Троїцько-Харцизьк — Вікіпедія

селище Троїцько-Харцизьк
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район	Донецький район
Тер. громада	Харцизька міська громада
Код КАТОТТГ	UA14080090080029606
Основні дані
Засновано	1786
Статус	із 2024 року
Населення	▼ 938 (01.01.2017)[1]
Поштовий індекс	86790
Телефонний код	+380 6257
Географічні координати	47°58′5″ пн. ш. 38°15′59″ сх. д. / 47.96806° пн. ш. 38.26639° сх. д. / 47.96806; 38.26639
Висота над рівнем моря	109 м
Водойма	р. Кринка
Відстань
Найближча залізнична станція:	Скосирська
До райцентру:
- автошляхами:	14,3 км
До обл. центру:
- фізична:	33,4 км
- автошляхами:	42,3 км
Селищна влада
Адреса	86790, Харцизька міськрада, смт Троїцько-Харцизьк, вул. Совєтська, 1
Голова селищної ради	Іващенко Валентина Григорівна
Карта
Троїцько-Харцизьк
Троїцько-Харцизьк

Тро́їцько-Харци́зьк — селище Харцизької міської громади Донецького району Донецькій області, Україна.

Знаходиться в Центральному Донбасі, лежить на правому березі ріки Кринка. Видобуток кам'яного вугілля і вапняку. Залізничні перевезення.

Визначні об'єкти поруч: гори Шпиль (за 2 км) та Голубина скеля (4 км).

Троїцько-Харцизьк засноване як слобода Харцизька близько 1786 року ^[2] підполковником Іваном Дмитровичем Іловайським 4-м. Першими насельниками слободи були 11 українських родин - близько 37 осіб малоросіян, переселених з двох інших слобід: 1 родина — зі Зуївіки, самого І.Д. Іловайського, 10 — з Дмитрівки, що належала його батькові генерал-майорові Дмитру Івановичу Іловайському 1-му.

Протягом наступних 1787-1795 рр. населення сл. Харцизької збільшилось на 396 осіб, 379 з яких переселились зі 108 різних населених пунктів Воронезького (40 осіб), Катеринославського (121), Київського (3), Курського (73), Новгородського (4), Харківського (88) і Чернігівського (39) намісництв, Польщі (7) і невідомого українського регіону (4). Переважна більшість переселенців, що походили зі Слобожанщини, Гетьманщини й Польщі, була українського походження (щонайменше 80%). Великороси серед новоприбульців складали меншість (до 20%). Ці ж етно-демографічні тенденції зберіглась і на початку ХІХ ст.

У другому десятиріччі ХІХ ст. генерал-майором І.Д. Іловайським було куплено і переселено чималу кількість кріпаків-великоросів, що змінило етнічну ситуацію  у слободі. Загалом у 1812 і 1814 роках було переведено 277 селян з Данківського повіту Рязанської губернії та Веневського повіту Тульської губернії. Як наслідок, співвідношення українського і російського населення у слободі Троїцькій стало дорівнювати близько 60% до 40%.

З приходом до влади комуністів, тут були організовані колгоспи «Граніт» та ім. І. В. Калініна, які у 1944 році об'єдналися у колгосп ім. І. В. Мічуріна. За період окупації Харцизького району, у склад якого входить Троїцько-Харцизьк, був завданий значний збиток народному господарству та його населенню. Під час окупації в районі було розстріляно 256 чоловік. З них — 168 чоловіків, 23 жінки, 22 людей похилого віку та 17 дітей. Після звільнення селища, розпочалася масова відбудова господарства. З розпадом СРСР, населення селища зменшилось з декількох тисяч до 1048 у 2011 році.

На момент заснування, 1786 р., населення слободи Харцизької складало близько 37 осіб - 20 чоловічої статі (ч.с.) і 17 жіночої статі (ж.с.).

За переписом 1795 р. в слободі Харцизькій мешкало 432 особи — 223 чоловічої статі (ч.с.) і 209 жіночої статі (ж.с.).

За переписом 1816 р. в селі Троїцькому мешкало 893 особи — 467 ч.с. і 426 ж.с.

За переписом 1835 р. в селі Троїцькому мешкало 1309 осіб — 658 ч.с. і 651 ж.с.

За переписом 1850 р. в селі Троїцькому Харцизькому мешкало щонайменше 548 осіб — 266 ч.с. і 282ж.с.

За переписом 1897 р. в слободі Троїцько-Харцизькій мешкало 1147 осіб — 580 ч.с. і 576 ж.с. ^[3]

За даними на 1967 р. населення складало 10300 меш.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[4]:

За даними перепису 2001 року населення селища становило 1184 особи, з них 34,46% зазначили рідною мову українську та 65,54%— російську^[5].

Народний переказ говорить про обставини заснування селища^{[джерело?]}. У 16-17-му століттях на території Дикого Поля було лише одне село — Бахмут (нині — м. Бахмут Донецької області). Воно не спустошувалося татарами й турками тільки через те, що там і тоді добувалася кам'яна сіль, яка поставлялася в тому числі й до Криму.

Возили сіль чумаки. Їхній шлях пролягав вздовж річки Кринка. Там їх часто зупиняли місцеві рекетири — т. зв. харцизи — які за кожен віз солі вимагали мито, а незгодних платити просто вбивали. Харцизи займалися цим досить довго і коли стали вже старими — прийшов час думати про вічне. Зібралися вони у великій тривозі: як же вони стануть перед Страшним Судом? І жах охопив їх у передчутті розплати за своє неправедне життя. Довго думали вони: що робити? І вирішили скластися грішми і побудувати Церкву. Так і зробили. Храм назвали ім'ям Святої Трійці. Навкруг церкви почали селитися люди і село назвали Троїцько-Харцизьком.

У селищі існують:

• Троїцько-Харцизька ЗОШ № 18;
• Пункт медичної допомоги;
• Клуб;
• 4 продуктових і 1 побутовий магазин.

Уродженцем селища є Алехнович Євген Антонович (1920—1945) — льотчик-штурмовик, Герой Радянського Союзу.

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.

Це незавершена стаття з географії Донецької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.