French
DeutschВтрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (жовтень 2022) — Вікіпедія
У статті наведено список втрат українських військовослужбовців у російсько-українській війні, починаючи з 1 жовтня 2022 року по 31 жовтня 2022 року (включно).
 | Втрати з українського боку публікуються в обмеженому форматі та з затримкою! Перевага віддається офіційній інформації, озвученій органами виконавчої влади та відповідними Указами Президента України[1]. |
| № | Світлина Емблема | Прізвище, ім'я, по-батькові | Про особу | Дата смерті | Обставини смерті | |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 8650 |  |  Бестільний Руслан Олегович(«Пілігрім»)  | 19 травня 1991, м. Одеса. Дитинство та юність провів у місті Первомайськ, Миколаївської області. Капітан, командир роти 128 ОГШБр. Навчався на медика у НМУ ім. Богомольця, але за участь у Революції гідності був відрахований. Після Майдану поїхав на війну у складі 25-го окремого батальйону «Київська Русь». Брав участь в АТО. Випускник НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Під час повномасштабної війни Руслан командував ротою у 128-й окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді. | 1 жовтня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання на Херсонщині. Похований у Первомайську на Миколаївщині [2]. | |
| 8651 | | Піпчак Василь | 23 роки, м. Тячів Закарпатська область. Старший лейтенант, командир танкового взводу 128 ОГШБр. У 2016 році закінчив Мукачівський військовий ліцей. У 2020 році став випускником Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Учасник ООС. | 1 жовтня 2022 | Загинув під час бою з окупантами біля селища Любимівка на Херсонщині[3]. | |
| 8652 | | Мулеса Олександр | 1989 р.н., с. Сімер, Ужгородський район, Закарпатська область. Служив у стрілецькому батальйоні 128 ОГШБр. Героя не дочекалися додому батьки, сестра, дружина, 7-ми місячний синочок. | 1 жовтня 2022 | Загинув під час бою з окупантами біля селища Любимівка на Херсонщині[4] | |
| 8653 |  | Огороднік Роман Валерійович («Ромео») | 31 рік, смт Тростянець Вінницька область. Лейтенант, командир взводу мінометної батареї 30 ОМБр. Закінчив Тернопільський національний економічний університет та військову кафедру Львівської національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. | 1 жовтня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Одрадівка Донецької області. Під час штурму позицію накрило артилерією, один зі снарядів влучив у бліндаж, де перебував офіцер[5]. | |
| 8654 | | Радняний Олександр Вікторович | 39 років. Мешканець м. Катеринопіль Черкаська область. Солдат, розвідник розвідувального відділення 30 ОМБр. | 1 жовтня 2022 | Загинув в результаті артилерійського обстрілу на Донеччині. Похований у м. Катеринополі на Черкащині[6]. | |
| 8655 |  | Чернишенко Юрій Володимирович | 42 роки. Мешканець м. Кам'янка Черкаська область. Солдат, головний сержант взводу 72 ОМБр. | 1 жовтня 2022 | Загинув в ході запеклого бою з російськими окупантами на Донеччині. Похований у м. Кам'янці на Черкащині[7]. | |
| 8656 |  | Стадник Віталій Олегович | 13 вересня 1983, м. Тернопіль. Матрос, військовослужбовець ВМС ЗС України (підрозділ — не уточнено). Старший радник юстиції, начальник управління Тернопільської обласної прокуратури. На фронт пішов добровольцем у перші дні російського вторгнення в Україну. | 1 жовтня 2022 | Загинув при виконанні бойового завдання на Херсонщині. Похований на Алеї Героїв Микулинецького кладовища м. Тернополя[8]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[9]. Почесний громадянин міста Тернополя (2022, посмертно)[10][11]. | |
| 8657 |  | Гончаренко Юрій Володимирович («Батя») | 22 травня 1972. Військовослужбовець 1-ї роти 17 ОМПБ 57 ОМПБр. | 1 жовтня 2022 | Загинув під час боїв з російськими окупантами біля села Сухий Ставок, що на Херсонщині[12]. | |
| 8658 |  | Гадяк Ігор Олександрович | 16 листопада 1990, смт Гніздичів Львівської області. Закінчив Гніздичівський загальний заклад середньої освіти I—III ступенів. Здобув професійно-технічну освіту за спеціальністю «електромонтер». Після завершення навчання вступив на військову службу. Працював у Поштамті-Центрі поштового зв'язку № 1 Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», займався кур'єрською доставкою. Захоплювався історією. Учасник АТО. Виконував бойові завдання на території Луганської області у складі батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Львів». У 2017 році вступив до лав 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України. За особисту майстерність у 2021 році був нагороджений нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» II ступеня[13]. | 1 жовтня 2022 | Загинув у бою з російськими окупантами. Чин похорону відбувся 7 жовтня в Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла у Львові. Похований у Гніздичеві[14]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[15]. | |
| 8659 | | Болгарчук Сергій Олександрович («Док») | 9 січня 1996, смт Завалля Кіровоградської області. Навчався у місцевій загальноосвітній школі. Потім закінчив Савранський професійно-технічний ліцей, здобув професію електрогазозварювальника. До війни працював на кар'єрі водієм навантажувача у місті Кременчук. З початком повномасштабної війни Сергій пішов добровольцем до лав ЗСУ. У березні 2022-го його зарахували до 128-ої окремої гірсько-штурмової бригади. Пройшовши навчання, опанував фах бойового медика та вирушив на передову. На фронті неодноразово рятував життя побратимів. За досягнення та мужність отримав звання молодшого сержанта[16]. | 1 жовтня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Любимівка на Херсонщині. Похований у рідному селищі. | |
| 8660 |  | Бенчак Віталій Васильович («Тур») | селище Тересва, Закарпаття. Із золотою медаллю закінчив місцеву школу. Здобув фах менеджера-економіста у Мукачівському технологічному інституті. Працював директором ТОВ «Майр-Хольцварен-Тересва». З юних років був членом націоналістичного руху у складі Спілки Української Молоді та Молодіжного Націоналістичного Конгресу. Був головою Закарпатського осередку МНК. У мирний час брав активну участь у громадському житті району та селища. Учасник Майдану, Революції гідності, АТО, волонтер, депутат Тячівської районної ради 6-го скликання, член ГО «Єдність». У перший день повномасштабної війни Віталій став добровольцем ОДЧ «Карпатська Січ». А згодом — військовослужбовцем 49-ї окремого стрілецького батальйон «Карпатська Січ» у складі ЗСУ. Брав участь у боях за Київщину, Харківщину та Донеччину. | 1 жовтня 2022 | Загинув поблизу села Терни на Донеччині. Під час виконання бойового завдання отримав смертельні поранення внаслідок ворожого авіаудару. Похований в рідному селищі[17][18]. | |
| 8661 |  | Зейкан Дмитро | 1986, м. Виноградів. Кулеметник стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону. | 1 жовтня 2022 | Загинув під час штурмових дій у Херсонській області [19]. | |
| 8662 | | Оздоєв Ібрагім | 30 років, Казахстан. З дитинства жив на Хмельниччині. У 2008 році закінчив В‘язовецьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів. Одружився, жив із сім’єю у місті Волочиськ. Працював пекарем у ТОВ «Агробізнес». У вільний час займався ремонтом бензопил. Під час повномасштабного російського вторгнення, 1 березня 2022 року приєднався до лав Збройних Сил України. Служив у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді. Виконував бойові завдання на різних гарячих напрямках. | | Загинув в бою з окупантами біля села Хрещенівка на Херсонщині. Похований у місті Волочиськ на Хмельниччині. На Алеї Героїв по вулиці Слави встановлений портрет Ібрагіма як Почесного Громадянина Волочиської громади [20]. | |
| 8663 | | Дмитрук Дем`ян В`ячеславович | 1997, с. Мала Копаня. Був старшим солдатом та старшим стрільцем стрілецького взводу. | 1 жовтня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу селища Любимівка Херсонської області [21]. | |
| | Левко Іван Андрійович | 1999, с. Поріччя. | 1 жовтня 2022 | Загинув в районі населеного пункту Білогірка Херсонської області. Похорон відбувся 5 січня 2024 року в селі Поріччя [22]. | ||
| | Стоян Олексій | 12 серпня 2000, м. Ізмаїл Одеської області. Навчався в ізмаїльській ЗОШ №10, професійно-технічному училищі №38. 25 лютого добровольцем пішов в ЗСУ. | 1 жовтня 2022 | Загинув під час звільнення Херсонщини, похований 15 жовтня 2022 року в Ізмаїлі[23]. | ||
 | Киричук Володимир Олександрович | 5 квітня 1999, с. Плоска на Острожчині. Мешкав в місті Рівне. Закінчив Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука за спеціальністю «Фізична культура та реабілітація». Найбільше любив спорт, був вихованцем ДЮСШ «Верес», грав за футбольні команди «Одек», «Звягель». У мирному житті працював на хлібзаводі «Румʼянець». Під час повномасштабного вторгнення захищав Україну у складі 46-ї окремої аеромобільної бригади. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. | 1 жовтня 2022 | Загинув у бою за Херсонщину під час штурму села Білогірка, отримав поранення в голову. Коли його намагалися евакуювати з поля бою, в автівку прилетів снаряд, і вона вибухнула. Захисник тривалий час вважався зниклим безвісти, оскільки тіло дуже обгоріло. Згодом його ідентифікували за допомогою ДНК-експертизи . У загиблого захисника залишилася мати, батько-інвалід та сестра [24]. | ||
| 8664 | | Ковальчук Юрій Володимирович («Біджо») | 10 червня 1987, м. Калуш Івано-Франківська область. Молодший сержант, командир протитанкового відділення 80 ОДШБр. У перший день повномасштабного вторгнення приєднався до Збройних сил України[25]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. | 2 жовтня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання біля села Ізюмське Харківської області. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[26]. | |
| 8665 |  | Неборський Владислав Васильович | 27 років, м. Кам'янець-Подільський Хмельницька область. Лейтенант, військовослужбовець 48 ІБр. | 2 жовтня 2022 | Загинув під час розмінування території біля м. Лиман Донецької області[27]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[28]. | |
| 8666 | | Педорич Олексій Вікторович | 29 грудня 1985, с. Гаркушинці Полтавська область. Старший солдат мінометної батареї механізованого батальйону 72 ОМБр. Здобув професію столяра в Миргородському ПТУ № 44. З 5 березня 2022 року проходив службу в роті охорони. З 27 червня служив у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. | 2 жовтня 2022 | Загинув в результаті обстрілу позицій підрозділу на сході України[29]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[28]. | |
| 8667 | | Романенко Іван Васильович | 10 грудня 1975, с. Бориси Полтавська область. Солдат мінометної батареї механізованого батальйону 72 ОМБр. Опанував професію зварювальника в Кременчуцькому ПТУ № 7. З березня 2022 року проходив службу в роті охорони. З 27 червня служив у 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців. | 2 жовтня 2022 | Загинув в результаті обстрілу позицій підрозділу на сході України[29]. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[28]. | |
| 8668 | | Ходунько Микола Олексійович («Хімік») | 14 вересня 1966, м. Київ. Військовослужбовець одного з артилерійських підрозділів 72 ОМБр. Учасник Революції гідності. 2014 року добровольцем пішов боронити Україну. Два роки воював за свободу України в складі 128-ої бригади, що базувалася в Донецькій області, де став старшим сержантом. Коли повернувся додому, вступив до ГО «Муніципальна Варта Києва», члени якої добровільно патрулювали вулиці Києва. Потім пройшов набір до «Муніципальної охорони» і прослуживши в патрулі, став старшим зміни. Був членом громадської організації Київської міської спілки ветеранів АТО Печерського району. Нагороджений медаллю Богдана Хмельницького (2017 рік). З початку повномасштабного вторгнення герой без вагань став захищати Україну і перебував на передовій з 24.02.2022 р. За мужність і героїзм, виявлений у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність українському народові і військовій присязі зразкове виконання військового обов'язку і професіоналізм Ходунько Микола не одноразово був відзначений нагородами, «Гідність та честь» номер 5126 наказу номер 9.від 14.03.21р."За Україну, за її волю" наказ 539.від 16.07.2015 р."Перемога за нами"сектор"А" від.24 грудня 2015 р."За оборону рідної Держави"номер 510 від 05.12.2016 р."медаль Богдана Хмельницького" номер 0841.від 12 жовтня 2017 р."Учасник АТО"«Учасник Бойових Дій». Останній бій воїна відбувся 1 жовтня 2022 р. У селі Солодке що Донецької області. Ходунько Микола загинув від мінометного обстрілу з боку росії, накривши собою молодого воїна. | 1 жовтня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами під час виконання бойового завдання у с. Солодке, що на Донеччині[30]. | |
| 8669 | | Кириленко Павло | 1991, м. Горішні Плавні Кременчуцький район Полтавська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 2 жовтня 2022 | Загинув в результаті вибуху не встановленого предмету під час проведення інженерної розвідки та саперних робіт поблизу с. Шийківка Харківської області. Про це повідомив речник Полтавського обласного ТЦК та СП[31]. | |
| 8670 | | Жук Павло Анатолійович | 29 років, м. Хмельницький. Працював педагогом в навчально-виховному комплексі № 4. Туди на роботу він прийшов у вересні 2017 року та викладав інформатику. А вже у листопаді 2020 року звільнився та пішов на службу за контрактом. | 2 жовтня 2022 | Помер після важких поранень, які отримав у боях на Херсонщині. Похований у селі Пашківці Лісовогринівецької ОТГ[32] | |
| 8671 | | Попаз Ігор Іванович | 24 січня 1986, с. Виноградівка Тарутинської громади Одеської області. | 2 жовтня 2022 | Загинув внаслідок ракетно-артилерійського обстрілу. Похований 7 жовтня 2022 року в рідному селі[33]. | |
| 8672 … 8675 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 2 жовтня 2022 | (для доповнення за 2 жовтня 2022 року) | |
| 8676 | | Слотюк Андрій Васильович | 30 липня 1986, 36 років, мешканець м. Хмельницького. Солдат, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). До російського вторгнення в Україну п'ять років працював головним бухгалтером у компанії «Смарт Ліфт». Останнім часом брав участь в бойових діях на херсонському напрямку. | 3 жовтня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами поблизу села Благодатного Миколаївської області. Похований в с. Коржівці на Хмельниччині[34]. | |
| 8677 | | Кавецький Олег («Фелікс») | м. Червоноград Львівська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). У 2014 році воював в складі ДУК ПС, потім проходив військову службу за контрактом в ЗС України. У 2021 році переїхав на помешкання до м. Дніпра. З початком російського вторгнення в Україну пішов боронити Україну зі зброєю в руках і майже весь цей час воював поблизу м. Гуляйполя на Запоріжжі. | 3 жовтня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу селища Мирного Запорізької області. Похований в м. Червонограді[35]. | |
| 8678 |  | Мащенко Євген Іванович | 11 червня 1988. Військовослужбовець 229-го окремого батальйону 127 ОБрТрО. | 3 жовтня 2022 | Загинув під час деокупації с. Липці на Харківщині[36]. | |
| 8679 |  | Ковальський Олександр Сергійович | 27 червня 1984, м. Городня Чернігівська область. Військовослужбовець 1 ОТБр. Закінчив городнянську загальноосвітню школу. Був призваний до ЗС України в 2016 року, уклав контракт та потрапив до складу 1 ОТБр, де й надалі проходив військову службу. З початком повномасштабного вторгнення продовжив захищати Батьківщину. | 3 жовтня 2022 | Загинув від вибухової травми під час виконання чергового бойового завдання поблизу м. Куп'янська Харківської області[37]. | |
| 8680 |  | Журавель Андрій | 22 роки, м. Харків. Солдат, стрілець-снайпер 17 ОТБр. Після навчання пішов в армію та служив в НГУ в Маріуполі до грудня 2021 року. З початком повномасштабного вторгнення повернувся до армії. | 3 жовтня 2022 | Загинув під час наступу українських військових в районі сіл Хрещенівка і Шевченківка на Херсонщині. Отримав смертельні поранення внаслідок ворожого танкового обстрілу[38]. | |
| 8681 |  | Білорусь. Військовослужбовець білоруського полку ім. К. Калиновського. | 3 жовтня 2022 | Загинув під час штурмової операції (місце — не уточнено)[39]. | ||
| 8682 | | Окунєв Андрій | 47 років, м. Болград. Сержант | 3 жовтня 2022 | Загинув на Донецькому напрямку. Похований 19 січня в місті Болград Одеської області[40]. | |
| 8783 | | Карпюк Олексій Олександрович
| 5 вересня 1967, Вінницька область. | 3 жовтня 2022 | Загинув 3 жовтня 2022 року в боях за Херсонщину, в районі населеного пункту Сухий Ставок. Похований 9 жовтня 2022 року на Алеї Героїв Микулинецького кладовища м. Тернопіль [41]. | |
| 8684 … 8688 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 3 жовтня 2022 | (для доповнення за 3 жовтня 2022 року) | |
