С-60 — Вікіпедія
C-60 | |
---|---|
![]() С-60 в Артилерійському музеї Санкт-Петербурга | |
Тип | Автоматична гармата |
Походження | ![]() |
Історія використання | |
На озброєнні | 1950 — по т.ч. |
Оператори | Див. оператори |
Війни | Корейська війна Війна у В'єтнамі Війна в Перській затоці Бомбардування Югославії силами НАТО Російсько-українська війна (з 2014) А також інші конфлікти |
Історія виробництва | |
Розробник | Василь Грабин |
Виробник | Красноярський машинобудівний завод |
Характеристики | |
Вага | 4,8 т |
Довжина | 8,5 м |
Довжина ствола | 4,4 м[1] |
Ширина | 2,054 м |
Висота | 2,37 м |
Обслуга | 6—8 |
Снаряд | 57×348 мм[2] |
Калібр | 57 мм |
Лафет | Чотири колеса з опорами |
Підвищення | −4° / +85° |
Траверс | 360°[1] |
Темп вогню | 105–120 пост/хв (циклічна) 70 пост/хв (постійна) |
Дульна швидкість | 1000 м/с |
Дальність вогню | |
Ефективна | 6000 м (з радаром) 4000 м (з оптичним прицілом) |
![]() |
С-60 — радянський зенітно-артилерійський комплекс, що використовує зенітні гармати АЗП-57 калібру 57 мм (розроблені в середині 1940-х років), широко поширений у світі.

Проектування 57-мм автоматичної зенітної гармати було розпочато 1944 року в НДІ-58 в ЦАКБ Василя Грабина[ru] під керівництвом Льва Локтєва[ru] на основі теоретичних розробок Михайла Логінова[ru]. Нова модель була призначена замінити існуючі 37-мм зенітні гармати зразка 1939 (61-К). Дослідний зразок гармати АЗП-57 УСВ випробували наприкінці 1946 року на Донгузькому полігоні (Оренбурзька область), виявлені недоліки були усунуті. Гармата прийнята на озброєння Радянської Армії в січні 1950 року під назвою «57-мм зенітна автоматична гармата АЗП-57» (рос. автоматическая зенитная пушка). У тому ж році почалося її серійне виробництво на заводі № 4 ім. Ворошилова[ru] в Красноярську.
АЗП-57 комплексу С-60 стала першою радянською польовою зенітною гарматою, наведення якої здійснювалося дистанційно. Вона встановлена на чотириколісному шасі, що дозволяє буксирування за допомогою військової вантажівки (6×6) або гусеничного артилерійського тягача. Для переведення гармати з похідного в бойове положення обслузі потрібна 1 хвилина, навпаки — 2 хвилини.
У Сухопутних військах ЗС СРСР застосовувався до кінця 1980-х (у період Афганської війни). Останньою військовою частиною, на озброєнні якої стояв комплекс С-60, був 990-й зенітний артилерійський полк (990-й зап) 201-ї мотострілецької дивізії. Зенітні батареї 990-го зап несли бойову охорону аеропорту м. Кундуз.
С-60 експортувався в багато країн світу та неодноразово застосовувався у воєнних конфліктах. Гармати цього комплексу широко використовувалися в системі ППО Північного В'єтнаму під час В'єтнамської війни, показавши високу ефективність при стрільбі по цілях на середніх висотах, а також арабськими державами (Єгипет, Сирія) та Іраком в арабо-ізраїльських конфліктах та ірано-іракській війні. Морально застаріла до кінця XX століття, С-60, в разі масованого застосування, все ще здатна знищити сучасний літак класу винищувач-бомбардувальник, що було продемонстровано під час війни в Перській затоці 1991 року, коли іракські обслуги з гармат цього комплексу зуміли збити кілька американських та британських літаків.
У Росії офіцерів-командирів обслуги випускали до 2007 року, незважаючи на те, що комплекс перебуває на консервації. У військах офіцери, підготовлені (переважно, в рамках військових кафедр) для обслуговування АЗП-57 комплексу С-60, для подальшого несення служби проходять перенавчання на інші види протиповітряного озброєння.
