Суфражизм — Вікіпедія

Суфражизм
Мета проєкту або місії жіноче виборче право
Протилежне антисуфражизмd
Британські суфражистки на демонстрації, 1911

Суфражи́зм, або боротьба за жіноче виборче право (англ. Women's suffrage movement) — правозахисний рух за надання жінкам виборчого права, а також проти дискримінації жінок у правовому полі, політичному та економічному житті. Зародившись в Англії на зламі ХІХ—ХХ ст. і розповсюдившись в основному у Великій Британії та США, суфражизм ознаменував початок сучасної історії фемінізму, ставши його першою хвилею.

Здобутком суфражизму є юридичне забезпечення жінкам таких прав людини, як вибір влади, обрання на виборні посади, частина майнових прав (розпоряджатися власним прибутком і майном, здійснювати банківські операції), трудових прав (право на працю в ринковому секторі економіки), сімейних прав (право опіки над дітьми) та ряду інших прав. В частині країн дані права виборено в пізніші періоди чи не здобуто досі.

Суфражистки активно використовували ненасильницькі методи громадянської непокори: приковували себе до воріт, сідали на рейки, влаштовували демонстрації та голодні страйки. Суфражетки застосували радикальніші методи, такі як зрив дебатів у Палаті представників і публічних зібрань, псування майна, блокування проїзду тощо.

Суфражетки

[ред. | ред. код]

Антисуфражизм

[ред. | ред. код]

Закон кота і миші

[ред. | ред. код]

Історія урівнювання виборчих прав за країнами

[ред. | ред. код]

Після спроби Дж. С. Мілля клопотати про внесення положення про загальне виборче право у Другий Білль про реформу в 1867 році почали створюватися спільноти, що агітували за поширення виборчого права на жінок.

Першими право голосу отримали 21-літні жінки Нової Зеландії в 1893 році і в Австралії — в 1902 році (тоді це були частини Британської імперії). Але в Новій Зеландії жінки не мали права висувати свої кандидатури на виборчі посади, а в Австралії виборчі права мали лише білі жінки.

У 1903 році Еммелін Панкгерст заснувала Жіночий соціально-політичний союз для організованого суфражистського руху.

Першою країною світу, де всі повнолітні жінки отримали цілісне виборче право (обирати і бути обраними) стала Фінляндія (1906)[1]. Вслід за цим право голосу отримали 18-літні освічені жінки низки європейських країн (в Норвегії —  в 1913 році, в Данії та Ісландії —  в 1915 році). В Грузії, Азербайджані, Польщі й Канаді (до 1919 року обмежене, з правом голосувати лише за найближчих родичів, що знаходяться на військовій службі) право голосу жінки отримали в 1918 році. В 1919 році права голосувати і бути обраними добилися жінки Німеччини, Нідерландів, Швеції, Люксембургу і Бельгії (тільки для муніципальних виборів).

В 1920 році загальне виборче право введено в США, Чехословаччині, Австрії та Угорщині, в 1922 — в Ірландії, в 1928 — у Великій Британії, в 1931 — в Іспанії, в 1932 — в Бразилії, в 1934 — на Кубі.

У 1925 році закон Великої Британії визнав право матерів на своїх дітей.

Зі значним відставанням, у 1944 році право голосу отримали жінки Франції й Болгарії, Італії (1945), Пакистану, Індії та Китаю (1947), Румунії та Бельгії (на національному рівні, 1948), Греції (1952), Монако (1962), Швейцарії (1971), Португалії (1974), Ліхтенштейну (1984). Лише в третьому тисячолітті змогли голосувати жінки Кувейту (2005), ОАЕ (2006), Бутану (2008), Саудівської Аравії (2011).

На сьогодні участь у виборах цілковито заборонена специфічно жінкам у місті-країні Ватикан.

У таблиці наведено дати першого запровадження у країнах та на територіях права жінок обирати народних представників та представниць[2][3].

