152-мм гармата-гаубиця Д-20 — Вікіпедія

152-мм гармата-гаубиця Д-20
Тип	Буксирувана гармата-гаубиця
Походження
Історія використання
Оператори
Історія виробництва
Розробник	ОКБ-9
Розроблено	1947
Виробник	Завод № 9
Варіанти	52-П-546, 52-П-546М, М-390
Характеристики
Вага	5700
Довжина	8690
Довжина ствола	5195 (34 клб)
Ширина	2317
Висота	1925..2520
Обслуга	8
Калібр	152
Казенник	вертикальний напівавтоматичний клиновий затвор
Відбій	гідравлічний буфер і гідропневматичний рекуператор
Лафет	з розсувними станинами
Підвищення	від −5° до 45°
Траверс	58°
Темп вогню	5-6
Дальність вогню
Ефективна	17410
Максимальна	24000 (АРС)
Приціл	ПГ-1М и ОП-4М
152-мм гармата-гаубиця Д-20 у Вікісховищі

152-мм гармата-гаубиця Д-20 — радянська 152-мм причіпна гармата-гаубиця. На заході вперше стала відома в 1955 році, тому в країнах блоку НАТО має позначення M1955.

Гармата-гаубиця Д-20 була розроблена відразу після закінчення Другої світової війни в ОКБ-9 Ф. Ф. Петрова; вона повинна була замінити довоєнну 152-мм гаубицю-гармату МЛ-20 зразка 1937 року. Довжина ствола гармати — 34 калібри. Д-20 стала першою 152-мм гарматною системою з напівавтоматичним клиновим затвором з вертикальним переміщенням клина. Також, ця гармата в модифікації Д-22 (індекс ГРАУ — 2А33) була використана для САУ 2С3 «Акація».

Д-20 перебуває на озброєнні, принаймні в 13 країнах і вироблялася за ліцензією в КНР, як Тип 66 (або модернізований варіант Тип 66-1). САУ на її базі відома, як Тип 83, була вперше представлена в середині 1980-х років.

Югославія також виготовляла гармату-гаубицю М84 NORA-A розроблену на базі Д-20, а Сербія спроектувала на основі 155-мм модифікації М84 NORA-A САУ Nora B-52 на чотиривісному колісному шасі FAP-2632.

• Війна в Перській затоці
• Війна в Афганістані (1979—1989)
• Шестиденна війна (1967)
• Збройний конфлікт на півночі Іраку (2014)
• Російсько-українська війна

На початку червня в соціальних мережах з'явилось фото гаубиці російських окупантів Д-20 з розірваним стволом. Імовірно, в ній стався підрив заряду через або надто тривале або неналежне зберігання^[1].

З відкритих джерел відомо, що гаубиці Д-20 певний час перебували на озброєнні так званих 1-го та 2-го армійських корпусів, але наприкінці літа-початку осені 2022 року регулярні підрозділи російської армії вирішили залишити Д-20 разом з боєкомплектом собі, а підрозділам колаборантів передати іще старіші та архаїчніші Д-1^[2].

Цей розділ потребує доповнення.

•  Молдова — 31, станом на 2021 рік^[3].
•  Україна — понад 130, станом на 2021 рік^[3].

• (англ.) TYPE 66 152MM TOWED GUN-HOWITZER

Це незавершена стаття про артилерію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.