Rheinmetall Rh-120 — Вікіпедія

Танкова гармата Rheinmetall 120 мм
Схематичне зображення гармати Rheinmetall 120 мм
Схематичне зображення гармати Rheinmetall 120 мм
Типгладкоствольна танкова гармата
ПоходженняНімеччина
Історія використання
На озброєнні1979—до тепер
Оператори«див. Оператори»
Історія виробництва
ВиробникRheinmetall
Характеристики
Вага1190 кг (ствола)
3317 кг (башти)
ДовжинаL/44: 5,28 м
L/55: 6,6 м
Довжина ствола44-45 калібрів
Калібр120 мм
Дульна швидкість1580 до 1750 м/м
Дальність вогню
Ефективна4000 м з DM63[1]
8000 м з LAHAT[2]
Rheinmetall Rh-120 у Вікісховищі
Дуло танкової гармати Rheinmetall 120 мм L/55 на іспанському Leopard 2E

Rheinmetall Rh-120 — гладкоствольна 120-мм танкова гармата, створена західнонімецькою компанією Rheinmetall-DeTec AG у відповідь на розвиток радянської бронетехніки і озброєнь. Виробництво розпочато у 1974 році, з першої версії гармати L/44 завдовжки 44 калібри. Спершу встановлена на німецькому танку Leopard 2 і невдовзі розпочато ліцензійне виробництво для американських танків M1A1 Abrams та інших. Американська версія, гармата M256, використовує спіральну пружинну систему відкоту замість гідравлічної.[3] 120 мм гармата мала довжину 5,28 м і вагу приблизно 3317 кг.

У 1990 р. гармата L/44 була визнана недостатньо потужною для боротьби з майбутньою радянською бронетехнікою, що спонукало Rheinmetall на розробку потужнішої гармати. Спочатку у розробці була гармата калібру 140 мм Neue Panzerkanone 140 («нова танкова гармата 140»), але пізніше було знайдено компроміс який привів до створення покращеної гармати 120 мм, під назвою L/55, яка була створена з тою же внутрішньою геометрією, що й L/44 і таким же затвором та кріпленням. Гармата L/55 довша на 1,3 м, завдяки чому снаряд має вищу початкову швидкість. При цьому гармата зберегла сумісність зі снарядами від версії L/44.

Цими гарматами були модернізовані німецькі та голландські танки Leopard 2, а також ця гармата була обрана як головна гармата іспанських Leopard 2E та грецьких Leopard 2HEL. Її також випробовували на британському танку Challenger 2 як можливу заміну нарізної 120-мм гармати L30.

Для танків з гарматами Rheinmetall L/44 було виготовлено широку номенклатуру боєприпасів. Сюди входить серія бронебійних оперених підкаліберних снарядів, таких як американські M829 та кумулятивних боєприпасів. Останні серії боєприпасів включають широкий діапазон нових снарядів для боротьби з піхотою і укріпленнями, що дає танкам з гарматою L/44 кращу універсальність у сучасному бою.

Передумови

[ред. | ред. код]
Прототип Leopard 2

Через побоювання з приводу нездатності 105-мм танкової гармати L7 НАТО пробивати нову радянську броню, Rheinmetall отримала замовлення на розробку нової танкової гармати. Проєкт було почато у 1965 році, оскільки Бундесвер відчував потребу у потужнішій гарматі для своїх танків. Побоювання було підтверджено обстрілом чотирьох радянських танків Т-62, захоплених Ізраїлем у ході Шестиденної війни у червні 1967 року[4][5].

