Ролан Петі — Вікіпедія

Ролан Петі
фр. Roland Petit
Ім'я при народженні	фр. Roland Jean Petit[1]
Народився	13 січня 1924(1924-01-13)[3][4][…] Вільмомбль[6][1]
Помер	10 липня 2011(2011-07-10)[2][3][…] (87 років) Женева, Швейцарія[6] ·лейкоз
Поховання	цвинтар Монпарнас
Країна	Франція
Діяльність	хореограф, танцюрист, балетмейстер, артист балету, сценарист
Alma mater	балетна трупа Паризької опериd
Знання мов	французька[4]
Членство	Ballets de Parisd
Роки активності	з 1945
Мати	Rose Repettod
У шлюбі з	Зізі Жанмер
Нагороди
IMDb	ID 0677603
Сайт	roland-petit.fr
Медіафайли у Вікісховищі

Ролан Петі (фр. Roland Petit; 13 січня 1924, Вільмомбль, Сена—Сен-Дені — 10 липня 2011) — французький танцівник і хореограф. Чоловік балерини Зізі Жанмер.

Син власника закусочної, рано виявив інтерес до мистецтва. Батько віддав його до балетної школи Паризької опери, з 1940 Ролан виступав там у кордебалеті. Навчався у Сержа Лифаря і Густава Ріко в балетній школі Паризької опери, які відразу довірили обдарованому молодому танцівникові сольні партії. У 1943 Серж Лифар доручив йому сольну партію у своєму балеті «Любов-чарівниця» на музику Мануеля де Фальї. З 1945 року створював власні постановки в театрі Маріньї разом з балериною Зізі Жанмер (Zizi Jeanmaire), яка згодом стала його дружиною, і в театрі Сари Бернар.

У 1945 очолив балетну трупу паризького Театру Сари Бернар, поставив балет «Комедіанти» на музику Анрі Соге. У тому ж році створив власну трупу «Балет Єлисейських полів» (проіснувала до 1947), у 1946 показав балет «Юнак і смерть» за сценарієм Жана Кокто на музику Й. С. Баха, який увійшов — як і пізніший балет «Вовк» — у класику світового балетного мистецтва.

У 1948 створив нову трупу «Балет Парижа», в неї, серед інших, входила Марго Фонтейн. У 1954 одружився з зіркою балету Зізі Жанмер.

У 1972 став засновником Марсельського балету, яким керував багато років.

Створював постановки для найбільших зірок світового балету (Майя Плісецька, Рудольф Нурієв, Михайло Баришников та інших). Працював в кіно, співпрацював з Івом Сен-Лораном, Крістіаном Діором, Сержем Генсбуром, Пікассо, Максом Ернстом, Жаном Карз, Жаном Тенглі, Нікі де Сен-Фалло та іншими. Ставив спектаклі на найкращих сценах світу (на його рахунку понад 50 постановок). Лібрето для Петі писали Жорж Сіменон, Жак Превер, Жан Ануй, музику — Анрі Дютійо.

• Герніка / Guernica (1945)
• Юнак і смерть / Le jeune homme et la mort (1946)
• Les forains (1948)
• Кармен / Carmen (1949)
• Ballabile (1950)
• Вовк / Le loup (1953)
• Notre-Dame de Paris (1965)
• Paradise Lost (1967)
• Roland Petit Ballet (1973)
• «Proust, ou Les intermittences du coeur» (1974)
• Коппелія / Coppélia (1975)
• Фантастична симфонія / Symphonie phantastique (1975)
• Привид опери / Le phantôme de l'Opéra
• Les amours de Frantz (1981)
• The Blue Angel (1985)
• Clavigo (1999)
• Les chemins de la création (2004)
• «Юнак і смерть» (2010, Большой театр)

• J'ai dansé sur les flots (1993, рос. пер. 2008)

• Офіцер Національного ордена за заслуги в області літератури і мистецтва (1965),
• кавалер Ордена Почесного легіону (1974),
• лауреат головної Національної премії Франції в області літератури і мистецтва (1975),
• лауреат Державної премії Російської Федерації за постановку балету «Пікова дама» в Большому театрі (2001)
• та інші нагороди.

• Mannoni G. Roland Petit. Paris: L'Avant-Scène ballet / danse, 1984
• Fiette A. Zizi Jeanmaire, Roland Petit: un patrimoine pour la danse. Paris: Somogy; Genève: Musée d'art et d'histoire; Ville de Genève: Département des affaires culturelles, 2007
• Чистякова В. Ролан Пети. Ленинград: Искусство, 1977