CLEC4M — Вікіпедія
CLEC4M (англ. C-type lectin domain family 4 member M) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 19-ї хромосоми.[3] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 399 амінокислот, а молекулярна маса — 45 350[4].
Послідовність амінокислот
10 | 20 | 30 | 40 | 50 | ||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
MSDSKEPRVQ | QLGLLEEDPT | TSGIRLFPRD | FQFQQIHGHK | SSTGCLGHGA | ||||
LVLQLLSFML | LAGVLVAILV | QVSKVPSSLS | QEQSEQDAIY | QNLTQLKAAV | ||||
GELSEKSKLQ | EIYQELTQLK | AAVGELPEKS | KLQEIYQELT | RLKAAVGELP | ||||
EKSKLQEIYQ | ELTRLKAAVG | ELPEKSKLQE | IYQELTRLKA | AVGELPEKSK | ||||
LQEIYQELTE | LKAAVGELPE | KSKLQEIYQE | LTQLKAAVGE | LPDQSKQQQI | ||||
YQELTDLKTA | FERLCRHCPK | DWTFFQGNCY | FMSNSQRNWH | DSVTACQEVR | ||||
AQLVVIKTAE | EQNFLQLQTS | RSNRFSWMGL | SDLNQEGTWQ | WVDGSPLSPS | ||||
FQRYWNSGEP | NNSGNEDCAE | FSGSGWNDNR | CDVDNYWICK | KPAACFRDE |
Кодований геном білок за функціями належить до рецепторів клітини-хазяїна для входу вірусу, рецепторів. Задіяний у таких біологічних процесах, як адаптивний імунітет, імунітет, вроджений імунітет, взаємодія хазяїн-вірус, ендоцитоз, альтернативний сплайсинг. Білок має сайт для зв'язування з іонами металів, іоном кальцію, лектинами. Локалізований у клітинній мембрані, мембрані. Також секретований назовні.
- Yokoyama-Kobayashi M., Yamaguchi T., Sekine S., Kato S. (1999). Selection of cDNAs encoding putative type II membrane proteins on the cell surface from a human full-length cDNA bank. Gene. 228: 161—167. PMID 10072769 DOI:10.1016/S0378-1119(99)00004-9
- Soilleux E.J., Barten R., Trowsdale J. (2000). DC-SIGN, a related gene, DC-SIGNR, and CD23 form a cluster on 19p13. J. Immunol. 165: 2937—2942. PMID 10975799 DOI:10.4049/jimmunol.165.6.2937
- The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 DOI:10.1101/gr.2596504
- Mitchell D.A., Fadden A.J., Drickamer K. (2001). A novel mechanism of carbohydrate recognition by the C-type lectins DC-SIGN and DC-SIGNR. Subunit organization and binding to multivalent ligands. J. Biol. Chem. 276: 28939—28945. PMID 11384997 DOI:10.1074/jbc.M104565200
- Jeffers S.A., Hemmila E.M., Holmes K.V. (2006). Human coronavirus 229E can use CD209L (L-SIGN) to enter cells. Adv. Exp. Med. Biol. 581: 265—269. PMID 17037540 DOI:10.1007/978-0-387-33012-9_44
- da Silva R.C., Segat L., Crovella S. (2011). Role of DC-SIGN and L-SIGN receptors in HIV-1 vertical transmission. Hum. Immunol. 72: 305—311. PMID 21277928 DOI:10.1016/j.humimm.2011.01.012
- ↑ Human PubMed Reference:.
- ↑ Mouse PubMed Reference:.
- ↑ HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:13523 (англ.) . Процитовано 12 вересня 2017.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ UniProt, Q9H2X3 (англ.) . Архів оригіналу за 4 січня 2018. Процитовано 12 вересня 2017.
Це незавершена стаття про білки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |