Lanciere (1939) — Вікіпедія

«Ланчере»
Lanciere
Італійський ескадрений міноносець «Ланчере» поруч з есмінцем «Аскарі» (на передньому плані) після бою біля мису Спартівенто. 1940
Служба
Тип/клас ескадрений міноносець типу «Сольдаті»
Держава прапора Королівство Італія
Належність Королівські ВМС Італії
Порт приписки Анкона
На честь лансьєра[1]
Корабельня Cantieri Navali del Tirreno e Riuniti, Сестрі-Леванте
Закладено 1 лютого 1937 року
Спущено на воду 18 грудня 1938 року
Введено в експлуатацію 25 березня 1939 року
На службі 1939–1942 роки
Загибель затонув у затоці Сидра внаслідок шторму після Другої битві у затоці Сидра поблизу мису Бон у Тунісі
23 березня 1942 року
Бойовий досвід Середземномор'я
Мальтійські конвої
Бій біля Калабрії
Бій біля мису Спартівенто
Битва у затоці Сидра (1942)
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 1 850 тонн (стандартна)
2 580 тонн (повна)
Довжина 106,7 м
Ширина 10,2 м
Висота 4,35 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парових турбіни Beluzzo
3 × парових котли Yarrow
Гвинти 2
Потужність 50 000 к.с.
Швидкість 34 вузли (63 км/год)
Дальність плавання 2 200 миль (3 540 км) на швидкості 20 вузлів
Екіпаж 215 офіцерів та матросів
Озброєння
Артилерія 4 (2 × 2) × 120-мм гармати 120/50 Ansaldo
1 × 120-мм салютна гармата 120/15 OTO
Торпедно-мінне озброєння 6 (2 × 3) × 533-мм торпедних апаратів
64 міни
Зенітне озброєння 8 × 20-мм зенітних гармат 65 калібру Breda 1935

«Ланчере» (італ. Lanciere) — військовий корабель, ескадрений міноносець 1-ї серії типу «Сольдаті» Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни.

Історія створення

[ред. | ред. код]

«Ланчере» був закладений 1 лютого 1937 року на верфі компанії Cantieri Navali del Tirreno e Riuniti у Сестрі-Леванте. Спущений на вожу 18 грудня 1938] року. 25 березня 1939 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії.

Історія служби

[ред. | ред. код]

Після вступу у стрій есмінець «Ланчере» став флагманським кораблем XII ескадри есмінців, куди входили також однотипні «Карабіньєре», «Аскарі» та «Кораццьєре». У 1939 році есмінець у складі ескадри взяв участь в поході до берегів Північної Африки та Додеканеських островів.

Друга світова війна

[ред. | ред. код]

В ніч з 9 на 10 червня 1940 року (коли Італія вступила у війну), «Ланчере» брав участь у постановці мін між островами Лампедуза і Керкенна'[2].

9 липня «Ланчере» взяв участь в бою біля Пунта Стіло. На завершальній стадії бою XII ескадра, прикриваючи відхід своїх лінкорів, здійснила атаку на ворожі кораблі. «Ланчере» (яким командував капітан I рангу Канніне Д'Ар'єнцо) випустив 3 торпеди по британських крейсерах, але не досяг влучання[3].

30 липня — 1 серпня «Ланчере» був у складі ескорту, який прикривав два великі конвої в Лівію.

11 листопада «Ланчере» перебував в Таранто, але не постраждав під час атаки британських літаків[4].

Докладніше: Бій біля мису Спартівенто

Під час бою біля мису Спартівенто «Ланчере» став єдиним італійським кораблем, який зазнав серйозних пошкоджень. XII ескадра есмінців діяла разом з 3-jю дивізією крейсерів («Больцано», «Трієсте» і «Тренто»), яка вступила в бій з головними британськими крейсерами. О 12;34 в «Ланчере» влучив 152-мм снаряд з крейсера «Манчестер», який вибухнув в машинному відділенні, вивівши його з ладу і обмеживши швидкість до 23 вузлів. О 12;40, коли есмінець перебував за кормою крейсерів, ставлячи димову завісу, в нього влучили ще два 152-мм снаряди. Один пробив корпус зліва в центральній частині, пробив паливну цистерну, але не вибухнув і вилетів з протилежного боку. Третій вибухнув біля ахтерштевеня на рівні ватерлінії. Корабель ще 11 хвилин перебував під вогнем противника, не зазнавши більше пошкоджень, але через обводнення палива тимчасово втратив хід. Інші есмінці прикрили його димовою завісою, а потім «Аскарі» взяв його на буксир. Крейсери 3-ї дивізії прикривали пошкоджений есмінець, відбивши атаку ворожих літаків. До світанку «Аскарі» і «Ланчере» дістались Кальярі. Там есмінець перебував декілька днів, допоки його не відбуксирували для ремонту в Геную. Ремонт тривав до квітня 1941 року

Після повернення у стрій «Ланчере» діяв як у складі ескадри головних сил флоту, так і здійснював захист комунікацій. 24 травня 1941 року супроводжував конвой в Лівію. 23-25 серпня надавав допомогу крейсеру «Больцано», торпедованому британським підводним човном «Траємф».

