Багвалинська мова — Вікіпедія

Баґвалинська мова^[2] (або багулальська мова; самоназва: багвалазул мисІсІи) — мова багулалів (багвалінців).

Багвалинська є мовою спілкування в 6 селах Цумадинського та Ахвахського районів Дагестану. За оцінками лінгвістів число мовців становить приблизно 6 тисяч осіб. За переписом населення РФ (2002) багулалами себе назвали лише 103 особи.

Виділяють 3 групи говорів: сіл Хуштада (багв. Гюссач) і Тлондода (Гіжндуч), сіл Кванада(Хванч) і Гемерсо (Гйемісі), сіл Тліссі (Лжіссі) і Тлібішо (Гіжбіші).

В системі консонантизму прествлені абруптивні спіранти сI, шІ. Склади завжди прикриті.

Система відмінків включає номінатив, генетив, ергатив, датив, афектив (в кванадійському говорі ще й субститутив зі значенням «замість»), 7 серій локалізації і 4 напрямкових суфіксів. Множина іменників утворюється суфіксами:

• -бі: бел — «шкіра», множина — белабі
• -абі: раІі — «слово», множина — раІабі
• -мі: бертін — «весілля», множина — бертамі.

Мова є безписемною. Аварська і російська використовуються як писемні мови.

• Гудава Т. Е. Багвалинский язык. Тб., 1971 (груз.)
• Багвалинский язык: Грамматика. Тексты. Словари. М., 2001 (рос.)