| 8690 | .svg) | Кузьмишин Володимир Петрович | 50 років. Мешканець м. Чигирина Черкаський район Черкаська область. Солдат, стрілець-зенітник зенітного ракетного відділення 118 ОБрТрО. | 4 жовтня 2022 | Загинув в результаті ворожого обстрілу на Донеччині. Похований у ЧигириніУ Чигирині попрощалися із загиблим зенітником. ПроВсе. 13 жовтня 2022. Процитовано 13 жовтня 2022. | |
| 8691 |  | Ніколіца Денис Олегович | 21 серпня 2000, с. Качківка Вінницька область. Старший лейтенант, командир 3-ї самохідної артилерійської батареї бригадної артилерійської групи 92 ОМБр. Випускник НАСВ імені гетьмана Петра Сагайдачного. | 4 жовтня 2022 | Загинув в бою з російськими окупантами біля населеного пункту Колесниківки Харківської області[42]. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня (посмертно)[43]. | |
| 8692 | |  Ібишов Нахід Іманхан огли | Сабірабадський район Азербайджан. Старший сержант, командир мінометного розрахунку підрозділу ЗС України (підрозділ — не уточнено). Добровільно пішов боронити Україну від рашистської навали на самому початку повномасштабного вторгнення. | 4 жовтня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в Херсонській області[44]. | |
| 8693 | | Мамедов Руслан Гусейн огли | 15 вересня 1984, Азербайджан. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Представник азербайджанської діаспори Харківщини, активний учасник багатьох заходів товариства «Достлуг», спрямованих на зміцнення та розвиток багатосторонніх дружніх відносин між Україною та Азербайджаном. | 4 жовтня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами під час звільнення Луганщини[45]. | |
| 8694 |  | Міщенко Вячеслав Анатолійович | 6 жовтня 1976, селище Корнин Житомирської області. Незабаром сім'я переїхала до м. Києва. В 1993 році закінчив школу №223 м. Києва та вступив у лави Національної гвардії України. Жертовна доброта та енергійність - основні якості Вячеслава. Здобув фах вчителя історії у Національному педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова. Однак працював у будівельній сфері. В 2015 році одружився та в 2017 році в родині народився синочок Владиславчик. Цікавився історією, нумізматикою та філателією. З металошукачем полюбляв шукати старовинні речі. 27 лютого 2022 року Вячеслав став на захист України у лавах 99 ОПБ, 2 піхотної роти 99-го піхотного батальйону військової частини А3425 Збройних сил України. Був командиром 3 кулеметного відділення кулеметного взводу. Їхній підрозділ брав участь в обороні Київщини, Миколаївщини та Херсонщини, молодший сержант. | 4 жовтня 2022 | Загинув у бою в с. Білогірка Херсонської області, виконуючи бойове завдання Похований 10 жовтня на Берковецькому кладовищі у м. Києві. 42 ділянка, 6 ряд. | |
| 8695 | | Демків Володимир Сергійович | 9 січня 1995, м. Новий Буг Миколаївської області. Після закінчення 11-ти класів Новобузької школи №4 вступив до Національного університету ім. Михайла Остроградського у Кременчуці. У 2018 році закінчив магістру за спеціальністю «електроенергетика, електротехніка та електромеханіка». У 2019-2020 роках працював на Полтавському гірничозбагачувальному комбінаті. Після переїзду до Кременчука працював на підприємствах міста. Був мобілізований 1 липня 2022-го. | 4 жовтня 2022 | Загинув в районі села Новомихайлівка Донецької області [46] | |
| 8696 |  | Каліхман Володимир Якович («Прапор») | 56 років, м. Сміла на Черкащині. Закінчив школу №10, де викладав мистецтво рукопашного бою разом зі своїм другом, а потім і кумом. Гурток «Каскад» був настільки відомим, що в залі всім охочим займатись не вистачало місця. Після школи вирішив нікуди не вступати, а піти до армії. Після строкової служби закінчив школу прапорщиків та пройшов Афганістан. У 2014-му, після Майдану, Володимир поїхав воювати в АТО, після демобілізації почав їздити за кордон на заробітки. У 2021 році переїхав до доньки в Київ. 23 лютого 2022 року зібрав речі, з якими він був в АТО, зі словами «про всяк випадок». Наступного дня у родині чоловіка не було паніки. О 7-й ранку він сказав: «Давайте поснідаємо і тоді я поїду по своїм справам». Вдруге такий сумісний сніданок у родини був через 113 днів війни. О 9-й годині Володимир вже був у складі 242-го окремого батальйону територіальної оборони 241-ї окремої бригади територіальної оборони. Був на Донеччині, потім поїхав до Харкова. | 4 жовтня 2022 | Загинув під час артилерійського обстрілу КСП роти в районі села Уди Харківської області. Володимира Каліхмана поховали на Алеї пам’яті у рідному місті. Похований на кладовищі міста Сміла. Нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (посмертно). | |
| 8697 |  | Пастеркевич Богдан Омелянович | 32 роки, старший сержант, командир відділення БМП 18 окремого батальйону, 35-ї бригади морської піхоти ім. Адмірала Остроградського | 4 жовтня 2022 | Загинув на сході України, під час виконання бойового завдання у селі Давидів Брід Херсонської області[47]. | |
| 8701 | | Гончаренко Сергій Павлович | 9 листопада 1981. Мешканець м. Шполи Звенигородського району Черкаської області. Сержант, водій мінометної батареї (підрозділ — не уточнено). Залишилась дружина та дві доньки. | 5 жовтня 2022 | Загинув під час артилерійського обстрілу поблизу м. Оріхів Запорізької області. Похований на батьківщині[48]. | |
| 8702 | | Зайцев В'ячеслав Олексійович | 6 вересня 1980, с. Іванівка Василівський район Запорізька область. Молодший сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО в складі 79 ОДШБр (2014). Кіборг. В 2008 році закінчив історичний факультет ЗНУ, науковець, депутат Запорізької міської ради від «Європейської солідарності». Герой фільму Радіо Свобода «Січ». Був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (04.12.2014)[49]. Залишилась дружина і маленька донька. | 5 жовтня 2022 | Загинув, відстоюючи цілісність нашої держави на Донецькому напрямку[50]. Нагороджений орденом «За мужність» II ступеня (посмертно)[51]. | |
| 8703 | | Яценко Богдан Валерійович | 28 років, Вінницька область. Розвідник, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Випускник Факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка. Перекладач. 24 лютого 2022 року, як доброволець пішов захищати Україну. | 5 жовтня 2022 | Загинув під час танкового обстрілу поблизу м. Миколаєва[52]. | |
| 8704 |  | Сохань Артем Юрійович («Медик») | 19 жовтня 1984, м. Київ. Капітан, командир 1-ї роти 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва. Випускник фармакологічного факультету НМУ ім. Богомольця. Учасник Революції гідності. 2014 року пішов добровольцем до військкомату і влітку був призваний за мобілізацією. Проходив військову службу медиком у 2-й роті 12-го окремого мотопіхотного батальйону «Київ» у Луганській області. 31 серпня 2014 року неподалік м. Щастя потрапив під обстріл БМ-30 «Смерч» і отримав поранення ніг. Після двох місяців лікування у шпиталі повернувся до служби. Охороняв артилеристів 26-ї бригади в районі м. Бахмуту на Донеччині. Був демобілізований в 2015 році. Працював завідувачем аптечним складом. З 2019 року був командиром 3-ї роти 130-го батальйону ТрО. Воював в Ірпені та на Харківщині. | 5 жовтня 2022 | Загинув на світанку від розриву ворожої міни при виконанні завдань на Харківщині[53]. | |
| 8705 | | Кравценюк Ігор («Крава») | м. Київ. Військовослужбовець 1-ї роти 130-го батальйону територіальної оборони міста Києва. | 5 жовтня 2022 | Загинув на світанку при виконанні завдань на Харківщині[54]. | |
| 8706 |  | Штанько Дмитро | 23 травня 1980, м. Харків. Військовослужбовець 4 роти 2 батальйону 93 ОМБр. Випускник Харківського національного університету внутрішніх справ (2001). Кандидат юридичних наук. Власник декількох компаній у галузі надання фінансових послуг та в аграрній галузі. Був відомий також тим, що записав розмови з братом голови Офісу президента Андрія Єрмака, публікація яких спричинила скандал. У вересні 2022 року прибув до складу 93 ОМБр. За місяць боїв отримав дві контузії, але не залишив позиції, а тримався разом з товаришами у строю. Залишилось троє дітей. | 5 жовтня 2022 | Загинув в результаті щільного мінометно-артилерійського обстрілу під час контратаки на захоплену українську позицію поблизу м. Бахмуту на Донеччині[55]. | |
| 8707 | | Малишев Станіслав | 36 років, м. Харків. Військовослужбовець розвідувального батальйону 93 ОМБр. Працював будівельником. Учасник Революції гідності, був у 2-й сотні самооборони Майдану. Під час кривавих подій допомагав виносити поранених та вбитих. Після Майдану — був зенітником у складі добровольчого батальйону «Донбас». Отримав відзнаку Президента — медаль «За військову службу Україні». 2017 року одружився, а після народження сина, у 2019 році, разом з родиною переїхав до Дніпра. 24 лютого 2022 року пішов добровольцем до ЗС України. | 5 жовтня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами поблизу м. Соледара Донецької області[56]. | |
| 8708 |  | Білаш Григорій Андрійович | 8 вересня 1968, с. Броварки Полтавська область. Старший лейтенант, командир інженерно-саперного взводу механізованого батальйону 66 ОМБр. До ЗС України був призваний за мобілізацією 17 квітня 2022 року. | 5 жовтня 2022 | Отримав смертельне поранення в результаті підриву ворожої міни поблизу с. Греківки Луганської області[57]. | |
| 8709 | | Проценко Віктор | 17 липня 1991, м. Жовті Води Дніпропетровська область. Лейтенант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Закінчив Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості. До ЗС України був призваний за мобілізацією 1 березня 2022 року. | 5 жовтня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу м. Бахмуту Донецької області[58]. | |
| 8710 | | Ющенко Олександр | с. Дружня Київська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 5 жовтня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в Донецькій області[59]. | |
| 8711 | | Колонтаєвський Геннадій Анатолійович | 23 листопада 1971, смт Краснокутськ Харківська область. Старший лейтенант, військовослужбовець 92 ОМБр. Закінчив Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут». | 5 жовтня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами поблизу с. Орлянки Харківської області[60]. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно)[43]. | |
| 8712 | | Скрипак Віктор Петрович | 45 років, мешкав у Роганській громаді Харківська область. Солдат, снайпер-стрілець, військовослужбовець 92 ОМБр. | 5 жовтня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами у Куп'янському районі Харківської області[61]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[43]. | |
| 8713 | | Шарудило Артур Олександрович | 26 років, м. Мирноград Донецька область. Молодший сержант, військовослужбовець 92 ОМБр. Закінчив Дніпропетровський університет внутрішніх справ. У 2020 році був призваний на військову службу до ЗС України. | 5 жовтня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами поблизу с. Степової Новоселівки Харківської області[62]. Під час виконання службових обов'язків отримав не сумісну з життям вибухову травму. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[43]. | |
| 8714 |  | Кісіль Василь Степанович («Тигр») | 36 років, с. Раделичі Львівська область. Старший солдат, військовослужбовець 80 ОДШБр. Закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка та Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки[63]. | 5 жовтня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі села П'ятихатки Херсонської області. У бронеавтомобіль «Козак», в якому перебував захисник з побратимами, влучив ворожий артилерійський снаряд[64]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[65]. | |
| 8715 | | Кордюк Василь Васильович («Кобра») | 33 роки, м. Миколаїв Львівської області. Військовослужбовець 80 ОДШБр, гранатометник. Здобув середню технічну освіту. Працював автомеханіком. З початком повномасштабної війни, не сказавши рідним про свої наміри, пішов до військкомату. Згодом у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади вирушив захищати Україну від окупантів. 5 жовтня разом із побратимами Кобра виїхав на бойове завдання. У їх бронеавтомобіль «Козак» влучив ворожий снаряд. Троє бійців загинули одразу. Василь витягнув поранених. Разом вони пересіли в інший «Козак», в який майже одразу влучив другий снаряд. Військові встигли вистрибнути, але ще один приліт обірвав життя Василя. Тіло чоловіка знайшли лише через місяць після загибелі у день звільнення Херсона. Впізнали його вже по речах[66][63]. | 5 жовтня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі села П'ятихатки Херсонської області. У бронеавтомобіль «Козак», в якому перебував захисник з побратимами, влучив ворожий артилерійський снаряд[67]. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[68]. | |
| 8716 | | Бачинський Володимир Зіновійович | 1992, м. Бібрка Львівської області. Там навчався у школі. Згодом здобув професію зварювальника у професійно-технічному училищі. З 2015 році брав участь в АТО на Донбасі. На третій день повномасштабної війни, 26 лютого 2022 року, чоловік став до лав Збройних Сил України. Служив у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Виконував бойові задачі на різних гарячих напрямах, поки врешті не опинився на Херсонщині, де прийняв останній бій[69][70]. | 5 жовтня 2022 | Загинув поблизу села П'ятихатки на Херсонщині. Виконуючи бойове завдання, їхав з трьома побратимами броньованою машиною попереду колони. Їхній транспорт першим прийняв удар ворога на себе. Під час обстрілу Володимир намагався рятувати у спільній співпраці екіпаж, заряджаючи бойову установку боєприпасами, та отримав несумісні з життям травми. Разом із ним загинули троє товаришів. Похований у рідному місті біля мами. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[71]. | |
| 8717 |  |  Пол Лі Кім(«Кіло») | 7 жовтня 1987, Х'юстон Сполучені Штати Америки. Військовослужбовець Інтернаціонального легіону територіальної оборони України. 2006 року закінчив середню школу Аледо. Навчався в Університеті Оклахоми, а військовий фах опанував у школі рейнджерів та у військовій школі парашутистів у Форт Беннінгу, штат Джорджія. Дванадцять років свого життя присвятив армії США. 2005 року він був зарахований до армійського резерву, а 2011 року отримав звання офіцера піхоти. З червня 2007 по травень 2008 року служив в контингенті військ в Іраку. З лютого 2013 по липень 2015 року проходив службу у складі 82-ї повітряно-десантної дивізії. 2017 року залишив військову службу. Звільнився в запас у званні «капітана». В подальшому викладав військову науку студентам Корпусу підготовки офіцерів запасу Техаського університету в Арлінгтоні. Був відданим католиком і активістом у своїй церковній громаді. У серпні 2022 року приєднався до Інтернаціонального легіону. Пам'ять про американського бійця увічнили почесним найменуванням його підрозділу — «Команда Кіло». Залишилися батьки та брат. | 5 жовтня 2022 | Загинув під час жорстокого бою з російськими окупантами в районі селища Тернові Поди Снігурівського району Миколаївської області. Українським воїнам вдалося взяти в полон дванадцять росіян, але під час масованого обстрілу з артилерії та бронетехніки, у тому числі танків Т-90М Кім загинув разом з українським побратимом[72]. | |
| 8718 |  | Черниш Максим Вікторович («Псих») | 26 лютого 1982, м. Гребінка, навчався в Гребінківській школі №4. Згодом здобув спеціальність механізатора у Березоворудківському аграрному технікумі. З 2002 по 2003 рік проходив строкову військову службу в ЗСУ на посаді командира відділення. 19 квітня 2022 року призваний по мобілізації. Молодший сержант, стрілець-помічник гранатометника штурмового відділення в/ч А4010. Без батька залишилися двоє малолітніх дітей. | 5 жовтня 2022 | Загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу Майорська Донецької області [46] | |
| 8719 | .svg) | Канцеба Юрій Васильович | 12 квітня 1970, м. Київ. Старшина, головний сержант зенітного кулеметного відділення ДШКМ, зенітного ракетно-артилерійського взводу, роти вогневої підтримки В/ч А7276. 1987 році закінчив будівельний технікум, працював на будівництві плиточником/сантехніком. Згодом в 2015 році закінчив курси висотно-верхолазних робіт, працював на будівництві фасадником. Із початком повномасштабного вторгнення Юрій пішов добровольцем до лав ЗСУ. У лютому його зарахували до 101-ої окремої бригади охорони Генерального Штабу імені генерал-полковника Геннадія Воробйова В/ч А0139 в цей період з лютого по квітень стояв на обороні м. Києва та Київської області. Від 5-го вересня 2022 року був переведений до В/ч А7276 в 111 ОБрТрО, 110 окремий батальйон ТрО Луганської обл., рота вогневої підтримки, зенітно-кулеметний взвод і був назначений на посаду командира зенітного кулеметного відділення ДШКМ, зенітного ракетного-артилерійського взводу, роти вогневої підтримки. Виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках Донецької обл. поблизу Лимана та села Торське. Без чоловіка та батька залишились дружина та діти. | 5 жовтня 2022 | 5 жовтня старшина Канцеба Юрій під час виконання бойового завдання потрапив під мінометний обстріл у районі села Торське Донецької області, отримав поранення несумісне з життям та героїчно загинув. Похований 13 жовтня 2022 року на Берковецькому кладовищі у м. Києві 42 ділянка, 10 ряд. | |
| 8720 … 8725 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 5 жовтня 2022 | (для доповнення за 5 жовтня 2022 року) | |
| 8726 | | Пенкаль Сергій Борисович | 4 квітня 1975. Молодший сержант, стрілець 1 відділення 1 патрульного взводу 3 патрульної роти патрульного батальйону (підрозділ — не уточнено). | 6 жовтня 2022 | Загинув в результаті мінометного обстрілу з боку противника під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України в районі с. Терни Донецької області[73]. | |
| 8727 | | Лепеха Вадим Васильович | 27 травня 1996. Мешкав у Іркліївській громаді Золотоніський район Черкаська область. Капітан, командир десантно-штурмової роти окремого батальйону морської піхоти 18 окремого батальйону, 35-ї бригади морської піхоти ім. Адмірала Остроградського[74]. | 6 жовтня 2022 | Загинув в ході запеклого бою з російськими окупантами під Давидовим Бродом на Херсонщині. Похований у рідному селі[75]. | |
| 8728 | | Руснак Віктор | 14 жовтня 1986, мешканець м. Корсунь-Шевченківський Черкаська область. Солдат, номер обслуги протитанкового відділення протитанкового взводу 111 ОБрТрО. Залишилася дружина та двоє дітей. | 6 жовтня 2022 | Загинув під час виконання бойових завдань на Донеччині[75]. | |
| 8728 | .png) | Байрамов Руслан Гусейнгулу-огли | 9 травня 1993, с. Талавері Болніський муніципалітет Грузія. Мешкав у Новоайдарському районі Луганської області. Оператор відділення взводу радіорозвідки 59 ОМПБр. Азербайджанець за національністю, що отримав українське громадянств. Служив за контрактом у 59 ОМПБр. | 6 жовтня 2022 | Загинув в районі населеного пункту Тернові Поди, що на Миколаївщині, внаслідок бойового зіткнення з противником[76]. | |
| 8729 | | Горний Олег | 40 років, с. Оринин Хмельницька область. Мешканець м. Київ. Військовослужбовець 128 ОГШБр. З початком повномасштабного вторгнення добровольцем відправився на фронт. | 6 жовтня 2022 | Загинув під час деокупації Херсонщини, отримав смертельні поранення від артилерійського снаряду[77]. | |
| 8730 |  | Попсуй Олександр Андрійович («Петрович») | 26 років (листопад 1995), м. Дніпро. Підлітком підробляв на радіоринку. Закінчив Дніпровський національний гірничий університет, здобув фах автомеханіка. Під час повномасштабного російського вторгнення потайки від родини став на захист рідної країни. Служив у 15-му окремому полку Національної гвардії України, старший лейтенант. Був командиром патрульного взводу. Разом із підрозділом виконував бойові завдання на передовій. Одружився 25 вересня 2021. | 6 жовтня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Терни на Донеччині. Офіцер був за кермом автомобіля, коли потрапив у ворожу засідку. Окупанти розстріляти авто впритул. Похований в Дніпрі. Посмертно офіцеру присвоєно звання капітан та нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (24 січня 2023)[78][79]. | |
| 8731 | | Тесля Олександр Борисович | 28 листопада 1988 року, жив у Полтаві, закінчив тут технікум. Пішов на війну добровольцем. Солдат, стрілець-санітар 2-го мотопіхотного відділення в/ч А1302. | 6 жовтня 2022 | Загинув в районі міста Бахмут Донецької області [46] | |
| 8732 … 8735 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 6 жовтня 2022 | (для доповнення за 6 жовтня 2022 року) | |
| 8736 | | Бондарчук Владислав Федорович | 26 вересня 1993, с. Залізнячка Звенигородський район Черкаська область. Військовослужбовець ЗС України, стрілець-санітар відділення окремого стрілецького батальйону (підрозділ — не уточнено). Закінчив Тальянківський аграрний технікум. Строкову службу проходив в м. Одесі в підрозділі ВМС ЗС України. З початку російського вторгнення став на захист України. | 7 жовтня 2022 | Загинув під час запеклого бою з російськими окупантами на Донеччині. Похований у рідному селі[75][80]. | |
| 8737 |  | Гошилик Олександр Вікторович («109») | 10 вересня 1995, м. Долина Івано-Франківська область. Солдат, військовослужбовець 2-го батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас». Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Учасник Революції гідності. Учасник АТО. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (25.03.2015). | 7 жовтня 2022 | Загинув у бою з російськими окупантами за м. Бахмут Донецької області[81]. | |
| 8738 | .svg) | Ніколаєць Юрій («Док») | 43 роки, м. Краматорськ Донецька область. Старший сержант, бойовий медик 106-го окремого батальйону територіальної оборони 109 ОБрТрО. Займався бізнесом. 25 лютого 2022 року добровільно пішов до територіального центру комплектування. Залишилась дружина та син. | 7 жовтня 2022 | Загинув під час ворожого обстрілу поблизу селища Новоєгорівки Луганської області[82]. | |
| 8739 | | Комір Сергій («Сивий») | с. Ярова Донецька область. Військовослужбовець 109 ОБрТрО. | 7 жовтня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами на Луганщині[83]. | |
| 8740 | | Бойко Сергій | Мешканець Долинської міської громади Кіровоградської області. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 7 жовтня 2022 | Згідно повідомлення Долинської міської громади, загинув в боях з російськими окупантами, виконуючи бойове завдання (місце — не уточнено)[84]. | |
| 8741 | | Ожоганич Василь Васильович | 6 жовтня 1994, с. Солідарне Каховського району Херсонської області. Невдовзі родина переїхала до Веселого Подолу на Семенівщині, де він і закінчив місцеву школу. Потім навчався у Первомайському ліцеї Харківської області, де здобув спеціальність газоелектрозварювальника. У 2015 році був мобілізований до лав ЗСУ, проходив службу у 92-й окремій механізованій бригаді Луганської області. Згодом уклав контракт та кілька років служив у 30-й окремій механізованій бригаді. 5 років тому Василь одружився, народилась донька. 24 лютого 2022-го він був на заробітках у Чехії, а його родина — у Луганській області, під окупацією. У вересні Василь повернувся додому і став до лав ЗСУ. Старший солдат, стрілець. | 7 жовтня 2022 | Загинув у бою біля села Павлівка Волноваського району Донецької області [46] | |
| 8742 | | Невмержицький Олександр Костянтинович | 2 квітня 1987, с. Сенча. Згодом родина переїхала у місто Лохвиця, де Олександр навчався у школі №1. У 2007 році закінчив Лохвицький технологічний технікум Полтавської державної аграрної академії, отримавши спеціальність техніка-механіка. Працював водієм на підприємствах Лохвиччини. В перші дні великої війни був мобілізований до лав ЗСУ. Солдат, водій взводу радіозв’язку. | 7 жовтня 2022 | Загинув біля села Рідкодуб Куп‘янського району Харківської області [46] | |
| 8743 | | Захарчук Станіслав Євстафійович | 27 травня 1988 року, жив у селі Мачухи Полтавського району. Солдат, командир відділення 6-ї стрілецької роти в/ч А2167. | 7 жовтня 2022 | Загинув в результаті артилерійського обстрілу поблизу села Павлівка Донецької області [46] | |
| 8744 |  | Гранчар Дмитро Борисович ("Дємон") | 21 травня 1982 року, м. Поті Грузинська РСР. Після народження сім'я переїхала на батьківщину батька - у с. Теплиця Одеської області. Мобілізований 25 травня 2015 року, в подальшому уклав контракт, який продовжив у 2021 році. З початком повномасштабного вторгнення служив в танковому батальйоні 128 гірсько-штурмової бригади. | 7 жовтня 2022 | Загинув поблизу селища Нововоронцовка Бериславського району Херсонської області внаслідок ураження танка ракетою з ворожого птрк. Похований 22 листопада 2022 року в с. Теплиця Болградського району Одеської області[85]. 29 вересня 2023 року присвоєно звання «Герой України»[86]. | |
| 8745 |  | Харченко Валентин Миколайович | 18.09.1973, Красноградський район, Харківська область. Сержант, навідник піхотного взводу піхотної роти 98 піхотного батальйону військової частини А1962 | 7 жовтня 2022 | [87] | |
| 8746 … 8750 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 7 жовтня 2022 | (для доповнення за 7 жовтня 2022 року) | |
| 8751 |  | Козловський Євгеній | 2001. Мешканець Балаклеївської громади Черкаський район Черкаська область. Молодший сержант, старший технік відділення зв'язку підрозділу ДПСУ (підрозділ — не уточнено). | 8 жовтня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання (місце — не уточнено). Похований на батьківщині[48][88]. | |
| 8752 |  | Головинський Пилип | 29 років, м. Запоріжжя. Військовослужбовець 55 ОАБр. Закінчив Національний університет «Запорізька політехніка». | 8 жовтня 2022 | Загинув на території військової частини під час ракетного удару по м. Запоріжжю[89]. | |