Країна Рік першого законодавчого закріплення жіночого виборчого права Віковий ценз виборчинь Примітки (на час першого закріплення)
Австралія Австралія 1902 18 В складі Британської імперії; лише білі жінки
Австрія Австрія 1918 16
Азербайджан Азербайджан 1918 18
Албанія Албанія 1920 18
Алжир Алжир 1962 18
Американські Віргінські Острови Американські Віргінські острови немає даних 18
Американське Самоа Американське Самоа 1990 18
Ангілья Ангілья 1951 18
Ангола Ангола 1975 18
Андорра Андорра 1970 18
Антигуа і Барбуда Антигуа і Барбуда 1951 18
Макао Макао немає даних 18
Аргентина Аргентина 1947 18
Аруба Аруба немає даних 18
Афганістан Афганістан 1963 18
Багамські Острови Багамські Острови 1960 18
Бангладеш Бангладеш 1972 18
Барбадос Барбадос 1950 18
Бахрейн Бахрейн 2002 18
Беліз Беліз 1954 18
Бельгія Бельгія 1918/1948 18 Запроваджено 1919 року. Скасовано 1933. Відновлено 1948.
Бенін Бенін 1956 18
Бермудські Острови Бермудські Острови 1944 18
Білорусь Білорусь 1919 18
Болгарія Болгарія 1944 18
Болівія Болівія 1938 18
Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина 1949 18
Ботсвана Ботсвана 1965 18
Бразилія Бразилія 1931 16
Британські Віргінські Острови Британські Віргінські Острови немає даних 18
Бруней Бруней 1959 18 Голосування проводиться тільки на місцевих виборах
Буркіна-Фасо Буркіна-Фасо 1958 18
Бурунді Бурунді 1961 18
Бутан Бутан 1953 18
Вануату Вануату 1975 18
Ватикан Ватикан немає немає Виборчі права мають тільки кардинали, жінкам заборонено бути кардиналами
Велика Британія Велика Британія 1918 18 До 1928 існували віковий ценз 30 років та інші обмеження
Венесуела Венесуела 1946 18
Вірменія Вірменія 1921 18
Волліс і Футуна Волліс і Футуна 2001 18
В'єтнам В'єтнам 1946 18
Габон Габон 1956 21
Гаїті Гаїті 1950 18
Гаяна Гаяна 1953 18
Гамбія Гамбія 1960 18
Гана Гана 1954 18
Гватемала Гватемала 1946 18
Гвінея Гвінея 1958 18
Гвінея-Бісау Гвінея-Бісау 1977 18
Гернсі Гернсі немає даних 18
Гондурас Гондурас 1955 18
Гонконг Гонконг 1949 18
Гренада Гренада 1951 18
Греція Гренада 1952 18
Грузія Грузія 1918 18
Гуам Гуам немає даних 18
Гібралтар Гібралтар немає даних 18
Гренландія Гренландія немає даних 18
Данія Данія 1915 18
ДР Конго ДР Конго 1967 18
Джерсі Джерсі немає даних 16
Джибуті Джибуті 1946 18
Домініка Домініка 1951 18
Домініканська Республіка Домініканська Республіка 1942 18
Еквадор Еквадор 1929 18
Екваторіальна Гвінея Екваторіальна Гвінея 1963 18
Еритрея Еритрея 1993 18
Естонія Естонія 1919 18 Запроваджено 1919 року. Ліквідовано 1934. Відновлено 1940
Ефіопія Ефіопія 1955 18
Єгипет Єгипет 1956 18
Ємен Ємен 1967 18
Замбія Замбія 1962 18
Зімбабве Зімбабве 1957 18
Ізраїль Ізраїль 1948 18
Індія Індія 1947 18
Індонезія Індонезія 1945 17 Одружені жінки мають право голосу незалежно від віку
Ірак Ірак 1980 18
Іран Іран 1963 16
Ірландія Ірландія 1918 18
Ісландія Ісландія 1915 18
Іспанія Іспанія 1931 18
Італія Італія 1946 18 Голосувати на виборах до сенату можна з 25 років, балотуватись — з 40 (стаття 58 конституції).
