23 серпня 2021.
  4. ↑ Свято-Троицкий собор в Одессе. otdyhaem.com.ua. Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 23 серпня 2021.
  5. ↑ Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 23 серпня 2021.
  6. ↑ Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 23 серпня 2021.
  7. ↑ Одеса м Катерининська вул. Церква св.Трійці (№ 55) 1985 г. Памятники градостроительства и…. www.pslava.info. Архів оригіналу за 23 серпня 2021. Процитовано 23 серпня 2021.

Література

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
Брехня істориків. Загадки Одеси частина друга на YouTube // Председатель СНТ. — 2018. — 22 лист. — бл. 32:10. (рос.)
  • Свято-Троїцька (грецька) церква в Одесі (1808—2001 рр..). — Одеса, 2002.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Свято-Троїцький_собор_(Одеса)&oldid=43582030