Цезька мова — Вікіпедія

Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки.

Цезька мова^[1] (цезйас мец) — мова цезів, належить до нахсько-дагестанської групи північнокавказької мовної сім'ї.

За даними Всеросійського перепису населення 2002-го року, 15 354 особи (переважно в Цунтинському районі Дагестану) назвали себе цезами.

Цезька мова не вивчається в школах, натомість цези змушені вивчати перших 5 років аварську мову, а надалі — російську.

На основі аварського алфавіту цези створили свій власний для збереження національного фольклору.

Назва цез походить від цезької, що означає сокіл. Грузини називають їх дідо (від діді — «великий»).

Словниковий запас мови насичений насамперед запозиченнями з аварської та російської мов, а також з грузинської та турецької. З арабської мови цези запозичили деякі терміни ісламу (цези — мусульмани-суніти), як і переважно носії інших кавказьких мов.

Діалекти (цезькою мовою): Асахъ, Цебору, Нево, Кидиро, Сокьо.

• Про цезьку мову на Ethnologue [Архівовано 18 січня 2008 у Wayback Machine.] (англ.)