Перша радянська танкова гармата збільшеного калібру була встановлена на шасі модифікованого Т-55 в 1961 році.[6] У 1965, Радянський Союз вперше продемонстрував танк T-62, який був озброєний 115-мм гладкоствольною танковою гарматою.[7] Рішення збільшити калібр танкової гармати СРСР ухвалив на початку 1960-х, коли командир іранського танку дезертував через радянський кордон на новому танку M60 Patton, який був озброєний британською гарматою Royal Ordnance L7.[8] Незважаючи на появу танка T-62, у 1969 танк T-64 було переозброєно новою 125-мм танковою гарматою,[8] а у 1972 у Нижньому Тагілі почали випуск танку T-72, який також мав 125-мм гармату.[9] Під час Ліванської війни (1982), Ізраїльський уряд заявив про знищення дев'яти сирійських T-72 танком Меркава, який мав на озброєнні вироблену за ліцензією американську 105-мм гармату M68 (яка у свою чергу базувалася на британській гарматі L7).[10] Правда чи ні, але у Радянському Союзі провели тестові стрільби з ізраїльською гармати M111 Hetz БОПСом у Кубинці, де було підтверджено пробиття лобового похилого бронелиста танка Т-72 снарядом гармати 105 мм, але башта не була пробита.[11] У відповідь на це з'явилася модифікація танка T-72M1.[12] Тому ізраїльтяни використали нову 120 мм танкову гармату при виробництві нового ОБТ Меркава III.[13] Схожим було рішення американців про заміну 105-мм танкової гармати M68 на 120-мм гармату Rheinmetall Rh-120 у 1976; з прийняттям на озброєння танка T-64A постало питання про появу нового боєприпаса для існуючої гармати для ефективної боротьби з новим радянським танком.[14]

У 1963 р. Німеччина і США почали спільну танкову програму, яка була відома під назвою MBT-70. Екіпаж танка складався з трьох осіб, водій знаходився у башті, танк мав автомат заряджання, 20-мм автоматичну гармату як додаткову зброю, активну гідропневматичну підвіску і рознесену броню на лобовій броні і передній частині башти.[15] Танк мав покращене озброєння - 152-мм гармату-пускову установку, яка була розроблена для стрільби протитанковими ракетами MGM-51 Shillelagh.[16] Проте німецька армія була зацікавлена у танковій гарматі яка могла б стріляти звичайними снарядами. Також була спроба модифікувати 152-мм гармату для цього, але процес виявився складним і тому німці почали випуск 120-мм гармати  Rheinmetall.[17]

Танк M1A1 Abrams, веде вогонь з американської гармати M256 120 мм

У 1967 р. німецьке міністерство оборони вирішило відновити програму покращення Leopard 1, яка була відома як Vergoldeter Leopard («Позолочений Леопард»), пізніше Keiler («Кабан»). Підрядником було обрано компанію Krauss-Maffei яка випустила два прототипа у 1969 та 1970.[18] Ця програма переросла у програму Leopard 2; перший прототип танка було представлено у 1972, який мав на озброєнні гладкоствольну гармату калібру 105 мм. У період з 1972 по 1975 було випущено 17 прототипів.[19] Нова гармата калібру 120 мм було розроблено у період з 1964 по 1974.[5] 10 танків з 17 мали 105-мм гладкоствольну гармату, а інші 7 мали довшу 120-мм гармату.[20] Інша програма була направлена на установку 152-мм гармати-пускової установки, це було зроблено у спробі врятувати частини MBT-70, але у 1971 ця програма була закрита з економічних причин.[21] Німецькі військові надали перевагу гладкоствольній гарматі Rheinmetall 120 мм L/44.[22]

Конструктивні особливості

[ред. | ред. код]
Австрійський Leopard 2A4, канал ствола.

Калібр гармати Rheinmetall L/44 120 мм, а довжина 44 калібри (5.28 м).[23] Вага ствола складає 1190 кг,[24] а на M1 Abrams гармата важить 3317 кг,[25] у той час як новий ствол (L/55) має довжину 55 калібрів (1,3 м). Ежектор гармати і термокожух, розроблені для регулювання температури ствола, створені з склопластику, а ствол має хромування для збільшення життя ствола.[5] Оригінальна гармата має ресурс близько 1 500 пострілів на ствол,[26] але з покращенням технології метальних зарядів ресурс ствола зростає.[27] Механізм відкоту складається з двох гідравлічних сповільнювачів та гідропневматичного блоку.[5]

Rheinmetall L/44 120 мм

[ред. | ред. код]

Виробництво німецького танку Leopard 2 та нової 120-мм танкової гармати почалося у 1979 для виконання замовлення німецької армії.[28] Хоча американський танк M1 Abrams був спочатку озброєний 105-мм танковою гарматою M68A1 (версією гармати L7)[29], пізніше армія США планувала оснастити танк більшою гарматою[30], тому башта була розроблено для встановлення більшої гармати калібру 120 мм[29]. Виробництво танку M1A1 Abrams з новою гарматою було розпочато у 1985[31]. Гармата, відома як M256, була створена на базі гармати L/44, випускалася на арсеналі Вотервліт і була модифікована для збільшення тривалості життя гармати[32]. Серед танків з гарматою Rheinmetall, що вироблялися за ліцензією, є японський Type 90[33] та Південно-корейський K1A1[34]. Гармата дала великий поштовх у розвитку технологій[29].

Rheinmetall L/55 120 мм

[ред. | ред. код]
Два Leopard 2A6 німецької армії з гарматою L55s

Поява нових радянських танків, таких як T-80Б наприкінці 1970-х та на початку 1980-х потребували розроблення нових технологій та зброї для протидії ним[35]. Танк T-80Б мав кращу вогневу потужність[36] і нову керамічну композитну броню[37]. Танки Т-72 також були модернізовані до рівня T-80Б. У 1985 почали випускати новий T-72Б з (динамічнім захистом); з бронею на башті, яка була призначена в першу чергу для захисту від протитанкових ракет, що перевищили захист T-80Б[38].

Німецький уряд розпочав розробку нового танку Leopard 3, яку було зупинено у зв'язку з падінням Радянського Союзу[39]. 29 жовтня 1991 уряди Швейцарії, Нідерландів та Німеччини підписали угоду зі співробітництва по програмі модернізації танків Leopard 2. В цю програму входило представлення нової довшої 120-мм гармати[40], дешевшої альтернативі нової танкової гармати[41], що збільшило дальність ефективної стрільби до 1500 м. Хоча більша довжина гармати дозволяла довший і вищий максимальний тиск від згоряння заряду, внутрішня геометрія стволу залишилася такою ж самою, що дозволяло використовувати такі самі боєприпаси як для гармати L/44[42]. Більша довжина ствола дозволяла отримувати більш велику швидкість снаряду; наприклад, швидкість нових бронебійних снарядів може досягти 1750 м/с[43]. Вага нового ствола - 1347 кг[24].

Rh-120 L/55 A1 120mm

[ред. | ред. код]

Гармата Rh-120 L/55 A1 120mm подібна до Rh-120 L/55 120mm. Порівняно з L/44 і L/55 тиск в екстремальних умовах експлуатації (Extreme Service Condition Pressure - ESCP) для L/55 A1 підвищено з 672 до 700 МПа (97 465 до 101 526 фунтів на квадратний дюйм), максимальний допустимий тиск (Permissible Maximum Pressure - PMP) з 710 до 735 МПа (від 102 977 до 106 603 фунтів на квадратний дюйм) і розрахунковий тиск (Design Pressure) від 740 до 760 МПа (від 107 328 до 110 229 фунтів на квадратний дюйм). Гармата також відома як L/55A1 і надійшла на озброєння в 2018 році[44].

Довша танкова гармата була встановлена на танк Leopard 2, що створило нову модель танку Leopard 2A6[41]. Іспанські Leopard 2E, грецькі Leopard 2HEL та сінгапурські Leopard 2SG[45], як і похідні від танків Leopard 2A6, використовують гармату довжиною 55 калібрів[46].

Rheinmetall L/51 130 мм

[ред. | ред. код]

Вперше гармату калібром 130 мм та довжиною ствола в 51 калібр було показано на Eurosatory в 2016 році[47]. Ствол гармати важить 1400 кг, а вся гармата — 3000 кг. Згідно з заявами виробника, гармата має на 50% більший об'єм камори та на 50% більшу кінетичну енергію боєприпаса, порівняно зі 120-мм гарматою[48][49]. Також заявляється про більшу ефективну дальність та швидкострільність, завдяки автомату заряджання[50].

Вперше цю модель було встановлено на Challenger 2 в 2020 році[51][52], а в 2022 році було показано танк-демонстратор технологій Panther KF51 з цією гарматою[53].

M256

[ред. | ред. код]
Докладніше: M256[en]

M256 — ліцензійна американська копія L/44, що використовується на танках Abrams.

