Хоробрів (Шептицький район) — Вікіпедія

село Хоробрів
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Шептицький район
Тер. громада	Сокальська міська
Код КАТОТТГ	UA46120110570045903
Основні дані
Засноване	1453
Населення	819
Площа	3 км²
Густота населення	273 осіб/км²
Поштовий індекс	80013
Телефонний код	+380 3257
Географічні дані
Географічні координати	50°31′51″ пн. ш. 24°10′33″ сх. д. / 50.53083° пн. ш. 24.17583° сх. д. / 50.53083; 24.17583
Місцева влада
Адреса ради	80013, Львівська обл., Шептицький р-н, с.Хоробрів, вул.Шевченка,50
Карта
Хоробрів
Хоробрів
Мапа
Хоробрів у Вікісховищі

Хоробрів — село в Україні, в Шептицькому районі Львівської області. Населення становить 819 осіб.

Перша письмова згадка датується 1453 р. Село детально описане в королівській люстрації 1565 р.^[1]

Станом на 1880 р. у Хороброві налічувалось 695 жителів, з них 605 — греко-католиків, 60 — римо-католиків і 30 юдеїв.

У міжвоєнний період село було адміністративним центром ґміни Хоробрув, яка входила до Сокальського повіту Львівського воєводства.

Напередодні Другої світової війни, на 01.01.1939 р. в селі проживало вже 1010 мешканців, з них 820 українців-греко-католиків, 140 українців-латинників, 25 поляків-римо-католиків, 15 євреїв і 10 німців^[2].

Після Другої світової війни Хоробрів, як і інші села Сокальського Закерзоння опинилося в складі Польщі^[3]. 6 травня 1946 р. українське населення села примусово було виселено до УРСР (здебільшого до Тернопільської області). Збройний опір депортації українців у Хороброві чинили відділи УПА. Так, 5 травня 1946 р. стрільці УПА ВО-БУГ провели успішну наступальну операцію проти радянських і польських військових формувань із застосуванням німецьких реактивних снарядів^[4]. 6-15 липня 1947 року в рамках операції «Вісла» решту 81 мешканця, які на той час ще залишались у селі (із змішаних польсько-українських сімей) було депортовано у північно-західні райони Польщі^[5][3]. У селі залишилося 67 поляків^[3].

До 1951 р. село знаходилось у складі Польщі. За радянсько-польським обміном територіями 15 лютого 1951 року село передане до УРСР, а частина польського населення переселена до Нижньо-Устрицького району, включеного до складу ПНР^[3]. У 1953 р. знову заселене українцями і перейменоване на Правда. Сюди було переселено мешканців с. Хітар Стрийського р-ну Львівської області. До рідного села в середині 1950-х рр. повернулася лише частина корінних мешканців.

У 1993 р. відновлено колишню назву Хоробрів.

У селі дерев'яна церква св. Косми і Дам'яна (1864 р.), загальноосвітня школа, дитячий садок, Народний дім, амбулаторія.

У 2011 р. встановлено пам'ятник, присвячений 20-річчю незалежності України.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[6]:

Найдавніші згадки про церкву у Хороброві походять з 1564—1656 р. Ерекційний акт надано вже існуючій церкві польським королем Августом у 1759 р. На переломі XVIII—XIX століть була зведена нова дерев'яна церква на місці давнішої. У 1864 р. вибудували чергову дерев'яну тризрубну триверху церкву, освячену у 1881 р. Восьмерики, встановлені на зрубах надопасань, завершені зрізаними наметовими банями, увінчаними ліхтарями і маківками. До бабинця з заходу прилягає ґанок-присінок, а до вівтаря з півночі — захристія. Оточена церква невеликим піддашшям. Поруч мурована стінна дзвіниця^[8].

До заборони УГКЦ і депортації українців у 1946 р. церква була парохіяльною у Варяжському деканаті Перемишльської єпархії.

• Івченко Олексій Григорович — український політик правого спрямування, підприємець, банкір.

В 1939 році у волосному уряді волості Хоробрів працював Василь Хома.

• Chorobrów (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 630. (пол.)
• http://www.sokal.lviv.ua/library-khramy_sokalshchyny__491.html [Архівовано 30 листопада 2020 у Wayback Machine.]
• http://upa.in.ua/book/?p=157 [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.] Історія знищення с. Городиловичі