French
DeutschКорчин (Стрийський район) — Вікіпедія
| село Корчин | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Львівська область |
| Район | Стрийський район |
| Тер. громада | Сколівська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA46100190070099104 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1446 |
| Населення | 1281 |
| Площа | 1,96 км² |
| Густота населення | 653,57 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 82616 |
| Телефонний код | +380 3251 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°5′46″ пн. ш. 23°32′11″ сх. д. / 49.09611° пн. ш. 23.53639° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 399 м |
| Водойми | р. Стрий, Велика Річка, Мала Річка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 82600, Львівська обл., Сколівський р-н, м. Сколе |
| Карта | |
  Корчин | |
 Корчин | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Ко́рчин — село у Стрийському районі Львівської області (Україна). Населення села становить 1281 особу. Орган місцевого самоврядування — Сколівська міська рада.
Село розташоване при дорозі «Верхнє Синьовидне—Східниця», на березі річки Стрий та потоку Велика Річка.
Перша документальна згадка про село датується 1446 роком. Поселення є колискою Драго-Сасівського роду гербу Сас — Корчинських. Історично Корчин поділений на дві частини:
- східна — раніше називалася Корчин Рустикальний, де стоїть церква святих Кузьми і Дем'яна (1824 р.);
- західна — мала назву Корчин Шляхецький, яка розташована біля потоку.
У 1940-50-і рр. село і прилеглі ліси були осередком боротьби вояків УПА.[1][2]
Із селянської родини в Корчині вийшли українські письменники і громадсько-культурні діячі брати священик Богдар Кирчів (1856—1900) — автор і досі популярної пісні «Крилець, крилець, соколе, дай» та ряду віршів, що також у свій час були покладені на музику композиторами Віктором Матюком і Остапом Нижанківським; та учитель Павло Кирчів (1862—1916), перу якого належить ряд віршів, оповідань і нарисів з життя селян, інтелігенції, на шкільні теми і літературно-критичних та публіцистичних статей.
До кінця 1990-х років в селі знаходився Корчинський світлотехнічний завод ВАТ «Іскра», який виготовляв електроосвітлювальну апаратуру і електрогірлянди та був одним із найбільших підприємств Сколівського району.
Поблизу Корчина на базі свердловин № 10 і № 19 мінеральної води типу «Нафтуся» розташований завод з розливу мінеральної води. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 28 грудня 1996 село належить до курортних.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1379 осіб, з яких 688 чоловіків та 691 жінка.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1280 осіб.[4] 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську.[5]
На потоці Велика Річка на відстані приблизно 6 км від села Корчин розташована гідрологічна пам'ятка природи — водоспад Гуркало, який утворився в місці прориву палеогенових пісковиків. Висота водоспаду — приблизно 5 м, довкола оточений лісом. Висота місцевості над рівнем моря: ~ 570 м.
Неподалік від водоспаду височіє гора Кичера, біля підніжжя якої відбувались бої УПА. Також у околиці від села знаходиться гора Парашка (1268,5 м) — найвища вершина Сколівських Бескидів. За хорошої погоди її далеко видно з прикарпатських рівнин, а панорами з вершини гори — одні з найпротяжніших в Бескидах.
,_%D1%81.%D0%9A%D0%BE%D1%80%D1%87%D0%B8%D0%BD.jpg)
Дерев'яна бойківська церква святих Косьми та Дем'яна знаходиться у центрі села Корчин, біля головної дороги. Церкву збудовано у 1824 році, відремонтовано — у 1890 році. Канонічна візитація церкви відбулася 1909. Церква — тризрубна, одноверха. Об'єм нави накритий восьмигранним шатром, який завершений глухим ліхтарем з маківкою. Бабинець і вівтар мають двосхилі дахи. По периметру будівлі влаштоване піддашшя. Входи з півдня і заходу підкреслені двосхилими дашками, які виступають з площини піддашшя. На північний-захід стоїть дзвіниця. Загалом, церква типової конструкції та класичного кольору. Відрізняється від багатьох дерев'яних церков гірської частини Львівської області місцерозташуванням (стоїть у долині, біля річки Стрий) та відсутністю біля неї цвинтара.