Боєприпаси

[ред. | ред. код]
Американський БОПС M829A2 

Гармата Rheinmetall має велику кількість боєприпасів. Наприклад, Rheinmetall створила широку лінійку бронебійних підкаліберних оперених снарядів (БОПС). Танк Leopard 2 мав бронебійний набій DM23,[54] створений на базі ізраїльського снаряду M111 Hetz.[55] Снаряд DM23 був замінений на DM33, який також використовували Японія, Італія, Нідерланди та Швейцарія. Снаряд DM33 піддон який складався з трьох частин і осереддя з вольфраму і міг пробивати сталеву броню товщиною 560 мм на дистанції 2000 м.[56] Снаряд DM43 було розроблено на основі цього снаряду, у співпраці Німеччини і Франції. Поява нового ствола збіглася з появою нового кінетичного снаряду, DM53. Вага набою з піддоном складала 8,35 кг з відношенням 38:1 довжини до діаметра і з дуловою швидкістю 1750 м/с, DM53 мав ефективну дальність 4000 м.[1] Подальшою розробкою, яка отримала назву DM63, стало покращення набою де було використано новий заряд. Нові порохи заряду використовувати DM63 у різних кліматичних умовах.[57] Нові боєприпаси було прийнято на озброєння у німецькій, нідерландській та швейцарській арміях.[58]

США випускають власний бронебійний оперений підкаліберний снаряд у вигляді Бронебійного стабілізованого снаряду з відкидним піддоном, з використанням осереддя зі збіднілого урану який має назву M829,[59] а потім і вдосконалені версії. Відомі під назвою M829A1 отримали назву "Silver Bullet" після успішного використання у бойових діях під час війни у Перській затоці проти іракських танків T-55, T-62 та T-72.[60] Серія M829 зосереджена навколо осереддя зі збіднілого урану, які були розроблені для пробивання ворожої боротьби завдяки кінетичному удару і створюючи осколки всередині башти, наносячи великі ушкодження всередині танку.[61] У 1998, військові США представили M829A2, який має поліпшене осереддя зі збіднілого урану і композитним пелюстковим піддоном.[62] У 2002 було розпочато виробництво ($10,000 за штуку) снаряда M829A3 з використанням більш ефективного заряду (RPD-380),[63] з легким литим піддоном і довшим (800 мм) важчим (10 кг) осереддям, який , за заявою, може пробивати останні версії російського динамічного захисту Контакт-5.[64] Між собою екіпажи Абрамсів називаю цей снаряд "super sabot".[65] У відповідь на M829A3, російська армія розробила Релікт, найсучасніший ДЗ, який вдвічі перевищує Контакт-5 в ефективності. Наступним покращеним снарядом став M829E4 який має роздільне осердя для протидії Релікту і знаходиться в розробці з 2011 року, був представлений під назвою M829A4 у 2015 році.

У Німеччині і США випускають декілька інших різних снарядів. Сюди входить німецький багатоцільовий протитанковий снаряд DM12, на базі технології кумулятивних боєголовок.[54] Проте було виявлено, що бронебійні властивості снаряду DM12 обмежені нестачею вибухових і осколкових ефектів і тому цей снаряд не дуже ефективний проти легкоброньованих цілей.[66] У США також є багатоцільовий протитанковий снаряд, відомий як M830.[67] Пізніше він був перероблений на M830A1, що допомогло танку M1 Abrams використовувати цей снаряд проти гелікоптерів.[68] M1 Abrams може використовувати картечний постріл M1028, який є ефективним засобом боротьби з піхотою/гелікоптерами. Снаряд має всередині 1000 вольфрамових куль.[69] Збройні сили США мають також новий снаряд руйнівної дії, бетонобійно-фугасний підкаліберний снаряд M908, створений на основі M830A1, але неконтактний детонатор замінений на загартовану носову кришку. Кришка допомагає снаряду проникати у бетон і вибухати всередині цілі викликаючи більше пошкоджень.[70]

Ізраїльська армія представила новий снаряд відомий як Керований протитанковий снаряд з лазерним наведенням (LAHAT).[2] У наведенні використовується напів-активне лазерне наведення, LAHAT може наводитися як танковим екіпажем так і командою наведення, також можна обирати траєкторію польоту ракети згори (для ураження броні) або напряму (для ураження ворожих гелікоптерів). Крім того, ракетами можна стріляти як з 105-міліметрів (4,1 дюйм) так і з 120 мм танкової гармати.[71] LAHAT був запропонований як варіант для Leopard 2 і пропонувався як для ізраїльських військових так і для користувачів гармат Rheinmetall на танках Leopard 2.[72] Ізраїльські Меркави також використовують снаряд відомий як APAM, який був створений для боротьби з піхотою який викидає осколки через контрольовані інтервали щоб обмежити ступінь пошкодження. Осколки мають кінетичну енергію яка здатна пробивати персональну броню.[73]

