Стріла-2 — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Стріла (значення).

9K32 «Стріла-2»
(зенітна ракета та пусковий комплекс)
ТипПереносний зенітно-ракетний комплекс
ПоходженняСРСР СРСР
Історія використання
На озброєнні1968- по т.ч.
ОператориДив Країни-оператори
Історія виробництва
РозробникКБ (Коломна)
Розроблено1964
ВаріантиДив. Варіанти
Характеристики
Вага9,8 кг («Стріла-2M» тип)[1]
15 кг (в повній готовності)[1]
Довжина1,44 м[1]
Діаметр72 мм[1]
Дальність вогню
Максимальна3700 м («Стріла-2»)
4 200 м («Стріла-2M»)[1]
Вага боєголовки1,15 кг бойова частина, у т.ч. 370 г вибухівки
Розмах крил0,3 м
Висота польоту50-1500 м («Стріла-2»)
50-2300 м («Стріла-2M»)[1]
Швидкість430 м/с («Стріла-2»)
500 м/с («Стріла-2M»)[2]
Стріла-2 у Вікісховищі
Пуск зенітної ракети з ПЗРК «Стрєла-2»

9K32 «Стріла-2»[3] (індекс ГРАУ — 9 К32, за класифікацією НАТО SA-7 Grail (укр. Грааль) — переносний зенітно-ракетний комплекс «Стріла-2», прийнятий на озброєння Радянської армії в 1967 році.

Призначений для ураження повітряних цілей на середніх, малих висотах, а також тих, що низько летять. Бойовий пуск проводиться з плеча, а також з бойових і транспортних машин. Складається з зенітної керованої ракети з тепловою головкою самонаведення, джерела живлення і пускового механізму. У похідному положенні переноситься на плечовому ремені за спиною стрільця-оператора.

Роботи зі створення почалися в 1960. Розробником комплексу стало конструкторське бюро СКБ ГКОТ (головний конструктор — Шавирін Б. І.).

Модифікації

[ред. | ред. код]
  • 9 К32М «Стріла-2М» (код НАТО — SA-7B Grail) — модернізований варіант ПЗРК «Стріла-2», прийнятий на озброєння Збройних сил СРСР в 1970.

Тактико-технічні характеристики

[ред. | ред. код]
Характеристика/комплекс 9К32 «Стріла-2» 9К32М «Стріла-2М»
Дальність ураження цілей 3600 м 800-4200 м
Висота ураження цілей 50-1500 м 50-2300 м
Максимальна швидкість ракети 600 м/с 630 м/с
Максимальна швидкість цілей, що уражається <260 м/с Навздогін 260 м/с
Назустріч 150 м/с
Калібр ракети 72 мм 72 мм
Довжина ракети 1420 мм 1440 мм
Стартова маса ракети 9,15 кг 9,8 кг
Маса комплексу в бойовому положенні 14,5 кг 15 кг
Маса бойової частини 1,150 кг
Час підготовки до пуску ракети 10 с 10 с
Час самоліквідації 12-15 с 15-19 с

Бойове застосування

[ред. | ред. код]

Міжнародний тероризм

[ред. | ред. код]
Див. також: Тероризм

За даними американської розвідки Радянський Союз прямо або опосередковано постачав ПЗРК «Стріла-2» дружнім терористичним організаціям та нерегулярним озброєним формуванням. Так, наприклад, в 1973 році в Римі була затримана група палестинських терористів з двома ПЗРК. Затримані начебто збирались використати ПЗРК проти ізраїльського пасажирського літака при заході в аеропорт. Найімовірніше ПЗРК потрапили до рук терористів з рук сирійських військових. В січні 1976 року в Кенії були затримані терористи з Народного фронту звільнення Палестини, які готувались збити ізраїльський пасажирський літак при заході на посадку в Найробі. Цього разу ПЗРК був переданий з Лівії із допомогою Сомалі. Союз африканського народу Зімбабве (САНЗ) використав ПЗРК «Стріла-2» в Родезії двічі — в 1978 та 1979 році проти пасажирських літаків Vickers Viscount:

  • 3 вересня 1978 року, реєстраційний номер VP-WAS авіакомпанії Air Rhodesia рейс 825. Загинуло 28 із 56 чоловік на борту літака. Іще 10 чоловік було вбито бойовиками Народною революційною армією Зімбабве. Теракт стався поблизу Ваміра Гілс (англ. Whamira Hills).[4]
  • 12 лютого 1979 року, реєстраційний номер VP-YND авіакомпанії Air Rhodesia рейс 827 був збитий та впав неподалік Каріба. Всі 59 чоловік на борту літака загинули.[5].

ПЗРК були отримані САНЗ від СРСР через посередництво Замбії або Анголи[6].

В листопаді 1979 року італійські правоохоронці затримали трьох італійців з угруповання «Автономних робітників» (англ. Workers Autonomy) та одного йорданця в місті Ортона на узбережжні адріатичного моря. Плани затриманих зловмисників стосовно цього ПЗРК встановити так і не вдалось[6].

Оператори

[ред. | ред. код]


  • Багато інших країн, а також значна кількість рухів опору, терористів тощо.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Переносной зенитно-ракетный комплекс 9К32М «Стрела-2М», http://www.new-factoria.ru/missile/wobb/strela_2m/strela_2m.shtml [Архівовано 11 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
  2. ↑ http://www.new-factoria.ru/missile/wobb/strela_2m/shema.htm [Архівовано 14 квітня 2009 у Wayback Machine.]. Retrieved: May 5th, 2009
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 27 березня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Accident description. Aviation Safety Network. Архів оригіналу за 28 липня 2014. Процитовано 5 вересня 2009.
  5. ↑ Accident description. Aviation Safety Network. Архів оригіналу за 20 липня 2013. Процитовано 5 вересня 2009.
  6. ↑ а б Soviet support for international terrorism and revolutionary violence (PDF). CIA. 1981. с. 33. Архів оригіналу (PDF) за 23 січня 2017. Процитовано 6 січня 2017. [Архівовано 23 січня 2017 у Wayback Machine.]
  7. ↑ ВПС Аргентини
  8. ↑ Стрєла-2 у Сальвадорі
  9. ↑ запаси колишньої ННА НДР
  10. ↑ знятий з озброєння
  11. ↑ замінені на Misagh-2
  12. ↑ замінені на ПЗРК Grom у 2018 році
  13. ↑ CA-94 власна версія «Стрєли-2»

Література

[ред. | ред. код]
  • Коллектив (1971). Переносный зенитный ракетный комплекс СТРЕЛА-2М. Военное Издательство. с. 68.

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Стріла-2


{{{alt}}} Це незавершена стаття про ракетну зброю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Стріла-2&oldid=43880392