Українсько-сенегальські відносини — Вікіпедія

Українсько-сенегальські відносини
Сенегал	Україна

Українсько-сенегальські відносини (фр. Relations du Sénégal et de l'Ukraine) — міждержавні двосторонні відносини між Україною та Сенегалом у галузях міжнародної політики, торгівлі, економіки, освіти, науки, гуманітарних і культурних питань загалом тощо.

Сенегал визнав незалежність України 2 червня 1992 року. Сенегал не входив до сфери впливу колишнього СРСР, тому в перші роки незалежності співробітництво розвивалося повільно^[1].

У вересні 2008 року в Дакарі відбулись перші українсько-сенегальські політичні консультації за участю першого заступника міністра закордонних справ України Юрія Костенка і державного міністра закордонних справ Сенегалу Шейха Тідіана Гадіо, які засвідчили інтерес Сенегалу до розвитку співпраці з нашою державою, який був підтверджений у грудні 2009 року під час бесід посла України з президентом і міністром закордонних справ Сенегалу^[1]. 27 вересня 2010 року у Нью-Йорку відбулась перша зустріч міністрів закордонних справ обох країн Костянтина Грищенка та Мадіке Ніянга, під час якого було визначено пріоритетні напрями двосторонньої співпраці^[1].

Делегація Сенегалу утрималась під час голосування 27 березня 2014 року на Генеральній Асамблеї ООН проекту резолюції «Територіальна цілісність України», не зважаючи на обіцянку підтримки^[1].

Під час виборів 15 жовтня 2015 року Україна та Сенегал здійснили взаємну підтримку кандидатур обох країн до складу непостійних членів Ради безпеки ООН на наступні два роки^[1].

Делегація Сенегалу не брала участі при прийнятті резолюції «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь (Україна)» у грудні 2016 року, грудні 2018 та грудні 2020 років та утрималась у грудні 2018 та грудні 2019 років^[1]. 24 березня 2016 року було підписано угоду про військово-технічне співробітництво^[2].

2017 року Сенегал офіційно підтримав заявку України на набуття статусу спостерігача в Організації ісламського співробітництва^[1].

2019 року під час 41-ї сесії Ради ООН з прав людини делегація Сенегалу утрималась при прийнятті резолюції «Співпраця та допомога Україні у галузі прав людини»^[1]. 30 жовтня 2019 року у рамках 36-ї Міністерської конференції Франкофонії у Монако відбулася зустріч державного секретаря міністерства закордонних справ України Андрія Заяця з міністром закордонних справ Сенегалу Амаду Ба, під час якої було обговорено широке коло питань^[1].

26 листопада 2020 року відбувся другий раунд політичних консультацій між міністерствами закордонних справ України та Сенегалу на рівні директорів територіальних департаментів^[1]. Сенегальська сторона висловила згоду щодо підтримки кандидатури представника від України на виборах суддів Міжнародного трибуналу з морського права на період 2020—2029 років^[1].

Дипломатичні відносини між двома країнами були встановлені 25 листопада 1992 року, шляхом підписання спільного комюніке^[1][2]. Посольство України в Сенегалі відкрилось в Дакарі 1 червня 2012 року. Передова група українських дипломатів прибула до Дакару 31 травня, а повноцінну діяльність посольство у нинішньому приміщенні розпочало 1 серпня 2012 року^[3]. Українськими питаннями до 2017 року займалось посольство Сенегалу в Росії (Москва), після 2017 року Україну віднесено до сфери забезпечення посольства у Польщі (Варшава).

10 грудня 2021 відбулося відкриття Почесного Консульства Республіки Сенегал у місті Тернопіль (консульський округ - вся територія України), на якому був присутній Посол Республіки Сенегал в Польщі (за сумісництвом в Україні) Папа Діоп.

• Заяць Андрій Іванович (17 червня 2008 — 23 липня 2013) — посол за сумісництвом, з резиденцією в Конакрі (Гвінея). Вірчі грамоти вручив 29 грудня 2009 року^[3].
• Овчаров Олександр Євгенович (10 грудня 2013 — 7 грудня 2018). Вірчі грамоти вручив 6 січня 2015 року^[3].
• Пивоваров Юрій Анатолійович (з 28 квітня 2021)^[4].

• Амаду Дабо (6 червня 2017 —) — посол за сумісництвом, з резиденцією у Варшаві (Польща).

У червні 2011 року відбувся перший офіційний візит до України міністра закордонних справ Сенегалу Мадіке Ніянга, якого супроводжувала делегація представників міністерств економічного блоку. Сенегальська делегація провела переговори в Торгово-промисловій палаті й Українському союзі промисловців і підприємців, міністерствах аграрної політики, еклогії і природи, відвідала підприємства «Квазар» і «Укргідроенерго» в Києві^[1].

22-23 лютого 2013 року в Дакарі з робочим візитом перебував заступник міністра закордонних справ України Віктор Майко, який був прийнятий прем'єр-міністром Сенегалу Абдулом Мбаєм та провів зустрічі з представниками ділових кіл^[1].