Польща представила серію снарядів для танкової гармати Rheinmetall, в тому числі практичний бронебійний снаряд (APFSDS-T-TP), бронебійно-фугасний і практичний бронебійно-фугасний (HE-TP) снаряд. Боєприпаси випускає Zakłady Produkcji Specjalnej Sp.[74]

Оператори

[ред. | ред. код]
Карта користувачів гармати Rheinmetall 120 мм: синім кольором позначені поточні, червоним - колишні

Гармата Rheinmetall L/44 вироблялася різними країнами. Наприклад, танк Leopard 2 озброєний гарматою довжиною 44 калібри, продавалися у Нідерланди, Швейцарію, Швецію, Іспанію, Австрію, Данію, Фінляндію та інші країни.[75] Єгипет виробили до 2005 року 700–800 M1A1 Abrams[76] і у 2008 запросили дозвіл на виробництво ще 125 танків; їхня гармата M256 (американська версія L/44) виготовлялася в арсеналі Вотервліт.[77] Танки M1A1 також експортувалися до Австралії,[78] а M1A2 Abrams експортувалися до Саудівської Аравії та Кувейту.[79] Американська гармата M256 побудована за ліцензією також пропонувалася General Dynamics Land Systems як частина M60-2000 Main Battle Tank який є покращенням старого танку M60 Patton для зрівняння останнього з танками M1A1 Abrams, але компанія так і не знайшла покупця.

Використання гармати Rheinmetall L/44
Танк Розробник Країна Гармата Користувачі
Leopard 2 Krauss-Maffei Німеччина Німеччина Rheinmetall 120 mm L/44 Австрія, Бразилія, Канад, Чилі, Данія, Фінляндія, Греція, Індонезія, Нідерланди (колишній), Норвегія, Польща, Португалія, Сінгапур, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина
M1A1 Abrams General Dynamics Land Systems США США M256 (L/44) Австралія, Єгипет, Ірак, Кувейт, Саудівська Аравія
Type 90 Mitsubishi Heavy Industries Японія Японія Rheinmetall 120 mm L/44
K1A1 Hyundai Rotem Південна Корея Південна Корея KM256

Танк Leopard 2A6 з гарматою L/55 експортували для Канадської армії, а також новими гарматами було оновлено нідерландські танки Leopard 2.[80] Британська армія тестувала довшу гармату Rheinmetall з метою заміни нарізної гармати L30A1 120 мм L/55 танка Challenger 2.[81] Два Challenger 2 було модифіковано для участі у випробуваннях.[82] World Industries Ace Corporation (WIA), корейська компанія разом з Hyundai Kia Motors Group, також випускає гармату L/55 за ліцензією для нового танку K2 Black Panther.

Використання гармати Rheinmetall L/55
Танк Розробник Країна Гармата Поширення
Leopard 2A6 Krauss-Maffei Німеччина Німеччина Rheinmetall 120 mm L/55 Канада, Фінляндія, Греція, Недерланди, Португалія, Іспанія
K2 Black Panther Agency for Defense Development Південна Корея Південна Корея Rheinmetall 120 mm L/55 Південна Корея
Altay (tank) Roketsan, Aselsan, Otokar, Hyundai Rotem, MKE Туреччина Туреччина Rheinmetall 120 mm L/55 Туреччина

Див. також

[ред. | ред. код]
Гармати схожої ролі та епохи
  • L30: Британська 120-мм нарізна гармата
  • GIAT CN120-26/52: Французька гармата
  • IMI 120 мм гармата: Ізраїльська гармата
  • 2A46 125 мм гармата: Радянська 125 мм гармата
  • 2A82 125 мм гармата: Нова російська 125 мм гармата

