Харп — Вікіпедія

селище міського типу Харп
рос. Харп
Герб Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Ямало-Ненецький автономний округ
Муніципальний район	Приуральський район
Поселення	Харпівське міське
Код ЗКАТУ:	1173662000
Код ЗКТМО:	71953000052
Основні дані
Час заснування	1961
Статус селища міського типу	1981
Населення	6053 особи (2017[1])
Площа	9,3 км²
Поштовий індекс	629420
Телефонний код	+7 34993
Географічні координати:	особи (2017[1]))_region:RU_ 66°48′25″ пн. ш. 65°48′12″ сх. д. / 66.806944444444° пн. ш. 65.803333333333° сх. д. / 66.806944444444; 65.803333333333
Вебсторінка	kharp.net
Мапа
Харп Харп
Харп у Вікісховищі

Харп (рос. Харп) — селище міського типу в складі Приуральського району Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області, Росія. Адміністративний центр та єдиний населений пункт Харпівського міського поселення.

Селище розташоване на 60 кілометрів північніше від Полярного кола, біля підніжжя гори Рай-Із (рос. Рай-Из), що на східних відрогах Полярного Уралу. Харп лежить на лівому березі гірської річки Соб — притоки річки Об. Напроти Харпу в Соб впадає річка Єнгаю ^[2].

Харп знаходиться за 32 кілометри на північний захід від міста Лабитнангі та за 46 км від Салехарду ^[2].

Селище розвинулося навколо залізничної станції. У серпні 1961 року тут було створено виправно-трудову колонію № 3 (рос. ИТК-3). 1969 року починається будівництво дробильно-сортувальної фабрики на основі кар'єру з видобутку щебеню та заводу з виробництва залізобетону. ^[3]

У грудні 1971 року постановою Верховної Ради РРФСР утворено Харпівську сільську раду. Упродовж 1960-их, 1970-их будуються 2 загальноосвітні школи, дитяча школа мистецтв, лікарня ^[3].

1981 року сільраду перетворено на Харпівську селищну раду. Того ж року почала діяти ще одна виправно-трудова колонія № 18 (рос. ИТК-18). ^[3]

З 1997 року до 2006 року Харп був у підпорядкуванні міської адміністрації міста Лабитнангі, коли за підсумками референдуму від 26 вересня 2004 селище увійшло до складу Приуральского району. 2003 року було відкрито другу лікарню ^[3].

Населення — 6053 особи (2017, 6413 у 2010^[4], 7278 у 2002^[5]).

У селищі є залізнична станція — «Харп—Північне сяйво». Гілка залізниці станція Сейда — Лабитнангі є відгалуженням від лінії Мікунь—Воркута ^[2].

2003 року селище було газифіковане ^[3].

Найбільші компанії: ^[6]

• ВАТ «Конгор-Хром» (рос. Конгор-Хром) — видобуток хромітів;
• ЗАТ «Нафторесурси» (рос. Нефтересурсы);
• ВАТ «ХарпЕнергоГаз» (рос. ХарпЭнергоГаз);
• ВАТ «Харпнафтогазбуд» (рос. Харпнефтегазстрой);
• ВАТ Ямалнафтогаз-залізобетон (рос. Ямалнефтегаз-железобетон) — виробництво цементу.

У районі селища Харп розташована газова електростанція потужністю 10 МВт.

Навколо Харпа розвідані родовища мармуру, баритів, нефритів, також поклади уранових руд та яшми. ^[3]

У селищі діють середня та молодша школи, музична школа, 2 дошкільних заклади. Також є 2 лікарні і профілакторій тощо.

В історії та сьогоденні селища і його розбудові значну роль відіграли виправно-трудові колонії: ВТК-3 та ВТК-18 (рос. ИТК).

ВТК-3 була зведена ще 1961 року на початку історії селища та розташована в його центрі. У цій колонії до грудня 2006 року відбував восьмилітнє позбавлення волі Платон Лебедєв — визнаний «Міжнародною амністією» російським політв'язнем. У подальшому разом з Михайлом Ходорковським були переведені до Читинського СІЗО. 16 лютого Федеральна служба виконання покарань РФ повідомила про смерть російського опозиціонера Олексія Навального у виправній колонії №3 ^[7].

ВТК-18 — одна з 5 колоній у Російській Федерації для осіб, що засуджені до довічного позбавлення волі.

• Аркуш карти Q-41-48.

• На Вікімапії

Це незавершена стаття з географії Ямало-Ненецького автономного округу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.