| 8753 | | Свинцов Василь Олегович | Мешканець с. Кримки Кіровоградська область. Сержант, військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 8 жовтня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами (місце — не уточнено)[90]. | |
| 8754 |  | Головчак Євген («Женік»/«Бармак») | 36 років, с. Сизівка, АР Крим. дитинстві з родиною переїхав у село Криничне на Волині. Працював на різних роботах в Україні та Польщі. Найбільше любив мати справу з деревиною: був вальником лісу, багато років трудився на пилорамі. Під час повномасштабної війни служив в артилерійському взводі 2-го самохідного дивізіону 14 окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Батько шести дітей. | 8 жовтня 2022 | Загинув в районі села Петропавлівка Куп'янського району Харківської області. Після повернення із бойового завдання він, зі ще двома побратимами, підірвався на протитанковій міні. Отримав осколкове поранення в голову несумісне з життям. Похований в селі Криничне на Волині[91] | |
| 8755 | | Кордонський Володимир Михайлович | 47 років, с. Студена. Навчався в Студенянській ЗОШ І-ІІІ ступенів та у Вінницькому національному технічному університеті. Проживав з сім'єю у місті Вінниця. | 8 жовтня 2022 | Похорон відбувся 14 жовтня в місті Вінниця[92]. | |
| 8756 | | Мартинюк Олександр Ксенофонтович | 07 січня 1985, м. Луцьк. Був мобілізований на військову службу 25.02.2022 року. Старший лейтенант 14 ОМБР. | 8 жовтня 2022 | Помер від поранення, отриманого під час виконання бойового завдання щодо захисту територіальної цілісності та незалежності України. Похований 11 жовтня 2022 на Алеї почесних поховань міського кладовища у с. Гаразджа. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно) [93][94][95]. | |
| 8757 | | Єлісєєв Олександр Олександрович | 16 лютого 2000, м. Київ. Згодом родина переїхала в Миргород. Навчався у Миргородській загальноосвітній школі №9. Найбільшим захопленням хлопця було Кіокушин-карате. Після закінчення 9 класів вступив у Кременчуцький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, а згодом у національну академію сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. Влітку 2021 року пішов служити за контрактом у 14 окрему механізовану бригаду імені князя Романа Великого. Командир взводу батареї реактивної артилерії. У серпні бригаду перевели в Харківську область для участі у контрнаступальних операціях. Разом із окремим розвідувально-диверсійним підрозділом «Kraken» його Князівська бригада звільняла українські міста і села від російської окупації. За понад 7 місяців війни Олександр став справжнім Князівським драконом, як в 14-й бригаді називають артилеристів. Старший лейтенант. | 8 жовтня 2022 | Загинув поблизу села Петропавлівка Куп’янського району Харківської області. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно) [46][93][96] | |
| 8758 | | Логвиненко Андрій Валерійович | Молодший сержант, командир відділення. Жив у Кременчуці. Був призваний на військову службу під час часткової мобілізації 12 березня 2022-го. | 8 жовтня 2022 | Помер в Кременчуцькому обласному клінічному шпиталі [46] | |
| 8759 … 8760 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 8 жовтня 2022 | (для доповнення за 8 жовтня 2022 року) | |
| 8761 | | Захарчук Дмитро | Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Майстер спорту України міжнародного класу, переможець континентальної першості, призер чемпіонату світу з плавання у ластах. | 9 жовтня 2022 | Загинув (прим. — до 9 жовтня, дата підлягає уточненню) під час виконання бойового завдання на Херсонщині[97]. | |
| 8762 | | Мазуренко Сергій Федосійович | 1964. Мешканець м. Корсунь-Шевченківського Черкаської області. Старший солдат, навідника протитанкового відділення протитанкового взводу ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 9 жовтня 2022 | Загинув під час обстрілу противником на Донеччині. Похований у м. Корсуні-Шевченківському на Черкащині[98]. | |
| 8763 | | Мартьоха Олександр Вікторович | 1980, с. Сагайдак Полтавська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник АТО. Вдруге вирушив на фронт з початком повномасштабного вторгнення. | 9 жовтня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами на Донеччині[99]. | |
| 8764 | | Шулік Віктор Григорович | 5 серпня 1964, м. Попасна Луганська область. Військовослужбовець 109 ОБрТрО. Викладач історії, директор попаснянського ліцею № 1, медіатор Національної медіаторської мережі. У березні 2022 року разом зі своїм сином добровольцями приєдналися до Сил ТрО ЗС України. Захищав Україну в Донецькій області. | 9 жовтня 2022 | Загинув під час боїв з російськими окупантами в районі м.Бахмуту на Донеччині[100]. | |
| 8765 | | Городовенко Анатолій Анатолійович | 8 червня 1973, м. Гадяч. Молодший сержант, командир 1-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти в/ч А4467. | 9 жовтня 2022 | Загинув у Бахмутському районі Донецькій області [46] | |
| 8766 … 8770 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 9 жовтня 2022 | (для доповнення за 9 жовтня 2022 року) | |
| 8771 | | Зайдліч Максим Віталійович | 1980, смт Гранітне Коростенський район Житомирська область. Водій автомобільного відділення стрілецького батальйону 92 ОМБр. Залишилось четверо дітей. | 10 жовтня 2022 | Загинув під час виконання бойових завдань поблизу м. Куп'янська Харківської області[101][102][103][104]. | |
| 8772 |  | Белозеров Олександр Олександрович («Медик», «Псих») | 12 червня 1988, с. Коломацьке Полтавська область. Мешканець м. Полтави. Матрос, бойовий медик підрозділу 36 ОБрМП. З початком повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону, щоб стати на захист України. | 10 жовтня 2022 | Загинув в результаті артилерійського обстрілу поблизу міста Бахмуту Донецької області[99][105]. | |
| 8773 |  | Мироненко Сергій Миколайович | Лейтенант, спеціаліст Управління Держспецзв'язку в Луганській області. | 10 жовтня 2022 | Загинув під час ракетного удару російських військ (місце — не уточнено)[106]. | |
| 8774 | | Кучма Володимир Іванович | Виконувач обов'язки директора Дніпропетровського обласного вузла спеціального зв'язку Державного підприємства спеціального зв'язку. | 10 жовтня 2022 | Загинув під час ракетного удару російських військ (місце — не уточнено)[106]. | |
| 8775 | | Луньов Олександр Миколайович | Начальник дільниці автотранспорту Дніпропетровського обласного вузла спеціального зв'язку Державного підприємства спеціального зв'язку. | 10 жовтня 2022 | Загинув під час ракетного удару російських військ (місце — не уточнено)[106]. | |
| 8776 | | Козер Петро Андрійович | Слюсар з ремонту автомобілів Дніпропетровського обласного вузла спеціального зв'язку Державного підприємства спеціального зв'язку. | 10 жовтня 2022 | Загинув під час ракетного удару російських військ (місце — не уточнено)[106]. | |
| 8777 |  | Заскока Юрій | 41 рік. Полковник поліції, начальник відділу захисту критичної інфраструктури Кіберполіції. Роботі у поліції присвятив майже 24 роки. Без батька залишилися двоє дітей. | 10 жовтня 2022 | Загинув у власному автомобілі, коли їхав на роботу, внаслідок ракетного удару російських військ по бульвару Тараса Шевченка у м. Києві[107]. | |
| 8778 |  | Шупік Олег Васильович | 14 лютого 1966, м. Чернігів. Полковник, штурман служб 39 БрТА. 1987 року закінчив ЧВВАУЛ, після чого продовжив військову службу у підрозділах Повітряних сил ЗС України. За роки служби перебував на різних посадах, остання з них — заступник головного штурмана та старший інспектор штурманської служби управління авіації Повітряного командування «Центр». 2006 року звільнився зі ЗС України, після чого працював у Міністерстві транспорту України, Державіаслужбі та ІКАО з контролю повітряного простору. У день повномасштабного вторгнення росії знову долучився до ЗС України. | 10 жовтня 2022 | Загинув поблизу населеного пункту Шишаки на Полтавщині[108]. | |
| 8779 | | Артиш Роман | 1990, с. Кунисівці Чернелицької громади. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 10 жовтня 2022 | Вважався зниклим безвісти до 15.11.2022. Встановлено, що загинув під час артилерійського та мінометного обстрілів поблизу села Давидів Брід, що на Херсонщині[109]. | |
| 8780 | | Черкаський Костянтин Олександрович | 12 грудня 1995 , м. Кременчук. Молодший сержант, інспектор прикордонної служби 2-ї категорії, водій відділення повітряної розвідки відділу прикордонної служби «Мукачево» в/ч 2142. Закінчив школу №30, навчався у Вищому профучилищі №7. Захищав Україну з квітня 2022 року. У військового залишився батько та дві сестри, які живуть за кордоном. | 10 жовтня 2022 | Помер від гострої ішемічної хвороби серця на Житомирщині [46] | |