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Eshel (2005), p. 96.
  2. ↑ а б Jane's Armour & Artillery Upgrades (subscription), Israel Aerospace Industries LAser Homing Anti-Tank (LAHAT) projectile (Israel), Gun-launched guided projectiles, accessed 13 November 2008
  3. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 29 червня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. ↑ Rheinmetall, Leopard 2: the world's most advanced main battle tank [Архівовано 29 червня 2012 у Archive.is], accessed 9 January 2009
  5. ↑ а б в г Jane's Armour & Artillery (subscription), [[https://web.archive.org/web/20090220223645/http://www.janes.com/extracts/extract/jaau/jaau0021.html Архівовано 20 лютого 2009 у Wayback Machine.] Rheinmetall 120 mm L44 smoothbore gun (Germany)], accessed 6 November 2008, claims development began in 1964.
  6. ↑ Norman, p. 14
  7. ↑ Zaloga (1979), p. 20
  8. ↑ а б Zaloga (2004), p. 5
  9. ↑ Zaloga (2004), p. 7
  10. ↑ Warford (2006), pp. 23–24
  11. ↑ Warford (2006), p. 24
  12. ↑ Warford (2006), p. 25
  13. ↑ Katz (1997), 38
  14. ↑ Green (2005), 32–33
  15. ↑ Hilmes (2001), p. 17
  16. ↑ Zaloga (1982), p. 19
  17. ↑ McNaugher (1981), p. vi
  18. ↑ Jerchel (1998), p. 5
  19. ↑ Hilmes (2001), p. 18
  20. ↑ Jerchel (1998), p. 6
  21. ↑ Jerchel (1998), pp. 6–7
  22. ↑ Jerchel (1998), p. 7
  23. ↑ Rheinmetall Defense, 120 mm L44 Tank Gun, accessed 9 November 2008; barrel length can be found by multiplying the caliber length by the caliber diameter.
  24. ↑ а б Maxwell (2002), p. 82
  25. ↑ Green (2005), p. 61
  26. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 жовтня 2013. Процитовано 29 червня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  27. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 січня 2015. Процитовано 29 червня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  28. ↑ Jerchel (1998), p. 11
  29. ↑ а б в Green (1992), p. 56
  30. ↑ Chait (2005), p. 12
  31. ↑ Green (2005), pp. 24–29
  32. ↑ Chait (2005), pp. 12–13
  33. ↑ Bolté (1997), p. 25
  34. ↑ Clemens (1999), p. 15; based on the United States' M256 gun.
  35. ↑ Jerchel (1998), p. 24
  36. ↑ Baryatinskiy (2006), pp. 23–25
  37. ↑ Baryatinskiy (2006), p. 14
  38. ↑ Zaloga (1993), p. 10
  39. ↑ Jerchel (1998), pp. 33–34
  40. ↑ Jerchel (1998), p. 34
  41. ↑ а б Hilmes (2004), p. 76
  42. ↑ Jane's Armour & Artillery Upgrades (subscription), Rheinmetall 120 mm L55 smoothbore gun (Germany), accessed 10 November 2008
  43. ↑ Rheinmetall Defence, 120 mm L55 Tank Gun[Архівовано 5 квітня 2010 у Wayback Machine.]
  44. ↑ New 120 mm gun and ammunition; a 20% performance increase in the coming years, edrmagazine.eu, 05-03-2021
  45. ↑ Miller, Stephen W. (26 квітня 2017). Tanked Up. Asian Military Review (амер.). Архів оригіналу за 5 серпня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.
  46. ↑ Candil (2007), p. 66
  47. ↑ What future for tank guns? The Rheinmetall view, edrmagazine.eu, 05-03-2021
