Гокон IV Старий — Вікіпедія

Гокон IV Старий давньоскан. Hákon Hákonarson
Народження:	1204[1][2][…], березень 1204 або квітень 1204 Folkenborgd, Норвезьке королівство (872-1397)
Смерть:	16 грудня 1263 Bishop's Palaced, Норвезьке королівство (872-1397)
Поховання:	Собор Святого Магнусаd
Країна:	Норвезьке королівство (872-1397)
Релігія:	християнство
Освіта:	Trondheim Cathedral Schoold і Бергенська кафедральна школаd
Рід:	House of Sverred
Батько:	Ґокон III
Мати:	Інґа з Вартейґа
Шлюб:	Марґарета Скулесдоттерd і Kanagad
Діти:	Haakon the Youngd, Christina of Norway, Infanta of Castiled, Магнус VI, Sigurd Haakonssond[4], Cecily Haakonsdottird[4] і Olav Haakonssond[4]
Медіафайли у Вікісховищі

Гокон IV Старий (Гокон Гоконссон; норв. Håkon Håkonsson; 1204—16 грудня 1263) — король (конунг) Норвегії з 1217 по 1263, незаконнонароджений син короля Гокона III та Інґи з Вартейґа, представник династії Інґлінґів.

Гокона обрала королем фракція біркебейнерів (політичний рух що прагнув об'єднати Норвегію в одну державу) в 1217 році. Він закінчив громадянську війну коли останнє повстання, підняте Скуле Бардсоном було придушене 1240 року. Втягнутий у повстання поет Сноррі Стурлусон загинув того року.

29 липня 1247 році Гокона офіційно коронував кардинал Гільємо (Вільгельм) з Модени.

Під час правління Гокона Фарерські острови, Гренландія, Ісландія та Норвегія підпали під його владу. Гокон також спробував розширити свій вплив на інші країни, наприклад, видав свою дочку за брата короля Кастилії (1258), мав добрі стосунки з Папою Римським, який хотів зробити його імператором Священної Римської імперії (бл. 1250).

У 1263 році Гокон організував великий норвезький похід, що відбити у короля Шотландії Александра III Гебридські острови, захоплені шотландцями попереднього року. Після декількох успішних боїв та затягнутої кампанії, під час зимової перерви у Керкволлі на Оркнейських островах, Гокон захворів і помер 16 грудня 1263.

Норвегію успадкував син Гокона Маґнус VI.

Про Гокона та його сина Маґнуса було написано саги «Hákonar saga Hákonarsonar» та «Magnúss saga lagabœtis», автором яких був ісландець Стурла Тордарсон — небіж та учень Сноррі Стурлусона.