Гана — Вікіпедія

Республіка Гана англ. Republic of Ghana акан Gaana Adehyeman еве Gana
Прапор Герб
Девіз: англ. Freedom and Justice (Свобода і справедливість)
Гімн: God Bless Our Homeland Ghana
Столиця	Аккра
Найбільше місто	Аккра, Тамале, Кумасі, Болгатанга
Офіційні мови	англійська
Форма правління	Президентська республіка
Президент Віцепрезидент	Нана Аддо Данква Акуфо-Аддо Квесі Аміссах-Артур
від Великої Британії	6 березня 1957
Площа
- Загалом	238 537 км² (77)
- Внутр. води	3,5 %
Населення
- перепис 2013	▲25 199 609
- Густота	▲106/км²
ВВП (ПКС)	2016 р., оцінка
- Повний	$121 млрд (70)
- На душу населення	$4390
ВВП (ном.)	2016 рік, оцінка
- Повний	$38 млрд (69)
- На душу населення	$1384 (126)
Валюта	Седі (GHC)
Часовий пояс	UTC+0
Коди ISO 3166	288 / GHA / GH
Домен	.gh
Телефонний код	+233
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гана

Респу́бліка Га́на, або Га́на (англ. Republic of Ghana) — держава в Західній Африці, відома раніше під назвою Золотий Берег. На півночі Гана межує з Буркіна-Фасо, на заході з Кот-д'Івуаром, на сході з Того, а з півдня омивається водами Гвінейської затоки Атлантичного океану.

Держава лежить у Західній Африці, протяжність території з півночі на південь становить 715 км, із заходу на схід — 500 км. На півночі межує з Буркіна-Фасо (спільний кордон — 550 км); на заході — з Кот-д'Івуаром (640 км); на сході — з Того (880 км). На півдні омивається водами Гвінейської затоки Атлантичного океану, берегова лінія 560 км.

←	Буркіна-Фасо
Кот-д'Івуар		Того
←	Гвінейська затока	→

У країні розвідані поклади золота, алмазів, бокситів, марганцю, нафти.

Поверхня Гани переважно рівнинна з висотами 150—300 м над рівнем моря, клімат екваторіальний, мусонний. На східній околиці країни підносяться гори Того з найвищою точкою країни горою Афаджото (Афадьято) (885 м).

Найбільша річка — Вольта. Серед дрібніших річок виділяються Тано, Анкобра і Пра. Річка Вольта та її притоки, особливо Чорна Вольта, Біла Вольта, Оті і Афрам, утворюють основну систему стоку. Після споруди дамби в ущелині поблизу Акосомбо в 1964 році утворилося величезне водосховище Вольта площею 8,5 тис. км². Завдяки цьому відкрилися нові перспективи для розвитку судноплавства всередині країни, прісноводного рибальства і зрошуваного землеробства. Єдине велике природне озеро Босумтві розташоване за 34 км на південному сході від Кумасі, має майже округлу форму і оточене пологими лісистими горбами висотою понад 180 м над рівнем озера.

Більша частина Гани — савана, на південному-заході — вологі тропічні ліси. У межах території Гани відособлюють прибережний, лісовий і саванний райони, розділені невисокими лісистими уступами. На узбережжі низькі піщані пляжі межують з солоно-водними лагунами, обрамованими невеликими гаями кокосових пальм. Далі в глиб країни тягнеться плоска рівнина, місцями усіяна останцевими горбами і порости колючими чагарниками і приземкуватими деревами. Далі на півночі від цієї рівнини лежить лісисте плато. Це і є відомий західноафриканський ліс з високими густо-стоячими деревами, чия густа крона затримує яскраве сонячне світло і забезпечує в наземному ярусі вологі теплі умови, сприятливі для зростання ліан і епіфітів.

До 1957 була колонією Великої Британії, відомою під назвою Золотий Берег.

6 березня 1957 року проголошена незалежна Республіка Гана, президентом якої став Кваме Нкрума.