Загибель

[ред. | ред. код]

20 березня 1942 року «Ланчере» вийшов з Мессіни, разом з 3 іншими есмінцями ескадри, для супроводу 3-ї дивізії крейсерів («Тренто», «Горіція» і «Джованні делле Банде Нере») і взяв участь у другій битві у затоці Сидра.

Під час повернення додому корабель потрапив у сильний шторм і зазнав пошкоджень. О 20:45 він змушений був знизити швидкість до 20, потім до 18, із рештою до 16 вузлів і незабаром втратив контакт з рештою кораблів. О 23:00 «Ланчере» передав повідомлення, що втратив хід. Йому на допомогу був відправлений есмінець «Альпіно», але він практично не міг рухатись проти зустрічних хвиль.

О 5:45 23 березня «Ланчере» передав повідомлення, що в машинне відділення потрапила вода. О 9:58 23 березня капітан Костанцо Казана подав сигнал SOS, а о 10:07 передав останнє повідомлення

Ми тонемо! Хай живе Італія! Хай живе Король! Хай живе Дуче!
Оригінальний текст (італ.)
«Stiamo affondando! Viva l’Italia! Viva il Re! Viva il Duce!»

О 10:27 корабель затонув за 120 миль на схід від Мальти у точці з координатами 35°35′ пн. ш. 15°15′ сх. д. / 35.583° пн. ш. 15.250° сх. д. / 35.583; 15.250.

24-25 березня госпітальне судно «Арно» змогло підібрати лише 16 чоловік з 242 членів екіпажу. Костанцо Казана посмертно був нагороджений золотою медаллю «За військову доблесть»[5].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Вершники легкої кінноти, озброєні піками
  2. ↑ English Channel sea battles, June 1940. Архів оригіналу за 27 січня 2020. Процитовано 19 липня 2020.
  3. ↑ Battle of Britain July 1940. Архів оригіналу за 14 березня 2011. Процитовано 19 липня 2020.
  4. ↑ FAA Attack on Taranto, November 1940. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 19 липня 2020.
  5. ↑ Marina Militare

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Giuseppe Fioravanzo, La Marina Italiana nella Seconda Guerra Mondiale. Vol. IV: La Guerra nel Mediterraneo — Le azioni navali: dal 10 giugno 1940 al 31 marzo 1941, Roma, Ufficio Storico della Marina Militare, 1959.
  • Giuseppe Fioravanzo, La Marina dall'8 settembre alla fine del conflitto, Roma, Ufficio Storico della Marina Militare, 1971.
  • Pier Paolo Bergamini, Le forze navali da battaglia e l'armistizio in supplemento «Rivista Marittima», nº 1, gennaio 2002. ISSN 0035-6984.
  • Giuseppe Fioravanzo, La Marina Italiana nella Seconda Guerra Mondiale. Vol. V: La Guerra nel Mediterraneo — Le azioni navali: dal 1º aprile 1941 all'8 settembre 1943, Roma, USMM, 1960.
  • Gianni Rocca, Fucilate gli ammiragli. La tragedia della Marina italiana nella Seconda guerra mondiale, Milano, Mondadori, 1987.
  • Aldo Cocchia, Convogli. Un marinaio in guerra 1940—1942, Milano, Mursia, 2004. ISBN 88-425-3309-2
  • Giuseppe Fioravanzo, La Marina Italiana nella Seconda Guerra Mondiale. Vol. VIII: La Guerra nel Mediterraneo — La difesa del Traffico coll'Africa Settentrionale: dal 1º ottobre 1942 alla caduta della Tunisia, Roma, USMM, 1964.
  • Giorgio Giorgerini, La battaglia dei convogli in Mediterraneo, Milano, Mursia, 1977.
  • Luis de la Sierra, La guerra navale nel Mediterraneo: 1940—1943, Milano, Mursia, 1998. ISBN 88-425-2377-1
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Lanciere_(1939)&oldid=35776603