Йорданія Йорданія 1974 18
Кабо-Верде Кабо-Верде 1975 18
Казахстан Казахстан 1924 18
Кайманові Острови Кайманові Острови немає даних 18
Камбоджа Камбоджа 1955 18
Камерун Камерун 1946 20
Канада Канада 1917 18
Катар Катар 1997 18
Кенія Кенія 1963 18
Киргизстан Киргизстан 1918 18
Кіпр Кіпр 1960 18
Кірибаті Кірибаті 1967 18
КНР КНР 1949 18
Кокосові острови Кокосові острови немає даних 18
Колумбія Колумбія 1954 18
Коморські Острови Коморські острови 1956 18
Республіка Конго Конго 1963 18
Північна Корея КНДР 1946 17
Коста-Рика Коста-Рика 1949 18
Кот-д'Івуар Кот д'Івуар 1952 19
Куба Куба 1934 16
Кувейт Кувейт 2005 21
Лаос Лаос 1958 18
Латвія Латвія 1918 18
Ліван Ліван 1952 21 Жіноче виборче право обмежено освітнім цензом
Лесото Лесото 1965 18
Литва Литва 1918 18
Ліберія Ліберія 1946 18
Лівія Лівія 1964 18
Ліхтенштейн Ліхтенштейн 1984 18
Люксембург Люксембург 1919 18
Маврикій Маврикій 1956 18
Мавританія Мавританія 1961 18
Мадагаскар Мадагаскар 1959 18
Майотта Майотта немає даних 18
Північна Македонія Північна Македонія 1946 18
Малаві Малаві 1961 18
Малайзія Малайзія 1957 21
Мальдіви Мальдіви 1932 21
Малі Малі 1956 18
Мальта Мальта 1947 18
Марокко Марокко 1963 18
Маршаллові Острови Маршаллові Острови 1979 18
Мексика Мексика 1947 18
Федеративні Штати Мікронезії Мікронезія 1979 18
Мозамбік Мозамбік 1975 18
Молдова Молдова 1940 18
Монако Монако 1962 18
Монголія Монголія 1924 18
Монтсеррат Монтсеррат немає даних 18
М'янма М'янма 1922 18
Намібія Намібія 1989 18
Науру Науру 1968 20
Непал Непал 1951 18
Нігер Нігер 1948 18
Нігерія Нігерія 1958 18
Нідерланди Нідерланди 1919 18
Нідерландські Антильські острови Нідерландські Антильські острови немає даних 18
Ніуе Ніуе немає даних 18
Нікарагуа Нікарагуа 1955 16
Німеччина Німеччина 1918 18 Запроваджено 1919 року. Скасовано 1933. Відновлено 1948.
Нова Зеландія Нова Зеландія 1893 18 В складі Британської імперії; жінки не мали права обиратись на виборні посади
Нова Каледонія Нова Каледонія немає даних 18
Норвегія Норвегія 1913 18
ОАЕ ОАЕ 2006 немає даних
Оман Оман 2003 21
Острів Мен Острів Мен 1881 16
Острів Норфолк Острів Норфолк немає даних 18
Острови Святої Єлени, Вознесіння і Тристан-да-Кунья Острів Святої Єлени немає даних немає даних
Острови Кука Острови Кука 1893 18
Піткерн Острови Піткерн 1838 18
Острови Теркс і Кайкос Острови Теркс і Кайкос немає даних 18
Пакистан Пакистан 1947 18
Палау Палау 1979 18
Панама Панама 1941 18
Папуа Нова Гвінея Папуа Нова Гвінея 1964 18
Парагвай Парагвай 1961 18
Перу Перу 1955 18
Південна Корея Південна Корея 1948 19
ПАР Південно-Африканська Республіка 1930; 1994 18 1930 року виборче право отримали білі жінки, і лише 1994 року — чорні
Північні Маріанські Острови Північні Маріанські Острови немає даних 18
Польща Польща 1918 18
Португалія Португалія 1931 18
Пуерто-Рико Пуерто-Рико 1929 18
Тайвань Республіка Китай 1947 20
Росія Росія 1917 18
Руанда Руанда 1961 18
Румунія Румунія 1938 18
Сальвадор Сальвадор 1939 18
