Pax Europaea — Вікіпедія

Історичне розширення ЄС та його попередників.

Pax Europaea (укр. Європейський мир) — період відносного миру, який охопив Європу після Другої світової війни, в ході якого спостерігалося мало міжнародних конфліктів або воєн між європейськими країнами. Цей період миру часто пов'язується з утворенням НАТО, Європейського Союзу (ЄС) та попередників ЄС, таких як Європейське економічне співтовариство.[1] Ця епоха відносного спокою в основному тривала після закінчення холодної війни та розпаду Радянського Союзу, за винятком конфліктів на території колишньої Югославії, подій в Північній Ірландії та різноманітних напружених ситуацій та воєн, зокрема в Росії (включаючи російське вторгнення в Україну в 2022 році).

Історія

[ред. | ред. код]

Трансатлантичне співробітництво та європейська інтеграція були спрямовані на збереження вразливого миру, що виник в Європі після Другої світової війни. З урахуванням того, що континент періодично ставав місцем воєн протягом останніх століть, створення Європейських співтовариств у 1950-х роках покликане було інтегрувати своїх членів настільки глибоко, що виникнення війни між ними стало б неможливим. У той час Організація Північноатлантичного договору сформувалася як оборонний військовий альянс між країнами Західної Європи, США та Канадою для стримування агресії як всередині, так і ззовні. Європейські співтовариства еволюціонували в Європейський Союз, а обидва — ЄС та НАТО — розширили свої межі, охопивши більшу частину Західної Європи, Північної Європи та Південної Європи. Незважаючи на те, що Центральна та Східна Європа залишалися під впливом Радянського Союзу як частини Варшавського договору, вони також пережили обмежені конфлікти, окрім внутрішніх репресій, до 1990-х років, коли в Югославії виникла серія воєн при розпаді країни. Європейський Союз критикували за неефективність у запобіганні конфліктам, хоча тепер ця область входить до сфери його розширення.

До 2020 року Європейський союз налічував 27 країн, і більшість європейських держав, які не були членами ЄС, виражали бажання вступити до нього. У 2000-х роках до ЄС приєдналися дванадцять країн. Крім того, більшість європейських країн, які залишалися за межами ЄС, утримували економічні зв'язки з ним через угоди та договори, такі як Європейська економічна зона. Навіть серед колишніх радянських республік були ті, які приєдналися до ЄС або вживали заходів для приєднання до різних європейських організацій, Росія залишалася в певній мірі незалежною від європейських інституцій. У межах Європейської економічної зони не було жодного військового конфлікту з 1945 року, роблячи цей період найдовшим за терміном миру на західноєвропейському материку з часів Pax Romana.

Нобелівська премія миру 2012 року була присуджена Європейському Союзу за його внесок у збереження та посилення миру в межах своїх кордонів та в міжнародних відносинах через дипломатичні ініціативи.[2]

Попри те, що на європейському півострові відбулися різні збройні конфлікти після Другої світової війни, важливо відзначити, що жоден із них не виник серед членів Європейського Союзу. Більшість цих сутичок має свої корені в колишній Югославії та Радянському Союзі.

Список війн у Європі після Другої світової війни

[ред. | ред. код]

(Примітка: Вірменію, Азербайджан і Грузію можна вважати частиною Європи або Західної Азії ; вони перераховані тут для повноти)

Війни європейських країн після Другої світової війни

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Tsoukalis, Loukas (2005). What Kind of Europe?. Oxford: Oxford University Press. ISBN 978-0-19-927948-7.
  2. ↑ Herman Van Rompuy; José Manuel Durão Barroso (10 грудня 2012). From War to Peace: A European Tale. Nobel Lecture by the European Union. Процитовано 4 січня 2014.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Pax_Europaea&oldid=41888666