Республіка й однопартійна держава створена в 1960. Кваме Нкрума скинули внаслідок військового перевороту в лютому 1966. Цивільне правління відновлене в 1969—1971, але закінчилося в 1979—1981 через наступні перевороти.

Населення країни становить близько 23,5 млн осіб, з яких 12,8 млн наділено виборчим правом.

У 1992 на референдумі схвалена Конституція Гани, яка визначила багатопартійну демократичну основу політичного устрою країни. За регіональними стандартами Гана є добре керованою державою зі стабільним економічним розвитком.

На президентських виборах 2008 перемогу отримав кандидат від опозиційної партії «Національний Демократичний Конгрес» Джон Атта Міллс. Він набрав 50,23 % голосів, тоді як його суперника, кандидата від правлячої в Гані Нової Патріотичної Партії Нано Акуфо-Аддо підтримали 49,77 % виборців. Другий тур президентських виборів пройшов в Гані 28 грудня 2008, проте виявилось, що жоден з кандидатів не добився вирішальної переваги. Після цього було вирішено влаштувати голосування на виборчій дільниці Тейн — єдиній дільниці, де жителі країни не взяли участь у виборах через брак виборчих бюлетенів. Голосування в Тейні і стало вирішальним для перемоги кандидата від опозиції.

64-річний юрист Дж. Міллс був віцепрезидентом Гани в 1997—2000. У 2000 і 2004 рр. він також намагався добитися президентського крісла, проте вдалою виявилася лише його третя спроба.

Гана за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент. Державний устрій — унітарна держава.

На парламентських виборах 7 грудня 2000 року до парламенту Гани пройшли такі політичні партії:

• Нова патріотична партія — 99 місць (49,5 %);
• Національний демократичний конгрес — 92 місць (46 %);
• інші^[1].

Уряд Гани офіційно визнав незалежність України 22 квітня 1992 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 17 червня того ж року^[1]. В Аккрі з грудня 2023 року діє українське посольство в Гані. У Києві діє почесне консульство Гани в Україні.

• Державний прапор
• Державний герб
• Державний гімн

В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на 10 провінцій (англ. region), які своєю чергою складаються зі 138 районів (англ. district).

1. Ашанті (англ. Ashanti), адміністративний центр у Кумасі (англ. Kumasi);
2. Велика Аккра (англ. Greater Accra), адм. центр — Аккра (англ. Accra);
3. Бронг-Ахафо (англ. Brong Ahafo), адм. центр — Суньяні (англ. Sunyani);
4. Верхня Східна (англ. Upper East), адм. центр — Болгатанга (англ. Bolgatanga);
5. Верхня Західна (англ. Upper West), адм. центр — Ва (англ. Wa);
6. Вольта (англ. Volta), адм. центр — Хо (англ. Но);
7. Східна (англ. Eastern), адм. центр — Кофорідуа (англ. Koforidua);
8. Західна (англ. Western), адм. центр — Секонді-Такораді (англ. Sekondi-Takoradi);
9. Північна (англ. Northern), адм. центр — Тамале (англ. Tamale);
10. Центральна (англ. Central), адм. центр — Кейп-Кост (англ. Cape Coast).

Чисельність збройних сил у 2000 році становила 7 тис. військовослужбовців^[1]. Загальні витрати на армію становили 45 млн доларів США^[1].

У 2017 році Гана підписала договір ООН про заборону ядерної зброї.

Станом на 2023 рік ВВП Гани становить 76,6 млрд доларів США (89-те місце у світі), ВВП на душу населення — 2300 доларів США (150-те місце у світі).^{[джерело?]}

Гана — аграрна держава, що розвивається з розвинутою гірничодобувною (головним чином золотодобувною) промисловістю. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році становив 59,2 млрд доларів США (72-ге місце в світі); що у перерахунку на одну особу становить 2,6 тис. доларів (135-те місце в світі)^[1]. Промисловість разом із будівництвом становить 25 % ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і в господарстві країни розподіляється таким чином: 15 % — промисловість і будівництво; 60 % — аграрне, лісове і рибне господарства; 25 % — сфера обслуговування (станом на 2006 рік)^[1].