Самоа Самоа 1990 21
Сан-Марино Сан-Марино 1959 18
Сан-Томе і Принсіпі Сан-Томе і Принсіпі 1975 18
Саудівська Аравія Саудівська Аравія 2011 21
Есватіні Свазіленд 1968 18
Сейшельські Острови Сейшельські острови 1948 17
Сен-Бартелемі Сен-Бартелемі немає даних 18
Сенегал Сенегал 1945 18
Сен-Мартен Сен-Мартін немає даних 18
Сен-П'єр і Мікелон Сен-П'єр і Мікелон немає даних 18
Сент-Кіттс і Невіс Сент-Кіттс і Невіс 1951 18
Сент-Люсія Сент-Люсія 1924 18
Сент-Вінсент і Гренадини Сент-Вінсент і Гренадини 1951 18
Сербія Сербія 1945 18
Сирія Сирія 1949 18
Сінгапур Сінгапур 1947 21
Словаччина Словаччина 1920 18
Словенія Словенія 1945 18 Для тих, хто працює — 16 років
Соломонові Острови Соломонові Острови 1974 21
Сомалі Сомалі 1956 18
США США 1920 18
Судан Судан 1964 17
Суринам Суринам 1948 18
Східний Тимор Східний Тимор немає даних 17
Сьєрра-Леоне Сьєрра-Леоне 1961 18
Таджикистан Таджикистан 1924 18
Таїланд Таїланд 1932 18
Танзанія Танзанія 1959 18
Того Того 1945 18
Токелау Токелау немає даних 21
Тонга Тонга 1960 21
Тринідад і Тобаго Тринідад і Тобаго 1946 18
Тувалу Тувалу 1967 18
Туніс Туніс 1959 18
Туреччина Туреччина 1930 18
Туркменістан Туркменістан 1924 18
Уганда Уганда 1962 18
Угорщина Угорщина 1918 18
Узбекистан Узбекистан 1938 18
Україна Україна 1917[4] 20
Уругвай Уругвай 1927 18
Фарерські острови Фарерські острови немає даних 18
Фіджі Фіджі 1963 21
Філіппіни Філіппіни 1937 18
Фінляндія Фінляндія 1906 18 В складі Російської імперії
Фолклендські Острови Фолклендські острови 1984 18
Франція Франція 1944 18
Французька Полінезія Французька Полінезія немає даних 18
Хорватія Хорватія 1945 18
Центральноафриканська Республіка ЦАР 1986 21
Чад Чад 1958 18
Чехія Чехія 1920 18
Чилі Чилі 1935 18
Чорногорія Чорногорія немає даних 18
Швеція Швеція 1919 18
Швейцарія Швейцарія 1971 18
Шрі-Ланка Шрі-Ланка 1931 18
Ямайка Ямайка 1944 18
Японія Японія 1945 20

Суфражизм у культурі

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Ерік Бланк. Фінляндія—1906: революційні корені жіночого виборчого права // Спільне. — 8 березня 2018
  2. A World Chronology of the Recognition of Women's Rights to Vote and to Stand for Election (англ.). Архів оригіналу за 5 березня 2006. Процитовано 21 грудня 2014.
  3. CIA - The World Fact Book - Suffrage. Архів оригіналу за 9 січня 2008. Процитовано 21 грудня 2014. [Архівовано 2018-12-25 у Wayback Machine.]
  4. Закон про вибори до Установчих зборів Української народної республіки (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 12 березня 2019. Процитовано 12 березня 2019. / Головна комісія по справах виборів до Українських Установчих зборів. – Київ: Друк. Київ. губ. нар. управи, 1917. – 48 с.

Література

[ред. | ред. код]
  • Эмансипация женщин // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1904. — Т. XLa. — С. 704—708.
  • О. Сорокопуд. Суфражизм // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.702 ISBN 978-966-611-818-2

Посилання

[ред. | ред. код]

Відеоматеріали: