Чижичі — Вікіпедія

село Чижичі
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Стрийський район
Тер. громада Ходорівська міська громада
Код КАТОТТГ UA46100270410062593
Основні дані
Населення 192
Поштовий індекс 81710[1]
Телефонний код +380 3239
Географічні дані
Географічні координати 49°31′50″ пн. ш. 24°14′0″ сх. д. / 49.53056° пн. ш. 24.23333° сх. д. / 49.53056; 24.23333
Середня висота
над рівнем моря
276 м
Місцева влада
Адреса ради 81733, Львівська обл., Жидачівський р-н, с. Вибранівка, вул. Зарічна, 22
Карта
Чижичі. Карта розташування: Україна
Чижичі
Чижичі
Чижичі. Карта розташування: Львівська область
Чижичі
Чижичі
Мапа
Мапа

Чи́жичі (пол. Czyżyce) — село в Україні, в Стрийському районі (до 2020 р. - Жидачівський район) Львівської області. Населення становить 192 особи. Орган місцевого самоврядування — Ходорівська міська рада.

Розташування

[ред. | ред. код]

Розташоване на лівому березі річки Давидівка, за 51 км на північний схід від районного центру.

Село притулилося між двома горами, які місцеві жителі називають Крушник і Діброва. Частину села, яка тулиться до гори Крушник, що знаходиться біля лісу, — називають Індією, частину — Пакистаном, а центральну частину села — Ринки. Старожили кажуть, що колись тут (в Ринках) проходили торговища.

Історія

[ред. | ред. код]

Точних даних, які б підтверджувались документально про заснування села нема, але за легендою історія села починається з часів походів Богдана Хмельницького. Він збудував похідну церкву. Зараз на зрубі є пам'ятна табличка, що церква є пам'яткою архітектури і охороняється державою. Так за переказами місцевих мешканців, Хмельницький розташував своє військо у трьох селах: Вибранівка, Бринці і в Чижичах. Старожили розповідають, що у Вибранівці розташувався штаб гетьмана — «вибрані люди», в Бринцях — бранці війська козацького, а в Чижичах бойові частини війська гетьманського. За переказами, вони казали «чи будемо жити, чи ні». Звідси і пішли назви сіл.

На 01.01.1939 в селі проживало 430 мешканців, з них 340 українців-грекокатоликів, 80 українців-римокатоликів, 10 поляків[2].

В селі є багато переселенців з Лемківщини — історичної української етнографічної землі, з якої насильно було виселено українське населення.

В часи радянської окупації селяни брали участь у партизанській боротьбі.

На околицях села, у криївках Чижицького лісу в урочищі (місцевості) «Камінь» (колишня каменоломня пана Шиманського), протягом двох років діяв загін командира УПА Щіпного. Тільки після тривалої облоги загін був вимушений прийняти останній бій. Всі 33 вояки загинули й поховані у Братській могилі в сусідньому селі Бринці. Кожний рік на другий день Великодня священик починає Хресний хід кладовищем з могили січових стрільців.

Соціальна сфера

[ред. | ред. код]

В Чижичах є клуб, бібліотека, магазин.

Політика

[ред. | ред. код]

Парламентські вибори, 2019

[ред. | ред. код]

На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 460302, розташована у приміщенні народного дому.

Результати

Найстарший мешканець села — п. Казимир Штурмак, 1931 р. н.

Уродженці

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Довідник поштових індексів України. Львівська область. Жидачівський район. Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 8 лютого 2016.
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 6.
  3. Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 126, Львівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 23 грудня 2019.
  4. Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 126, Львівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 23 грудня 2019.
  5. Указ президента України 697/2019. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 9 серпня 2020.
  6. Пшик Михайло Володимирович. Архів оригіналу за 19 лютого 2019. Процитовано 9 серпня 2020.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]