Ансбаське князівство — Вікіпедія

Ансбаське князівство нім. Fürstentum Ansbach
князівство
1398 – 1791
Герб
Бранденбург-Ансбаське князівство в 1791 році (на фоні сучасних кордонів)
Столиця	Ансбах
Мови	східнофранконський діалект німецької мови
Релігії	католицизм, після 1525 року - лютеранство
Форма правління	Князівство
Історичний період	Ранній новий період
- Нюрнберг отримав права імперського міста	1219
- розділ Нюрнберзького бургграфства	1398
- персональна унія з Бранденбурзьким курфюрством	1415–40
- об'єднання з Байройтом	1420
- новий розділ	1440
- відновлення персональної унії	1470–1486
- маркграфство продане Пруссії	2 грудня 1791
- формальна аннексія	28 січня 1792
Сьогодні є частиною	Німеччина
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ансбаське князівство

Ансбаське князівство (нім. Fürstentum Ansbach) або Бранденбург-Ансбаське маркграфство (нім. Markgrafschaft Brandenburg-Ansbach) — вільне імперське князівство у Священній Римській імперії з центром у франконському місті Ансбах. Правителі князівства з роду Гогенцоллернів носили титул маркграфів Бранденбурзьких, і, відповідно, князівство вважалось маркграфством.

Князівство було засновано 21 січня 1398 року, коли після смерті бургграфа Нюрнберзького Фрідріха V його землі були розділені між двома його синами. Молодший син Фрідріх VI отримав Ансбаське князівство, а старший Іоанн III отримав Байройтське. Після смерті Іоанна III 11 червня 1420 року, обидва князівства об'єдналися під керівництвом Фрідріха VI, який у 1415 році додатково став курфюрстом Бранденбурзьким Фрідріхом I і об'єднав франконські території навколо Нюрнберга з володіннями в Бранденбурзі в персональній унії.

Після смерті Фрідріха I 21 вересня 1440 року, його території були розділені між його синами; Іоганн отримав Байройтське князівство (Бранденбург-Кульмбах), Фрідріх — Бранденбурзьке маркграфство, а Альбрехт Ахілл — Ансбаське князівство. Після цього Ансбах перебував у володінні молодших гілок дому Гогенцоллернів, а його правителів зазвичай називали маркграфами Бранденбург-Ансбаськими.

2 грудня 1791 року правлячий князь і маркграф Ансбаський Карл Олександр, який також успадкував Байройтське князівство, продав суверенітет своїх князівств королю Пруссії Фрідріху Вільгельму II. Маркграф був бездітний, а Фрідріх Вільгельм приходився його родичем як глава дому Гогенцоллернів. Маркграф переїхав до Англії зі своєю другою дружиною-англійкою. Ансбаське князівство було офіційно анексоване Прусським королівством 28 січня 1792 року.

• 1398: Фрідріх VI, бургграф Нюрнберга (з 1415 також курфюрст Бранденбурзький)
• 1440: Альберт Ахілл (з 1470 також курфюрст Бранденбурга)
• 1486: Фрідріх I
• 1515: Георг Благочестивий
• 1543: Георг Фрідріх I
• 1603: Йоахім Ернст
• 1625: Фрідріх III, маркграф Бранденбург-Ансбаський
• 1634: Альберт II
• 1667: Іоганн Фредерік
• 1686: Крістіан Альбрехт
• 1692: Георг Фрідріх II Молодший
• 1703: Вільям Фредерік (до 1686—1723)
• 1723: Карл Вільям Фредерік (1712—1757)
• 1757: Карл Олександр (до 1791)

• The Ansbach-Bayreuth Army in America at Exulanten.com
• German States to 1918, A–E on WorldStatesmen.org
• Marek, Miroslav. House of Hohenzollern (1 of 2). Genealogy.EU.
• Marek, Miroslav. House of Hohenzollern (2 of 2). Genealogy.EU.
• Ansbach and Bayreuth on Tacitus Historical Atlas

• Johann Bernhard Fischer: Statistische und topographische Beschreibung des Burggraftums Nürnberg, unterhalb des Gebürgs, oder des Fürstentums Brandenburg-Anspach. Erster Theil. Nachrichten von dem Zustand des Fürstentums überhaupt. Selbstverlag, Ansbach 1787 (Digitalisat).
• Johann Bernhard Fischer: Statistische und topographische Beschreibung des Burggraftums Nürnberg, unterhalb des Gebürgs, oder des Fürstentums Brandenburg-Anspach. Zweyter Theil. Enthaltend den ökonomischen, statistischen und sittlichen Zustand dieser Lande nach den funfzehen Oberämtern. Benedict Friedrich Haueisen, Ansbach 1790 (Digitalisat).
• Georg Paul Hönn: Fürstentum Ansbach. In: Lexicon Topographicum des Fränkischen Craises. Johann Georg Lochner, Frankfurt und Leipzig 1747, OCLC 257558613, S. 311–389 (Digitalisat).
• Friedrich Gottlob Leonhardi: Erdbeschreibung der Fränkischen Fürstenthümer Bayreuth und Anspach. Halle 1797. Digitalisat auf Google Books.
• Gottfried Stieber: Historische und topographische Nachricht von dem Fürstenthum Brandenburg-Onolzbach. Johann Jacob Enderes, Schwabach 1761 (Digitalisat).