16-17 червня 2013 року Сенегал відвідав міністр юстиції України Олександр Лавринович. Під час візиту було укладено міжнародні договори у сфери правової допомоги (про правову допомогу в цивільних і кримінальних справах; передачу засуджених осіб; про видачу правопорушників)^[1][2]. Україна ратифікувала договори 2 серпня 2015 року^[2].

29-30 листопада 2014 року міністр закордонних справ України Павло Клімкін перебував в Дакарі з метою участі у роботі XV-го саміту Міжнародної організації франкофонії. В рамках заходу він провів низку двосторонніх зустрічей зі своїми колегами з африканських країн^[1].

Сенегал протягом 2010-х років був одним з основних економічних партнерів України у Західній Африці^[6].

Український експорт до Сенегалу 2020 року склав 82,53 млн доларів США, що на 30 % менше за попередній рік — 117, млн доларів США. Вивозяться: чорні метали (73,8 %), жири та олії тваринного або рослинного походження (13,7 %), мінеральні добрива (10,1 %).

Імпорт товарів з Сенегалу 2020 року склав 3,12 млн доларів США, що на 76 % більше, ніж 2019 року — 1,7 млн доларів США. Позитивне сальдо торгівлі — 79,41 млн доларів США. Завозиться: риба і ракоподібні (54.1 %), руди, шлаки і зола (26,5 %), овочі (8,0 %), пластмаси, полімерні матеріали (5,5 %), залишки і відходи харчової промисловості (4,5 %).

Інвестиційна діяльність з обох країн відсутня^[6].

Українсько-сенегальське співробітництво у сфері освіти знаходиться у зародковому стані, бо громадяни Сенегалу віддають перевагу французьким закладам вищої освіти. За даними Українського державного центру міжнародної освіти Міністерства освіти і науки України впродовж 2019—2020 навчального року у вищих навчальних закладах України навчалися 28 студентів з Сенегалу^[7].

14 грудня 2017 року в Дакарі відбувся круглий стіл «Голодомор в Україні у 1932—1933: ретроспективний погляд та уроки історії», організований посольством і Дакарським регіональним філіалом паризького Центру дипломатичних та стратегічних досліджень (CEDS)^[7].

Стабільне політичне середовище Сенегалу, сприятливе географічне положення (розвинуте авіаційне і морське сполучення — ворота Західної Африки), сильне та стійке економічне зростання (щорічно 6,5 % впродовж 2014—2019 років), покращення інвестиційного клімату (123 місце серед країн в рейтинзі 2019 року) та загалом відкрита економіка пропонують привабливі можливості для іноземних інвестицій^[6]. Макроекономічне середовище Сенегалу є стабільним. Регіональна валюта (франк КФА) прив'язана до курсу євро. Репатріація капіталу та доходів є відносно простою. Серед перешкод інвестори виділяють громіздку та непередбачувану податкову адміністрацію, бюрократичні перешкоди і корупцію (66 місце серед країн світу в рейтинзі 2019 року), непрозорі державні закупівлі, слабку та неефективну судову систему, недостатній доступ до фінансування та жорсткий ринок праці, високі витрати на нерухомість та енергоносії^[6].

2012 року Сенегал розпочав програму розвитку інфраструктури до 2035 року — «План Сенегал процвітаючий» (фр. Plan Sénégal Emergent; PSE). Сенегал прагне стати регіональним центр логістики, послуг та промисловості, розвиває спеціальні економічні зони із звільненням від оподаткування інвесторів^[6]. За даними стратегічного дослідницького інституту США (англ. The Heritage Foundation), Сенегал посідає 13 місце серед 51 африканської країни та 110 місце серед 180 країн світу за індексом економічної свободи^[6]. За рейтингом Світового банку Doing Business 2020 року Сенегал посідає 123 місце серед 190 країн світу^[6].

• Міністерство закордонних справ України
• Уряд Сенегалу

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Українсько-сенегальські відносини

• Офіційний сайт посольства України в Сенегалі. [Архівовано 22 травня 2013 у Wayback Machine.]
• Офіційний сайт посольства Сенегалу в Росії. [Архівовано 20 серпня 2020 у Wayback Machine.]
• Центр дослідження Африки [Архівовано 1 листопада 2020 у Wayback Machine.] — вебплатформа української африканістики.
• (фр.) Онлайн-платформа [Архівовано 5 березня 2021 у Wayback Machine.] ринку державних закупівель Сенегалу.
• (фр.) Ministère de l'économie, du Plan et de la coopération [Архівовано 4 березня 2021 у Wayback Machine.] — міністерство економіки, плану та співробітництва Сенегалу.
• (фр.) Chambre de commerce, d'industrie et d'agriculture de Dakar (CCIAD) [Архівовано 15 квітня 2021 у Wayback Machine.] — Торгово-промислова палата Сенегалу.
• (англ.) (фр.) SunuLex [Архівовано 25 лютого 2021 у Wayback Machine.] — юридична база даних Сенегалу.