| 8781 | | Мазняк Сергій Миколайович | 1975, селище Оржиця. З 2011 року був членом виконавчого комітету селищної ради, фахівцем у галузі містобудування, успішним підприємцем. 28 лютого 2022 року був призваний за мобілізацією | 10 жовтня 2022 | Загинув у Донецькій області [46] | |
| 8782 |  | Сакович Володимир («Казанова») | 34 роки, м. Первомайськ Миколаївської області. Під час повномасштабної війни захищав Україну у лавах 79-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ. Обіймав посаду сапера. | 10 жовтня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання на Херсонщині. Ворожий мінометний обстріл обірвав життя 34-річного воїна. Похований в селі Степківка Миколаївської області [110]. | |
| 8783 | .svg) | Кудла Андрій Іванович | 28 липня 1976, с. Тустань Івано-Франківського району. Навчався в ліцеї №19 міста Івано-Франківськ. Служив командиром мінометного відділення 10 окремої гірсько-штурмової бригади "Едельвейс". | 10 жовтня 2022 | Загинув внаслідок артилерійського обстрілу поблизу села Васюківка Бахмутського району Донецької області. Нагороджений посмертно орденом "За мужність" III ступеня [111]. | |
| 8784 … 8789 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 10 жовтня 2022 | (для доповнення за 10 жовтня 2022 року) | |
| 8790 |  | Горяйнов Максим («Міллер») | 25 років, с. Руська Лозова Харківська область. Військовослужбовець окремого розвідувально-диверсійного підрозділу «Kraken» ГУР МО України. Учасник Революції гідності. Учасник АТО. У березні 2022 року приєднався до спецпідрозділу «Кракен». | 11 жовтня 2022 | Загинув у бою з російськими окупантами біля села Табаївка Харківської області[112]. | |
| 8791 | | Дейн Партридж («Bird») | 1988 (34 роки), Німеччина. Військовослужбовець Інтернаціонального легіону територіальної оборони України. Народився в родині працівника Червоного Хреста і військовослужбовця Повітряних сил США. Коли йому було 3 роки, сім'я переїхала на базу ПС Алтус в Оклахомі. Пізніше сім'я переїхала до Рексбурга, штат Айдахо, де він вирішив піти в армію невдовзі після закінчення середньої школи. Після закінчення школи Партрідж служив навідником башти і водієм бронетехніки в Багдаді під час війни в Іраку. В Іраку служив 15 місяців — з 2007 по 2009 рік. 2012 року звільнився з війська в званні рядового першого класу. 27 квітня 2022 року перетнув польсько-український кордон і приєднався до Інтернаціонального легіону. Вирішив продовжити воювати з російським військами навіть після того як літом отримав поранення осколком від розтяжки. Залишилися дружина та п'ятеро дітей — віком від 2 до 15 років. | 11 жовтня 2022 | 3 жовтня отримав важкі поранення шиї та стовбура мозку, внаслідок атаки російського танка на його підрозділ у м. Сіверськодонецьку, що на Луганщині. Перебував на лікуванні у київському військовому клінічному госпіталі, підключений до апаратів життєзабезпечення, але 11 жовтня помер від отриманих поранень[113]. | |
| 8792 |  | Шавельський Михайло («Юнгер») | 22 січня 2001, м. Гродно Білорусь. Парамедик батальйону «Терор» ЗС України. Був членом гродненської парафії. До приїзду до Польщі вивчав психологію в Гродненському державному університеті імені Янки Купали. Через політичні погляди його викреслили зі списку студентів і мали призвати до білоруської армії, тому парафія в Гродно попросила Євангелічно-Аугсбурзьку Церкву в Польщі дозволити Михайлу навчатися. Він отримав стипендію від Євангелічно-Лютеранської Церкви Фінляндії та Союзу Мартіна Лютера і в січні 2021 року розпочав теологічні студії в Польщі, у Християнській богословській академії у Варшаві. Після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну перервав навчання і долучився до білоруських добровольців. | 11 жовтня 2022 | Загинув від влучання осколка, намагаючись врятувати життя пораненого. Похований на Алеї слави у Вінниці[114]. | |
| 8793 | | Галкін Станіслав («Каха») | 33 роки, м. Бердянськ Запорізької області. Займався боксом, був інструктором з бойової підготовки та стрільби. Воював в АТО, у 2015-му брав участь у Широкинській операції під Маріуполем. З початком повномасштабного російського вторгнення приєднався до спеціального підрозділу «Кракен», що підпорядковується Головному управлінню розвідки Міноборони України. Брав участь у звільнені Харківщини від окупантів. | 11 жовтня 2022 | Загинув в бою за Харківщину[115] | |
| 8794 … 8800 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 11 жовтня 2022 | (для доповнення за 11 жовтня 2022 року) | |
| 8801 | | Кива Дмитро Петрович | 19 грудня 1985, м. Полтава. Солдат, оператор 3-го протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 2-го мотопіхотного батальйону 93 ОМБр. 22 березня 2022 року став на захист Батьківщини. | 12 жовтня 2022 | Загинув в бою з російськими окупантами поблизу міста Бахмуту Донецької області[99]. | |
| 8802 | | Євтушенко Сергій Олександрович | 16 грудня 1989, м. Прилуки Чернігівська область. Солдат, стрілець-санітар військової частини А4569. | 12 жовтня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Одрадівка Донецької області[116]. | |
| 8803 |  | Ернест («Ерні») | Військовослужбовець 8 ОГШБ 10 ОГШБр. Під час боїв за м. Маріуполь, тримав оборону міста, як доброволець. У кінці березня 2022 року виїхав з Маріуполя та мужньо захищав Україну на бахмутському напрямку. | 12 жовтня 2022 | Загинув потрапивши під артилерійський обстріл ← Відсутнє посилання на джерело — запис буде видалено! | |
| 8804 |  | Лєбєдєв Олег («Крилатий») | 36 років, м. Дрогобич Львівська область. Старший солдат, старший кулеметник 1-го батальйону оперативного призначення НГУ. Закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом. На третій день повномасштабної війни повернувся з-за кордону та вступив до лав Національної гвардії України. | 12 жовтня 2022 | Загинув в районі села Іванград під Бахмутом Донецької області[117]. | |
| 8805 | | Кузьмич Юрій («Росомаха») | с. Марківка Миколаївської області. У дитинстві переїхав з родиною до сусіднього села Малахове. Там закінчив школу. Згодом вивчився на водія та почав працювати в рідному селі у фермерському господарстві. Одружився та переїхав до села Дмитрівка рідної області. Працював будівельником, клав тротуарну плитку. Вільний час присвячував сім’ї. Під час повномасштабної війни чоловік приєднався до Збройних Сил України та вирушив на фронт. Служив у 67-му окремому стрілецькому батальйоні (в/ч А4582). Обіймав посаду кулеметника стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти. | 12 жовтня 2022 | Загинув поблизу села Щербаки Запорізької області. Під час бойового завдання отримав смертельні поранення внаслідок мінометного обстрілу з боку окупантів. Похований в селі Марківка на Миколаївщині [118] | |
| 8805 … 8810 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 12 жовтня 2022 | (для доповнення за 12 жовтня 2022 року) | |
| 8811 | | Фурсік Володимир Миколайович | 1988. Мешканець Степанецької громади Черкаська область. Солдат мінометного взводу мінометної батареї (підрозділ — не уточнено). | 13 жовтня 2022 | Загинув, захищаючи рідну землю (місце — не уточнено). Похований у селі Таганча (Черкаський район, Черкаська область)[98]. | |
| 8812 | | Григорчук Андрій Юрійович | 27 років, Одеська область. Військовий медик (підрозділ — не уточнено). Лікар-інтерн з хірургії загальнолікарняного персоналу Одеської обласної лікарні. | 13 жовтня 2022 | Згідно повідомлення Департаменту охорони здоров'я Одеської ОВА, загинув в с. Мирному на Херсонщині[119]. | |
| 8813 | | Клименко Володимир Васильович | 51 рік, мешканець м. Кам'янки Черкаської області. Старший солдат, інструктор навчального взводу (підрозділ — не уточнено). | 13 жовтня 2022 | Загинув в результаті ворожого мінометного обстрілу на Донеччині. Похований у м. Кам'янці на Черкащині[120]. | |
| 8814 |  | Нерода Володимир Валентинович («Токар») | 1 січня 1997, с. Мощаниця (Луцький район) Волинська область. Боєць добровольчого батальйону «ОУН-Immitis». Мешканець м. Луцьку. З 2016 по 2019 рр. проходив військову службу в 14 ОМБр. Учасник ООС. Отримав важкі поранення. Лікувався в київському військовому госпіталі та Німеччині. 2020 року в контексті спортивної реабілітації почав займатися стрільбою з луку. На базі клубу «Луцькі соколи» готувався до Ігор Нескорених та Ігор Воїнів. Мав важкі поранення і стрільба йому давалась не легко, однак він не здавався. 2020 року зайняв перше місце в категорії «Початківці» в онлайн-змаганнях «Ігри Нескорених 2.0». Брав участь в зйомках проєкту «Крутий Заміс 2» про «Луцьких соколів». Був учасником першого Кубку серед ветеранів АТО у Львові. | 13 жовтня 2022 | Загинув поблизу міста Соледар Донецької області під час витягання пораненого побратима[121]. | |
