Pontiere — Вікіпедія

«Понтьєре»
Pontiere
Служба
Тип/клас	Ескадрені міноносці типу «Сольдато»
Держава прапора	Королівство Італія
Належність	Королівські ВМС Італії
Закладено	18 листопада 1905 року
Спущено на воду	3 січня 1910 року
Введено в експлуатацію	11 лютого 1910 року
Статус	Виключений зі складу флоту 1 липня 1929 року
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	395 тонн (стандартна) 415 тонн (повна)
Довжина	65 м
Ширина	6,1 м
Осадка	2,1 м
Технічні дані
Рухова установка	2 × вертикальні парові машини 3 × парові котли «Thornycroft»
Гвинти	2
Потужність	5000 к.с.
Швидкість	28,5 вузлів
Автономність плавання	1500 миль на швидкості 12 вузлів
Екіпаж	56
Озброєння
Артилерія	4 × 76-мм гармати «76/40 Mod. 1916 R.M.»
Торпедно-мінне озброєння	3 × 450-мм торпедні апарати

«Понтьєре» (італ. Pontiere) — ескадрений міноносець ВМС Італії типу «Сольдато» часів Першої світової війни.

Історія створення

Корабель був закладений 18 листопада 1905 року на верфі «Ansaldo» в Генуї. Спущений на воду 3 січня 1910 року, вступив у стрій 11 лютого того ж року.

Історія служби

Після вступу Італії у Першу світову війну «Понтьєре» був включений до складу IV ескадри есмінців (разом з однотипними «Аскаро», «Альпіно», «Карабіньєре», «Фучільєре», а також «Дзеффіро»), яка базувалась у Бріндізіi^[1].

29 травня разом з есмінцями «Альпіно», «Ланчере», «Кораццьєре», «Берсальєре», «Артільєре» і «Гарібальдіно» обстріляли хімічний завод «Adria-Werke» в Монфальконе, який виробляв хімічну зброю^[1]. 7 червня операція була здійснена ще раз^[1].

Увечері 8 червня 1916 року «Понтьєре» разом з есмінцями «Імпавідо», «Інсідіозо», «Есперо» та крейсер «Лібія» супроводжували 2 транспорти «Романья» та «Прінчіпе Умберто», які перевозили з Вльори в Італію солдатів 55-го піхотного полку (2 605 чоловік). Незабаром після виходу конвой був атакований австро-угорським підводним човном «U 5». В транспорт «Прінчіпе Умберто» влучили дві торпеди, внаслідок чого він затонув. Загинуло 1926 чоловік. Кораблі супроводу не змогли перехопити ворожий підводний човен^[1].

11 лютого 1917 року «Фучільєре», «Понтьєре», «Карабіньєре», «Альпіно», міноносці «19 OS», «20 OS», «21 OS», «22 OS» супроводжували французькі та італійські літаки, які здійснювали розвідку Пули^[1].

В ночі з 13 на 14 серпня «Анімозо», «Арденте», «Ардіто», «Джузеппе Чезаре Абба» , «Вінченцо Джованні Орсіні», «Джованні Ачербі», «Джузеппе Сірторі», «Франческо Стокко», «Карабіньєре» і «Понтьєре» вийшли з Венеції на перехоплення австро-угорської ескадри у складі есмінців «Штрайтер», «Река», «Велебіт», «Шарфшутце», «Дінара» та 6 міноносців. Але лише «Орсіні» мав нетривалий вогневий контакт із противником^[1].

У 1921 році «Понтьєре» був перекласифікований в міноносець. У 1929 році він був виключений зі складу флоту і зданий на злам.

Посилання

Ескадрений міноносець «Понтьєре» на сайті www.marina.difesa.it [Архівовано 12 червня 2020 у Wayback Machine.](італ.)

Література

Conway's All the World's Fighting Ships, 1906—1921. — London: Conway Maritime Press, 1985. — ISBN 0 85177 245 5 (англ.)

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е Franco Favre, La Marina nella Grande Guerra. Le operazioni navali, aeree, subacquee e terrestri in Adriatico, pp. 98-155.

[Favre-1] а ^б ^в ^г ^д ^е Franco Favre, La Marina nella Grande Guerra. Le operazioni navali, aeree, subacquee e terrestri in Adriatico, pp. 98-155.

[1]