Езофагіт — Вікіпедія

Езофагіт
Езофагіт, який спричинив вірус герпесу
Спеціальність	гастроентерологія
Препарати	езомепразол[1][2], лансопразол[1], омепразол[1][2], пантопразол[1][2], sucralfated[1], деносумаб[2], pantoprazole sodiumd[3] і декслансопразол[4]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	DA24
МКХ-10	K20
DiseasesDB	9182
MeSH	D004941
Esophagitis у Вікісховищі

Езофагі́т (лат. oesophagitis; oesophagus стравохід + лат. -itis) — запалення слизової стравоходу.

За клінічним перебігом розрізняють гострі, підгострі та хронічні езофагіти.

Клінічний перебіг захворювання визначається гостротою, етіологією та поширеністю процесу. Гострий катаральний езофагіт проявляється болем при ковтанні, відчуттям садження за грудниною, іноді дисфагією. При геморагічному езофагіті спостерігають гематемезис (криваве блювання) та рідше криваві випорожнення — мелена. Тяжко, з проявами сепсису перебігає абсцес та флегмона стравоходу.

Гострий езофагіт розвивається внаслідок механічного та термічного пошкодження слизової оболонки стравоходу, а також при деяких інфекційних хворобах.

Хворі скаржаться на біль і порушення проходження їжі по стравоходу, блювоту з виділенням в'язкого слизу, іноді з домішками крові. Може бути гарячка. Гострий езофагіт може ускладнюватися перфорацією, кровотечею, гнійним медіастинітом.

Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.

Інформація в цьому розділі застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (квітень 2017)

У легких випадках хворі повинні пити маленькими ковтками холодне молоко або ковтати шматочки льоду. У тяжких випадках рекомендують утримуватися від прийому їжі упродовж 2-3 днів, надалі призначають достатньо калорійну та вітамінізовану, механічно та хімічно щадну дієту. З медикаментозних засобів застосовують за необхідності антибіотики, протиспастичні (папаверин, платифілін) та болезаспокійливі препарати. При блюванні показаний анестезин або новокаїн всередину.

Хронічний езофагіт може бути виходом гострого, в інших випадках він супутній місцевим ураженням, наприклад при грижі стравохідного отвору діафрагми. Причинами захворювання можуть бути також вітамінна недостатність (вітаміни В, А, С), зловживання алкоголем. Хронічні езофагіти спостерігають у хворих на хронічні інфекційні захворювання — туберкульоз, сифіліс, ВІЛ-інфекція тощо. Можуть з'явитися застійні езофагіти у хворих стенозом стравоходу, ахалазією кардії. Найчастішою причиною є рефлюкс-езофагіт (пептичний езофагіт).

Захворювання проявляється відчуттям важкості та нерізкого болю за ходом стравоходу, відрижкою, печією. Важливе діагностичне значення має езофагоскопія, яка дозволяє виключити новоутворення.

Дієта з виключенням гострої, грубої, гарячої їжі. Забороняється споживання спиртних напоїв та паління. Призначають також спазмолітичні та лужні засоби, як при пептичній виразці шлунку. Сприятливо діють мінеральні води.

Інформація в цьому розділі застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (вересень 2021)

• Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.
• Довідник дільничого терапевта по фармакотерапії/під ред. М. В. Бочкарьова та Є. А. Мухіна. — Кишинів: Картя молдовеняске, 1986.

Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.