  48. ↑ Rheinmetall Ups Tank Firepower with new 130mm Gun – Defense Update. 14 червня 2016. Архів оригіналу за 26 травня 2019. Процитовано 26 травня 2019.
  49. ↑ Why 130 mm and not a bigger calibre?, edrmagazine.eu, 05-03-2021
  50. ↑ Panther KF51 main battle tank. Rheinmetall defence. Rheinmetall. Процитовано 26 червня 2022.
  51. ↑ Rheinmetall – MBT 130 mm Gun. Архів оригіналу за 31 липня 2020. Процитовано 31 липня 2020 — через www.youtube.com.
  52. ↑ Army Recognition, [Rheinmetall from Germany unveils new Main Battle Tank MBT with 130mm cannon https://www.armyrecognition.com/defense_news_july_2020_global_security_army_industry/rheinmettall_unveils_new_leopard_tank_mbt_with_130mm_cannon.html [Архівовано 2020-08-09 у Wayback Machine.]], 31.07.2020
  53. ↑ Panther KF51 main battle tank. Rheinmetall defence. Rheinmetall. Процитовано 26 червня 2022.
  54. ↑ а б Jerchel (1998), p. 22
  55. ↑ Jane's Ammunition Handbook (subscription), 120 mm M111 IMI APFSDS-T round (Israel), Tank and anti-tank guns, accessed 11 November 2008
  56. ↑ Jane's Ammunition Handbook (subscription), [[https://archive.today/20130103130425/http://www.janes.com/extracts/extract/jah/jah_0303.html Архівовано 3 січня 2013 у Archive.is] [Архівовано 3 січня 2013 у Archive.is] 120 mm DM 33A1 and DM 43A1 APFSDS-T rounds (Germany)], accessed 11 November 2008
  57. ↑ Hilmes (2007), p. 93.
  58. ↑ Jane's Ammunition Handbook (subscription), [[https://web.archive.org/web/20090324062537/http://www.janes.com/extracts/extract/jah/jah_0304.html Архівовано 24 березня 2009 у Wayback Machine.] [Архівовано 24 березня 2009 у Wayback Machine.] 120 mm DM53 and DM63 LKE II APFSDS-T round (Germany)], accessed 11 November 2008
  59. ↑ Green (2005), p. 68.
  60. ↑ Green (1992), p. 74
  61. ↑ Green (1992), pp. 76–77.
  62. ↑ Green (2005), p. 69.
  63. ↑ "ATK Specifications: 120mm M829A3 APFSDS-T Ammunition" [Архівовано 2 травня 2014 у Wayback Machine.].
  64. ↑ Green (2005), p. 70.
  65. ↑ 120mm Tank Gun KE Ammunition. Defense Update. 22 листопада 2006. Архів оригіналу за 5 серпня 2007. Процитовано 3 вересня 2007.
  66. ↑ Eshel (2005), p. 98.
  67. ↑ Green (2005), p. 71.
  68. ↑ Fogg (1994), p. 12.
  69. ↑ Green (2005), p. 72.
  70. ↑ Hilmes (2007), pp. 92–93.
  71. ↑ Gelbart (2004), pp. 40–41
  72. ↑ Eshel (2005), p. 100
  73. ↑ Eshel (2003), p. 46
  74. ↑ Brumar, 120 mm Rounds for Rh 120 L 44 Tank Gun
  75. ↑ Jerchel (1998), pp. 36–42
  76. ↑ Green (2005), p. 25
  77. ↑ Defense Industry Daily, Egypt: $889M Request for 125 M1A1 Tanks [Архівовано 17 жовтня 2008 у Wayback Machine.], accessed 9 November 2008
  78. ↑ Jane's Defense Weekly (subscription), Australia prepares for M1A1s, accessed 9 November 2008
  79. ↑ Green (2005), p. 34
  80. ↑ Defense Industry Daily, Tanks for the Lesson: Leopards, too, for Canada [Архівовано 21 червня 2008 у Wayback Machine.], accessed 10 November 2008
  81. ↑ Rheinmetall Defence, Rheinmetall 120 mm smoothbore technology for Britain's Challenger [Архівовано 25 вересня 2006 у Wayback Machine.], accessed 10 November 2008
  82. ↑ Hilmes (2007), p. 88