Надходження в державний бюджет Гани за 2006 рік становили 3,6 млрд доларів США, а витрати — 3,9 млрд; дефіцит становив 92 %^[1].

Національною валютою країни слугує седі. Для підтримання дрібних племен Верхньої Західної області (зокрема Буілси), періодично випускають подарункові монети, частина коштів від продажу яких йде на становлення економіки (наприклад: плем'я Канжага — монета кебу, плем'я Нчама — монета піол).

Головні галузі промисловості: гірнича, металургія, текстильна і харчова.

У 2006 році було видобуто 2,7 млн барелів сирої нафти.

За 2004 рік було вироблено 6,5 млрд кВт·год електроенергії (експортовано 0,9 млрд кВт·год, до Того і Беніну); загальний обсяг спожитої — 7,1 млрд кВт·год (імпортовано 2 млрд кВт·год)^[1]. Структура енергоспоживання (на 1993 рік): нафтопродукти — 69 %, гідроенергія — 31 %. Гідроелектростанції, побудовані на річці Вольта в Акосомбо (912 МВт) і Копонзі (160 МВт) забезпечують енергією алюмінієвий комбінат в Темі та інші промислові підприємства на півдні країни.

У 2004 році споживання нафти становило 44 тис. барелів на добу, природний газ не використовується для господарських потреб^[1].

У сільськогосподарському обробітку перебуває 34 % площі держави^[1]. Головні сільськогосподарські культури: кава, какао, кокоси, банани, просо, сорго.

У 2006 році поголів'я великої рогатої худоби становило 2 млн голів, кіз — 3,3 млн голів, вівців — 3,3 млн.

Транспорт: автомобільний, морський, частково — залізничний, авіасполучення. Головні морські порти: Тема, Такораді. Наприкінці 1990-х років значно збільшила обсяги перевезень державна авіакомпанія «Ейр Гана», яка є основним авіаперевізником в Західній Африці і, крім регулярних рейсів в країни Європи, відкрила нові лінії в США і країни Південної Африки.

У 1996 році Гану відвідало 0,3 млн іноземних туристів, що дало прибуток у 248 млн доларів США^[1].

Основні торговельні партнери Гани: Нідерланди, Нігерія, Велика Британія, США, Китай.

Держава експортує: золото, какао, деревину, кольорові метали. Основні покупці: Нідерланди (12 %); Велика Британія (8 %); США (7 %). У 2006 році вартість експорту становила 3,3 млрд доларів США^[1].

Держава імпортує: паливо, продукти харчування, промислові вироби. Основні імпортери: Нігерія (15 %); Китай (12 %); США (6 %). У 2006 році вартість імпорту становила 5,7 млрд доларів США^[1].

Населення держави у 2006 році становило 22,4 млн осіб (48-ме місце в світі). Головні етноси ганської нації: акан — 52,4 %, мосі — 15,8 %, еве — 1,9 %. Державна мова: англійська. У 1950 році населення країни становило 4,3 млн осіб; у 1970 — 8,6 млн осіб; у 1991 — 14,6 млн осіб. Густота населення: 83,4 осіб/км² (82-ге місце у світі). Згідно зі статистичними даними за 2006 рік народжуваність 30,5 ‰; смертність 9,7 ‰; природний приріст 20,8 ‰^[1].

Вікова піраміда населення має такий вигляд (станом на 2006 рік):

• діти віком до 14 років — 38,8 % (4,4 млн чоловіків, 4,3 млн жінок);
• дорослі (15—64 років) — 57,7 % (6,5 млн чоловіків, 6,5 млн жінок);
• особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,5 % (0,37 млн чоловіків, 0,42 млн жінок).

Рівень урбанізованості в 2000 році становив 36 %^[1]. Головні міста держави: Аккра (2,3 млн осіб), Кумасі (1,9 млн осіб), Тамале (0,5 млн осіб).

Головні релігії держави: християнство — 64 % населення, анімізм — 18 %, іслам — 15 %.

Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 58,9 року: для чоловіків — 58,1 року, для жінок — 59,7 року^[1]. Смертність немовлят до 1 року становила 55 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 800 жителів; лікарями — 1 лікар на 22,45 тис. жителів (станом на 1995 рік)^[1]. Витрати на охорону здоров'я в 1990 році становили 3,5 % ВВП країни^[1].

У 1993 році 56 % населення було забезпечено питною водою^[1].

Рівень письменності в 2003 році становив 74,8 %: 82,7 % серед чоловіків, 67,1 % серед жінок^[1]. У країні діє обов'язкова шкільна освіта протягом 10 років

Витрати на освіту в 1995 році становили 3,3 % ВВП, 24,3 % усіх державних громадських видатків^[1].

У 2006 році всесвітньою мережею Інтернет у Гані користувались 206 тис. осіб^[1].

У Гані є багато регіональних музичних традицій та сучасних музичних жанрів^[2][3][4]. Найбільш відомим сучасним жанром у музиці, який походить із Гани, є Хайлайф^[5]. Поява Хіплайфу та інших жанрів зробила його менш популярним^[6][7].

Серед сучасних співаків та співачок є Abiana, Adina, Dentaa, Camidoh, Capasta та інші.

Чорні зірки — одна з найсильніших футбольних команд Африки. На чемпіонаті світу з футболу в Німеччині вони єдиними серед африканських команд вийшли з групи, але програли Бразилії. На чемпіонаті Африки 2010 року вони добралися до фіналу, де поступилися Єгипту. Найуспішніше чорні зірки виступили на Чемпіонаті Світу 2010 року в ПАР, де дійшли до чвертьфіналу, програвши Уругваю. На Кубку Африканських Націй 2015 року збірна Гани дійшла до фіналу, де програла збірній сусіднього Кот-д'Івуару лише в серії пенальті.

• Суперпрезидентська республіка

• К. Янка. Випробування Джеррі Роулінгса // «Всесвіт» (Київ). — 1989. — № 2. — Стор. 174—186; — № 3. — Стор. 142—153.
• (англ.) «Ghana and its oil». / The Economist, 2—8 January, 2010, p. 32. (англ.)
• (англ.) Irving Kaplan et at., Area Handbook for Ghana, Washington, D.C.: American University, 1971, 449 pp. (англ.)
• (англ.) Willard Scott Thompson, Ghana's Foreign Policy, 1957—1966: Diplomacy, Ideology and the New State, Princeton University Press, 1969, 488 pp. (англ.)
• (англ.) Robert M. Yawson, Management of Technology in Ghana. Problems and Prospects, conference paper, 2004. (англ.)
• (рос.) Абрамов В. В. Гана. — М. : Мысль, 1976. — 165 с.
• (рос.) Александровская Л. И. Гана — М. : Мысль, 1965. — 149 с.
• (рос.) Боатенг Е. А. География Ганы — М. : Издательство иностранной литературы, 1961. — 224 с.
• (рос.) Куприянов П. Гана: 50-летие независимости // Азия и Африка сегодня. — 2007. — № 6. — С. 41—44.
• (рос.) Мазов С. В. Парадоксы «образцовой колонии»: становление колониального общества Ганы, 1900—1957 гг. — Москва: «Наука», издательская фирма «Восточная литература», 1993. — 217 с.
• (рос.) Немченко В. Гана. Президентские выборы 2008—2009 // Азия и Африка сегодня. — 2009. — № 5. — С. 37—39.
• (рос.) Немченко В. Золотой юбилей в Аккре // Азия и Африка сегодня. — 2007. — № 6. — С. 44—45.
• (рос.) Потехин И. И. Становление новой Ганы. — Москва: «Наука», главная редакция восточной литературы, 1965. — 351 с.
• (рос.) Романов М. Золотая Африка // Мир Африки. — 2011. — № 1. — С. 44—51.
• (рос.) Савицкий Ю. В. Гана сегодня. — М. : Мысль, 1988. — 221 с.

• Ґана // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Роман Тиса. Соціялістичні перетворення у Ґані 1957—1966 (2019) [Архівовано 16 липня 2019 у Wayback Machine.]