27 серпня 2006 року у селі Корчин відбулося відкриття пам'ятника Іванові Франку. Пам'ятник встановлено на тому місці, де геніальний письменник виступав перед громадою села 26 серпня 1884. Погруддя Франка споруджено з ініціативи депутатів Сколівської районної ради, голови сільської ради Корчина Ігоря Зубрицького, за підтримки Сколівської РДА (голова І. Свистун), районної ради (голова М. Романишин) та меценатів Василя Бандерича і Романа Дяківа. Завдяки натхненній праці ініціатори знайшли союзників в особі авторів пам'ятника: скульптора В. Одрехівського і архітектора М. Білого, а також багатьох доброзичливців, які фізично, матеріально і духовно долучилися до втілення проєкту в життя.
- Безушко Володимир (1894—1980) — український літературознавець, перекладач, педагог. Дійсний член НТШ і УВАН;
- Воскрес Мирон-Григорій Григорович «Мирон» — член ОУН, старший вістун УПА (?); відзначений Срібним хрестом бойової заслуги 1 класу (15.10.1949)[6];
- Радевич-Винницький Ярослав Костянтинович — український мовознавець. Кандидат філологічних наук;
- Зубрицька Марія Олексіївна (1957) — українська літературознавиця, перекладачка;
- Захарчин Галина Миронівна — професор, доктор економічних наук;
- Богдар Кирчів (12 червня 1856 — 19 жовтня 1900) — священик УГКЦ, український письменник, поет, громадський і політичний діяч;
- Кирчів Павло Олексійович (16 березня 1862 — 12 червня 1916) — український письменник, педагог, громадський і культурний діяч;
- Кирчів Роман Федорович (14 квітня 1930 — 7 травня 2018, Львів) — український літературознавець, фольклорист, етнограф. Доктор філологічних наук, професор. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка.
- Яцкович–Корчинський Петро Павлович[7] — учасник УПА, став одним із героїв роману Василя Шкляра «Троща».
- Лаврів Іван — Діяч ОУН. Повітовий провідник Долинського повіту (1939—1941), окружний провідник Калуської округи (1942—1945), обласний провідник Дрогобицької області (1945—1949).
- ↑ Спецповідомлення Сколівського РВ НКВС начальнику управління НКВС Дрогобицької області генерал-майору тов. Сабурову про ліквідацію українським партизанським підпіллям інформаторів НКВС села Корчин Сколівського району. Лютий 1946 р. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 21 червня 2022.
- ↑ Інститут історії України з посиланням на «Літопис нескореної України. Документи, матеріали, спогади.» — Кн. 1. — Львів, 1993. — С. 226. Архів оригіналу за 17 жовтня 2013. Процитовано 5 вересня 2012.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Львівська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Львівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Федун Петро — «Полтава». Концепція Самостійної України. Том 1. Твори / упоряд. і відп. ред. М. В. Романюк; Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України; Галузевий державний архів Служби безпеки України. — Львів, 2008. — С. 656.
- ↑ На Сколівщині віднайшли могилу вояка УПА. Історична правда. 24 серпня 2023. Архів оригіналу за 26 серпня 2023. Процитовано 14 грудня 2023.
- Погода в селі Корчин [Архівовано 1 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Народний пам'ятник у Корчині на сайті КУН, повідомлення від 30-08-2006[недоступне посилання з квітня 2019]
- Спецповідомлення Сколівського РВ НКВС начальнику управління НКВС Дрогобицької області генерал-майору тов. Сабурову про ліквідацію українським партизанським підпіллям інформаторів НКВС села Корчин Сколівського району. Лютий 1946 р. [Архівовано 17 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Спільнота села Корчин в соцмережі Facebook: https://business.facebook.com/korchyn.skolivskiy
