Землянки (селище) — Вікіпедія

селище Землянки
Покровська церква у селі Землянках в лиманському стилі української народної архітектури (1756 р, будівничий Тарас, зруйнована більшовиками)
Покровська церква у селі Землянках
в лиманському стилі української народної архітектури
(1756 р, будівничий Тарас, зруйнована більшовиками)
Покровська церква у селі Землянках
в лиманському стилі української народної архітектури
(1756 р, будівничий Тарас, зруйнована більшовиками)
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Донецький район
Тер. громада Макіївська міська громада
Код КАТОТТГ UA14080070080067526
Основні дані
Статус із 2024 року
Населення 1712 (01.01.2017)[1]
Поштовий індекс 86182
Телефонний код +380 6232
Географічні координати 48°7′55″ пн. ш. 37°54′46″ сх. д. / 48.13194° пн. ш. 37.91278° сх. д. / 48.13194; 37.91278
Висота над рівнем моря 210 м
Водойма канал Сіверський Донець — Донбас


Відстань
Найближча залізнична станція: Ясинувата
До станції: 5 км
До райцентру:
 - автошляхами: 13,4 км
До обл. центру:
 - фізична: 17,2 км
 - автошляхами: 24,7 км
Селищна влада
Адреса 86181, Донецька обл., м. Макіївка, смт Ясинівка, вул. Радянська, 61
Голова селищної ради Свинар Ігор Миколайович
Карта
Землянки. Карта розташування: Україна
Землянки
Землянки
Землянки. Карта розташування: Донецька область
Землянки
Землянки
Мапа

Землянки у Вікісховищі

Земля́нки — селище Макіївської міської громади Донецького району Донецької області, Україна. Розташоване поблизу каналу Сіверський Донець—Донбас за 13 км від Макіївки.

Історія

[ред. | ред. код]

Колись сотенне місто Острогозького Слобідського українського полку. Давнє запорізьке займище. За Розпорядженням Азовської губернської канцелярії 1777 постановила на місці нинішньої заїмки утворити державну слободу.[2] Запорожці, що жили туту зраділи такому рішенню, почали стягувати в Землянки своїх рідних і знайомих з їх родинами і скоро заселили слободу народом сімейним.[3]

У минулому — це хутір, заснований вихідцями з Правобережної України (17 століття), в якому замість хат були землянки — характерні на той час будівлі втікачів-кріпаків і козаків-зимівників. Звідси й назва.[4]

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1329 60.08%
російська 878 39.68%
білоруська 1 0.05%
румунська 1 0.05%
болгарська 1 0.05%
інші/не вказали 2 0.09%
Усього 2212 100%

За даними перепису 2001 року населення селища становило 2212 осіб, із них 60,08 % зазначили рідною мову українську, 39,69 % — російську, 0,05 % — білоруську, болгарську та молдовську мови[6].

Уродженці

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Гумилевский Ф. «Харьков». Отд. V. С. 355.
  3. Феодосий Макаревский: Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской Епархии: Церкви и приходы прошедшего XVIII столетия. — Екатеринослав, типография Я. М. Чаусского, 1880. стр. 757
  4. Янко, М. Топонімічний словник-довідник Української РСР, «Радянська школа», Київ, 1973
  5. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  6. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 лютого 2016.
  7. Віртуальний музей. Дисидентський рух в Україні. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24 березня 2022.