Певна кількість С-60 перебувала на озброєнні українських Сил оборони. Так, на початку травня 2022 року воїни Харківської бригади територіальної оборони опанували стрільбу із зенітно-артилерійського комплексу С-60. Зенітний артилерійський комплекс було встановлено на повнопривідну вантажівку КрАЗ-6322[3]. З відео, яке ілюструє матеріал українських медіа, випливає, що гармата використовує боєприпаси іноземного виробництва, які Україна отримала як військову допомогу для боротьби з російськими окупантами.
Після розконсервації та ремонту деякі українські підприємства модернізують С-60 шляхом встановлення універсального блоку управління, який програмують для виконання певної низки команд. Блок управління керує електроприводами наведення гармати, котрі, після введення команди на пульт керування, автоматично наводять гармату на необхідний кут. Подібна система мінімізує час реакції та збільшує точність наведення, що в комплексі виводить ефективність модернізованої системи на новий рівень. Також Збройні сили України підвищують ефективність С-60, застосувуючи сучасні автоматизовані системи управління підрозділами (наприклад, бойової системи управління тактичної ланки «Кропива», яка була випробувана в реальних бойових умовах та призначена для автоматизації окремих завдань управління на рівні батальйону, роти, взводу та окремих одиниць техніки)[4].
5 квітня 2025 року мобільна вогнева група протиповітряної оборони 39-ї бригади тактичної авіації знищила російський дрон-камікадзе типу Shahed за допомогою зенітно-артилерійського комплексу С-60[5].
Джерела даних: Jane's Pocket Book of Towed Artillery (1977)[1], Мілітарний[6]
- Тип зброї: одноствольна автоматична гармата;
- Калібр: 57 мм;
- Снаряд: 57 × 348 мм;
- Принцип дії: використання енергії віддачі при короткому ході ствола;
- Довжина: 8,5 м;
- Довжина ствола: 4110 мм;
- Нарізи: 24 шт;
- Маса в бойовому положенні: 4,8 т;
- Зона обстрілу по дальності: 4000 м (оптичний приціл), 6000 м (радіолокаційний приціл);
- Зона обстрілу по висоті: 4000 м;
- Максимальна швидкість повітряної цілі: 300 м/с;
- Швидкострільність: 105—120 пострілів/хв;
- Практична швидкострільність: 70 пострілів/хв;
- Найбільший кут піднесення: 87°;
- Кут нахилу: -2°;
- Початкова швидкість снаряда: 1000 м/с;
- Вага вражаючої частини снаряда: 2,8 кг;
- Боєприпаси: ОТ, ОЗТ, БЗТ, БРТ;
- Обслуга: 6-8 осіб.
Подача боєприпасів здійснюється вручну за допомогою обойми на чотири снаряди. Гармата оснащена обладнанням для охолодження ствола, яке потрібно використовувати вже після перших 40—50 пострілів. Принцип роботи охолодження заснований на перекачуванні рідини через канал ствола[6].
- АК-725 (ЗИФ-72) — морська артилерійська установка на базі гармати АЗП-57. Прийнята на озброєння 1958 р.
- ЗСУ-57-2 — самохідна зенітна установка з двома гарматами АЗП-57 (індекс установки С-68).
- Розглядався проект її використання в новій башті при модернізації танка ПТ-76[7].
- 2С38 «Деривация-ПВО» — зенітна гарматна установка на шасі БМП-3.
- С-60MB — модернізована польська версія, з електричним приводом та цифровою автоматичною системою наведення[8].

Албанія — деяка кількість, станом на 2007[9]
Алжир — 70 С-60, станом на 2007[9]
Ангола — деяка кількість, станом на 2007[9]
Афганістан — деяка кількість, станом на 2007[9]
Бангладеш — кілька Тип 59[10], станом на 2007[9]
Болгарія — деяка кількість, станом на 2007[9]
Боснія і Герцеговина — деяка кількість, станом на 2007[9]
В'єтнам — деяка кількість, станом на 2007[9]
Гвінея — 12 Тип 59, станом на 2007[9]
Гвінея-Бісау — 10 С-60, станом на 2007[9]
Єгипет — деяка кількість у складі армії, ще 600 у військах ППО, станом на 2007[9]
Замбія — близько 30 С-60, станом на 2007[9]
Індонезія — 256 С-60 в армії, ще деяку кількість на озброєнні морської піхоти, станом на 2007[9]
Іран — деяка кількість, станом на 2007[9]
Ємен — 120 С-60, станом на 2007[9]
Камбоджа — деяка кількість, станом на 2007 рік[9]
Киргизстан — 24 С-60, станом на 2007[9]
КНР — деяка кількість Тип 59, станом на 2007[9]
Республіка Конго — деяка кількість, станом на 2007[9]
Північна Корея — деяка кількість, станом на 2007[9]
Куба — деяка кількість, станом на 2007[9]
Лаос — деяка кількість, станом на 2007[9]
Лівія — деяка кількість, станом на 2007[9]
Мавританія — 12 С-60, станом на 2007 рік[9]
Малі — 6 С-60, станом на 2007[9]
Мозамбік — 60 С-60, ще 30 на зберіганні, станом на 2007 рік[9]
Молдова — 11 С-60, станом на 2007[9]
Монголія — деяка кількість, станом на 2007[9]
Пакистан — 144 Тип 59, станом на 2007[9]
Польща — 224 С-60, станом на 2007[9]
Росія — деяка кількість, станом на 2007[9]
Сирія — 600 С-60, станом на 2007[9]
Судан — деяка кількість, станом на 2007[9]
Таїланд — близько 6 Тип 59, ще не менше 18 небоєздатних, станом на 2007[9]
Туркменістан — 22 С-60, станом на 2007[9]
Україна — деяка кількість С-60, станом на 2024 рік[11]. До 400 одиниць С-60 перебувало на озброєнні та зберіганні, станом на 2007 рік[9]
Ефіопія — деяка кількість, станом на 2007 рік[9]
- Колишні
Станом на початок 2021 року мала на озброєнні модернізовану версію радянської зенітної гармати С-60, що має назву S-60MB. Нова версія оснащена системою електричного приводу та цифровою системою взаємодії з командною машиною, що дозволяє здійснювати автоматичне наведення гармати на ціль[12].
У березні 2021 року 8-й зенітний дивізіон ВМС Польщі на військових навчаннях здійснив денні та нічні стрільби з модернізованих 57-мм зенітних гармат С-60МВ та переносних зенітних ракетних комплексів[12].
- С-60 в парку «Патріот», РФ.
- Механізми наведення ЗАК С-60.
- С-60 в музеї армії оборони Ізраїля, Тель-Авів.
- ↑ а б в Foss, Christopher (1977). Jane's Pocket Book of Towed Artillery. New York: Collier. с. 243. ISBN 0020806000. OCLC 911907988.
- ↑ 48-57 Mm Calibre Cartridges. Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 3 грудня 2020.
- ↑ Українські воїни використовують зенітну гармату С-60 для боротьби з окупантом. Мілітарний. 11 травня 2022.
- ↑ Зенітна гармата С-60 у російсько-українській війні. Мілітарний (укр.). Процитовано 30 жовтня 2022.
- ↑ Ще зарано на пенсію: розрахунок С-60 збив ворожий Shahed. Мілітарний. Процитовано 7 квітня 2025.
- ↑ а б Зенітна гармата С-60 у російсько-українській війні. Мілітарний. Процитовано 7 квітня 2025.
- ↑ модернізований танк ПТ-76Б. Архів оригіналу за 7 серпня 2014. Процитовано 24 листопада 2014.
- ↑ Польські морські зенітники стріляли з гармат С-60 (ФОТО). Ukrainian Military Pages. Процитовано 7 квітня 2025.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап The Military Balance 2007 / C. Langton. — London: Routlege / The International Institute for Strategic Studies, 2007. — 450 p. — ISBN 1-85743-437-4, pp. 70-358
- ↑ китайська копія С-60
- ↑ IISS, 2024, с. 212.
- ↑ а б Польські морські зенітники стріляли з гармат С-60 (ФОТО). Ukrainian Military Pages. 6 березня 2021. Архів оригіналу за 6 березня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
- Шунков В. Н. Артилерія. — Мн.: Попурі, 2001. — 704 с.
- International Institute for Strategic Studies (13 лютого 2024). The Military Balance 2024 (англ.). Taylor & Francis. ISBN 978-1-040-05115-3.
- Зенітна гармата С-60 у російсько-українській війні — сайт Мілітарний
- С-60 [Архівовано 10 жовтня 2013 у Wayback Machine.] на сайті «Вісник ППО»