Шимкове — Вікіпедія

село Шимкове
Країна	Україна
Область	Одеська область
Район	Подільський район
Тер. громада	Ананьївська міська громада
Код КАТОТТГ	UA51120010300085080
Облікова картка	Шимкове
Основні дані
Засноване	1770-ті
Населення	484
Площа	1,61 км²
Густота населення	300,62 осіб/км²
Поштовий індекс	66432
Телефонний код	+380 4863
Географічні дані
Географічні координати	47°35′29″ пн. ш. 30°4′40″ сх. д. / 47.59139° пн. ш. 30.07778° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	82 м
Водойми	р. Журавка
Відстань до; районного центру	16 км
Найближча залізнична станція	Жеребкове
Відстань до; залізничної станції	30 км
Місцева влада
Адреса ради	66400, Одеська область, Подільський район, м. Ананьїв, вул. Незалежності, 20
Сільський голова	Середа Віктор Федорович
Карта
	Шимкове
	Шимкове
Мапа

Ши́мкове — село Ананьївської міської громади Подільського району Одеської області, Україна. Розташоване на березі річки Журавки за 16 км на південний схід від центру громади — міста Ананьєва і за 30 км від залізничної станції Жеребкове. Населення — 484 особи (станом на 2001 рік).

Історія

Село засноване в 1770-х роках на торговому шляху Вінниця—Балта—Одеса.

За даними на 1859 рік у власницькому селі Шимкова (Шимківщина, Журівка, Мала Кохівка) Ананьївського повіту Херсонської губернії мешкало 343 особи (123 чоловічої статі та 120 — жіночої), налічувалось 49 дворових господарств^[2].

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому селі, центрі Шимківської волості, мешкало 338 осіб, налічувалось 66 дворів^[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 750 осіб (380 чоловічої статі та 370 — жіночої), з яких 729 — православної віри^[4].

У 1905 році селяни розгромили поміщицьку економію, активні учасники виступу були кинуті до в'язниці.

Після Лютневої революції 1917 року шимківці вели боротьбу за розподіл поміщицької землі. У січні 1918 року в селі розпочалась радянська окупація.

На фронтах радянсько-німецької війни воював проти ворога 261 житель села, 92 — відзначені урядовими нагородами, 155 чоловік загинули. В центрі села встановлено пам'ятник загиблим односельчанам.

Наприкінці 1960-х років в селі налічувалось 273 двори, мешкало 726 осіб. На території села була розташована центральна садиба колгоспу імені Щорса, за яким було закріплено 4,3 тисячі га сільськогосподарських угідь, в тому числі 3,6 тисяч га орної землі. У господарстві вирощували зернові культури, виробляли молоко і м'ясо. Було дві ремонтні майстерні. На той час за трудові успіхи 20 колгоспників були нагороджені орденами і медалями СРСР. У сільській восьмирічній школі 10 вчителів навчали 150 дітей. Діяв клуб з залом на 250 місць, бібліотека з книжковим фондом 11,9 тисяч примірників. Працювали фельдшерсько-акушерський пункт, дитячі ясла, кафе «Дружба», три магазини, відділення зв'язку, ощадна каса. В колгоспній партійній організації перебувало 37 комуністів, у двох комсомольських — 55 членів ВЛКСМ^[5].

Населення

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 566 осіб, з яких 232 чоловіки та 334 жінки.^[6]

За переписом населення 2001 року в селі мешкали 484 особи.^[7]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[8]

Мова	Відсоток
українська	90,29 %
російська	4,96 %
румунська	4,55 %

Примітки

↑ weather.in.ua. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 17 лютого 2012.
↑ рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор., (код 1119)
↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-260. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
↑ Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 22 вересня 2019.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 22 вересня 2019.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 22 вересня 2019.

Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] weather.in.ua. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 17 лютого 2012.

[2] рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор., (код 1119)

[3] Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)

[4] Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-260. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

[5] Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

[населення_1989-6] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 22 вересня 2019.

[населення_2001-7] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 22 вересня 2019.

[населення_2001_мова-8] Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 22 вересня 2019.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

п о р Населені пункти Ананьївського району ¹)
Міста	Ананьїв
Села	Амури · Ананьїв · Байтали · Благодатне · Бондарі · Боярка · Великобоярка · Вербове · Гандрабури · Долинське · Дружелюбівка · Жеребкове · Калини · Козаче · Коханівка · Кохівка · Красне · Михайлівка · Новогеоргіївка · Новодачне · Новоіванівка · Новоолександрівка · Новоселівка · Пасицели · Романівка · Селиванівка · Струтинка · Точилове · Шевченкове · Шелехове · Шимкове
Примітка:	¹) 17 липня 2020 року колишній Ананьївський район було ліквідовано в результаті адміністративно-територіальної реформи, а всі його населенні пункти увійшли до складу новоутвореного Подільського району.