Джерела

[ред. | ред. код]
  • 120 mm Rounds for Rh 120 L 44 Tank Gun (PDF). Warsaw, Poland: Bumar. Архів оригіналу (pdf) за 17 грудня 2008. Процитовано 26 листопада 2018.
  • Baryatinskiy, Mikhail (2007). Main Battle Tank T-80. Surrey, United Kingdom: Ian Allen. с. 96. ISBN 0-7110-3238-6.
  • Bolté, Philip L.; Iwao Hayashi (1 January 1997). Japanese Armored Vehicle Development. ARMOR. Fort Knox, Kentucky: U.S. Armor Center.
  • Burton, Larry; Robert Carter; Victor Champagne та ін. (1 January 2004). Army Targets Age Old Problems with New Gun Barrel Technologies. AMPTIAC Quarterly. Rome, New York: Advanced Materials and Processes Technology Information Analysis Center. 8 (4).
  • Candil, Antonio (1 February 2007). The Spanish Leopard 2E: A Magnificent Tool. Military Technology. Mönch Editorial Group: 2.
  • Chait, Richard; John Lyons; Duncan Long (1 December 2005). Critical Technology Events in the Development of the M1 Abrams. Center for Technology and National Security Policy.
  • Clemens, Jon (1 July 1999). Tank Assessment Survey Ranks Leopard 2A6 Tops, With the M1A1 the Runner-up. ARMOR. Fort Knox, Kentucky: U.S. Armor Center.
  • Dunstan, Simon (2006). Challenger 2 Main Battle Tank 1987–2006. Oxford, United Kingdom: Osprey. с. 48. ISBN 1-84176-815-4.
  • Eshel, David (1 January 2003). The Merkava Mk 4 – Israel's Newest MBT Enters Service. ARMOR. Fort Knox, KY: U.S. Armor Center.
  • Eshel, Tamir (1 February 2005). Improving the Leopard Firepower: More Potent Ammunition Prepares the Leopard to Face a Wide Spectrum of Missions. Military Technology. Mönch Editorial Group.
  • Fogg, William; Robert Horner (1 May 1994). The New MPAT Round. ARMOR. Fort Knox, Kentucky: U.S. Armor Center.
  • Gelbart, Marsh (2008). Modern Israeli Tanks and Infantry Carriers 1985–2004. Oxford, United Kingdom: Osprey. с. 48. ISBN 1-84176-579-1.
  • Green, Michael; Greg Stewart (2005). M1 Abrams At War. St. Paul, Minnesota: Zenith Press. с. 127. ISBN 0-7603-2153-1.
  • Green, Michael (1992). M1 Abrams Main Battle Tank: The Combat and Development History of the General Dynamics M1 and M1A1 Tanks. Osceola, Wisconsin: Motorbooks International. с. 96. ISBN 0-87938-597-9.
  • Hilmes, Rolf (1 December 2004). Arming Future MBTs – Some Considerations. Military Technology. Mönch.
  • Hilmes, Rolf (1 March 2007). Development Trends in Tank Armament. Military Technology. Mönch.
  • Jerchel, Michael; Uwe Schnellbacher (1998). Leopard 2 Main Battle Tank 1979–1998. Oxford, United Kingdom: Osprey. с. 48. ISBN 1-85532-691-4.
  • Katz, Sam (1997). Merkava Main Battle Tank MKs I, II & III. Oxford, United Kingdom: Osprey. с. 48. ISBN 1-85532-643-4.
  • Lathrop, Richard; John McDonald (2003). M60 Main Battle Tank 1960–91. Oxford, United Kingdom: Osprey. с. 48. ISBN 1-84176-551-1.
  • Maxwell, David (1 June 2002). New Tanks for the Old, Part II: Tank Top Upgrades. Armada International. 0252-9793.
  • Maxwell, David (1 February 2003). Try a 120 For Size. Armada International. 0252-9793.
  • Norman, Michael. Soviet Mediums T44, T54, T55 & T62. Berkshire, United Kingdom: Profile Publications Ltd.
  • Warford, James M. (1 September 2006). The Secret Testing of Israeli M111 "Hetz" Ammunition: A Model of Failed Commander's Responsibility. ARMOR. Fort Knox, Kentucky: U.S. Armor Center.
  • Zaloga, Steven J.; (Lt. Col.) James W. Loop (1982). Modern American Armor: Combat Vehicles of the United States Army Today. New York City, New York: Arms and Armour Press. с. 88. ISBN 0-85368-248-8.
  • Zaloga, Steven J. (1979). Modern Soviet Armor: Combat Vehicles of the USSR and Warsaw Pact Today. Edinburg, United Kingdom: Prentice Hall. с. 88. ISBN 0-13-597856-4.
  • Zaloga, Steven J. (2004). T-54 and T-55 Main Battle Tanks 1944–2004. Oxford, United Kingdom: Osprey. с. 48. ISBN 1-84176-792-1.
  • Zaloga, Steven J. (1993). T-72 Main Battle Tank 1974–93. Oxford, United Kingdom: Osprey. с. 48. ISBN 1-85532-338-9.
  • Zaloga, Steven J. (1999). The M47 and M48 Patton Tanks. Oxford, United Kingdom: Osprey. с. 48. ISBN 1-85532-825-9.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Rheinmetall_Rh-120&oldid=43683107