Бартоломеус Шпрангер — Вікіпедія

Бартоломеус Шпрангер
Автопортрет
При народженнінім. Bartholomäus Spranger
Народження21 березня 1546(1546-03-21)
Антверпен, Іспанські Нідерланди
Смерть27 липня 1611(1611-07-27) (65 років)
 Прага, Богемія
Національністьфламандець
КраїнаАвтро-Угорська імперія
Жанрбіблійні, міфологічні композиції
Діяльністьхудожник, художник-гравер, рисувальник, майстер офорту, скульптор, унаочнювач
Напрямокманьєризм
Роки творчості1560—1610
Покровительмагнат Олессандро Фарнезе, папа римський Пій V, австрійський імператор Рудольф II
ТвориVenus and Adonisd і Venus and Adonisd
БатькоJoachim Sprangerd[1]
У шлюбі зChristine Sprangerd[1]
Роботи в колекціїМузей Прадо, Художній інститут Чикаго, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Штедель, Музей мистецтва Метрополітен[2], Королівський музей витончених мистецтв, Музей Грунінгеd, KBR, Музей Плантен-Моретуса, Рейксмузей, Музей історії мистецтв, Національна галерея, Національна галерея, Державний музей мистецтв, Музей мистецтв Філадельфії, Національний музей у Варшаві, Баварські державні колекції картин, Музей образотворчих мистецтв, Клівлендський музей мистецтв, Державна картинна галерея (Карлсруе), Національний музей, Королівські музеї витончених мистецтв[3], Michael C. Carlos Museumd[4], Берлінська картинна галерея, Musée des Beaux-Arts de Bloisd, Niedersächsisches Landesmuseum für Kunst und Kulturgeschichted, Німецький національний музей, Королівський замок на Вавелі, Ліхтенштейнський музейd, Реннський музей образотворчого мистецтва, Музей Ґетті, Музей Бойманса - ван Бенінгена[5], Musea Brugged[6], Augusteumd, The Lobkowicz Collectionsd і Museo Borgogna (Vercelli)d
CMNS: Бартоломеус Шпрангер у Вікісховищі

Бартоломе́ус Шпра́нгер (нім. Bartholomäus Spranger, 21 березня 1546(15460321) — 27 липня 1611) — фламандський живописець. Народився в Антверпені, Іспанські Нідерланди. Працював у Празі, при дворі імператора Священної Римської імперії Рудольфа II. Представник маньєризму. Малював міфологічні, релігійні картини, іноді портрети. Займався декором інтер'єрів. Робив офорти. Помер у Празі, Богемія. Також — Варфоломій Шпрангер.

Біографія

[ред. | ред. код]

Навчання

[ред. | ред. код]

Навчання отримав у Фландрії, в місті Антверпен. Його вчитель — Ян Мандейн, якого вважають послідовником уславленого художника Босха з міста Гертогенбосх. На підставі відсутності підписів на картинах Мандейна, його вважають неписьменним. До того ж, це значно ускладнило розпізнавання творів Мандейна по його смерті. Але добру художню освіту Шпрангер отримав. По дорозі у Рим, художню Мекку того часу, відвідав у Франції міста Париж та Ліон.

Італійський період Спрангера

[ред. | ред. код]
Палаццо фарнезе в містечку Капрарола

З 1565 року Шпрангер в Італії. Робити почав в місті Мілан, потім в майстерні художника Бернардіно Гатті в місті Парма. Рекамендації дали змогу перебратися у Рим, де він працював по замовам Олессандро Фарнезе (декоративні роботи в палаццо Фарнезе в містечку Капрарола).

Два роки (1570 — 1572) Спрангер працював для папи римського Пія V і створив декілька картин на теми з життя Христа, а також копію фрески Мікеланджело «Страшний суд», що в Сикстинській каплиці Ватикану. Після смерті папи працював за приватними замовами, але його це не влаштовувало. В 1575 році отримав запрошення на роботу в столичну Прагу, де перебував двір імператора Австрії Рудольфа ІІ.

Художник імператора в Празі

[ред. | ред. код]

В Прагу прибув у 1580 році. Мав замови від королівського двору і вельмож. Поліпшення фінансового стану надало можливість узяти шлюб і Спрангер у 1582 році оженився. У 1584 році отримав свій герб, а через 10 років і диплом на дворянство. Нащадкам уяву про творчість Шпрангера дали саме твори, створені в місті Прага. Серед колег Спрангера в Празі — уславлений Арчімбольдо, скульптор Адріан де Вріс, Ганс фон Аахен та інші.

Помер в Празі.

Картини на міфологічні теми

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Carel van Mander, Le livre de peinture, textes présentés et annotés par Robert Genaille, Hermann, Paris, 1965,
  • Antonio Pinelli, La Belle Manière - Anticlassicisme et maniérisme dans l'art du XVIe siècle (trad. B. Arnal), Le Livre de poche, Paris, 1996

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бартоломеус Шпрангер

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б ECARTICO
  2. ↑ https://www.metmuseum.org/art/collection/search/337490
  3. ↑ https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/spranger-bartholomeus-1
  4. ↑ https://collections.carlos.emory.edu/people/23430/
  5. ↑ колекція Бойманса онлайн — 2010.
  6. ↑ https://www.museabrugge.be/collection/work/id/0000_GRO4028_III
Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бартоломеус_Шпрангер&oldid=28480296