| 8815 | | Синиця Микола Сергійович | 28 квітня 1995, с. Китченківка Харківська область. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). | 13 жовтня 2022 | Загинув в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Орлянка Харківської області[122]. | |
| 8816 |  | Мачарашвілі Ернест | м. Ровеньки Луганська область. Військовослужбовець ССО ЗС України (підрозділ — не уточнено). Після російського вторгнення у 2014 році оселився в м. Очакові. Пізніше був вихователем у підліткових таборах у м. Миколаєві. 24 лютого 2022 року, разом з братом Темуром перебували за кордоном. Повернулися для того, щоб вступити в ССО. Брат Тимур загинув у квітні 2022 року під час боїв за Запорізьку область. | 13 жовтня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами в Херсонській області[123]. | |
| 8817 |  | Коломієць Олег Володимирович («Рекс») | Старший лейтенант, командир розвідувальної роти 140 ОРБ ВМС ЗС України. Весною 2022 року при близькому вогневому контакті з рашистами отримав поранення в плече та ногу. Після одужання повернувся на фронт. Залишилися дружина, брат та сестра. | 13 жовтня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами на напрямку Лиман-Ямпіль у Донецькій області[124]. Нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно)[125]. | |
| 8818 | | Мартинюк Владислав Володимирович («Ахіллес») | Старший лейтенант, заступник командира розвідувальної роти 140 ОРБ ВМС ЗС України. У березні 2022 року вийшов пораненим із с. Зачатівки Донецької області, з кулею в щоці. | 13 жовтня 2022 | Загинув в боях з російськими окупантами на напрямку Лиман-Ямпіль у Донецькій області[125][126]. | |
| 8819 | Шимков Іван | 34 роки, с. Гірне, останні роки жив у Стрию. Військовослужбовець 65-го окремого батальйону територіальної оборони, 103 ОБрТрО. На війні був стрільцем стрілецького відділення. | 13 жовтня 2022 | Загинув при виконанні службового обов'язку на Луганщині[127]. | ||
| 8820 … 8830 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 13 жовтня 2022 | (для доповнення за 13 жовтня 2022 року) | |
| 8831 |  | Кузьменко Ярослав Володимирович | 12 лютого 1980, смт Варва Чернігівська область. Мешканець м. Фастів Київська область. Лейтенант, командир взводу 208-го окремого батальйону територіальної оборони 114 ОБрТрО. На третій день повномасштабного вторгнення приєднався до територіальної оборони. | 14 жовтня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Торське Донецької області[128][129]. | |
| 8832 | | Перчинський Микола Володимирович | 14 травня 1978, с. Скіпче Хмельницька область. Мешканець м. Фастів Київська область. Стрілець 208-го окремого батальйону територіальної оборони 114 ОБрТрО. | 14 жовтня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Торське Донецької області[130][131]. | |
| 8833 | | Корольов Руслан | м. Дніпро. Військовослужбовець ЗС України (підрозділ — не уточнено). Учасник ООС. У січні 2019 року отримав важке поранення руки. Переніс 30 операцій в Україні і закордоном. Після початку повномасштабного вторгнення знову пішов захищати Україну. | 14 жовтня 2022 | Загинув у боях з російськими окупантами на Херсонщині[132]. | |
| 8834 | | Биба Сергій | 43 роки, смт Білики Полтавська область. Кулеметник 62 ОМБр. Закінчив Харківський національний університет радіоелектроніки. Працював у галузі будівництва. З перших днів повномасштабного вторгнення приєднався до лав ЗСУ. | 14 жовтня 2022 | Загинув під час боїв біля селища Курдюмівка Донецької області[133]. | |
| 8935 |  | Голодрига Іван Віталійович | 20 років, Валя Кузьмина Чернівецької області. Навчався у школі в рідному селі. Закінчив Чернівецький професійний ліцей автомобільного сервісу. Працював у підрозділі охорони швидкого реагування «Тигр» у Чернівцях. З 2021 року служив у лавах Збройних сил України. З початком повномасштабного вторгнення Іван у складі 87-го окремого аеромобільного батальйону 80-ї бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ обороняв Україну від окупантів[134]. | 14 жовтня 2022 | Помер у київському шпиталі через важкі поранення, які він отримав під містом Ізюм Харківської області. Похований в рідному селі. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[135]. | |
| 8836 … 8840 | | | Військовослужбовці ЗС України. | 14 жовтня 2022 | (для доповнення за 14 жовтня 2022 року) | |
| 8841 | | Самофал Денис Вікторович («Таліб»)
| 21 рік, м. Українськ Донецька область. Лейтенант, командир взводу 128 ОГШБр. Учасник ООС. Закінчив Львівську національну академію Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (20.04.2022)[136] та медаллю «Захиснику Вітчизни» (11.05.2022)[137]. | 15 жовтня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в районі села Нова Кам'янка Херсонської області. Три години тримав бій для заходу основних сил, але ворожий обстріл обірвав його життя[138]. | |
| 8842 |  | Пухач Олександр Олександрович | 26 червня 1977, м. Львів. Сержант, військовослужбовець 128 ОГШБр. У ЗС України з 2021 року. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (11.04.2022). | 15 жовтня 2022 | Загинув в боях з агресором в ході відбиття російського вторгнення в Україну (місце — не уточнено)[139]. | |
| 8843 | | Ріпич Василь Васильович
| 13.08.1977, Закарпатська область. Старший солдат, старший механік-водій гірсько-штурмового відділення гірсько-штурмового взводу 3-ї гірсько-штурмової роти 15 ОГШБ 128 ОГШБр. З 2016 по 2019 рік проходив службу за контрактом у ЗС України. Учасник АТО/ООС. Був призваний до ЗС України за мобілізацією 28 лютого 2022 року. У травні 2022 року отримав поранення під час боїв і приїхав проходити курс лікування у госпіталі на Закарпатті. Однак, не закінчивши лікування, воїн знову повернувся на фронт. Нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (22.05.2022). | 15 жовтня 2022 | Загинув під час ведення бойових дій у н. п. Нова Кам'янка Херсонської області[140]. | |
| 8844 | | Стельмах Олексій Володимирович | 27 років. Мешканець м. Золотоноша Черкаська область. Військовослужбовець ЗС України, командир розвідувального відділення 72 ОМБр. | 15 жовтня 2022 | Помер у госпіталі від отриманих раніше поранень. Похований на батьківщині[48]. | |
| 8845 | | Матичак Віталій Володимирович
| 9 жовтня 2003, м. Тернопіль. Солдат 10 ОГШБр. Закінчив Тернопільське вище професійне училище технологій та дизайну за спеціальністю «виробник художніх виробів з дерева». Долучився до лав ЗС України 27 листопада 2021 року. Почесний громадянин міста Тернополя (посмертно). | 15 жовтня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині[141]. | |
| 8846 | .svg) | Шийко Ростислав («Дрогобич») | 23 липня 1989, м. Львів. Військовослужбовець ЗС України 103-ї бригади ТРО. Ультрас ФК «Карпати». Був одним з лідерів та засновників колективу «Banderstadt Ultras». Випускник Інституту економіки і менеджменту Львівської політехніки. Учасник Помаранчевої Революції та Революції Гідності. У 2015 році приєднався до полку «Азов», щоб боронити Україну під час АТО. Був мінометником. Любив їздити на футбольні матчі. Автор блогу «Військова історія». Син члена правління львівської філії партії «Сила і Честь». | 15 жовтня 2022 | Загинув під виконання бойового завдання на Луганщині в районі міста Попасна від вибуху протитанкової міни разом з побратимом — також фанатом «Карпат»[142][143]. | |
| 8847 |  | Кадол Віталій Віталійович («Хом'як») | 26 вересня 1990, м. Івано-Франківськ. З 1997 по 2007 навчався у школі № 13.Після закінчення школи, у 2007 р. вступив до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. З 2009 по 2011 р. пройшов навчання на військовій кафедрі ІФНТУНГ, де отримав звання молодшого лейтенанта. В юності захоплювався футболом, був активістом молодіжної скаутської організації «ПЛАСТ», та був учасником музичного гурту. В червні 2022 вступив до лав ЗСУ, у складі 10 ОГШБр., а в кінці вересня був призначений командиром взводу 108 батальйону. Молодший лейтенант, командир гірсько-штурмового взводу 10 ОГШБр. | 15 жовтня 2022 | Загинув під час виконання бойового завдання в н.п. Спірне, Бахмутського району. Похований на Алеї Слави міського кладовища Івано-Франківська, у селі Чукалівка, Тисменицького району, Івано-Франківської області[144]. | |
| 8848 | | |||||
